Постанова Одеський апеляційний суд № 523/7776/18

Номер провадження: 22-ц/813/958/25 Справа № 523/7776/18 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання кредитного договору удаваним і таким, що укладений в гривні та про визнання поруки припиненою ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У червні 2018 року позивачами подано позов до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання кредитного договору удаваним і таким, що укладений в гривні та про визнання поруки припиненою. Позивачі свої вимоги обґрунтовують тим, що 21 серпня 2007 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», був укладений договір про іпотечний кредит № 1501/0312, на забезпечення виконання якого 21 серпня 2007 року між ОСОБА_2 і банком був укладений договір поруки № 1501/0312, між ОСОБА_3 і банком був укладений договір поруки № 1501/0312, між ОСОБА_1 і банком був укладений іпотечний договір, посвідчений ПН ОМНО Поведьонковою І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1926. Згідно предмету кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 63750,00 дол. США, що складає 321 937,50 грн по курсу НБУ на 21.08.2007року, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 63 750,00 дол. США, що складає 321 937,50 грн по курсу НБУ на 21.08.2007р., а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (п. 1.1). Кредит надається на 156 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 21.08.2020р. на придбання двокімнатної квартири за договором купівлі-продажу від 21.08.2007р., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.2 кредитного договору). За договором купівлі-продажу від 21.08.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Поведьонковою І.І. та зареєстрованим у нотаріальному реєстрі правочинів за № 1919, позивач ОСОБА_1 купив у продавця ОСОБА_4 двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не за іноземну валюту, а за 378 750,00 грн, які продавець одержала від покупця повністю до підписання цього договору у приміщенні ВАТ «Ощадбанк» за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 40, куди нотаріуса було запрошено у зв`язку з виробничою необхідністю. Як зазначено в кредитному договорі, надання кредиту здійснюється одноразово з позичкового рахунку № НОМЕР_1 у філії Одеське міське відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» готівкою, протягом 1 робочого дня з моменту виконання позичальником умов, що зазначені в п. 1.4 цього договору. Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначені в додатку №№ 1-3 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 1.3). Банк зобов`язаний відкрити позичальнику в філії - Одеське міське відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» позичковий рахунок № НОМЕР_1 для надання кредиту та обліку заборгованості за кредитом та рахунок № 2238 у філії - Одеське міське відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» для нарахування та обліку нарахованих процентів за кредитом відповідно до правил, що діють у банку (пп. 4.1.2). Позивачі вказують на те, що передбачене умовами кредитного договору надання іноземної валюти через касу банку у готівковій формі з рахунку № 2233, тобто з внутрішньобанківського балансового рахунку, не відповідає наведеним вимогам банківського законодавства, згідно якого видача коштів в іноземній валюті здійснюється на підставі заяви про видачу готівки з поточних рахунків фізичних осіб, тобто з рахунку, відкритого на ім`я фізичної особи № 2620, а у Таблиці визначення сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, що є невід`ємним додатком № 1 до кредитного договору, усі розрахунки відображені у національній валюті України, а не у іноземній валюті кредитування, що не відповідає Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Щодо позовних вимог про визнання поруки припиненою позивачі посилаються на те, що у договорах поруки не встановлений строк дії відповідних правовідносин. Пунктом 4.2 договорів поруки обумовлено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня строку виконання зобов`язань за кредитним договором № 1501/0312 від 21.08.2007р. не пред`явить вимоги до поручителя. Оскільки погашення основного боргу востаннє мало місце 01.10.2016 р. у сумі 6,21 дол. США, сплата відсотків за користування кредитом востаннє мала місце 01.01.2017р. у сумі 216,00 дол. США, а у межах справи № 523/16040/17 вимоги про солідарне стягнення заборгованості були заявлені банком через рік після здійснення останнього чергового платежу (на час відкриття даного провадження справа № 523/16040/17 перебувала в апеляційному суді Одеської області), позивачі вважали поруку припиненою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) про визнання кредитного договору удаваним і таким, що укладений в гривні та про визнання поруки припиненою - задоволено частково. Визнано договір про іпотечний кредит № 1501/0312, укладений 21.08.2007р., між ОСОБА_1 і ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», - удаваним правочином. Визнано договір про іпотечний кредит №1501/0312, укладений 21.08.2007р. між ОСОБА_1 і ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», - укладеним у валюті України в сумі 321 937,50 грн, на умовах, визначених у договорі. В іншій частині позовних вимог, щодо визнання договорів поруки припиненими - відмовлено у задоволенні. Стягнуто з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у загальному розмірі 704 грн 80 коп. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог вмотивовано тим, що позивачем ОСОБА_1 надані докази, які підтверджують існування кредитних правовідносин з цільовим призначенням на придбання житлової нерухомості. Як свідчать матеріали справи у кредитному договорі не ідентифікований позичковий рахунок, договір банківського рахунку відсутній, сукупна вартість кредиту розрахована у гривнях, ціна договору купівлі-продажу квартири визначена у гривнях, правочин з придання нерухомого майна відбувався у приміщенні банку, заява на видачу готівки та інші первісні касові документи відсутні. З боку відповідача не надані докази на спростування позиції позивача та підтвердження видачі кредиту у доларах США. Крім того, рішення суду у справі № 523/16040/17 про стягнення кредитної заборгованості не є перешкодою для вирішення даного спору, оскільки Одеський апеляційний суд в ухвалі від 07.10.2020р. по вказаній справі зауважив на можливості встановлення у даній справі обставин, які можуть вплинути на законність ухваленого рішення у справі № 523/16040/17. Що стосується позовних вимог про визнання поруки припиненою, суд виходив з того, що підстави, на які посилаються позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , були відхилені судом при розгляді справи № 523/16040/17, а повторна переоцінка одних і тих доказів не допускається, оскільки правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять оскаржуване рішення в частині задоволення позову про визнання кредитного договору удаваним і таким, що укладений в гривні - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в повному обсязі, в іншій частині рішення Суворовського районного суду м. одеси від 30.11.2023 року у справі № 523/7778/18 - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1057,20 грн. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга вмотивована тим, що Банк керуючись Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, вірно відкрив позичальнику бухгалтерський рахунок № НОМЕР_1 для обліку довгострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам, а отже виконав всі умови Кредитного договору та постанови Національного банку України. Наголошується, що твердження суду щодо видачі кредитних коштів з розрахунку 2620 не відповідає дійсності та вимогам НБУ, погоджуючись з доводами позивача, щодо видачі кредитних коштів з рахунку 2620 та не дослідив належним чином умови Кредитного договору та чинне законодавство України з вказаних питань. Крім того, звертається увага на те, що посилання суду на п. 2.3. Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, не мають жодного відношення до обліку довгострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам, як рахунок НОМЕР_1 , який був відкритий ОСОБА_1 . Також, не може бути застосована до спірних правовідносин і Рекомендація НБУ за № 12-211/1073 від 03.10.1997 року, оскільки в вказаних Рекомендаціях НБУ міститься пояснення, щодо введення параметрів аналітичного обліку, тобто у вказаних Рекомендаціях відсутні пояснення щодо обліку рахунку для видачі кредитних коштів. Щодо висновку судово-економічної експертизи № 503 від 04.06.2020 року, який взято судом першої інстанції до уваги, апелянтом зазначається, що зазначений висновок взагалі не може бути покладений в основу рішення суду, оскільки він жодним чином не підтверджує видачу кредитних коштів в валюті України. Крім того, апелянтом звертається увага на те, що згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачу надано протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин. Проте, ОСОБА_1 зазначеним правом не скористався, вказане свідчить про його згоду з умовами кредитного договору. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», АТ «Ощадбанк» має право надавати кредити в іноземній валюті, що підтверджується копією банківської ліцензії НБУ № 148 від 31.12.1991, копією Дозволу НБУ № 148-2 від 29.04.2002. АТ «Ощадбанк» наголошує, що Позивачами всупереч ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надано жодних та допустимих доказів, які в свідчили про укладення сторонами іншого правочину, якому не притаманні ознаки кредитного договору. Посилання позивачів на те, що сторони уклади кредитний договір в національній валюті України у розмірі 321 937,50 грн спростовується підписаним Кредитним договором, кредитною заявкою, іпотечним договором, розпорядженнями, в яких чітко містяться умови та значиться, що кредит надається в сумі 63 750,00 доларів США. Більш того, акцентується увага на тому, що протягом тривалого часу Позичальник виконував умови оспорюваного договору саме в доларах США (в матеріалах справи містяться квитанції про сплату Позичальником тіла кредиту, відсотків, комісії тощо), що також свідчить про визнання умов оспорюваного правочину. Твердження позивача про сплату ним грошових коштів продавцю квартири у розмірі 378 750,00 грн, для купівлі якої укладався Кредитний договір, не може свідчити про удаваність правочину, оскільки за укладеним договором Банк не перераховував грошових коштів продавцю квартири, а грошові кошти Позичальник отримав у касі Банку. Також, звертається увага суду на те, що у відзиві на позовну заяву, Банк наголошував на тому, що позивачами пропущений строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про визнання кредитного договору удаваним і таким, що укладений в гривні. Однак суд першої інстанції взагалі не надав належної оцінки вказаним доводам відповідача. Крім того, при ухваленні рішення суд першої інстанції не звернено увагу на постанову Одеського апеляційного суду від 07.10.2020 року у справі № 523/16040/17, якою рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29.01.2018 року скасоване, а позовні вимоги Банку задоволено частково та стягнуто солідарно з боржників суму кредитної заборгованості. І заборгованість за Кредитним договором погашена в повному обсязі. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Ознайомившись з апеляційною скаргою Банку, представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Дідуренко С.В. подала на неї відзив, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, який не надав жодного доказу на підтвердження власної позиції через їх знищення, хоча збереження матеріалів кредитної справи та первинної бухгалтерської документації, і в першу чергу - заяви на видачу готівки, а також виконання банківських нормативів покладається саме на фінансову установу. Наголошується, що на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що кредит був наданий у національній валюті. Доказів протилежного, стороною відповідача не було надано ні на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, ні при зверненні з апеляційною скаргою. Сторона відповідачів вважає, що посилання апелянта на вирішення судом справи № 523/16040/17 про стягнення кредитної заборгованості та виконання судового рішення поручителем і позивачем не заслуговують на увагу, оскільки саме при вирішенні справи № 523/16040/17 суд апеляційної інстанції не виключав встановлення нових обставин у даній справі, які не розглядались у справі № 523/16040/17 та у подальшому можуть бути підставою для перегляду відповідного рішення. Щодо доводу про пропуск строку позовної давності, у відзиві зазначається, що позовна заява була подана ще у 2018 році і до набрання законної сили рішенням суду у справі № 523/16040/17 про стягнення заборгованості, тобто під час спору про виконання кредитного договору, що з урахуванням вищенаведених правових норм про захист прав споживачів спростовує позицію апелянта про пропуск строку позовної давності. Підсумовуючи викладене у відзиві зазначено, що у даному судовому процесі суд першої інстанції вивчив усі підстави і докази для визнання договору про іпотечний кредит № 1501/0312 укладеного 21.08.2007 року між ОСОБА_1 і ВАТ "Державний ощадний банк України" , правонаступником якого є ПАТ "державний ощадний банк України" - удаваним правочином, укладеним у валюті України в сумі 321 937,50 грн, на умовах визначених у договорі. Рух справи 24.01.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 24.01.2024 року, визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: Стахова Н.В. , судді учасники колегії: Назарова М.В., Коновалова В.А. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.01.2024 року апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишена без руху, витребувано з Суворовського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 523/7776/18. 06.02.2024 року на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи № 523/7776/18. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.02.2024 року апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишена без руху, та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2024 року, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.03.2024 року визнано підготовку справи до апеляційного розгляду закінченою, призначено справу до апеляційного розгляду. Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю Стахову Н.В. звільнено, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Представники відповідача, Шидерова Н.С. та Поплавська О.В. в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили оскаржуване судове рішення частково скасувати, постановити в частині скасованого рішення нове, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В судовому засіданні 15.05.2025 року позивачка ОСОБА_2 та її та ОСОБА_1 представник, адвокат Дідуренко С.В. надали пояснення по суті справи, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Конверт з рекомендованим повідомленням про дату судового засідання, надісланий на адресу ОСОБА_3 , повернувся з позначкою: адресат відсутній за вказаною адресою. Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Фактичні обставини справи, встановлені судом 21 серпня 2007 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», був укладений договір про іпотечний кредит № 1501/0312, на забезпечення виконання зобов`язань за яким 21 серпня 2007 року між ОСОБА_2 і банком був укладений договір поруки № 1501/0312, між ОСОБА_3 і банком був укладений договір поруки № 1501/0312, між ОСОБА_1 і банком був укладений іпотечний договір, посвідчений ПН ОМНО Поведьонковою І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1926. Згідно предмету кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 63 750,00 дол. США, що складає 321 937,50 грн. по курсу НБУ на 21.08.2007р., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 63 750,00 дол. США, що складає 321 937,50 грн. по курсу НБУ на 21.08.2007р., а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором (п. 1.1). Кредит надається на 156 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 21.08.2020р. на придбання двокімнатної квартири за договором купівлі-продажу від 21.08.2007р., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.2 кредитного договору). За договором купівлі-продажу від 21.08.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Поведьонковою І.І. та зареєстрованим у нотаріальному реєстрі правочинів за № 1919, позивач ОСОБА_1 купив у продавця ОСОБА_4 двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не за іноземну валюту, а за 378 750,00 грн., які продавець одержала від покупця повністю до підписання цього договору у приміщенні ВАТ «Ощадбанк» за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 40, куди нотаріуса було запрошено у зв`язку з виробничою необхідністю. Витребувана судом першої інстанції у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Поведьонкової І.І. засвідчена копія нотаріальної справи щодо укладення i посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 21.08.2007р., реєстр. № 1919, за адресою: АДРЕСА_1 , та іпотечного договору від 21.08.2007р. реєстр. № 1926, до суду надана не була. Згідно умов кредитного договору надання кредиту здійснюється одноразово з позичкового рахунку № НОМЕР_1 у філії Одеське міське відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» готівкою, протягом 1 робочого дня з моменту виконання позичальником умов, що зазначені в п. 1.4 цього договору. Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної супутньої послуги та їх обґрунтування визначені в додатку №№ 1-3 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 1.3). Банк зобов`язаний відкрити позичальнику в філії Одеське міське відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» позичковий рахунок № НОМЕР_1 для надання кредиту та обліку заборгованості за кредитом та рахунок № 2238 у філії Одеське міське відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» для нарахування та обліку нарахованих процентів за кредитом відповідно до правил, що діють у банку (пп. 4.1.2). Згідно наданих відповідачем копії розпорядження від 21.08.2007р. відділу бухгалтерського обліку про відкриття кредитного рахунку позичальнику № НОМЕР_1 та копії розпорядження від 21.08.2007р. операційному управлінню про видачу в рахунок дозволеного кредиту згідно кредитного договору № 1501/0312 від 21.08.2007р. ОСОБА_1 готівкою 63 750,00 дол. США з позичкового рахунку № НОМЕР_1 , позичальнику для видачі кредитних коштів в іноземній валюті був відкритий рахунок 2233. У відповідності до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004р. № 280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004р. за № 918/9517, перші чотири символи лише вказують на клас банківських операцій (на рахунку 22 здійснюється облік кредитів, наданих фізичним особам). Пунктом 2.3 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 20.10.2004 року № 495 визначено, що операції з видачі готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками: Дебет - 2620, 2630, 2635; Кредит - 1001, 1002. У приєднаному до матеріалів справи висновку судово-економічної експертизи № 503 від 04.06.2020р. встановлено, що видача готівкової іноземної валюти відповідно до актів цивільного законодавства та нормативно правових актів НБУ (разом з їх переліком) можлива лише з банківського рахунку клієнта банку (банківського рахунку, клієнтського рахунку, поточного рахунку, балансового рахунку 2620).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Виходячи із засад диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ «Держаний ощадний банк України». Відповідач оскаржує рішення суду тільки в частині задоволених позивних вимог, а саме в частині вимоги про визнання кредитного договору удаваним і таким, що укладений в гривні, яке і підлягає перегляду в апеляційному порядку. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. В п. 33 постанови від 13 жовтня 2021 року у справі № 912/3747/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що удаваний правочин не може містити ознак того правочину, який сторони намагаються приховати. За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (стаття 235 ЦК України). Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто, відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року в справі № 576/564/21 (провадження № 61-19258св21) вказано, що: «якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України). У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України). За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача. Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином». Так, пунктом 9.1. Договору про іпотечний кредит № 1501/0312 передбачено, що цей Договір Сторонами прочитаний, відповідає їх намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується підписами Сторін, що діють у повній відповідності з наданими їм повноваженнями та повним розумінням предмета та змісту Договору. Отже, сторони вказуючи цей пункт у договорі, підтверджують своє вільне волевиявлення на укладення саме кредитного договору у іноземній валюті та відповідність такого волевиявлення їх внутрішній волі, усвідомлюючи, що дії сторін договору були спрямовані на реальне настання правових наслідків саме за кредитним договором у іноземній валюті. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу здійснював погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом шляхом сплати відповідачу грошових коштів у іноземній валюті - доларах США. Отже, позивач після підписання кредитного договору виконував свої зобов`язання за ним, саме як кредитного договору у іноземній валюті, а тому доводи скаржника про те, що йому було надано кредитні кошти саме у національній валюті, яка була передана продавцю у приміщенні банку, є безпідставними. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків про визнання удаваного правочину в частині кредитування, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, а саме іпотечним кредитним договором який був підписаний сторонами. Посилання судом першої інстанції, а також позивача на висновок судово-економічної експертизи № 503 від 04.06.2020 року, яким встановлено, що видача готівкової іноземної валюти відповідно до актів цивільного законодавства та нормативно правових актів НБУ можлива лише з банківського рахунку клієнта баку, а також на Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупність вартості кредиту, затверджених постановою Правління НБУ - як на підставу задоволення позовних вимог, відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначене не має відношення до обліку довгострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам, а саме до рахунку який був відкритий у Банку ОСОБА_1 . Крім того, зазначене не змінює валютної природи самого зобов`язання і не є доказом удаваності договору. Посилання позивачів на те, що за весь час судового провадження відповідач не надав заяву про видачу готівки, за якою позичальнику були надані кредитні кошти, через її знищення не заслуговують на увагу, оскільки відсутність заяви не спростовує факт видачі коштів. Навіть якщо заява знищена, факт видачі кредиту підтверджується: кредитним договором, підписаним позичальником; фактичними платежами позичальника, що підтверджує отримання коштів і виконання зобов`язання; договором купівлі продажу; договором поруки. Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що «Відсутність окремого розрахункового документа не є підставою для визнання договору неукладеним або для визнання недоведеною видачі коштів, якщо цей факт підтверджується сукупністю інших доказів» (Постанова від 26.02.2020, справа № 753/11613/15-ц). Доводи апеляційної скарги, з приводу спливу строку позовної давності для звернення позивачів із позовною заявою апеляційним судом не приймаються, та зазначене спростовується матеріалами справи. Як вбачається і підтверджується матеріалами справи, Позивач не обґрунтував удаваності договору з метою приховання іншого правочину, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину на підставі його укладення виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором позики, та що воля обох сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочином. Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження. Твердження наведені стороною позивача у відзиві на апеляційну скаргу не спростовують доводів апеляційної скарги та не можуть слугувати підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін. Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору удаваним і таким, що укладений в гривні без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового судового рішення. Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збору за подання апеляційної скарги в розмірі по 352,4 грн з кожного. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - задовольнити. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2023 року в оскарженій частині та в частині судових витрат скасувати та ухвалити в оскарженій частині нове судове рішення. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору про іпотечний кредит № 1501/0312, укладеного 21.08.2007 року, між ОСОБА_1 і ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України», удаваним правочином, визнання договору про іпотечний кредит №1501/0312, укладеного 21.08.2007 року, між ОСОБА_1 і ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», укладеним у валюті України в сумі 321 937,50 грн, на умовах, визначених у договорі, - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (р/р НОМЕР_5 в ФООУ АТ «Ощадбанк», МФО 328845) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі по 352,4 грн з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова М.В. Назарова