Постанова 4851 № 644/11578/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 р. Справа № 644/11578/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 06.04.2026 (суддя Зайцева М.С., проспект Архітектора Альошина, 7, Харків, Харківська область, 61007) по справі № 644/11578/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Індустріального районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив: -визнати незаконною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_2 № 3337-4П від 19.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн., закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.04.2026 по справі № 644/11578/25 відмовлено у задоволенні позову. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.04.2026 по справі № 644/11578/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також просив винести окрему ухвалу про притягнення винних посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 за підроблення службових документів службовою особою під час воєнного стану відповідно до ст.ст.366 та 67 ККУ, а також за незаконне утримання людини службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 під час воєнного стану та за перевищення військовою службовою особою влади (в умовах воєнного стану) відповідно до ст.ст146, 366, 426-1 ККУ. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того вказує на підробку службовими особами відповідача документів, які були надані суду та незаконне його утримання в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що 07.11.2025 року солдатом взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №3357-4 стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 07.11.2025 року о 14 год. 23 хв. під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_6 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 . Військовозобов`язаний ОСОБА_1 який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, з дня набрання чинності Закону від 21.03.2024 №3621-ІХ, (який за класифікацією документів належить до законодавства про оборону) протягом встановленого терміну з 04.05.2024 року по 05.06.2025 року самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024, та яким визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 р. №2105-ІХ громадяни України, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, чим порушив частину 3 статті 17 Закону України «Про оборону України» якою закріплені права та обов`язки громадян України у сфері оборони, зокрема, громадяни виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства, чим скоїв, в особливий період, адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. В зазначеному протоколі ОСОБА_1 було роз`яснено його права при розгляді протоколу, повідомлено про розгляд його справи о 16 годині 19.11.2025 року. Від підписання протоколу та отримання другого примірнику протоколу, ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. На підставі вказаного протоколу, 19.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення №3337-40, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови №3337-40 від 19.11.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП). Згідно ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. 04.05.2024 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (в подальшому № 3621-IX від 21.03.2024 р.). Зміни внесені, зокрема, до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та

26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене. Відповідно до Закону України № 4235-ІХ від 12.02.2025 р. «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене із Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», самостійно пройти повторний медичний огляд для визнання придатності до військової служби, з урахуванням внесення змін законодавства. Як вбачається із матеріалів справи, а саме з наданого позивачем військового квитку Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є військовозобов`язаним. Згідно облікової картки ОСОБА_1 взято на військовий облік 15.05.2013 року у ІНФОРМАЦІЯ_7 , 07.11.2025 року знято з військового обліку, вибув в іншу місцевість. 07.11.2025 року ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 був доставлений 07.11.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за порушення ВО з 24.08.2025 року по 23.08.2026 року. Матеріали справи містять копію повістки № 4164 на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої останній викликався до ТЦК та СП на 19.11.2025 року та отримав повістку 12.11.2025 року о 17.30 год. особисто під підпис. Наданий відповідачем витяг з журналу реєстрації відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 перебував в приміщенні ТЦК та СП та отримав повістку на своє ім`я на 19.11.2025 року. В протоколі № 3357-4 від 07.11.2025 року ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16.00 годині 19.11.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 в кабінеті №20. ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився від пояснення та/або підписання протоколу. Як вбачається з матеріалів справи, з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025 р., тобто, з 05.05.2024 р. по 05.06.2025 р., повторно медичний огляд позивач ОСОБА_1 не проходив. Таким чином, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 р., в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 року, шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 року і такий огляд не проходив, що не спростовується самим позивачем, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Відтак, доводи позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Посилання позивача про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення є безпідставним, з огляду на насупне. Колегія суддів враховує, що протокол про адміністративне правопорушення №3357-4 від 07.11.2025 складено у зв`язку із вчиненням позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП. Так, позивач був присутній при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення 07.11.2025 року, проте від підпису та надання пояснень в протоколі відмовився в присутності двох свідків. Посилання позивача про позбавлення права на захист не заслуговують увагу, з огляду на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про час розгляду справи відносно нього. Позивачем також не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту його неправомірного утримання. Зокрема, у матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення з боку працівників поліції або ТЦК, як і відсутні будь-які акти реагування компетентних органів на подібні факти, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Крім того, вище вказані позивачем обставини жодним чином не впливають на законність оскаржуваної постанови позивача, за наявності факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Також є необґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем порядку зміни місця військового обліку позивача, оскільки відповідно до абзацу 12 пункту 9-1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ №154 від 23.02.2022, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян: на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування відсутні. Щодо вимоги ОСОБА_1 постановити окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Окрема ухвала-це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Така ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі. Суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 13.06.2024 р. у справі № 826/3979/18. Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 06.04.2026 по справі № 644/11578/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко