Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/18590/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/18590/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 16 вересня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці, у якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2023/000093/2 від 04.10.2023 року; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001524 від 04.10.2023 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення. З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. 05.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" (далі - покупець) та VICTORIA PKW/LKW GmbH (Germany), укладено контракт №02/01/22, згідно умов якого продавець виконує по замовленню покупця підбір та продаж покупцеві засобів наземного транспорту, їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так і таких, що були у використанні, що іменуються в подальшому Товар, а покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Згідно вказаного Контракту, його загальна вартість становить 1000000,00 Євро. Пунктом 1.2 Контракту визначено, що відомості про товар обумовлюються в інвойсі на кожну партію товару. Ціна за одиницю товару визначається в кожному конкретному випадку законним представником продавця і покупця та вказується в інвойсі на товар (пункт 3.2 Контракту). На виконання даного контракту на дану одиницю було виставлено інвойс № AR.2023.203 від 28.09.2023 року на суму 9000 Євро, товар - напівпричіп вантажний, марки SCHMITZ CARGOBULL, модель SCB S3T, календарний рік виготовлення: 2017, номер шасі - НОМЕР_1 . В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеною контракту та інвойсу № AR.2023.203 від 28.09.2023 року, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію №23UA401020052499U9 від 03.10.2023 року з відповідним пакетом документів, що включав в себе: рахунок-фактуру (інвойс) № AR.2023.203 від 28.09.2023 року, декларацію про походження товару № AR.2023.203 від 28.09.2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.01.2017 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 03.10.2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №02/01/23 від 05.01.2023 року, копію митної декларації країни відправлення 23DE560316911500В8 від 29.09.2023 року. За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №23UA401020052499U9 від 03.10.2023 року та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2023/000093/2 від 04.10.2023 року, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. У рішенні вказано, що: - в пакеті наданих документів відсутня міжнародна товаротранспортна накладна CMR, чим порушено вимоги частин 1 та 3 статті 335 Митного кодексу України (неможливо перевірити місце завантаження товару, а також відповідно перевірити відповідність умовам поставки); - надана довідка про транспортні витрати від 03.10.2023 року містить фразу "Страхування транспортного засобу не проводилось", хоча страхування на території Європейського союзу є обов`язковим для транспортних засобів, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування; - не надано документи, що відповідно до ч. 1, 2 статті 53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження митної вартості; - не надано документи, що відповідно до частин 1, 2 статті 53 та частин 1, 3 статті 335 Митного кодексу України в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості; - між продавцем і покупцем існує взаємозв`язок, який міг вплинути на заявлений рівень митної вартості товару, але в процесі митного оформлення декларантом не доведено відсутність впливу взаємозв`язку на ціну оцінюваного товару. У зв`язку з цим, контролюючий орган дійшов висновку, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо "дійсної вартості" транспортного засобу відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за митною декларацією від 03.02.2023 року №UA204020/2023/004592, за якою оформлено товар "Напівпричіп - тентована платформа з гідробортом, трьохвісний, всього- 1шт., марки SCHMITZ, модель SCB*S3T, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_3 , вантажопідйомність - 32,100 т, маса в разі максимального завантаження - 39,000 т, призначення - перевезення вантажів по дорогах загального призначення, календарний рік виготовлення - 2017 р., модельний рік виготовлення - 2017р." та складає 11500 Євро. Також, у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2023/000093/2 від 04.10.2023 року, Вінницькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001524 від 04.10.2023 року. Позивач не погодився із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, а тому звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (МК України) митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та ін. Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна. Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15. В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач, зокрема, вказав, що в пакеті наданих документів відсутня міжнародна товарно-транспортна накладна CMR, чим порушено вимоги частин 1 та 3 статті 335 Митного кодексу України. Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, доставка напівпричепу вантажного, марки SCHMITZ CARGOBULL, модель SCB S3T, календарний рік виготовлення: 2017, номер шасі - НОМЕР_1 здійснювалась самостійно ТОВ "ТРАКС-ВІНН", що виключає необхідність в складенні відповідної товарно-транспортної накладної. При цьому, товарно-транспортна накладна є одним із доказів перевезення товару, однак не застосовується у разі перевезення власними силами. Посилання відповідача на те, що взаємозв`язок між покупцем та продавцем міг вплинути на заявлений рівень митної вартості товару, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції. Так, згідно із п. 4) ч. 12 ст. 58 МК України, митна вартість визначається за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у разі, якщо покупець і продавець хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. За змістом ч. 12 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено того, що ТОВ «ТРАКС-ВІНН» та VICTORIA PKW/LKW GmbH пов`язані між собою особи, відносини яких вплинули на ціну товарів за митною декларацією №23UA401020052499U9 від 03.10.2023 . Доводи відповідача у цій частині фактично зводяться до припущень, які не можуть слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості. Водночас, відповідач зазначає, що статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів. Тобто, страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Суд зазначає, що не надання позивачем страхових документів не є підставою для коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом та може свідчити лише про те, що страхування транспортного засобу не здійснювалось, зокрема, й в порушення певних норм та правил. Разом з цим, позивач пояснив, що страхування транспортного засобу окремо не проводилось покупцем, а було здійснено продавцем "зеленою картою". Використання відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів цінової інформації відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються на продажу транспортних засобів на території ЄС, у даному випадку є сумнівним, адже у спірному рішенні відповідач не вказує, який саме інтернет-ресурс (якої країни) ним використовувався задля перевірки вартості "схожих" транспортних засобів, що в свою чергу ставить під сумнів вказану позицію суб`єкта владних повноважень. До того ж, формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Відомості з інтернет-ресурсу є інформативними та орієнтовними і не можуть бути повністю достовірними. Відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по комплектності та технічному стану, тому, що ввозився позивачем. Крім того, відповідність визначеної в поданій позивачем ЕМД ціни на товар його ринковій вартості також підтверджується висновком Вінницької торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України від 25.10.2023 № 0125. Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача про недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої митної вартості та про недоліки в наданих позивачем документах необґрунтовані та спростовані під час розгляду даної справи. З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2023/000093/2 від 04.10.2023 року та картки відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001524 від 04.10.2023 року. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.