Постанова Тернопільський апеляційний суд № 593/977/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 593/977/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 33/817/284/25 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ст.124 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 червня 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. за участі: особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ; захисника ОСОБА_1 адвоката Галинського М.В.; представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Шуляра Б.О. розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Шуляра Б.О. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року , в с т а н о в и в: Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 710164, 03 липня 2024 року о 07 год. 10 хв. на А/ДМ-19, 376 км. в с. Яблунів водій транспортного засобу DAF XF 510 FT, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , в порушення вимог п.10.2, п.2.3б, п.10.1 ПДР України, при виїзді з прилеглої території не дав дорогу транспортному засобу Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 10.2, 2.3б 10.1 ПДР України. В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат Шуляр Б.О. вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, незаконним і таким, що прийняте з порушенням вимог КУпАП, без дослідження та урахування усіх доказів по справі. Загалом, погоджуючись про неправильну оцінку працівниками поліції дій водія ОСОБА_1 в контексті допущених ним порушень вимог п.10.2 ПДР України (виїзд автопоїзда під його керуванням з прилеглої території), сторона захисту не погоджується з тим, що він не порушував вимоги п.2.3 (б) та п. 10.1 ПДР України. Звертає увагу, що ОСОБА_1 , керуючи автопоїздом у складі сідельного тягача та напівпричепа, виконував маневр повороту ліворуч, виїжджаючи з другорядної на головну дорогу, не проявивши достатньої уваги (п.2.3 (б) ПДР України) та не переконавшись у безпечності маневру перед початком руху в процесі його здійснення (п.10.1 ПДР України). Вважає, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3 (б), 10.1 ПДР України є беззаперечним, виходячи з доказів зібраних у справі. Зазначає, що кінцеве розташування обох автомобілів, на що звертає увагу суд першої інстанції, не може свідчити про розташування місця зіткнення, оскільки після первинного контакту вони переміщались. Враховуючи габаритну довжину автопоїзда, а також факт виїзду його з другорядної дороги на головну, вважає, що причиною настання вказаної ДТП є грубі порушення вимог п.п. 2.3 (б), 10.1 ПДР України водієм ОСОБА_1 і наявність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року про закриття справи у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та винеси рішення, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Заслухавши представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Шуляра Б.О., який підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених ній мотивів, просить її задовольнити і скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП; особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 та його захисника Галинського М.В., які рішення місцевого суду вважають законним та обґрунтованим і тому просять залишити його без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги; розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 не дотримався. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що виходячи з долучених до матеріалів справи фотоматеріалів вбачається, що транспортний засіб DAF XF 510 FT, д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться на власній смузі руху, в той час як автомобіль Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться більшою частиною на смузі руху для автомобіля DAF XF 510 FT, а місце зіткнення транспортних засобів, яке вказане зі слів водія ОСОБА_2 не доводиться матеріалами справи, в той час як місце зіткнення відображене на схемі зі слів водія ОСОБА_1 є таким, що відповідає дійсним обставинам справи. Проте, аналіз наявних у справі доказів, що були предметом дослідження апеляційного суду, свідчить про передчасність та необґрунтованість висновку місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Пунктом 2.3 (б) Правил дорожнього руху України встановлено, що водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_1 ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. Натомість, винуватість останнього у вчиненні вказаного правопорушення, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Виходячи із системного аналізу та змісту ст. 279, 280 КУпАП, якими регламентовано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд розглядає таку справу в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 710164 від 03 липня 2024 року, який був предметом розгляду суду першої інстанції, 03 липня 2024 року о 07 год. 10 хв. на А/ДМ-19, 376 км. в с. Яблунів водій транспортного засобу DAF XF 510 FT, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , в порушення вимог п.10.2, п.2.3б, п.10.1 ПДР України, при виїзді з прилеглої території не дав дорогу транспортному засобу Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення.(а. с. 1) Отже, суд в межах цього протоколу повинен встановити - чи допущено ОСОБА_1 порушення саме цих пунктів Правил дорожнього руху та чи знаходиться ці порушення у причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди. Апеляційний суд не дає оцінку обставинам справи в частині інкримінованого ОСОБА_1 порушення п.10.2 ПДР України, оскільки судове рішення в цій частині апелянтом не оскаржується. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, водій автопоїзда у складі тягача DAF XF 510 FT, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепа SCHWARZMUELLER K 903, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , в с. Яблунів на перехресті здійснював лівий поворот. Вказана обставина підтверджується поясненням ОСОБА_1 від 03.07.2024 р., яке він підтримав під час апеляційного розгляду; схемою місця ДТП; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, які безпосередньо на місці події проводили оформлення адмінматеріалів, а також іншими матеріалами справи. З аналізу наведених вище доказів слідує, що місцем події є нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, на якому водій транспортного засобу DAF XF 510 FT з напівпричепом SCHWARZMUELLER K 903, рухаючись по другорядній дорозі, виконував лівий поворот з другорядної дороги на головну. За наведених обставин, апеляційний суд звертає увагу, що Правила дорожнього руху України зобов`язують водія, що рухається по другорядній дорозі на нерегульованому перехресті дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Така вимога ПДР кореспондується з вимогами до водія бути уважним і стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та перед зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, що визначено саме пунктами 2,3 (б) та 10.1 ПДР України, недотримання яких інкриміновано водієві ОСОБА_1 . За обставин даного провадження, водій транспортного засобу Mitsubishi Pajero ОСОБА_2 рухався по головній дорозі і тому, за змістом приписів п.1.4 ПДР України, вправі був розраховувати що й інші учасники дорожнього руху виконують ці Правила. При цьому, апеляційний суд зазначає, що матеріали провадження не містять жодних доказів на предмет порушення вимог ПДР України (недотримання вимог щодо швидкості руху чи інших обов`язків водіїв транспортних засобів) зі сторони водія автомобіля Mitsubishi Pajero ОСОБА_2 , які можна було б оцінити як такі, що перебувають у причинно-наслідкову зв`язку з обставинами виникнення ДТП. Доводи сторони захисту щодо порушення ПДР водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 (б), 12.1, 13.1, 13.3 ПДР України та наявності причинно-наслідкового зв`язку між допущеними ним порушення та настанням дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки суд не вправі надавати оцінку правомірності дій іншого учасника ДТП стосовно якого протокол про адміністративне правопорушення не складався і не був предметом розгляду суду першої інстанції. Таку правову оцінку на предмет наявності чи відсутності в діях учасника ДТП ознак порушень Правил дорожнього руху України може бути надано судом лише за умови розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеному відносно такої особи. При цьому, про відсутність фактичних даних, які б вказували на порушення ПДР України водієм ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів за обставин вказаної вище ДТП, керівник Департаменту патрульної поліції ГУНП в Тернопільській області інформував адвоката Галинського М.В. у відповідь на його звернення, в якому він просив скласти протокол відносно водія транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 за порушення пунктів 2.3 (б), 12.1, 13.1, 13.3 ПДР України. (а. с.164) Також, апеляційний суд не погоджується з оцінкою, наданою судом першої інстанції такому доказу, як схема місця ДТП. (а.п. 3) Так, у схемі місця ДТП, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, зазначено два місця зіткнення транспортних засобів, а саме - № 5, яке відображено зі слів водія ОСОБА_1 та № 4, яке відображено зі слів водія ОСОБА_2 . Суд першої інстанції констатував, що місце зіткнення транспортних засобів під № 4, яке вказане зі слів водія ОСОБА_2 не доводиться матеріалами справи та суперечить обстановці на проїжджій частині, яка зафіксована після дорожньо-транспортної пригоди, в той час, як місце зіткнення під № 5, яке відображено зі слів водія ОСОБА_1 , є таким, що відповідає дійсним обставинам справи, доводиться розміщенням транспортних засобів після ДТП, а також розміщенням на проїжджій частині дороги уламків від автомобілів, які утворюються під час зіткнення транспортних засобів. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що судова транспортно-трасологічна експертиза, до вирішення якої відноситься питання визначення місця зіткнення транспортирних засобів, у даній справі не проводилась, а кінцеве розташування обох автомобілів не може свідчити про розташування безпосереднього місця зіткнення цих транспортних засобів, оскільки після первинного контакту вони могли переміщатися в силу дії інерційного руху. Також, посилання суду першої інстанції на розташування місця зіткнення автомобілів, виходячи з розташування уламків автомобілів, є некоректним, оскільки на схемі місця ДТП слід осипу уламків не зазначено. Окрім того, суд враховує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків. Посадовою особою органу, уповноваженого складати протокол про адміністративне правопорушення, за результатом виїзду на місце події, встановлено порушення водієм транспортного засобу DAF XF 510 FT, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHWARZMUELLER K 903, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 . Вимог пунктів 2.3 (б), 10.1 ПДР у інкримінованій дорожньо-транспортній пригоді, за якими водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Саме такі порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, на переконання апеляційного суду, створили аварійну ситуацію і перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди за описаних вище обставин. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що враховуючи габаритну довжину транспортного засобу, яким керував ОСОБА_4 , а також факт його виїзду з другорядної дороги на головну, де відбулось зіткнення з транспортним засобом, який рухався по головній дорозі, причиною настання дорожньо-транспортної пригоди є порушення водім ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3 (б), 10.1 ПДР України. З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам справи і містять істотні суперечності щодо відсутності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Натомість, доказами, що є у матеріалах справи, підтверджено вину ОСОБА_1 у порушенні вимог пунктів 2.3 (б), 10.1 ПДР України, внаслідок чого останній, керуючи транспортним засобом DAF XF 510 FT, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi Pajero, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП . Враховуючи наведене, апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Шуляра Б.О. слід задовольнити, оскаржувану постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. За змістом ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. В даному випадку адміністративне правопорушення вчинено 03 липня 2024 року, тобто поза межами строку, в який може бути накладено адміністративне стягнення згідно ст.38 КУпАП. Оскільки на час ухвалення постанови апеляційним судом закінчились строки накладення адміністративного стягнення, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 38, ст. 247, 294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката Шуляра Б.О. - задовольнити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя