Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 644/2080/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 р. Справа № 644/2080/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С. суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Харкова (головуючий суддя І інстанції Саркісян О.А.) від 30.04.2025 року (повний текст рішення складено 01.05.2025 року) по справі № 644/2080/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови ЕНА № 4172700 від 01.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.121 КУпАП, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (надалі змінено назву суду на Індустріальний районний суд міста Харкова) з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області, в якому просив суд скасувати постанову ЕНА № 4172700 від 01.03.2025 року, складену інспектором Управління патрульної поліції Сулеймановим Агіл Аріф огли за ч.3 ст.121 КУпАП відносно ОСОБА_1 , визнати незаконною; адміністративну справу від 01.03.2025 року за ч. 3 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; постанову ЕНА № 4172700 від 01.03.2025 року, складену інспектором Управління патрульної поліції Сулеймановим Агіл Аріф огли за ч. 3 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.04.2025 клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено. Замінено первинного відповідача - Управління патрульної поліції в Харківській області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції. Рішенням Індустріального районного суду міста Харкова від 30.04.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови ЕНА №41722700 від 01.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.121 КУпАП відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у справі № 678/483/17 про те, що автомобіль був наданий позивачу саме для службового користування, а не для перевезення вантажів та пасажирів, без мети отримання прибутку і тому не підлягає обов`язковому технічному контролю. Вказує, що транспортний засіб, яким він керував 01.03.2025, Мерседес Віто 2005 д.н.з. НОМЕР_1 належить фізичній особі і використовується позивачем для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку. На місці зупинки поліцейським зафіксовано факт відсутності вантажу та факт відсутності пасажирів. Також зазначає, що відповідач не мав правових підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей, визначених ст. 268 КАС України. В судовому засіданні позива підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача в судовому засіданні, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.03.2025 інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Сулеймановим А.А.о. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правовпорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4172700, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Зі змісту постанови слідує, що 01.03.2025 року о 10-09 год. м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 124 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ VITTO 109 CDI державний номерний знак НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги п.31.3.б ПДР та ст.ст. 29, 35 Закону України «Про дорожій рух». Позивач, не погодившись з постановою оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII). Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР). За пунктом 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством (пункт 1.9). Відповідно до пункту 31.3. (б) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Статтею 29 Закону № 3353-XII встановлено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Відповідно до статті 33 Закону № 3353-XII технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством. Поняття обов`язковості технічного контролю транспортних засобів наведено у положеннях частини першої статті 35 Закону № 3353-XII, за якими обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. В той же час, обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України" (частина друга статті 35 Закону № 3353-XII). За визначенням, наведеним у частині сьомій статті 35 Закону № 3353-XII, періодичність проходження обов`язкового технічного контролю, який для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років, становить кожні два роки. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 затверджено Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі Порядок № 137), положення якого стосовно періодичності проведення обов`язкового технічного контролю повністю дублюють приписи Закону № 3353-XII. Пунктом 1 Порядку № 137 також встановлена періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для вантажних автомобілів незалежно від форм власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни із строком експлуатації більше двох років - два роки. За визначенням, наведеним у пункті 16 частини 2 Порядку № 137, вантажність (вантажопідйомність) транспортного засобу - різниця між максимальною масою транспортного засобу (повною масою транспортного засобу) та спорядженою масою транспортного засобу, яка дорівнює масі вантажу, який можна завантажити та перевозити на транспортному засобі. У відповідності до приписів статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, автомобіль вантажний - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно. У відповідності до частин 3 та 4 статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт», при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо). При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо). Приписами частини 3 статті 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП). Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України, доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб MERCEDES-BENZ VITO 109, д.н.з. НОМЕР_1 є спеціалізованим вантажним - спеціалізованим фургоном, малотонажний - В, повна маса 2770. /а.с.7/ Відповідно до свідоцтва про реєстрацію власником автомобіля є - ОСОБА_2 , дата реєстрації 15.08.2018. Жодної відмітки, яка б свідчила про належність вказаного транспортного засобу до категорії легкових автомобілів не зазначено. Враховуючи, що автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 109, д.н.з. НОМЕР_1 , є вантажним автомобілем у розумінні частини 3 статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» та експлуатується більше ніж 2 роки, відповідно до наведених вимог частини сьомої статті 35 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Порядку № 137 вказаний автомобіль підлягає обов`язковому технічному контролю кожні два роки. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність в діях позивача порушення пункту 31.3. (б) Правил дорожнього руху та відповідно скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 КУпАП. Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо того, що він не здійснював комерційного перевезення пасажирів та вантажу, з огляду на те, що вимоги статті 35 Закону України "Про дорожній рух" передбачають, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку стосуються саме легкових, а не вантажних автомобілів. Посилання позивача на те, що його автомобіль відноситься до типу "В", колегія суддів відхиляє, адже відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 126/1030/17, категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто даним автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль за зареєстрованими властивостями є вантажним. Стосовно доводів апелянта про те, що інспектор поліції не мав права його зупиняти, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Зазначеною нормою визначено вичерпний перелік підставою для зупинення транспортних засобів, якими керують водії. Інспектор поліції повідомив причину зупинки, а саме те, що зовнішні ознаки транспортного засобу свідчили про його тип, як вантажного фургона, інспектором було перевірено номерний знак зазначеного транспортного засобу на наявність технічного огляду за інформаційно-телекомунікаційною системою "Інформаційний портал Національної поліції України", та було виявлено відсутність проходження обов`язкового технічного огляду. Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду у справі № 678/483/17 колегія суддів зазначає, що вони не є релевантними до обставин даної справи, адже відповідно до обставин справи № 678/483/17 позивач керував легковим автомобілем, який використовував у службових цілях. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 30.04.2025 року по справі № 644/2080/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складений 26.06.2025 року