Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/6119/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження: 33/821/561/20Головуючий у першій інстанції Михальченко Ю.В. Справа № 711/6119/20 Категорія: ст. 124 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2020 р. м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Ятченко М.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кучеренко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.; звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», встановив: Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 25.08.2020 року о 00.00 год. керував автомобілем ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Пастерівська в м.Черкаси, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Надпільна не надав переваги в русі автомобілю Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі по вул. Надпільна та скоїв з ним зіткнення, чим порушив п.п. 2.3.б, 16.11 ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.10.2020 року, а провадження у справі відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Указує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки поліцейські не виконали належним чином свого обов`язку по збиранню доказів, а суд першої інстанції спрощено підійшов до розгляду даної адміністративної справи. Так, вказує скаржник, аналізуючи схему місця ДТП, можна сказати, що вона не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. На думку апелянта у схемі не правильно вказано місце зіткнення автомобілів, не відображені роздільні смуги руху. Зазначив, що 25.08.32020 року він, під`їжджаючи до перехрестя, врахував дію знака 2.1, зменшив швидкість та розпочав виїзд на перехрестя. Інших транспортних засобів, яким він мав би надати перевагу в цей момент не було. Вже завершуючи переїзд перехрестя, в праву сторону його автомобіля на великій швидкості в`їхав автомобіль Ford Fiesta, в ході чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Визначення місця зіткнення відіграє вирішальну роль для оцінки дій водіїв, причетних до ДТП. Із фотографій місця пригоди, фотографії транспортних засобів та копії відеозапису чітко видно, що т\з ВАЗ 21124 д\н НОМЕР_1 після зіткнення змінив свій первинний напрямок на 90 градусів та наїхав на перешкоду (світлофор). Тобто механічні ушкодження передньої частини його транспортного засобу утворилися від контакту з нерухомим предметом. Механічні ушкодження правої частини його автомобіля та передньої частини автомобіля Ford Fiesta виникли в процесі зіткнення, після чого т\з Ford Fiesta д\н НОМЕР_2 зупинився приблизно за 200 метрів у напрямку руху транспортного засобу т\з ВАЗ 21124 д\н НОМЕР_1 по вул. Пастерівська. Це говорить про те, що місце зіткнення вібулося не на перехресті, а поза його межами. При цьому, вказує апелянт, саме у діях іншого водія ОСОБА_2 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки саме водій т/з Ford Fiesta д\н НОМЕР_2 рухався зі швидкістю, що перевищувала допустиму, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не застосував екстрене гальмування. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Кучеренко Н.В., які просили задовольнити апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не обґрунтоване відхилення їх місцевим судом. Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Вважаю, що постанова суду першої інстанції ухвалена відповідно до вимог КУпАП, є законною, справедливою і обґрунтованою. Суд першої інстанції цілком вірно дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є порушення вимог ПДР України, які утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначив стягнення відповідно до санкції цієї статті. Згідно з п. 16.11. ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Відповідно до п. 1,4 ПДР України кожнен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ПДР України. Згідно п.2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримавшись вимог п. 16.11 ПДР України, не надавши перевагу у русі ОСОБА_2 виїхав на головну дорогу, що в свою чергу стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, є однією з причин тих наслідків, які настали в результаті ДТП. Враховуючи це, в діях ОСОБА_1 підтверджується факт порушення ПДР, який перебуває у причинному зв`язку з наслідками ДТП, й утворює таким чином об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №282019 від 25.08.2020 року (а.с.2); схемою місця ДТП від 25.08.2020 року(а.с.3); письмовим поясненням ОСОБА_1 (а.с.4); письмовим поясненням ОСОБА_2 (а.с.5); письмовим поясненням ОСОБА_3 (а.с.6). Твердження апелянта щодо неврахування місцевим судом вчинення правопорушення іншим учасником ДТП ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції відхиляє, враховуючи, що при розгляді справи суд з`ясовував, чи було вчинено адміністративне правопорушення і поставлене у вину ОСОБА_1 , саме ним, оскільки протокол про адміністративне правопорушення від 25.08.2020 року серії ДПР18 №282019 складений саме відносно ОСОБА_1 . Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі про те, що зазначена постанова ухвалена місцевим судом при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, спростовуються зібраними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, і які в своїй сукупності та своєму взаємозв`язку повністю підтверджують вину ОСОБА_1 . Будь-які інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки доказів, які б об`єктивно могли спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення та його винуватість, суду не надано. Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 . Керуючись ст. 245, 247, 280, 289 КУпАП, суддя, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя М.О.Ятченко