Постанова 4806 № 302/981/23

Справа № 302/981/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 27 грудня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів ДЖУГИ С.Д., СОБОСЛОЯ Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Міжгірського районного суду від 29 травня 2023 року, повний текст якої складено 29 травня 2023 року, головуючий суддя Пухальський С.В., про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, у цивільній справі № 302/981/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - встановив: У провадженні Міжгірського районного суду перебувала цивільна справа № 302/826/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, провадження в ній було відкрито ухвалою судді Міжгірського районного суду від 28.04.2023, рішення про задоволення позову було в справі ухвалене 08.06.2023, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення набрало законної сили 11.07.2023, відомостей про його оскарження в ЄДРСР немає (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110509591, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111389121). 24.05.2023 до Міжгірського районного суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, що був зареєстрований як цивільна справа № 302/981/23 (а.с. 2-7). Ухвалою Міжгірського районного суду від 29.05.2023 відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, повернуто заяву ініціатору її подання, роз`яснено право звернутися з цим позовом у загальному порядку (а.с. 10-12). Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом суд першої інстанції виходив із того, що цей позов не відповідає встановленим цивільним процесуальним законом правилам саме як зустрічний у справі про розірвання шлюбу, а відмова в прийнятті цього зустрічного позову не перешкоджає вирішенню встановленим порядком питання про поділ спільного майна подружжя. 09.06.2023 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяв адвокат Шишола Василь Михайлович, подала апеляційну скаргу на ухвалу Міжгірського районного суду від 29.05.2023 як постановлену з порушенням норм процесуального права. Доводи скарги зводяться до такого. Зважаючи на те, що сторони розпочали судовий процес із розірвання шлюбу, саме в його рамках належало розглянути і зустрічний позов про поділ майна, набутого подружжям під час шлюбу, позаяк предмети первісного і зустрічного позовів випливають з одних (шлюбних) правовідносин. Тому суд зобов`язаний був прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом. Крім цього, розгляд вимоги про розірвання шлюбу разом із вимогами про поділ майна подружжя убезпечить її від одноосібного, без її згоди, відчуження ОСОБА_2 спільного майна третім особам. Відтак висновок суду про недоцільність розгляду зустрічного позову разом із первісним помилковий і право апелянта на судовий захист її майнових прав. Просить скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відзиві на апеляцію 17.07.2023 на адресу суду ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Рішко Сергій Іванович, вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, у ухвалу суду без змін. Зазначає, зокрема, що строк на подання зустрічного позову був пропущений, а в його прийнятті судом було відмовлено правильно, оскільки йдеться про різні предмети позовів і предмети доказування, а розірвання шлюбу не перешкоджає вирішувати окремо питання чи спір про поділ спільного майна подружжя. Крім цього, рішення Міжгірського районного суду від 08.06.2023 у справі № 302/826/23 уже набрало законної сили, тому на даний час спільний розгляд заявленого зустрічного позову є процесуально неможливим. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи суд приходить до такого. Норми ст. 193 ЦПК України передбачають, що: відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ч. 1); зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч. 2); вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом (ч. 3). Отже, за своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, умовами прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а належить до його дискреційних повноважень, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо) і, крім цього, повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що оцінюється виключно судом у кожній окремій справі. Зокрема, недоцільно розглядати позови як первісний і зустрічний, якщо це невиправдано затягне та ускладнить розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу і т.ін. У справі про розірвання шлюбу може бути одночасно ініційований позивачем також і позов про поділ спільного майна подружжя, можуть бути заявлені й інші вимоги (стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей, порядок зустрічі з ними тощо), однак, як правило такі додаткові вимоги, якщо стосовно них немає згоди сторін і вони не можуть бути вирішені в розумний строк, виділяються в окреме (окремі) справи (ст. 188 ЦПК України). Таке роз`єднання позовів і вимог є доцільним у тому числі задля запобігання порушенню права сторін (подружжя, яке розриває шлюб) на достатньо швидке, в розумний строк розв`язання питання про припинення шлюбу, що може мати для них істотне значення. Розірвання шлюбу не перешкоджає вирішенню колишнім подружжям інших питань, які можуть виникати: поділ набутого у шлюбі спільного майна, право власності на яке не припиняється фактом розірвання шлюбу; питання утримання і виховання дітей і т.ін. Компетентна реалізація сторонами своїх цивільних і процесуальних прав дозволяє захистити свої цивільні майнові та немайнові права, а також законні цивільні інтереси у відповідних процесах. Крім того, власне вимога про поділ спільного майна подружжя не є зустрічною в позові про розірвання шлюбу в розумінні ст. 193 ч. 2 ЦПК України, позаяк попри пов`язаність правовідносин із фактом перебування сторін у шлюбі як таким ідеться про цілком різні предмети позовів і предмети доказування, а задоволення зустрічного позову жодним чином не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. За таких обставин суд першої інстанції відмовив у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом з додержанням норм процесуального права, чого доводи апеляції не спростовують. Окрім цього, на момент подання апеляційної скарги рішення в справі № 302/826/23 уже було ухвалене, розгляд справи судом першої інстанції завершився, що виключало б можливість направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зустрічного позову. Поряд із цим колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке. Зустрічний позов був помилково зареєстрований судом як окрема справа з присвоєнням їй єдиного унікального номера судової справи № 302/981/23, оскільки відповідно до п. 5 розділу III Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА України від 20.08.2019 року № 814, і абзацу 13 пп. 2.3.44. п. 2.3. розділу II Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженої рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) підлягав реєстрації та передачі на розгляд раніше визначеному складу суду, яким розглядається справа, що в ній поданий зустрічний позов. Утім, власне на законність оскаржуваної ухвали ця обставина не впливає, не призвела до неправильного вирішення питання та не може слугувати підставою для скасування судового рішення. Відтак на підставі ст. 375 ЦПК України апеляцію слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Міжгірського районного суду від 29 травня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів з 27 грудня 2023 року може бути оскаржена до Верховного Суду. Судді