Ухвала КЦС ВС № 487/5969/21

УХВАЛА 16 червня 2025 року м. Київ справа № 487/5969/21 провадження № 61-7120ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 200 000,00 доларів США. В іншій частині відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року скасовано та прийнято нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 200 000,00 доларів США. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 10 557,77 грн. 02 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 травня 2025 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги закріплені у статті 392 Цивільного процесуального кодексу України. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (зокрема, коли справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання). У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При посиланні на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має навести у касаційній скаргу норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначити у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права (зокрема, судом першої інстанції щодо повідомлення відповідача, разом з тим рішення суду першої інстанції скасовано апеляційним судом), проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). Зважаючи на викладене вище, заявнику слід уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, та надіслати належним чином оформлену уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Водночас заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на скрутний майновий стан, стягнення 50 % заробітної плати органами державної виконавчої служби та проходження військової служби. Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. При вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору суд повинен врахувати обставини, які б вказували на можливість виконання особою, якою заявлено таке клопотання до ухвалення судового рішення, процесуального обов'язку щодо сплати судового збору у певний строк. Порушуючи питання про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору, заявник повинен надати суду відомості про матеріальні ресурси з усіх джерел станом на момент звернення до суду з відповідним клопотанням. Суд з повагою ставиться до проходження заявником військової служби. Разом з тим у цій категорії спорів військовослужбовці не наділені пільгами щодо сплати судового збору. Разом з тим, ОСОБА_1 до касаційної скарги не додано документів, які б повно і достовірно характеризували його майновий стан, підтверджували розмір доходів за 2024 рік та підтверджували неможливість сплати судового збору за подання касаційної скарги. За таких обставин підстави для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій справі відсутні. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження. Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору. Оскільки заявник не надав достовірних доказів, які б могли свідчити про його скрутний майновий стан і відсутність у нього можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового зборуза подання касаційної скарги необхідно відмовити. Зважаючи на те, що позовну заяву подано у серпні 2021 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2021 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року становив 2 270,00 грн. Ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 908 грн (2 270,00 грн*0,4) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 11 350,00 грн (2 270,00 грн*5) (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви). Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Отже, враховуючи характер спору та зміст касаційної скарги, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі за вимогу майнового характеру (про стягнення суми боргу у розмірі 200 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на серпень 2021 року еквівалентно 5 385 800,00 грн) -22 700,00 грн (11 350,00 грн х 200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору у розмірі 22 700,00 грн необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення. Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 136, 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 травня 2025 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 04 липня 2025 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников