Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/10253/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/10253/24 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Талько О.Б. розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №295/10253/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 14 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В. в місті Житомирі, в с т а н о в и в : У липні 2024 року представник Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі Позивач, Банк, АТ «ПриватБанк») звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 18 серпня 2023 року в розмірі 62 404,29 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 49 921,84 грн та заборгованість за прострочений кредит - 12 482,45 грн. А також стягнути 2 422,4 грн судових витрат. Позов мотивувався тим, що 18 серпня 2023 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, підписала паспорт кредиту та заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (надалі Договір), чим погодилася з його умовами. Вона користувалася кредитними коштами відповідно до умов договору. У процесі підготовки позовної заяви було встановлено, що ОСОБА_1 перестала вносити кошти посилаючись на «спірні», на її думку, операції, які були проведені по її картці № НОМЕР_1 за 21 серпня 2023 року зняття готівки в банкоматі. Представник Банку зазначав, що в ході перевірки даної інформації, було встановлено, що 15 вересня 2023 року (майже через місяць) зафіксоване звернення клієнта ОСОБА_1 , яке було направлено на перевірку фахівцям. В ході перевірки було встановлено, що клієнт не підтверджує списання коштів від 21 серпня 2023 року в сумі 5 025,00 грн переказ зі своєї карти, 8 080,00 грн, 8 111,04 грн, 4 160,00 грн, 10 400,00 грн, 20 800,00 грн, 13 312,00 грн зняття готівки в банкоматі, 14,10 грн покупка, 5 200,00 грн готівка на касі, 10 400,00 грн, 530,00 грн зняття готівки в банкоматі. Кім того, вхід в обліковий запис Приват24 клієнта ОСОБА_1 відбувалися з різних пристроїв та зі зміною логіна та пароля входу, а тому можна зробити висновок про компрометацію клієнтом власних персональних даних входу в Приват24 на сторонньому ресурсі, що і призвело в подальшому до проведення оскаржувальних операцій. Стверджував, що вини банку в проведених операціях по картці відсутня. Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 14 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції доволі формально підійшов до розгляду справи. Зазначає, що на думку суду, позивачем не доведено вчинення відповідачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Натомість ОСОБА_1 , виявивши безпідставне списання коштів, належним чином виконала свої обов`язки перед банком та негайно повідомила правоохоронні органи про цей факт. Також з огляду на наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, відсутні правові підстави для задоволення позову Банку. Але суд не взяв до уваги, що спірні операції, які не визнаються відповідачкою було проведено в період з 18 серпня 2023 року по 21 серпня 2023 року, а звернення до Банку з відповідною заявою про шахрайські дії зафіксовано 05 вересня 2023 року. Також судом не враховані положення Закону України «Про платіжні послуги». Враховуючи те, що під час авторизації нетипового пристрою в Приват24 та здійснення спірних транзакцій, Банком здійснено автентифікацію відповідачки шляхом автентифікації через її фінансовий номер, а також запитом ПІН коду від картки, покладання на Банк відповідальності за спірні транзакції є безпідставними. Зазначає, що службовою перевіркою встановлено, що вхід клієнта в Приват24 було здійснено за авторизацією клієнта через фінансовий номер телефону, який вона не губила. Зміни до акаунту в Приват24 (зміна пароля, а також в подальшому зміна фінансового номера телефону) відбувалось за підтвердженням введення номеру карток та пінкодів. Представник вважає, що заперечуючи проти задоволення позову, відповідачка приховує дійсні обставини справи, а саме надання доступу третім особам до своєї вразливої фінансової інформації, яка дала можливість скористатися її рахунком. Також сам по собі факт внесення в ЄРДР відомостей за заявою позивача про заволодіння коштами шахрайським способом не підтверджує наведених у позовній заяві обставин. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 13 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. У відзиві представник відповідачки адвокат Хоменко С.О. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вчинення відповідачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Натомість ОСОБА_1 , виявивши безпідставне списання коштів, належним чином виконала свої обов`язки перед банком та негайно повідомила правоохоронні органи про цей факт. Колегія суддів погоджується із такими висновком місцевого суду, мотивуючи наступним. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою. Судом встановлено та досліджено матеріалами справи, шо ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користується послугами банку на підставі анкети-заяви від 03 червня 2021 року про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 26). 18 серпня 2023 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір із погодженими позичальником наступними умовами: - тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн., тип кредитної карти: картка «Універсальна Gold», строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка, відсотків річних: 40,8%. Даний договір був укладений шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг у банку, в якій відповідач висловила свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» та прийняла всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі, та зобов`язалася їх належним чином виконувати. За договором відповідач отримала кредитну картку «Універсальна Gold» терміном дії до грудня 2026 року (а.с. 13-25). Із копії розрахунку заборгованості слідує, що станом на 16 квітня 2024 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед Банком в сумі 62 404,29 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49 921,84 грн та заборгованості за прострочений кредит в розмірі 12 482,45 грн (а.с. 30). Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» за договором №б/н, укладеним із ОСОБА_1 , протягом з 18 серпня 2023 року по 21 серпня 2023 року здійснено операції з переказу зі своєї картки на суми 505 грн., 205 грн., 5025 грн. Одночасно, 21 серпня 2023 року та 22 серпня 2023 року з картки ОСОБА_1 відбувались операції зняття готівки на суми 8000 грн, 8000 грн, 4000 грн, 10000 грн, 20000 грн, 12800 грн, 10000 грн та 500 грн (а.с. 29). Встановлено, що 21 серпня 2023 року відповідач звернулася до правоохоронних органів із повідомленням про безпідставне списання із її банківського рахунку коштів, у зв`язку із чим були внесені відповідні відомості до ЄРДР та зареєстровано кримінальне провадження №12023060400002581/23/ Згідно із інформацією Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області у кримінальному провадженні №12023060400002581 від 22 серпня 2023 року проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення особи, причетної до скоєння вказаного злочину та досудове розслідування триває. Також поліцією повідомлено, що ОСОБА_1 визнано потерпілою у вказаному кримінальному провадженні (а.с. 114). Також відповідач повідомила АТ КБ «ПриватБанк» про заволодіння невідомою особою коштами на картці (а.с. 54, 62-63). Банком була проведена службова перевірка за фактами здійснення несанкціонованих трансакцій по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 62-69). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16,від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших. Постановою правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів (далі Положення), яке встановлює загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням. Відповідно до п. 136 Положення користувач зобов`язаний, зокрема, зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень. Згідно з п. 138 Положення, емітент зобов`язаний: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту тощо. Пунктом 140 Положення визначено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Згідно з п. 141 Положення, емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення). Емітент під час видачі платіжного інструменту зобов`язаний поінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу. Відповідно до п. 146 Положення, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Колегія суддів зазначає, що наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при дослідженні обставин справи необхідно брати до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним чином обґрунтовані під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів, сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки. Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи. За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні. За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 14 березня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді