Ухвала КЦС ВС № 346/4298/14-ц

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Київ справа № 346/4298/14-ц провадження № 61-5646ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: заявник - Акціонерне товариство «УкрCиббанк», суб`єкт оскарження - Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «УкрCиббанк» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2026 року у складі судді Васильковського В. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Луганської В. М., Пнівчук О. В., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року Акціонерне товариство «УкрCиббанк» (далі - АТ «УкрCиббанк») звернулося до суду зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність посадової особи відділу державної виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду згідно з виконавчим листом. Скарга мотивована тим, що у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 здійснювалося примусове виконання судового рішення на підставі дубліката виконавчого листа, виданого 16 березня 2018 року Коломийським міськрайонним судом, про солідарне стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрCиббанк» заборгованості за договором від 25 квітня 2007 року № 11147477000 в сумі 26 204,05 швейцарських франків, що станом на 23 липня 2014 року еквівалентно 340 401,15 грн, яка складається із заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та пені. Постановою головного державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косівчука Р. Б. від 04 жовтня 2024 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_3 . На думку скаржника, при винесенні оскаржуваної постанови посадова особа органу державної виконавчої служби не врахувала вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва, зокрема не здійснила в повному обсязі перевірку наявності спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_3 . Так, у разі встановлення виконавцем під час здійснення виконавчого провадження факту смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, тобто здійснити перевірку наявності спадкоємців після смерті такої особи, а після цього врахувати положення статті 442 ЦПК України щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником. Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує право стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне та повне виконання судового рішення. Встановивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, виконавець повинен вчинити дії, спрямовані на отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями, звернутися до компетентних органів або осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дозволило б йому з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Після вказаних дій виконавець за заявою сторони повинен звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, може бути підставою для його закінчення лише у випадку, коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, скаржник просив суд скасувати постанову від 04 жовтня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесену головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косівчуком Р. Б. 12 січня 2026 року від АТ «УкрCиббанк» до суду першої інстанції надійшла нова редакція скарги, доповнена заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Крім раніше наведених доводів, скаржник зазначив, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 вересня 2014 року задоволено позовні вимоги АТ «УкрCиббанк» та вирішено стягнути з позичальника ОСОБА_3 , поручительки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, пеню та судові витрати. Після набрання судовим рішенням законної сили його звернуто до примусового виконання. Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором перебував на примусовому виконанні у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 у Коломийському відділі державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 04 жовтня 2024 року зазначене виконавче провадження було закінчено. Вказав, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилася непогашена перед АТ «УкрCиббанк» заборгованість за кредитним договором. Вимогу до його спадкоємців АТ «УкрCиббанк» направило у липні 2024 року до Коломийської державної нотаріальної контори. Водночас, згідно з матеріалами спадкової справи, заведеної Коломийською державною нотаріальною конторою до майна померлого ОСОБА_3 , така справа була відкрита на підставі заяви-претензії (вимоги до спадкоємців), поданої АТ «Альфа-Банк» 23 травня 2022 року. Жодних заяв від спадкоємців у зазначеній спадковій справі не міститься. Останнім відомим місцем проживання боржника була квартира у м. Коломия, яка належала йому на праві власності. Згідно з відомостями, наданими Центром надання адміністративних послуг та Коломийською міською радою, за цією адресою були зареєстровані, зокрема, колишня дружина померлого ОСОБА_1 , шлюб з якою розірвано, та ОСОБА_2 - син ОСОБА_1 від іншого шлюбу. На думку скаржника, зазначені особи є спадкоємцями четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , що прийняли спадщину у спосіб, передбачений частиною третьою статті 1268 ЦК України, шляхом незаявлення про відмову від неї. Просив скасувати постанову від 04 жовтня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесену головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косівчуком Р. Б.; замінити сторону боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 на його правонаступників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, у задоволенні скарги АТ «УкрCиббанк» відмовлено. Відмовляючи в задоволенні вимог скарги, судами зазначено, що виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови положень закону дотримано, вжито заходів для встановлення кола спадкоємців. Однак відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті боржника ОСОБА_3 . У квітні 2026 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «УкрCиббанк» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу АТ «УкрCиббанк» задовольнити в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що відмовивши суди не надали належної правової оцінки всім обставинам справи, зокрема щодо наявності спадкоємців четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , що прийняли спадщину у спосіб, передбачений частиною третьою статті 1268 ЦК України, шляхом незаявлення про відмову від неї. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Ухвала суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення з огляду на таке. Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частини першої та другої статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України). Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно до частини першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Разом з тим, положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20). Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника. Такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України). У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України). Такі висновки Велика Палата Верховного Суду висловила у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц. Отже, зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому правовідносини у справі допускають правонаступництво. У статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 Цивільного кодексу України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1281 ЦК України). Тобто, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття або якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини. Враховуючи існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значущих рішень та обрання варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту. Судами встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 вересня 2014 року у справі № 346/4298/14-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором від 25 квітня 2007 року № 11147477000 (в системі обліку банку № 11147477001) в сумі 245 516,62 грн, судовий збір, в сумі 26 204,05 швейцарських франків, що станом на 23 липня 2014 року за курсом НБУ 12,990403 грн за 1 шв. франк еквівалентно 340 401,15 грн. На виконання зазначеного рішення від 16 вересня 2014 року Коломийським міськрайонним судом видано виконавчі листи. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 02 березня 2018 року поновлено стягувачу строк для пред`явлення до примусового виконання виконавчих листів в справі № 346/4298/14-ц про стягнення в солідарному порядку із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11147477000 від 25 квітня 2007 року в сумі 245 516,62 грн. Ухвалено видати ПАТ «УкрСиббанк» дублікати виконавчих листів по справі № 346/4298/14-ц, виданих Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області на виконання рішення у цивільній справі № 346/4298/14-ц про стягнення в солідарному порядку із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 25 квітня 2007 року № 11147477000 в сумі 245 516,62 грн. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 23 липня 2020 року поновлено стягувачу строк для пред`явлення до примусового виконання виконавчих листів в справі № 346/4298/14-ц про стягнення в солідарному порядку із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрCиббанк» 3 404,01 грн судового збору. Ухвалено видати ПАТ «УкрCиббанк» дублікати виконачих листів по справі № 346/4298/14-ц, виданих Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області на виконання рішення у цивільній справі № 346/4298/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрCиббанк» судових витрат у розмірі 3 404,01 грн. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 30 вересня 2024 року внесено виправлення у резолютивну частину рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 вересня 2014 року, ухваленого по справі № 346/4298/14-ц, шляхом виключення з його резолютивної частини слів «в сумі 245 516,62 (двісті сорок п`ять тисяч п`ятсот шістнадцять 62 коп.), судовий збір». Внесено виправлення у дублікати виконавчих листів, виданих 16 березня 2018 року на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 вересня 2014, шляхом виключення з їх резолютивної частини слів «в сумі 245516,62 (двісті сорок п`ять тисяч п`ятсот шістнадцять 62 коп.), судовий збір». На виконанні у головного державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби Косівчука Р. Б. перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на підставі дубліката виконавчого листа № 346/4298/14-ц, виданого 16 березня 2018 року Коломийським міськрайонним судом про стягнення боргу із ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк». 02 грудня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено для стягнення до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області. 14 січня 2022 року листом № 0900-0503-5/49934 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області повідомило про припинення стягнення боргу у зв`язку із смертю боржника ОСОБА_4 . Згідно з копією Повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 05 лютого 2024 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24 грудня 2021 року Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) складено відповідний актовий запис № 1976. Відповідно до копії Інформації про виконавче провадження від 27 жовтня 2025 року державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби в Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Косівчуком Р. Б. 04 жовтня 2024 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання дублікату виконавчого листа № 346/4298/14-ц, виданого 16 березня 2018 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3 , а саме: «Стягнути з солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором № 11147477000 (в системі обліку банку №11147477001) від 25 квітня 2007 року в сумі 26 204,05 швейцарських франків, що станом на 23 липня 2014 за курсом НБУ 12,990403 грн за 1 швейцарський франк еквівалентно 340 401,15 грн. Згідно з копіями матеріалів спадкової справи № 75/2022, що заведена до майна померлого ОСОБА_3 . Коломийською державною нотаріальною конторою на підставі заяви-претензії (вимоги до спадкоємців) з боку АТ «АльфаБанк» від 23 травня 2022 року, жодних заяв з боку спадкоємців спадкова справа не містить. Відповідно до відповідей Коломийської державної нотаріальної контори від 20 лютого 2024 року № 259/01-16, від 24 липня 2024 року № 1213/02-14 з питань оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців за законом та за заповітом не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Із відповіді «Центру надання адміністративних послуг» від 31 жовтня 2025 року № 16/54/02.8-26/1 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 - колишня дружина померлого боржника ОСОБА_3 , шлюб між якими було розірвано 16 жовтня 2015 року; ОСОБА_2 - син ОСОБА_1 від іншого шлюбу. Інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 відсутня. Згідно із листом Коломийської міської ради від 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 31 січня 1989 року. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 24 березня 2003 року. Матеріали справи не містять відомостей про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та на час відкриття спадщини. Докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті боржника ОСОБА_3 відсутні. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови положень закону дотримано, вжито заходів для встановлення кола спадкоємців. Однак відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті боржника ОСОБА_3 . Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом. Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою Акціонерного товариства «УкрCиббанк» на рішення, дії, бездіяльність посадової особи відділу державної виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду згідно з виконавчим листом, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «УкрCиббанк» на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2026 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 березня 2026 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник