Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6333/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2025 р.Справа № 520/6333/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 12.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Маркосян М.В., пр. Архітектора Альошина, 7, м. Харків, Харківська, 61007, по справі № 520/6333/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 08.03.2025 №565-1П за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 гривень. Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення його позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки тим обставинам, що відповідач маючи діючий канал телефонної комунікації з позивачем не вчинив жодної дії стосовно отримання інформації про наявність або відсутність обтяжуючих або пом`якшуючих обставин справи. Зазначив, що в тексті рішення вказано, що відповідачем не зазначено та не надано відповідних доказів, що ним оновлювались свої військово-облікові документи та зауважує, що відповідачем є ТЦК та СП, яке згідно закону не уточнює свої дані, тобто рішення суду містить суттєві змістовні помилки, що свідчить про поверхневий розгляд справи. Зазначає, що ним вчасно оновлено дані. Вказує, що ним в позовній заяві не заперечується факт неявки за повісткою, адже він особисто її не отримував, як і встановлено доказами, наданими відповідачем, оскільки повістка повернулась у зв`язку з відсутністю адресата за місцем проживання, при цьому зауважив, що в розпорядженні ТЦК та СП були наявні діючі канали телефонної комунікації з позивачем, які б могли бути застосовані відповідачем для виклику позивача або повідомлення його про потребу прибути до установи, однак відповідач ними не скористався. Вказує, що відповідач не врахував поважні причини для неявки позивача у зв`язку з лікуванням дружини. Вважає, що у контексті Закону України "Про адміністративну процедуру" спірна постанова у справі про адміністративні правопорушення ідентифікується як адміністративний акт, а правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються виключно Законом України "Про адміністративну процедуру" та Кодексом України про адміністративні правопорушення в питаннях, які не врегульовані Законом. Вважає, що відповідачем повністю порушено процедуру початку адміністративного провадження в частині неповідомлення за допомогою наявних діючих каналів телефонної комунікації з позивачем про дату, час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим позивача позбавлено права брати участь у розгляді справи, надавати пояснення щодо наявності пом`якшуючих обставин. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За приписами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 08.03.2025, який розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 встановив, що 28.02.2025 о 23 год 25 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію ОСОБА_1 . Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію», № 27/2025 від 2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» ІНФОРМАЦІЯ_4 було здійснено оповіщення військовозобов`язаних. Так, 14.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов`язаному ОСОБА_1 поштовим зв`язком АТ "Укрпошта" була направлена повістка №1958388, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем його реєстрації (проживання), а саме АДРЕСА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24.01.2025 о 14:00 год для уточнення даних. 27.01.2025 вищезазначена повістка №1958388 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою. Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період яким затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №560 вбачається, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Таким чином, ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на 24.01.2025 о 14.00 год, однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився про поважні причини неявки не повідомив, чим порушив ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В матеріалах справи міститься копія повістки №1958388 від 14.01.2025 про виклик ОСОБА_1 на 24.01.2025 о 14:00 год, яка надіслана на адресу: АДРЕСА_1 , опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення 0610223464222 про відправлення повістки №1958388 від 14.01.2024 на ім`я ОСОБА_1 та копія поштового конверту про відправлення рекомендованого поштового відправлення 0610223464222, яким направлено повістку ТЦК за адресою: АДРЕСА_1 з відміткою поштового відділення про повернення поштового відправлення 27.01.2025 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 58-60). Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки про причини повернення поштового відправлення з відбитком печатки Укрпошти на якій зазначено, що повістка повернута до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою, тому він був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на дату, яка зазначена в повістці да дійшов висновку, що позивач порушив ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оскільки 24.01.2025 не з`явився до відповідача по повістці, про причини неявки не повідомив. Перевіряючи правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно із частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП. Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 25.02.2022 Президентом України видано Указ «Про загальну мобілізацію» № 69/2022, строки якого неодноразового продовжувалась. Саме з періоду оголошення Президентом України рішення про мобілізацію законодавець пов`язує настання особливого періоду під час якого громадянами України зобов`язуються виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією військово-облікового документу в Резерв+, адреса проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 143). Відповідно до копії паспорту позивач зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 5-6). Так, за даними оскаржуваної постанови ОСОБА_1 будучи оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме на 24.01.2025 о 14 год. 00 хв. у вказану дату та час без поважних причин не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до повістки № 1958388. Матеріали справи містять повістку №1958388 на ім`я ОСОБА_1 про необхідність явки 24.01.2024 на 14:00 годину до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних, яка 14.01.2025 направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610223464222та повернулася на адресу відправника 27.01.2025 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". В подальшому, 08.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 565/ІП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП за порушення ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Колегія суддів, з`ясовуючи питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначає наступне. Як встановлено матеріалами справи, повістка №1958388 на ім`я ОСОБА_1 надіслана на адресу позивача засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» та повернута до відправника з відміткою про відсутність адресата за адресою: АДРЕСА_1 . Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №

560. Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). Зокрема, абз. 3 пп. 2 ст. 41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день поставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Таким чином, ОСОБА_1 з урахуванням вимог абз. 3 пп. 2 ст. 41 Порядку № 560, був належним чином повідомлений за адресою проживання, яка збігається з адресою, зазначеною у паспорті та копії військово-облікового документу про явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 24.01.2024 о 14:00 годині. Позивачем не заперечуються обставини неявки за повісткою, свою неявку він обґрунтовує його неналежним повідомленням, а саме тим, що у розпорядженні ТЦК та СП були наявні діючі канали телефонної комунікації з позивачем, які б могли бути застосовані відповідачем для виклику позивача або повідомлення його про потребу прибути до установи, однак відповідач ними не скористався, чим порушив вимоги Закону України "Про адміністративну процедуру". Колегія суддів зауважує, що Законом України "Про адміністративну процедуру" не встановлено обов`язку територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки телефонувати військовозобов`язаним для їх виклику. Крім того, відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). Як вже встановлено судовим розглядом, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв`язку з його неявкою за викликом 24.01.2025 о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, що і утворює склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Враховуючи викладене, колегія судів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Щодо доводів позивача про наявність обґрунтованих причин його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку з необхідністю догляду за неповнолітніми дітьми, які зареєстровані як ВПО у Чернівецькій області на час лікування та реабілітації дружини, які не було враховано під час винесення оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає наступне. З наданих позивачем медичних виписок вбачається, що вони містять відомості про перебування на лікуванні дружини позивача ОСОБА_3 у періоди, зокрема, з 02.12.2024 по 25.12.2024, 03.02.2025, з 05.02.2025 по 10.02.2025, з 10.02.2025 по 19.02.2025, з 20.02.2025 по 21.02.2025, з 27.02.2025 по 03.03.2025, з 03.03.2025 по 22.03.2025, з 24.03.2025 по 04.04.2025. Однак, колегія суддів звертає увагу, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_5 саме 24.01.2025 року о 14:00 годині, тому вказані довідки не підтверджують неможливість явки позивача 24.01.2025. Щодо посилань позивача про неврахування під час винесення спірної постанови пом`якшуючих обставин, колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 1 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що на позивача накладений штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини 3 статті 210-1 КУпАП. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 № 565-ІП від 08.03.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірною. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, та не підлягає скасуванню. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 12.05.2025 року по справі № 520/6333/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 12.05.2025 по справі № 520/6333/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло