Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5933/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" грудня 2021 р. Справа№ 910/5933/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Скрипки І.М. Разіної Т.І. секретар судового засідання: Білоус О.О. за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 21.12.2021, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 (повний текст складено 30.07.2021) у справі №910/5933/21 (суддя Сташків Р.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 981 346,41 грн, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі, відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 981 346,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами укладеного сторонами Договору добровільного страхування спеціалізованої, будівельної та сільськогосподарської техніки від 04.05.2017 SBS №068453 відповідачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням, розпорядженням майном, а саме екскаватором-навантажувачем JCB 3CX SITEMASTER д.н. НОМЕР_1 . 24.12.2017 сталась подія, що має ознаки страхового випадку відповідно до пункту 3.2. Договору страхування - пожежа, проте відповідач безпідставно, після повідомлення позивачем про настання страхового випадку по договору, листом вих. №2574-31 від 13.04.2018 відмовив йому у виплаті страхового відшкодування із посиланням на пункт 4.1.2. Договору страхування. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/5933/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підстави для виплати позивачу страхового відшкодування відсутні з огляду на положення пункту 4.1.2. Договору страхування, оскільки саме недбайливість позивача до застрахованої техніки у вигляді порушення правил пожежної безпеки призвела до пожежі та пошкодження екскаватору, що підтверджується висновком експертного дослідження за результатами проведення пожежно-технічного дослідження від 15.03.2018 №1171/18-21, яке було проведено старшим судовим експертом Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України Гаврилюком Олегом Михайловичем. Що стосується заявленого позивачем розміру збитків, понесених внаслідок страхового випадку, то суд зазначив, що позивачем не доведений розмір страхового відшкодування, який має визначатись у відповідності до умов пунктів 10.8.6., 10.8.9. загальних умов Договору страхування. Так, позивачем не було надано доказів ринкової вартості техніки на момент настання страхового випадку, а також не проведений розрахунок амортизаційного зносу на момент настання страхового випадку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, 18.08.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/5933/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного: - вирішуючи даний спір, суд самостійно встановив нові підстави для відмови в страховій виплаті, які самим відповідачем у листі від 13.04.2018 №2574-31 не встановлювалися. Так, у листі про відмову в страховій виплаті відповідач посилався лише на пункт 4.1.2. договору страхування, у той час як суд при прийнятті рішення замість страховика послався також на пункти 13.1.4. та 10.8.6. договору, що є протиправним втручанням суду у виключні дискреційні повноваження страховика; - судом не враховано, що у спірних правовідносинах була відсутня жодна з підстав, з якою частина 1 статті 26 Закону України «Про страхування» пов`язує відмову страховика у страховому відшкодуванні; - судом неправильно витлумачені обов`язки сторін за договором страхування, внаслідок чого обов`язки страховика неправомірно перекладені судом на страхувальника. Так, суд безпідставно дійшов висновку, що позивачем не доведений розмір збитку, оскільки згідно пункту 10.1. Договору саме на страховика покладено обов`язок щодо визначення розміру збитків; - судом неправильно здійснено тлумачення положень пункту 4.1.2. Договору, внаслідок чого допущено його розширене тлумачення всупереч точному змісту даного пункту. За твердженнями позивача перелік випадків недбалого ставлення до застрахованої техніки, вказаних у пункті 4.1.2. Договору, є вичерпним, про що свідчить прислівник «зокрема» та відсутність частки «тощо» у диспозиції названого пункту; - судом неправильно оцінено висновок експертного дослідження, наданого відповідачем. За твердженнями скаржника висновок експертного дослідження не є висновком експерта, а є просто письмовим доказом; дослідження проводилось заочно, без виїзду до м. Суми; експерту не надавалися протокол огляду місця пожежі з усіма додатками, протоколи відтворення обстановки й обставин події, а також речові докази; попри цитування експертом окремих положень Правил пожежної безпеки для підприємств та організацій автомобільного транспорту України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 21.01.2015 №11, про недопустимість залишення у кабіні та на двигуні забруднених мастилом і паливом обтиральних матеріалів, самостійних висновків про наявність «забруднених мастилом і паливом» матеріалів у вказаному документі зазначений експерт не наводить; виявлення на предметах обстановки місця події слідів нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів утворює самостійну експертну задачу, унормовану пунктом 24.1.3. Розділу І «Криміналістичні експертизи» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮУ від 08.10.1998 №53/5; забрудненість мастилом та паливом за фотознімками встановити неможливо; висновок містить значну кількість припущень; у висновку експерт посилається на наказ Міністерства транспорту України від 21.12.1998 №527, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 21.01.2015 №11; експерт послався як на підставу порушення на перерахування 2 пункту 5 розділу ІІІ «Вимоги пожежної безпеки під час експлуатації КТЗ» Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту, які в даному випадку є незастосовними, тому що екскаватор-навантажувач знаходився на зберіганні; питання, поставлені перед експертом, частково не відповідають орієнтовному переліку вирішуваних питань пожежно-технічної експертизи, передбачених пунктом 8.2. Розділу ІІ «Інженерно-технічні експертизи» («Чи є причинно-наслідковий зв`язок між порушенням Правил пожежної безпеки…» та виникненням пожежі Екскаватора» та «Якщо так, то які саме пункти ППБУ порушені для даного факту виникнення пожежі»); - судом перекручено дійсний зміст пункту 10.8.6. Договору та не враховано виняток, передбачений останнім словосполученням даного пункту «окрім випадків страхування техніки/обладнання по вартості відтворення». Сторонами у договорі був узгоджений метод визначення страхової суми за вартістю відтворення, про що свідчить графічна позначка у відповідному пункті без номеру Заяви на страхування, яка згідно з пунктом 1.2. загальних умов страхування невід`ємною частиною договору. Таким чином, розмір страхового відшкодування розраховується в даному випадку без урахування амортизаційного зносу. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. 09.11.2021 та 13.12.2021 позивачем подані через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення, у яких позивач наголосив на тому, що у даній справі позивач доводить неправомірність відмови у страховому відшкодуванні, а обов`язок доведення розміру збитків є похідним. Відповідач вправі ставити питання про розмір страхового відшкодування лише у випадку, якщо саме з визначення розміру відшкодування виник спір. Позивач наголошує, що за обраною самим відповідачем з усіх наявних у Договорі можливих кваліфікацій дій товариства (пункт 4.1.2.) відмова у страховій виплаті (відшкодуванні) є протиправною та суперечить положенням Договору страхування, адже даний конкретний страховий випадок не підпадає за фактичними обставинами виникнення під правове регулювання пункту 4.1.2. Договору. До пояснень від 13.12.2021 позивачем надані копії листів ПрАТ «ПЗУ Україна» вих.№293-31 від 16.01.2018, ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» вих.№6 від 30.01.2018 та роздруківка електронного листування між сторонами на підтвердження тієї обставини, що зі сторони страхувальника страховику не чинились перешкоди у з`ясуванні деталей страхового випадку, які суд, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи відсутність заперечень відповідача, долучив до матеріалів справи проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» у справі №910/5933/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/5933/21, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 05.10.2021. У судове засідання, призначене на 05.10.2021, з`явилися представники позивача та відповідача. Суд у судовому засіданні 05.10.2021 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі оголошено перерву до 02.11.2021. 11.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якої просив доручити Сумському апеляційному суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено справу №910/5933/21 до розгляду в режимі відеоконференції на 02.11.2021. У зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 01.11.2021 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5500/21 від 01.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 справу №910/5933/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/5933/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І., розгляд справи №910/5933/21 призначено на 30.11.2021. У судове засідання, призначене на 30.11.2021, з`явилися представники позивача та відповідача. Суд у судовому засіданні 30.11.2021 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі оголошено перерву до 21.12.2021. У судовому засіданні 21.12.2021 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників сторін У судове засідання 21.12.2021 з`явились представники сторін. Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 04.05.2017 між відповідачем (страховик), позивачем (страхувальник) та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (вигодонабувач) було укладено Договір добровільного страхування спеціалізованої, будівельної та сільськогосподарської техніки SBS №068453. Невід`ємною частиною договору страхування, укладеного між позивачем та відповідачем, є Загальні умови страхування (далі разом, Договір страхування). Відповідно до пункту 3.1. Договору страхування предметом договору є майнові інтереси страхувальника/вигодонабувача, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованою технікою (далі - ЗТ) та/або додатковим навісним обладнанням до неї, під час проведення будівельних, спеціалізованих та/або сільськогосподарських робіт та/або у місці постійного/тимчасового зберігання такого майна - страхування майна. Згідно з додатком №1 до Договору страхування об`єктом страхування є спеціалізована, будівельна та сільськогосподарська техніка, зокрема, екскаватор-навантажувач JCB ЗСХ SITEMASTER, д.н. НОМЕР_2 . У пункті 2.1.26. Договору страхування визначено, що страховий випадок - це передбачена цим договором страхування подія (ризик, зазначений в особливих умовах страхування Договору), що відбулася в період дії цього договору, та з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу на умовах цього договору. Згідно із пунктом 3.2. Договору страхуванню на умовах цього договору підлягають ризики, що визначені в особливих умовах страхування цього договору (вони є застрахованими ризиками). Такими ризиками можуть бути, зокрема, пошкодження, знищення або втрата всієї або частини застрахованої техніки, що сталися внаслідок пожежі (в т.ч. задимлення, що супроводжує, включаючи виділення сажі і корозійного газу, підпал), вибуху - «вогонь» (пункт 3.2.2. Договору страхування). Відповідно до пункту 9.1. Договору страхування страхувальник в межах цього договору має право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 9.5. Договору страхування передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений цим Договором строк. Згідно із пунктами 10.1., 10.2. Договору страхування при настанні страхового випадку страховик визначає розмір збитку відповідно до умов цього договору та здійснює виплату страхового відшкодування протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати отримання останнього документу, необхідного для з`ясування обставин страхового випадку і розміру збитку. Пунктом 12.1. Договору страхування передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника (або його довіреної особи/водія/вигодонабувача) та/або листа вигодонабувача і страхового акта (аварійного сертифіката), що складається страховиком. Особливими умовами страхування Договору страхування встановлена безумовна франшиза від страхової суми у розмірі 1%. Строк дії Договору страхування було встановлено з 05.05.2017 по 31.01.2018. На виконання умов Договору страхування страхувальником було сплачено страховий платіж у розмірі 10 048,58 гривень. Позивач зазначає, що 24.12.2017 під час дії Договору страхування на території, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Піддубного, 13, яку орендував позивач, виникла пожежа. Під час пожежі було пошкоджено екскаватор-навантажувач JCB ЗСХ SITEMASTER, д.н. НОМЕР_2 , який входить до переліку застрахованої техніки за Договором страхування. На підтвердження даної обставини позивачем надано копію акта про пожежу від 24.12.2017, складеного комісією у складі головного інспектора СМВ управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області капітана служби цивільного захисту Шепіль В.В., бухгалтера ТОВ «ВКП «Рем-Буд-Комплект» Борзун О.М., свідка ОСОБА_1 Ймовірною причиною пожежі в Акті зазначено коротке замикання електромережі. З пояснень позивача вбачається, що він на виконання умов Договору страхування 26.12.2017 письмово звернувся до відповідача із повідомленням про факт настання пожежі, оскільки даний випадок підпадає під визначення страхового. У січні 2018 року представником страхової компанії двічі було здійснено огляд згорілого екскаватора-навантажувача за місцем виникнення пожежі, а також зроблені фотографії пошкодженого застрахованого транспортного засобу та прилеглої території після пожежі. Як зазначають сторони, з метою з`ясування причин та обставин страхового випадку відповідач ініціював проведення пожежно-технічної експертизи. З цією метою страховик звернувся із заявою до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. За результатами проведення пожежно-технічного дослідження старшим судовим експертом Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України Гаврилюком О.М. було складено висновок експертного дослідження від 15.03.2018 №1171/18-21, згідно з яким технічною причиною виникнення пожежі екскаватора-навантажувача JCB ЗСХ SITEMASTER, д.н. НОМЕР_2 , що сталася 24.12.2017 є самозаймання матеріалів (виробів), що знаходились на час виникнення пожежі на підлозі у внутрішньому просторі кабіни. Листом вих. №2574-31 від 13.04.2018 страховик, посилаючись на наведений висновок експертизи, відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з порушенням страхувальником правил пожежної безпеки з посиланням на пункт 4.1.2. Договору страхування. Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач наголошує, що така відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є протиправною та не відповідає умовам договору страхування і закону. У позовній заяві позивач стверджує, що страховиком згідно умов пункту 10.8. Договору страхування має бути відшкодована страхувальнику наступна сума (метод визначення страхової суми - вартість відтворення): 991 259,00 грн (вартість техніки, визначена у додатку №1 до договору) - 9 912,59 грн (франшиза) = 981 346,41 грн. У подальшому позивачем до матеріалів справи була додана довідка від 07.06.2021 №16, згідно якої після пожежі від екскаватора-навантажувача JCB ЗСХ SITEMASTER, д.н. НОМЕР_2 , залишилась рама на колесах екскаватора навантажувача, непридатна для використання. Згідно рахунку №327 від 04.05.2018 вказані залишки пошкодженої застрахованої техніки були продані за 48 000,00 грн. Виходячи із зазначеного, щодо розміру збитків позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що уточнена сума страхового відшкодування, яка має бути відшкодована Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект», становить 991 259,00 грн (вартість техніки, визначена у додатку №1 до договору) - 9 912,59 грн (франшиза) - 48 000,00 грн (вартість залишків) = 933 346,41 грн. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції зазначав, що ним було правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування із посиланням на умови пункту 4.1.2. Договору страхування, оскільки висновком експертного дослідження від 15.03.2018 №1171/18-21 підтверджується, що причинно-наслідковий зв`язок між причиною виникнення пожежі та наслідками дії небезпечних факторів пожежі у вигляді дії відкритого полум`я, високої температури пожежі, полягає у порушенні відповідних пунктів «Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України». Також відповідач зазначав, що позивач не має права на отримання страхового відшкодування, оскільки за умовами Договору страхування вигодонабувачем за цим договором є ПАТ «Банк Кредит Дніпро». Крім того, відповідач наголосив, що позивачем не доведений розмір заявлених збитків та розмір позовних вимог, оскільки наведені ним розрахунки суперечать умовам пункту 10.8. Договору страхування. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Між сторонами у справі виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування». Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями статті 21 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов`язковим. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина 1 статті 6 Закону України «Про страхування»). За змістом статті 511 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Згідно з частинами 1, 2 статті 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Із укладеного сторонами Договору страхування вбачається, що страхувальник (ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект») призначив вигодонабувачем за договором ПАТ «Банк Кредит Дніпро». У відзиві на позовну заяву відповідач стверджував, що позивач не має права на звернення до страховика про виплату страхового відшкодування, оскільки вигодонабувачем за Договором страхування є ПАТ «Банк Кредит Дніпро». Втім, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказані доводи відповідача, оскільки ПАТ «Банк Кредит Дніпро» відмовився від права на отримання страхового відшкодування за Договором страхування, що підтверджується копією листа №20-4915 від 14.06.2021 (том 1, а.с. 82), та відповідає положенням частини 4 статті 636 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. Отже, ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» є належним позивачем у даній справі. Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Так, згідно із пунктами 3.2., 3.2.2. Договору страхуванню на умовах цього договору підлягають ризики, що визначені в особливих умовах страхування цього договору (вони є застрахованими ризиками), зокрема, пошкодження, знищення або втрата всієї або частини застрахованої техніки, що сталися внаслідок пожежі (в т.ч. задимлення, що супроводжує, включаючи виділення сажі і корозійного газу, підпал), вибуху - «вогонь». Відповідно до частин 1, 2 статті Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Позивач зазначає, що 24.12.2017 сталася подія, яка є страховим випадком згідно умов договору, а саме пожежа на екскаваторі-навантажувачі JCB ЗСХ SITEMASTER д.н. НОМЕР_2 , який є застрахованою технікою відповідно до умов Договору страхування і, як наслідок, застрахований екскаватор був пошкоджений, через що позивачу заподіяно збитки, а у страховика виник обов`язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування згідно Договору страхування у розмірі 991 259,00 грн (згідно уточнень у відповіді на відзив на позовну заяву). 26.12.2017 позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку - пожежі. Згідно з положеннями статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника). Відповідач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування листом вих. №2574-31 від 13.04.2018, посилається на порушення позивачем правил пожежної безпеки, що відповідно до пункту 4.1.2. Договору страхування є виключенням зі страхового випадку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції визнав обґрунтованою відмову страхової компанії у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 4.1.2. Договору страхування. Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне. Згідно пункту 9.4.7. Договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених законодавством України, цим договором та/або відповідними Правилами Страховика. Так, за змістом статті 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Частиною 2 статті 991 Цивільного кодексу України також визначено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Судом встановлено, що розділом ІV Договору страхування сторонами були погоджені випадки виключення зі страхування. За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Колегія суддів наголошує, що належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи зі змісту наведених правових норм, кожна сторона на підставі належних, допустимих, вірогідних, достовірних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень. Відповідно до пунктів 9.4.1., 9.4.3. Договору страхування страховик має право перевірити інформацію, надану страхувальником (або його уповноваженими представниками, водіями, вигодонабувачем), а також виконання ними вимог та умов цього договору; з`ясовувати причини, обставини і наслідки страхового випадку, перевіряти всі надані документи. Матеріалами справи підтверджується, що страховик, користуючись своїм правом, наданим йому умовами пункту 9.4.3. Договору страхування, ініціював проведення пожежно-технічної експертизи, за результатами проведення якої старшим судовим експертом Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України Гаврилюком Олегом Михайловичем надано висновок експертного дослідження від 15.03.2018 №1171/18-21 (далі, Висновок; том 1, а.с. 17-35). На вирішення пожежно-технічного дослідження експерту були поставлені наступні питання: - яка причина виникнення пожежі екскаватора-навантажувача JCB ЗСХ SITEMASTER; - які фактори зумовили виникнення пожежі екскаватора-навантажувача JCB ЗСХ SITEMASTER; - де знаходиться осередок виникнення пожежі в екскаваторі-навантажувачі JCB ЗСХ SITEMASTER; - які шляхи розповсюдження пожежі; - чи є причинно-наслідковий зв`язок між порушенням «Правил пожежної безпеки в Україні» та виникненням пожежі екскаватора-навантажувача JCB ЗСХ SITEMASTER; - якщо так, то які саме пункти правил порушені для даного факту виникнення пожежі. Для проведення пожежно-технічного дослідження експерту було надано лист-заяву про проведення експертизи та цифрові зображення екскаватора-навантажувача JCB ЗСХ SITEMASTER та прилеглої території після пожежі, акт про пожежу, заява про збиток з поясненнями охоронця в електронному форматі. За наслідками проведеного пожежно-технічного дослідження експертом було зроблені наступні висновки:

1. Технічною причиною виникнення пожежі екскаватору JCB ЗСХ реєстраційний номер НОМЕР_1 , що сталася 24 грудня 2017 року на території ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект», є самозаймання матеріалів (виробів), що знаходилися на час виникнення пожежі на підлозі у внутрішньому просторі кабіни;

2. Для виникнення горіння необхідно щоб в осередку були присутні три матеріальних фактори, а саме: пожежне навантаження (згораємі, спалимі матеріали, вироби), джерело запалювання, що здатне запалити дане пожежне навантаження та окисник. В даному випадку окисником є 21 % кисню повітря, джерелом запалення є надмірна температура, що виділяється у процесі самозаймання матеріалів (виробів). Пожежне навантаження складалося з матеріалів, (виробів), що за зовнішніми ознаками подібні до ганчір`я, паперів полімерних, гумотехнічних виробів, шару лакофарбувального покриття екскаватору «JCB З СХ», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

3. Осередок виникнення пожежі знаходиться на підлозі у внутрішньому просторі кабіни, у локальних межах (в проекції) до місця знаходження рульової колонки.

4. В початковій стадії виникнення пожежі полум`я розповсюджувалося до поверхні матеріалів (виробів), що за зовнішніми ознаками подібні до ганчір`я (виробів), на етапі розвитку пожежа розповсюджувалася по зовнішній поверхні виробів з паперів, полімерних, гумотехнічних виробів, шару лакофарбувального покриття екскаватору «JCB З СХ» реєстраційній номер НОМЕР_2 .

5. Причино-наслідковий зв`язок між причиною виникнення пожежі екскаватору «JCB З СХ» реєстраційний номер НОМЕР_3 та наслідками дії небезпечних факторів пожежі у вигляді дії відкритого полум`я, високої температури пожежі полягає у порушенні відповідних пунктів «Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України».

6. Наявність причинно-наслідкового зв`язку у пожежі екскаватору «JCВ З СХ» реєстраційний номер НОМЕР_2 полягає у порушенні перерахування 2 пункту 5, розділу ІІІ; перерахуванню 10 пункту 6 розділу VII «Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України». Саме із посиланням на названий Висновок, керуючись пунктом 4.1.2. Договору страхування, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування. Оцінюючи вказаний Висновок як письмовий доказ у відповідності до положень статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України та заперечення скаржника щодо прийняття його до уваги як доказу судом, колегія суддів зазначає наступне. Старший судовий експерт Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України Гаврилюк Олег Михайлович, яким проведено експертне дослідження, є спеціалістом третього кваліфікаційного класу, який має вищу технічну освіту другого рівня ступеня магістра, за фахом інженер-електрик, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 4.2 «Дослідження знарядь, агрегатів, інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами», 10.8 «Дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки», 10.18 «Дослідження технічної експлуатації електроустаткування», (свідоцтво №361-15 від 29.04.2015, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 29.04.2020), спеціальності 10.5 «Дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці» (свідоцтво № 610-17 від 10.07.2017, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 10.07.2022). За доводами апеляційної скарги позивача, питання, поставлені перед експертом, частково не відповідають орієнтовному переліку вирішуваних питань пожежно-технічної експертизи, передбачених пунктом 8.2. Розділу ІІ «Інженерно-технічні експертизи» («Чи є причинно-наслідковий зв`язок між порушенням Правил пожежної безпеки…» та виникненням пожежі Екскаватора» та «Якщо так, то які саме пункти ППБУ порушені для даного факту виникнення пожежі»), та є правовими. У даному контексті колегія суддів зазначає, що згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (далі, Інструкція) пожежно-технічна експертиза є однією із видів інженерно-технічної експертизи. Згідно пункту 8 розділу ІІ «Інженерно-технічні експертизи» Інструкції основними завданнями пожежно-технічної експертизи є: визначення причин, умов та процесів виникнення пожежі; визначення часу та шляхів розповсюдження пожежі; визначення обставин, які сприяли виникненню та розповсюдженню пожежі; оцінка умов, засобів і способів гасіння пожежі; відповідність технічного стану об`єкта протипожежним нормам. Перед пожежно-технічною експертизою можуть ставитись і інші завдання, пов`язані з провадженням у справі про пожежі, якщо для розв`язання цих завдань необхідні спеціальні знання в галузі пожежної справи. Проаналізувавши зміст поставлених на вирішення старшого судового експерта Гаврилюка Олега Михайловича питань, колегія суддів доходить висновку, що останні відповідають завданню саме пожежно-технічної експертизи, не є питаннями права та потребують спеціальних знань, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями у сфері охорони пожежної безпеки та визначення за конкретних обставин події причин пожежі. Розділ ІІ «Інженерно-технічні експертизи» Інструкції містить лише орієнтовний перелік вирішуваних експертами питань для проведення пожежно-технічної експертизи, тобто такий перелік не є вичерпним і невідповідність формулювання деяких поставлених на вирішення експерту питань орієнтовному переліку не є порушенням вимог Інструкції. Посилання скаржника на те, що встановлення експертом на предметах обстановки місця події слідів нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів утворює самостійну експертну задачу, унормовану пунктом 24.1.3. Розділу І «Криміналістичні експертизи» Інструкції, оцінюються судом критично, оскільки у Висновку відсутні твердження експерта про вид матеріалів і речовин, а посилання на наявність забруднених мастилом і паливом матеріалів (ганчір`я, схожого на спецодяг, обтиральних матеріалів) зроблено у контексті встановлення джерела запалювання - займання спалимих, згораємих та горючих матеріалів в результаті хімічного самозаймання, що повністю відповідає завданням пожежно-технічної експертизи. Із приводу посилань скаржника на те, що спірне дослідження проводилось заочно, без виїзду до м. Суми, а експерту не надавалися протокол огляду місця пожежі з усіма додатками, протоколи відтворення обстановки й обставин події, а також речові докази, тому висновки такої експертизи є сумнівними, колегія суддів зазначає наступне. Згідно умов розділу ХІІ Договору страхування підтвердження настання страхового випадку і визначення розміру збитку та страхового відшкодування в частині добровільного страхування майна здійснюється на підставі документів, перелічених у пунктах 12.2.1.-12.2.10. договору, серед яких акт огляду та фотографій пошкоджених ЗТ/ДНО, складених/зроблених страховиком або його уповноваженим представником (пункт 12.2.4.); висновків експертних організацій; бухгалтерських документів та виписок (у тому числі балансових звітів та інших форм звітності) (пункт 12.2.7.); інших документів, надання яких передбачено законодавством України, умовами Договору страхування або за обґрунтованою письмовою вимогою страховика, та є необхідними для прийняття рішення про визнання події, що має ознаки страхового випадку, страховим випадком, а також для визначення страхового відшкодування. Сторонами спору визнається, що у січні 2018 року представником страхової компанії двічі було здійснено огляд згорілого екскаватора-навантажувача за місцем виникнення пожежі, а також зроблені фотографії пошкодженого застрахованого транспортного засобу та прилеглої території після пожежі. Дані обставини додатково підтверджуються доданими позивачем до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції листами ПрАТ «ПЗУ Україна» вих.№293-31 від 16.01.2018, ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» вих.№6 від 30.01.2018 та електронного листування між сторонами, з яких вбачається, що відповідач у січні 2018 року звертався до позивача із проханням надати йому інструкцію по експлуатації екскаватора-навантажувача JCВ З СХ Sitemaster, яка останньому позивачем надана не була, оскільки згоріла, водночас, під час додаткового огляду 25.01.2018 представник відповідача Шелуха Сергій був в м. Суми та провів додатковий огляд за місцезнаходженням згорілого екскаватора в присутності двох представників позивача, крім того, Шелухі Сергію була надана можливість ознайомитися з інструкцією аналогічного екскаватора та сфотографувати в частині розміщення приборів і агрегатів. Із наданої позивачем роздруківки електронного листування вбачається, що страховик повідомляв про те, що задокументовані матеріали будуть направлені експерту пожаротехінку для оцінки причин пожежі та при прийнятті рішення про виплату будуть враховані висновки компетентних органів та експертів. Із наданого суду Висновку вбачається, що пожежно-технічне дослідження проводилося по результатам аналізу цифрових зображень по факту пожежі, акту про пожежу, заяви про збиток з поясненнями охоронця у електронному форматі та на підставі відомих методів і методик інформаційного моделювання та ситуаційного порівняння. Відповідно до пункту 3.5. Розділу ІІІ «Оформлення матеріалів для проведення експертиз (досліджень)» Інструкції коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Отже, враховуючи зміст названого пункту 3.5. Інструкції та те, що позивач стверджує про повну загибель ЗТ, а представником страховика двічі був здійснений виїзд на місце події із відповідним документуванням таких виїздів на цифрових зображеннях, експертне дослідження могло бути проведене експертом без виїзду до м. Суми, із застосуванням, зокрема, наданих цифрових зображень. Доводи скаржника про те, що у Висновку експерт посилається на наказ Міністерства транспорту України від 21.12.1998 №527, який втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 21.01.2015 №11 судом до уваги не приймаються, оскільки на сторінці 18 Висновку експерт зазначає, що на час виникнення пожежі чинним документом були «Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України», що затверджені саме наказом Міністерства інфраструктури України від 21.01.2015 №11, зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства інфраструктури №278 від 16.08.2016, а посилання на Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.12.1998 №527, зроблені у контексті цитування змісту розділу 8 «Підприємства транспорту» Правил пожежної безпеки України, що затверджені наказом МВС України №1417 від 30.12.2014. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що наданий відповідачем Висновок експерта, враховуючи, що згідно до пунктів 9.4.1., 9.4.3. Договору страхування страховик має право перевірити інформацію, надану страхувальником, а також з`ясовувати причини, обставини і наслідки страхового випадку, перевіряти всі надані документи, у тому числі, шляхом замовлення експертного висновку, є належним та допустимим письмовим доказом у справі, на підставі якого суд може встановлювати обставини, що входять до предмета доказування в даній справі. Виходячи із Висновків експертного дослідження на питання 5, 6, причиною виникнення пожежі є порушення Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України. Колегія суддів зазначає, що згідно пункту 8 розділу VІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014, чинними на час виникнення пожежі 24.12.2017, підприємства, що мають колісні транспортні засоби та надають автотранспортні послуги, повинні забезпечити виконання вимог пожежної безпеки, які встановлені Правилами пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України. Так, відповідно до перерахування 2 пункту 5, розділу ІІІ Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України для запобігання пожежі на КТЗ забороняється залишати в кабіні та на двигуні забруднені мастилом і паливом обтиральні матеріали Відповідно до перерахування 10 пункту 6 розділу VII Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України у місцях зберігання КТЗ не допускається зберігати у КТЗ промаслені обтиральні матеріали і спецодяг. Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, із наведених у дослідженні висновків вбачається, що саме недбайливість позивача до застрахованої техніки у вигляді порушення правил пожежної безпеки призвела до пожежі та пошкодження екскаватору. Позивач, у свою чергу, окрім акту про пожежу від 24.12.2017, у якому висловлено припущення, що причиною пожежі ймовірно було коротке замикання електромережі, не надав суду будь-яких інших доказів на спростування обставин, встановлених в експертному дослідженні відповідача. Зокрема, позивач, який в силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України повинен довести суду обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, не скористався, зокрема, правом подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення згідно із частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, позивачем було надано докази на підтвердження повної загибелі (знищення) екскаватора-навантажувача внаслідок пожежі та його було знято з обліку. Відповідно до довідки №16 від 07.06.2021 після пожежі від екскаватора-навантажувача JCB ЗСХ SITEMASTER д.н. НОМЕР_2 залишилася рама на колесах, непридатна для використання та відповідно до рахунку №327 від 04.05.2018 позивачем було продано цю раму ОСОБА_2. Із наведеного вбачається, що вже під час розгляду даної справи екскаватор-навантажувач JCB ЗСХ SITEMASTER, д.н. НОМЕР_2 , в тій частині, якій він залишився після пожежі, був відчужений з власності позивача, а отже проведення судової експертизи є неможливим. Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне також наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18 та від 21.08.2020 у справі №904/2357/20. Слід зауважити, що Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія, керуючись стандартом вірогідності доказів, дійшла висновку, що місцевим господарським судом на підставі повного дослідження усієї сукупності доказів вірно встановлено, що позивач ані страховику, ані суду не надав доказів того, що пожежа дійсно сталася внаслідок короткого замикання електромережі, у той час, як відповідачем надано суду висновок експертного дослідження, зі змісту якого з великою вірогідністю можливо дійти висновку про те, що пожежа сталася внаслідок порушення правил пожежної безпеки. Як уже зазначалося вище, пунктом 4.1.2. Договору страхування визначено, що відшкодуванню не підлягають збитки, що сталися внаслідок недбалого ставлення до ЗТ/ДНО, зокрема: порушення правил пожежної безпеки України при експлуатації/ремонті/технічному обслуговуванню ЗТ/ДНО; зберігання ЗТ/ДНО у небезпечних місцях (таких, що позначені відповідними дорожніми знаками згідно Правил дорожнього руху та місцях зберігання/завантаження/розвантаження легкозаймистих та/або горючих речовин); недотримання великогабаритного ЗТ дозволеного ДАІ маршруту. У розділі XIII Договору страхування визначені причини відмови у виплаті страхового відшкодування. Так, за змістом пунктів 13.1., 13.1.14. Договору страхування підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є випадки, передбачені чинним законодавством України, відповідними чинними Правилами страхування та цим Договором, а також є порушенням страхувальником Правил протипожежної безпеки, Правил збереження і перевезення вогненебезпечних та вибухових речовин і предметів. Отже, виходячи зі змісту наведених положень Договору страхування у їх сукупності, недбале ставлення до ЗТ/ДНО, у тому числі через порушення Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. При цьому, посилання скаржника на те, що застосування у спірних правовідносинах пункту 4.1.2. Договору є неможливим, оскільки екскаватор-навантажувач знаходився на зберіганні та у цей день (24.12.2017) не експлуатувався, ремонті роботи або технічне обслуговування екскаватора не здійснювалось, а суд першої інстанції, роблячи відповідні висновки, допустив розширене тлумачення пункту 4.1.2. Договору, адже у вказаному пункті договору страхування визначено вичерпний перелік випадків недбалого ставлення до застрахованої техніки, колегією суддів оцінюються критично, оскільки, враховуючи структуру пункту 4.1.2. Договору та семантичне значення прислівника «зокрема», останній вказує лише на деякі (серед інших) випадки «недбалого ставлення» до застрахованої техніки, відповідно, умови вказаного пункту не встановлюють вичерпного переліку виключень. Безпідставними у даному контексті є також доводи позивача стосовно того, що Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту в даному випадку є незастосовними, оскільки згідно пункту 2 розділу І названих Правил вони поширюється на суб`єктів господарювання, які не лише експлуатують КТЗ, а й утримують їх. Також колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність використання у договорі страхування формулювання «недбалого ставлення до ЗТ/ДНО» було предметом судового спору між сторонами та предметом дослідження у межах господарської справи №910/14685/19 за позовом ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про визнання недійсним пункту 4.1.2. Договору страхування як такого, що не відповідає вимогам статті 991 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України «Про страхування». Однак, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/14685/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020, у задоволенні вказаного позову було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку, що оспорюваний пункт 4.1.2. загальних умов договору добровільного страхування спеціалізованої будівельної та сільськогосподарської техніки SBS №068453 від 04.05.2017 був спрямований на реальне настання правових наслідків (сторонами вчинено дії на його виконання), оспорюваний пункт не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства (зокрема, статті 991 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України «Про страхування») або інтересам сторін, жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, волевиявлення сторін правочину при погодженні оспорюваного пункту - є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому обумовлені ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсним оспорюваного пункту - відсутні. Таким чином, виходячи із вищевстановлених судом обставин справи, обґрунтованими є висновки ПрАТ «ПЗУ Україна» про відсутність, з огляду на пункт 4.1.2. Договору страхування, правових підстав кваліфікувати подію (пожежу, що сталася 24.12.2017) страховим випадком, та, як наслідок, відсутність у відповідача обов`язку здійснювати страхову виплату позивачу, стягнення якої є предметом спору в даній справі. При цьому, відсутність у листі-відмові відповідача посилань на пункт 13.1.14. Договору страхування не спростовує правомірності такої відмови. Посилання ж суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на вказаний пункт не є протиправним втручанням суду у виключні дискреційній повноваження страховика (відповідача), оскільки, по-перше, вказане посилання здійснене судом у межах дослідження та системного аналізу умов Договору страхування, а по-друге, на переконання колегії суддів, пункти 4.1.2. та 13.1.14. Договору страхування нерозривно пов`язані один з одним. За таких обставин, наявні підстави для відмови у задоволенні заявлених у даній справі позовних вимог, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими. Водночас, колегія суддів звертає увагу на недоцільності з`ясування судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні інших обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а саме стосовно правильності визначення позивачем у позові розміру страхового відшкодування, оскільки це у даному випадку не вплине на результати вирішення спору по суті, адже судом встановлено, що збитки, які поніс позивач внаслідок події (пожежі 24.12.2017), не підлягають відшкодуванню позивачу з огляду на пункт 4.1.2. Договору. Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/5933/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/5933/21 залишити без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Рем-Буд-Комплект». Матеріали справи №910/5933/21 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 18.01.2022 після виходу членів колегії суддів з відпусток та судді Разіної Т.І. з лікарняного. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді І.М. Скрипка Т.І. Разіна