Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/9510/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9510/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 23 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000650 від 15.05.2024. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування дійсних обставин у справі, що призвело до прийняття помилкового рішення. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановлено наступні обставини справи. ФОП ОСОБА_1 уклав контракт № 03102023 від 03.10.2023 (далі - Контракт) з компанією "SABOO COTSPIN PVT. LTD" Індія (далі - Продавець), згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар - рукавички; країна походження - Індія; кількість - згідно інвойсу; ціна - згідно інвойсу, додатків; термін поставки - 2023-2025 роки; порт відвантаження - згідно інвойсу. Відповідно до п. 17.1 Контракту угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами і діятиме до 31.12.2025. Термін доставки товару - протягом 30 днів після отримання документа про відвантаження від продавця на умовах поставки FOB згідно правил Інкотермс 2010 року (п. 4.2 Контракту). Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (п. 1.4.3 контракту). Валюта становить: долар США (п. 5.1 Контракту). Загальна сума контракту становить 1 000 000,00 доларів США (п. 5.2 Контракту). Вартість контракту визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами (п. 5.3 Контракту). Завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок Продавця (п. 5.4 Контракту). Платіж за поставленим за цим контрактом товарами здійснюється покупцем на рахунок продавця наступним чином: визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (рахунках-фактурах) (п. 6.1 Контракту). Позивач за даним контрактом відповідно до проформи інвойсу № UA104-055/23-24 від 10.10.2023 (далі проформа - інвойс) планував придбати товар: - S-DRIVER рукавиці робочі (100 % коров`яча шкіра, зап`ястя фіксується еластичною резинкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 6000,00 дол. США; - JUGGER рукавиці робочі комбіновані (60% шкіра кози, 40% бавовна, з еластичною застібкою-липучкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 5400,00 дол. США; - JUGGER рукавиці робочі комбіновані (60% шкіра кози, 40% бавовна, з еластичною застібкою-липучкою), у кількості 3600 пар, загальною вартістю 3240,00 дол. США; - FENIX рукавиці робочі комбіновані з коров`ячої шкіри з підкладкою (60% шкіра корови, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 3000 пар, загальною вартістю 4050,00 дол. США; - S-CRAFTER рукавиці робочі комбіновані з підкладкою (60% шкіра коров`ячий спліт, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 4140,00 дол. США; - TORNADO рукавиці робочі комбіновані з підкладкою посилені (60% шкіра коров`ячий спліт, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 5100,00 дол. США; - VECTOR рукавиці крага без підкладки (100% натуральна коров`яча спліт шкіра), у кількості 5400 пар, загальною вартістю 5237,00 дол. США; - GEFEST рукавиці червоні крага (коров`яча шкіра, спилка з підкладкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 9000,00 дол. США; - S-DRIVEX рукавиці робочі, захисні (козяча шкіра із застібкою-липучкою) ), у кількості 3000 пар, загальною вартістю 3450,00 дол. США. В проформі-інвойсі вказано умови доставки (Terms of Delivery): - Payment terms (терміни оплати): 30% Advance (передоплата); - Shipment Date (дата відправки): 45-50 Days After receipt of Advance deposit (днів після отримання передоплати); - Delivery Terms FOB KOLKATA BY SEA (умови доставки FOB KOLKATA морем). Позивач здійснив оплату 03.11.2023 у сумі 13685,40 дол. США. Надалі продавець надав покупцю інвойс № SA/287/23-24 від 16.01.2024 (далі - інвойс) на товар: - S-DRIVER рукавиці робочі (100 % коров`яча шкіра, зап`ястя фіксується еластичною резинкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 6000,00 дол. США; - JUGGER рукавиці робочі комбіновані (60% шкіра кози, 40% бавовна, з еластичною застібкою-липучкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 5400,00 дол. США; - JUGGER рукавиці робочі комбіновані (60% шкіра кози, 40% бавовна, з еластичною застібкою-липучкою), у кількості 3600 пар, загальною вартістю 3240,00 дол. США; - FENIX рукавиці робочі комбіновані з коров`ячої шкіри з підкладкою (60% шкіра корови, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 3000 пар, загальною вартістю 4050,00 дол. США; - S-CRAFTER рукавиці робочі комбіновані з підкладкою (60% шкіра коров`ячий спліт, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 4140,00 дол. США; - TORNADO рукавиці робочі комбіновані з підкладкою посилені (60% шкіра коров`ячий спліт, 40% бавовна, з манжетом), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 5100,00 дол. США; - VECTOR рукавиці крага без підкладки (100% натуральна коров`яча спліт шкіра), у кількості 5400 пар, загальною вартістю 5237,00 дол. США; - GEFEST рукавиці червоні крага (коров`яча шкіра, спилка з підкладкою), у кількості 6000 пар, загальною вартістю 9000,00 дол. США; - S-DRIVEX рукавиці робочі, захисні (козяча шкіра із застібкою-липучкою) ), у кількості 3000 пар, загальною вартістю 3450,00 дол. США. В інвойсі вказано: - порт завантаження: KOLKATA, INDIA; - порт відвантаження: CONSTANTA, ROMANIA; - умови доставки та оплати: FOB KOLKATA INCOTERMS 2010 (30% передоплата; 70% після надання копії коносаменту). Позивач здійснив оплату 09.02.2024 у сумі 31932,60 дол. США. До митного оформлення, у тому числі для підтвердження митної вартості товару, позивач подав до Вінницької митниці електронну митну декларацію № 24UA40102002714909 від 15.05.2024 та необхідний пакет документів, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) від 16.01.2024 № SA/287/23-24, зовнішньоекономічний договір від 03.10.2023 № 03102023, платіжні доручення в іноземній валюті від 03.11.2023 № 412, від 09.02.2024 № 433, довідку про транспортні витрати від 08.05.2024 № 1/13638, інші документи, зазначені в гр. 44 ЕМД. Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, тобто за ціною договору. За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № 24UA40102002714909 від 15.05.2024 та доданих до неї документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024. У цьому рішенні, з посиланням на ч. 1 ст. 337, п. 5 ст. 54, п. 2 ст. 52 МКУ, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Під час контролю за правильністю визначення митної вартості та вивчення документів, які підтверджують митну вартість відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, виявлено розбіжність з документами, поданих до митного оформлення та зазначених у гр. 44 МД. З огляду на виявлені розбіжності та невідповідності митним органом були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів, однак листом від 15.05.2024 № 1 декларант повідомив про надання усіх наявних у нього документів. Відтак, враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, Вінницькою митницею на підставі пп. 2, 3 ст. 58 МКУ застосовано другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ. При цьому, відповідач зазначив, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст. 60 МКУ) через відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості товару взято оформлену МД від 27.02.2024 № UA100320/2024/406495, а саме 8 дол. США за кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду. Крім того, відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000650 від 15.05.2024, де зазначено, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Картку відмови у прийнятті митної декларації оформлено відповідно до п. 5, п. 6 ст. 54, ст. 256 МКУ у зв`язку з винесеним рішенням про коригування митної вартості товару № UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024. Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно зі ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Отже, чинне законодавство покладає обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на декларанта. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою або суперечливістю поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Разом із тим, відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Як засвідчується матеріалами справи відповідачем ставиться під сумнів достовірність поданих позивачем документів у зв`язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні UA401000/2024/000154/2 від 15.05.2024. Так, митним органом зазначено, що за результатами виконання митних формальностей за митною декларацією встановлено, що надані документи позивачем, які відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме згідно з п. 2 зовнішньоекономічного договору від 03.10.2023 № 03102023 ціна товару вказується у рахунках, додатках, проте декларантом не надано на вимогу митного органу та не зазначено у гр. 44 МД будь-яких доповнень/додатків до контракту. Надаючи оцінку вказаній обставині, судова колегія виходить з наступного. Комерційний інвойс (рахунок-фактура) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві. Судом першої інстанції було достеменно встановлено, що відповідно до наданого позивачем до митного оформлення інвойсу на товар, який ввозився, останній містить посилання на договір (контракт) від 03.10.2023 № 03102023. Також, позивачем було надано платіжні доручення в іноземній валюті від 03.11.2023 № 412, від 09.02.2024 № 433, довідку про транспортні витрати від 08.05.2024 № 1/13638 та інші документи, зазначені в гр. 44 ЕМД, що повністю підтверджує купівлю-продаж товару та його митну вартість. При цьому, наданий інвойс від 16.01.2024 № SA/287/23-24 містить чітку інформацію про номенклатуру, кількість та фактичну вартість товару. Відповідно до умов контракту, умови поставки та ціна вказуються для кожної окремої партії товару в інвойсах, що відповідає положенням контракту (п. 4.3). Тобто інвойс виконує функцію основного документа, який підтверджує митну вартість конкретної партії товару. Законодавство, а саме п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України, передбачає, що для підтвердження митної вартості товару достатньо зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, а також додатків лише в разі їх наявності. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт надання позивачем договору та інвойсу, який містить необхідну інформацію про ціну товару, свідчить про виконання вимог законодавства щодо підтвердження митної вартості. Стосовно посилань митного органу на відсутність додаткових документів, зокрема доповнень чи додатків до контракту, то такі суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставними, оскільки наданий інвойс разом із договором повністю підтверджують митну вартість товару, тоді як додаткові документи не є обов`язковими, якщо митну вартість підтверджено належним чином. Стосовно тверджень відповідача про наявність у вільному доступі в мережі інтернет (sеarates.com) інформації щодо переміщення контейнера № MSDU1256677, в якому переміщувався задекларований товар, який прибув у порт призначення 29.04.2024, а отриманий одержувачем лише 11.05.2024, у зв`язку з чим виникає обґрунтований сумнів щодо включення усіх складових до митної вартості, а саме інформації щодо витрат, понесених за зберігання контейнера на території морського порту, то судова колегія їх відхиляє, оскільки в оскаржуваному рішенні не вказано нормативних документів, що дозволяли б використовувати інформацію з неофіційних джерел, таких як сайт sеarates.com, у якості достовірних даних для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів. Більше того, відповідач не навів конкретних доказів на підтримку своїх висновків, а лише висловив певні сумніви та припущення, на основі яких і прийняв рішення про коригування вартості. В даному випадку, слід наголосити на важливості дотримання принципу належного урядування, оскільки митний орган має чітко та зрозуміло обґрунтовувати підстави для коригування митної вартості товару у відповідному рішенні, яке повинно детально описувати виявлені недоліки в документах або пояснювати, чому відсутність певних документів унеможливлює визначення митної вартості основним методом. Крім того, у рішенні мають бути наведені конкретні факти та підтверджені доказами обставини, які є підставою для коригування вартості товару. Стосовно ненадання позивачем доказів в підтвердження витрат на транспортування, то вказані твердження обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, позивач надав договір транспортного експедирування № 18.04.2018/27ОД від 01.06.2018, укладений із ТОВ "Таніт Груп", довідку ТОВ "Таніт Груп" про транспортні витрати № 1/13638 від 08.05.2024, CMR № 13638 від 07.05.2024 та інші документи, що підтверджується електронною митною декларацією № 24UA40102002714909 від 15.05.2024. Надання відповідачу вказаних документів доводиться включенням їх до оскаржуваної картки відмови. Відтак, матеріали справи не містять, та апелянтом не наведено належних та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору). У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) вказано, що митному органу необхідно витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалися обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару Судова колегія звертає увагу на положення статті 53 Митного кодексу України, які не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Між тим, в рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, а матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість здійснених митницею коригувань митної вартості. Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції вважає, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Судова колегія також зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових. Зокрема, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Поряд з цим, згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів. Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17. Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15 вказав, що неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення. Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000583 від 27.04.2023 року була прийнята відповідачем у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2023/000043/2 від 27.04.2023 року , та зважаючи, що позовна вимога про її скасування є похідною від попередньої вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції погоджується також з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав і для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування названої картки. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, позаяк зводяться виключно до переоцінки доказів та є незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті до уваги апеляційною інстанцією. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.