Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/5033/25

Головуючий І інстанції: В.І. Бевза ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2025 р. Справа № 440/5033/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/5033/25 за позовом ОСОБА_1 до 2 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність, премії) ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, - зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у фактично встановлених під час проходження служби розмірах (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, щомісячної та разової премії), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, - визнати протиправними дії 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 по 16 лютого 2025 року у належному розмірі, - зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, - зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4025,25 грн.) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 22 січня 2025 року включно в розмірі 263 363,34 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору за період до 01.12.2024) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, - визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4025,25 грн., а до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористану відпустку - щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4025,25 грн. та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023 року, - зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4025,25 грн., з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, - зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану основну відпустку, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4025,25 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 повернуто позивачеві позовну заяву в частині позовних вимог до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 року по 14.01.2025. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 року у справі № 440/5033/25 про повернення позову в частині позовних вимог до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 року по 14.01.2025 скасувати, справу направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про передчасність висновків суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог до 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 січня 2025 року, з огляду на порушення строку звернення до адміністративного суду. Вказує, що Верховним Судом при розгляді справи №460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року) констатовано, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, щодо прикладу у вказаній справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Просить звернути увагу, що грошовий атестат №1 був складений відповідачем, згідно зазначеної в ньому дати, 11 лютого 2025 та в цей же день вручений позивачу. Отже, вважає висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України помилковими та такими, що свідчать про неправильне застосування судом норм процесуального права. Відповідач не скористався своїм правом надати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. За положеннями статей 294 та 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачу (заявникові) (пункт 3 частини першої статті 294 КАС України) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 року позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та роз`яснено, що недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску та відомостей згідно із мотивувальною частиною цієї ухвали суду. 02.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява усунення недоліків позову. В обґрунтування заяви зазначено, що залишаючи без руху позовну заяву, суд вказав про пропуск позивачем строк звернення до суду з вимогами про перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 по 14.10.2024. Позивач звертає увагу суду, на висновки, які викладені у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23. Також зазначає, що грошовий атестат №1 був складений відповідачем 11 лютого 2025 та в цей же день вручений позивачу. Вказаний грошовий атестат був отримай представником позивача за адвокатським запитом по причині неможливості його отримання безпосередньо у ОСОБА_1 , який на час постановлення ухвали суду про залишення позову без розгляду призваний на військову службу під час мобілізації. Позивач також зазначив, що з урахуванням актуальної на сьогоднішній день правової позиції Верховного Суду, вважає, що трьохмісячний строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки цей строк розпочався з наступного дня після вручення грошового атестату, тобто, з 12 лютого 2025, а до суду позивач звернувся 14 квітня 2025. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 продовжено строк усунення недоліків позовної заяви та витребувано від позивача: - докази складення грошового атестату 11.02.2025; - докази мобілізації позивача. 09.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків позову, в якій зазначено, що з урахуванням актуальної на сьогоднішній день правової позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23, трьохмісячний строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки цей строк розпочався з наступного дня після вручення грошового атестату, тобто, з 12 лютого 2025, а до суду позивач звернувся 14 квітня 2025. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для поновлення строку до частини позовних вимог щодо грошового забезпечення позивача за період, починаючи з 19.07.2022 по 14.01.2025. Відтак, вважав, що частину позовних вимог щодо грошового забезпечення позивача за період, починаючи з 19.07.2022 по 14.01.2025, слід повернути позивачу. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати та їх складових, у разі порушення законодавства про оплату праці. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до приписів частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Предметом спору у даній справі є, зокрема, перерахунок та виплата позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 14.01.2025. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Статтею 116 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) було установлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. За правилами частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду, зокрема, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом № 2352-ІХ запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення частини другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Закон №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року. Підпунктом 3 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2352-ІХ Кабінет Міністрів України зобов`язано протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту набрання чинності Законом №2352-ІХ (19 липня 2022 року) положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України. Поряд з цим, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ). Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23, а також Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, при розгляді справи №460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року). Таким чином, період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Поряд з цим, приписи частини першої статті 233 КЗпП України пов`язують відлік тримісячного строку звернення до суду з днем, коли особа (працівник, службовець) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Верховним Судом при розгляді справи №460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року) констатовано, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, до прикладу у вказаній справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Відтак, колегія суддів вважає, що у контексті обставин справи, що розглядається, ключовим питанням є не лише визначення предмету спору, але й дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. З матерів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу з 01.12.2015 та звільнився 22.01.2025. Таким чином, з приведеного вбачається, що позивач припинив виконувати обов`язки служби цивільного захисту. При цьому, предметом спору у даній справі є, зокрема, правомірність нарахування позивачу сум грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 14.01.2025. Тобто, спірними у даній справі є правовідносини, які виникли щодо невиплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 , який припинив виконувати обов`язки служби цивільного захисту. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху надано до суду копію грошового атестата та у поясненнях до поданої заяви зазначено, що грошовий атестат № 1 був складений відповідачем 11.02.2025 та в цей же день вручений позивачу. Судом першої інстанції після отримання зазначеної вище заяви продовжено позивачу строк усунення недоліків позовної заяви та витребувано від позивача докази складення грошового атестату 11.02.2025 та докази мобілізації позивача. На виконання зазначеної ухвали представником позивача подано заяву в якій останній повідомив суд, зокрема, що надати докази складання грошового атестату 11.02.2025 не має можливості по тій причині, що грошовий атестат складався не позивачем, а відповідачем. Дата 11 лютого 2025 року міститься у грошовому атестаті перед підписами посадових осіб, що його склали, що виключає можливість отримати грошовий атестат раніше. Надаючи оцінку зазначеним вище обставинам, колегія суддів зазначає що за висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року) (пункт 79) визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності. Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було з`ясовано чи отримував позивач саме при звільненні письмовий документ, у якому детально зазначено нараховані та виплачені суми, як щомісячно, так і при звільненні, адже дата одержання такого письмового повідомлення (зокрема, грошового атестату) є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що і становить предмет спору. Також, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі не надано оцінку поданому представником позивачем грошовому атестату № 1 та зазначеним представником позивача обставинам складання такого 11.02.2025. З урахуванням викладеного, оскільки позивач припинив проходити службу та у справі судом не встановлено дані про те, коли позивачем отримано письмовий документ, у якому детально зазначено нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення щомісячно починаючи з 19.07.2022 по 14.01.2025, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не встановлено факту обізнаності позивача про порушення його прав з яким можна було б встановити дату, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а тому відсутні підстави для застосування строків визначених частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) щодо частини вимог ОСОБА_1 , які стосуються виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 14.01.2025. Отже, висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України є помилковими та свідчать про неправильне застосування судом норм процесуального права. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 січня 2025 року, з огляду на порушення строку звернення до адміністративного суду. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування. Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 по справі № 440/5033/25 - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 січня 2025 року, передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий