Постанова 4808 № 344/8058/23

Справа № 344/8058/23 Провадження № 22-ц/4808/839/25 Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: судді-доповідача: Баркова В. М., суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., секретар: Шемрай Н. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Яш Петро Казимирович на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2025 року в складі судді Бородовського С. О., ухвалене в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» про стягнення коштів за договором страхування, ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» (надалі ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя») про стягнення коштів за договором страхування. Позов обґрунтовано тим, що 12 жовтня 2012 року ОСОБА_3 , який був батьком позивачів, уклав з відповідачем договір страхування життя, що підтверджується страховим Свідоцтвом № 200.3091907, виданим на підставі його заяви як Страхувальника від 28 вересня 2012 року. Предметом вказаного договору страхування є майнові інтереси, пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням його як страхувальника і застрахованої особи. Страхова сума складає 90 252,58 грн. Згідно плану страхування договір укладений на 21 рік: з 12 жовтня 2012 року по 12 жовтня 2032 року. В заяві на страхування № 3091907 від 28 вересня 2012 року визначено умови страхування (на випадок дожиття або смерті). Згідно яких у випадку настання смерті Застрахованої особи (розділ 5) страхувальником визначено вигодонабувачами синів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з визначенням частки виплати кожному по 50%. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що є «страховим випадком» згідно умов договору страхування та підставою для страхової виплати відповідачем на користь вигодонабувачів. 29 вересня 2021 року позивачами подано заяву про виплату. Однак ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» у вказаній страховій виплаті було відмовлено, мотивуючи це тим, що ОСОБА_3 у заяві на страхування начебто «свідомо зазначено неправдиві відомості стосовно свого стану здоров`я, що в свою чергу є підставою для відмови у страховій виплаті відповідно до п. 11.1.3 Правил страхування, на підставі яких укладений Договір. Тому, смерть застрахованої особи не визнається відповідачем як страховий випадок. Однак, посилання на пункт 11.1.3 Правил страхування є безпідставним, оскільки згідно цього пункту причиною відмови у страховій виплаті є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку. У даному випадку предметом договору страхування є майнові інтереси, пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника і застрахованої особи ОСОБА_3 за програмою добровільного страхування життя на випадок дожиття або до смерті. Страховий випадок також підтверджено відповідними документами. Тому, вважали відмову відповідача здійснити страхову виплату незаконною, такою, що порушує договірні зобов`язання.У зв`язку з чим просили суд стягнути з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частку в розмірі по 50% від загальної виплати за договором страхування кожному від 90 725 грн. 00 коп.: основний борг за договором страхування 45 127 грн. 25 коп.; інфляційне збільшення 13 680 грн. 15 коп.; три проценти річних 1 917 грн.60 коп. та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2025 рокув задоволені позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яш П. К., подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд відмовляючи у задоволенні позову неправомірно прийняв до уваги лист КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» від 09 листопада 2021 року в якому йдеться про те, що ОСОБА_3 звернувся до КЗ «Міська поліклініка № 2» з приводу хронічних захворювань та при заповнені заяви на страхування надав неправдиві відповіді, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про правомірну відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування. Проте, суд першої інстанції даний лист не проаналізував і не звернув уваги на ту інформацію, де працівники повідомляють про неможливість надати інформацію про перебування пацієнта на диспетчерському обліку, а також виписку з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що медична карта даного пацієнта відсутня. До того ж, дані відомості були здобуті відповідачем всупереч вимогам законодавства про охорону здоров`я та використані судом всупереч вимогам процесуального законодавства, а тому є недопустимими доказами в силу приписів статті 78 ЦПК України, позаяк поширені КНП «ЦПМКДД» з порушенням вимог закону, яким закріплено гарантії пацієнта на таємницю про стан здоров`я. Отже, суд першої інстанції зробив висновок на підставі недостовірних і недопустимих доказів. Крім того, суд першої інстанції жодним чином не звернув уваги на той факт, що договірні відносини тривали більше десяти років з 12 жовтня 2012 року до часу смерті застрахованої особи, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не спростував суд першої інстанції твердження позивачів і про те, що правилами добровільного страхування життя № 01-1 визначено, що «Страховим випадком» є подія, передбачена договором страхуванням, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити «страхову виплату». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що є «страховим випадком» згідно умов договору страхування, та підставою для страхової виплати відповідачем в користь вигодонабувачів. Посилання відповідача на пункт 11.1.3 правил страхування є безпідставним, позаяк згідно цього пункту причиною відмови у страховій виплаті є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку. Однак жодних неправдивих відомостей про предмет договору, а саме про те, що здійснюється страхування інтересів, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, - ОСОБА_3 не подавав. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» вказує, що рішення по справі є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на підставі засад цивільного судочинства диспозитивності, дослідженні та наданні ґрунтовної оцінки доказам, долучених учасниками справи до суду першої інстанції. У зв`язку з наведеним, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2025 року залишити без змін. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В судове засідання позивач ОСОБА_2 та представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя», не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином судовою повісткою та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання та не направили своїх представників. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Яша П. К., який просив скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що страхувальник надав неправдиву інформацію про те, що він не мав захворювань, про які зобов`язаний був повідомити відповідача, що є правомірною підставою для відмови у страховій виплаті. З такими висновками суду не можна не погодитися. Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг. Згідно з третьої статті 16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Статтею 982 ЦК України визначено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Згідно з частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Частиною першою статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Частинами першою-третьою статті 991 ЦК України та частиною першою статті 26 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку. Частинами другою та третьою статті 26 Закону України «Про страхування» визначено, що рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції встановив, що 12 жовтня 2012 року ОСОБА_3 , батько позивачів, уклав з відповідачем договір страхування життя, що підтверджується страховим Свідоцтвом № 200.3091907, виданим на підставі його заяви як Страхувальника від 28 вересня 2012 року (а.с. 5). Предметом вказаного договору страхування є майнові інтереси, пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням його як страхувальника і застрахованої особи. Страхова сума 90 252,58 грн. Згідно плану страхування договір укладений на 21 рік: з 12.10.2012 по 12.10.2032 року. В заяві на страхування № 3091907 від 28 вересня 2012 року визначено умови страхування на випадок дожиття або смерті (розділ 3). У випадку настання смерті Застрахованої особи (розділ 5) страхувальником вказано вигодонабувачами синів: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з визначенням частки виплати по 50% кожному (а.с. 9). Правилами добровільного страхування життя № 01-1 (нова редакція), затвердженими Генеральним директором ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» від 09 квітня 2009 року (зі змінами) визначено, що «страховим випадком» є подія, передбачена Договором страхуванням, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок Страховика здійснити «страхову виплату». Згідно пункту 3.2.1.1. смерть Застрахованої особи з будь-якої причини, яка настала у період дії договору є «страховим випадком» (а.с. 11). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що є страховим випадком згідно умов договору Страхування та підставою для страхової виплати відповідачем на користь вигодонабувачів. 29 вересня 2021 року позивачами подано заяви про виплату, до яких додано копії документів. Заяви одержано відповідачем 05 жовтня 2021 року. 10 грудня 2021 року відповідач надіслав позивачам лист про відмову у страховій виплаті, оскільки ОСОБА_3 у заяві на страхування № 3091907 від 28 вересня 2012 року свідомо надав неправдиві відомості стосовно свого стану здоров`я, що в свою чергу є підставою для відмови у страховій виплаті відповідно до п. 11.1.3 Правил страхування, на підставі яких укладений Договір. Тому смерть Застрахованої особи не визнається відповідачем як страховий випадок (а.с. 23). Відмову у страховій виплаті представник апелянта заперечує та зазначає, що посилання відповідача на пункт 11.1.3 правил страхування є безпідставним, оскільки жодних неправдивих відомостей про предмет договору, а саме про те, що здійснюється страхування інтересів, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, - ОСОБА_3 не подавав. Однак, з таким доводом колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне. У п. 2.1. Правил добровільного страхування № 01-1 (нова редакція) вказано, що предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням застрахованої особи (а.с. 11). Підпунктом 11.1.3 Правил добровільного страхування №01-1 (нова редакція) визначено, що у страховій виплаті може бути відмовлено у разі подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку (а. с. 14). У розділі № 7 заяви на страхування № 3091907, що підписана Страхувальником та Застрахованою особою 28 вересня 2012 року, зазначено наступне : «Я засвідчую, що всі відомості, зазначені мною у цій Заяві, є правильними та повними, і вся наведена інформація надана мною при повній свідомості Я усвідомлюю, що у випадку доведення факту подання свідомо неправдивих відомостей, ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» має право відмовити у страховій виплаті (а.с. 10). З розділу № 8 вищенаведеної заяви вбачається, що Застрахованій особі було відомо про те, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» має право відмовити у страховій виплаті у випадках подання останнім свідомо неправдивих та/або неповних відомостей при заповнені цієї Заяви або у Заяві про виплату, а також у разі несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку без поважних на це причин чи створенні перешкод у визначені обставин та характеру настання страхового випадку (а.с. 10). Разом з тим, у листі відповіді КНП «ЦПМКД» №821/69 від 09 листопада 2021 року зазначено, що ОСОБА_3 , згідно витягу із реєстру статистичних даних програми «УкрМедСофт», звертався до КЗ «Міська поліклініка № 2» з приводу хронічних захворювань. Проте, заповнюючи розділ № 4 «Запитання загального та медичного характеру» Заяви на страхування № 3091907 від 28 вересня 2012 року на запитання про перенесені хвороби, або наявність перечислених у заяві симптомів, застрахованою особою були надані відповіді: «Ні». Отже, як правильно зазначив відповідач, на момент заповнення та підписання Заяви на страхування до договору 200.3091907 від 12.10.2012 р., застрахована особа свідомо надала недостовірну інформацію про стан свого здоров`я та про наявність та діагностування хронічних захворювань з початку дії Договору. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи вищевказані обставини, відповідач правомірно відмовив у визнанні даного випадку страховим з підстав надання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що відомості, які містяться у листі КНП «ЦПМКД» № 821/69 від 09 листопада 2021 року були здобуті відповідачем всупереч вимогам законодавства про охорону здоров`я та використані судом всупереч вимогам процесуального законодавства, а тому є недопустимими доказами в силу приписів статті 78 ЦПК України, то такі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та на переконання колегії суддів спростовуються зазначеним нижче. Так, заповнюючи розділ № 7 заяви на страхування № 3091907 застрахована особа надала згоду правоохоронним органам, банкам, лікувально-профілактичним закладам охорони здоров`я, іншим фізичним та/або юридичним особам надавати (поширювати) Страховику з метою провадження ним страхової діяльності його персональні дані та інші відомості щодо стану його здоров`я, факту та/або обставин настання страхового випадку. Відповідно до п. 9.7 Правилдобровільного страхування № 01-1 (нова редакція), в разі наявності сумнівів щодо достовірності або з метою уточнення відомостей, зазначених у документах, наданих для здійснення страхової виплати, Страховик може відстрочити прийняття рішення про визнання випадку страховим та проведення страхової виплати, або про визнання випадку не страховим та відмову у страховій виплаті, до підтвердження достовірності отриманої інформації, але цей строк не може перевищувати 3(трьох) місяців з моменту надання всіх необхідних для здійснення страхової виплати документів. Відповідно до п. 13.3.1. Правилдобровільного страхування № 01-1 (нова редакція), Страховик має право перевіряти повідомлену Страхувальником інформацію, а також контролювати виконання ним умов Договору, проводити незалежну перевірку обставин настання випадків у будь-який спосіб, що не суперечать законодавству України, в тому числі отримувати від компетентних органів, інших фізичних та/або юридичних осіб персональні дані та інші відомості щодо стану здоров`я Застрахованої особи при укладенні Договору з метою провадження Страховиком страхової діяльності. У зв`язку з наведеним суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності отриманої відповідачем інформації, оскільки згадані матеріали містять медичні дані про застраховану особу, які були необхідні страховику задля провадження останнім страхової діяльності, згоду на отримання яких надав ОСОБА_3 , (застрахована особа) під час заповнення вищезгаданої заяви. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Яш Петро Казимирович залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 червня 2025 року. Судді В. М. Барков Л. В. Василишин І. О. Максюта