Постанова Одеський апеляційний суд № 521/119/24

Номер провадження: 22-ц/813/4400/25 Справа № 521/119/24 Головуючий у першій інстанції Мазун І. А. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Білицького Андрія Васильовича на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2025 року, постановленої під головуванням судді Мазун І.А., про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, встановив: У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей. 09.07.2024 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про встановлення режиму окремого проживання між подружжям строком на один рік. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.02.2025 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено та зустрічний позов було повернуто відповідачу (а.с.35-37). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Білицький А.В. ставить питання про скасування ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 20.02.2025 року та ухвалення постанови, якою встановити режим окремого проживання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строком на один рік, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.38-39). Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 20.06.2025 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви заявникові передбачено п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України. За змістом ч.2 с. 369 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про повернення заяви заявникові, що передбачено п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Колегія суддів зазначає, що у зв`язку з перебуванням судді Сегеди С.М. на лікарняному у період з 19.05.2025 року по 30.05.2025 року, та у відпустці у період з 02.06. по 04.06.2025 року, а також у зв`язку з перебуванням судді Комлевої О.С. на лікарняному у період з 09.06.2025 року по 13.06.2025 року, а також у зв`язку з великим навантаженням цивільних справ та занятістю вказаних суддів в інших судових засіданнях, датою ухвалення цього судового рішення є 20.06.2025 року. Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 10.03.2025 року (а.с.49), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.50, 60-61). Колегією суддів також було враховано, що ухвала про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги неодноразово надсилалася за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 (а.с.50,54, 57). Проте, поштова кореспонденція поверталася до суду із відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с.51-52, 55-56, 58-59). З цих підстав, судом апеляційної інстанції на електронну адресу ОСОБА_2 , яка зазначена у позовній заяві, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги та які отриманні позивачем 19.06.2025 року. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Фактично повертаючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що предметом первісного позову є розірвання шлюбу та залишення дітей проживати разом із матір`ю, а предметом зустрічного позову є встановлення режиму окремого проживання подружжя, а тому спільний розгляд цих позовів є недоцільним, оскільки не відповідатиме завданню цивільного судочинства та спричинить затягування розгляду справи (а.с.35-37). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Частиною 2 цієї статті визначено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Відповідно до ч. 3 цієї статті вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей 26.12.2023 року (а.с.1-2). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 січня 2024 року було відкрито провадження у праві (а.с.14) Відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання лише 09 липня 2024 року (а.с.16-21). Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя визначено ст. 112 СК України. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. В свою чергу, встановлення режиму окремого проживання подружжя передбачено ст.ст. 119-120 СК України. Режим окремого проживання подружжя має строковий характер. Відповідно до ч. 2 ст. 119 СК України режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя. На відміну від розірвання шлюбу, встановлення судом режиму окремого проживання подружжя може бути припинений, у тому числі, у разі поновлення сімейних відносин, зважаючи на припинення причин, які зумовили неможливість або небажання одного з подружжя чи обох з подружжя проживати спільно або зміну ставлення до них з боку подружжя. У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при застосуванні положень статей 119,120 СК України судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. За таких обставин, зважаючи на те, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про повернення зустрічного позову відповідачу та роз`яснив відповідачу право звернення до суду із окремим позовом про встановлення режиму окремого проживання між подружжям. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про недоцільність спільного розгляду первісного позову та зустрічного позову і з тих підстав, що позови про розірвання шлюбу розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, однак, у випадку подання зустрічного позову, суд має перейти до загального позовного провадження, що призведе до затягування судового розгляду справи. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що за змістом ст.ст. 2, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спосіб захисту має бути ефективним. Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін. Помилка суду першої інстанції про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви, в той час як суд у відповідності до ч.3 ст. 194 ЦПК України мав ухвалою повернути зустрічну позовну заяву, в даному випадку правового значення не відіграє, так як суд фактично повернув зустрічну позовну заяву заявнику ОСОБА_1 . Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначною, то дана постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Білицького Андрія Васильовича залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2025 року про відмову у прийнятті та повернення зустрічної позовної заяви залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.М. Вадовська О.С. Комлева