Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/6029/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/6029/24 Номер провадження 22-ц/814/1087/25Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Одринська Т.В., Панченко О.О. за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2024 року (час ухвалення судового рішення 11:51:27 год; дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначена) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в : У вересні 2024 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором №014-RO-82-130197277 від 21.02.2022 у сумі 100 933,83 грн, судовий збір у розмірі 3 028 грн, витрати на професійну допомогу у розмірі 1 400 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 21.02.2022 між АТ «Райффайзен Банк» і ОСОБА_1 укладено заяву договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-130197277, відповідно до якого Банк надав клієнту кредит у сумі 101 030,51 грн, а клієнт зобов`язалась повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування. Банк виконав свої зобов`язання перед позичальницею за кредитним договором, надавши останній кредит у сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Всупереч умовам кредитного договору, позичальниця припинила виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинила здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору. 20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ ФК «Сіті Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передав (відступив) за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т.ч. в за кредитним договором № 014-RO-82-130197277 від 21.02.2022, укладеним між відповідачкою і АТ «Райффайзен Банк», сума заборгованості за яким, становить 100 933, 83 грн, з яких: 89 972,08 грн сума заборгованості за кредитом; 10 961,75 грн сума заборгованості за процентами. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 13 листопада 2024 року позов ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором №014-RO-82-130197277 від 21.02.2022 у розмірі 89 972 грн 08 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 1 247 грн 82 коп. та судовий збір в розмірі 2 698 грн 85 коп., а всього 93 918 грн 75 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. Просить також стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що представником позивача складено самостійно витяг з реєстру боржників та додано до позову як доказ. Не надано доказів направлення первісним кредитором відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги. До матеріалів справи додано копію витягу з реєстру боржників до договору №114/2-57-F від 20.12.2022, при цьому договір №114/2-57-F від 20.12.2022 відсутній у справі, а отже позивач не підтвердив набуття ним права грошової вимоги до останньої за кредитним договором. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги повторно наведені факти і доводи позовної заяви та звертається увага, що всі необхідні докази на підтвердження прав вимоги наявні в матеріалах справи і їх досліджено судом першої інстанції а не повідомлення боржника про передачу права вимоги не позбавляє його від сплати заборгованості. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2022 між АТ «Райффайзен Банк» і ОСОБА_1 було укладено заяву договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-130197277 (а.с.5-7). Відповідно до п.п.1.1., 1.2. вказаного договору банк відкриває поточний рахунок «Для виплат» та надає клієнту послугу споживчого кредиту, під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта з метою придбання клієнтом товарів ( робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно п.2.1.1 договору мета кредиту придбання клієнтом товарів ( робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника в розмірі 100 000 грн. Відповідно до п.2.1.2 договору клієнт сплачує страхового платіж у розмірі 1 030,51 грн на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка Життя». Згідно п.2.2. вказаного договору строк кредиту 72 місяці, з 21.02.2022. Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 100 933, 83 грн, з яких: 89 972,08 грн сума заборгованості за кредитом; 10 961,75 грн сума заборгованості за процентами (а.с.23-24). 20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ ФК «Сіті Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передав (відступив) за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.25-35). Як вбачається з платіжної інструкції № 974 від 16.04.2024, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» сплачено на користь АТ «Райффайзен Банк» 2 662 001,69 грн згідно п.3.4. договору відступлення прав вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024 (а.с.37) Відповідно до копії реєстру боржників від 18.04.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т.ч. в за кредитним договором № 014-RO-82-130197277 від 21.02.2022, укладеним між відповідачкою і АТ «Райффайзен Банк», сума заборгованості за яким становить 190 905, 91 грн, з яких: 89 972, 08 грн сума заборгованості за кредитом; 100 933, 83 грн сума заборгованості за відсотками.(а.с.38-40) Матеріали справи також містять копію досудової вимоги ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», з якої вбачається, що між АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір факторингу, і ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 100 933,83 грн, яку їй необхідно сплатити протягом 30 днів, а саме в строк до 10.07.2024 (а.с.43). Матеріли справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 вказаної вимоги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у порушення умов кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором №014-RO-82-130197277 від 21.02.2022 своєчасно не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 89 972,08 грн заборгованість за основною сумою боргу, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №014-RO-82-130197277. Посилання відповідачки на те, що до позовної заяви був доданий «Витяг з реєстру до договору відступлення прав вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022», однак не було додано реєстр боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024, а тому позивачем не доведено належними письмовими доказами, що він отримав право вимоги до відповідача, не заслуговує на увагу, адже у матеріалах справи наявний реєстр боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024, у якому зазначені відомості про кредитний договір, боржника та розміру заборгованості за кредитним договором. Звернуто увагу, що із розрахунку заборгованості за кредитним договором №014-RO-82-130197277 вбачається, що заборгованість за відсотками складає 10 961,75 грн, однак згідно реєстру боржників від 18.04.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024, сума заборгованості за відсотками становить 100 933,83 грн, а тому реальний розмір заборгованості за відсотками не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому у цій частині позов задоволенню не підлягає. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції не відповідає наведеним вимогам закону. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України). Відповідно до статті ч. 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду належні докази на підтвердження факту передачі прав вимоги, однак, як слідує із підписаної між АТ «Райффайзен Банк» і ОСОБА_1 заяви-договору від 21.02.2022 (а.с.5), між сторонами укладений споживчий кредит зі строком дії 72 місяці, тобто строк дії договору визначено до 21.02.2028. Новий кредитор звернувся із позовом у вересні 2024 року, тобто кредитор скористався правом дострокового повернення кредиту відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України. Окрім того, згідно позову кредитний договір укладений у лютому 2022 року отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб після 10 червня 2017 року відбувається з урахуванням приписів ЗУ «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч.4 ст.16 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції за станом на лютий 2022 року у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Отже, відповідно до наведених вимог закону кредитодавець має право на дострокове повернення кредитних коштів, якщо таке право передбачене кредитним договором, а також за умови пред?явлення споживачу досудової вимоги. Як вбачається з пункту 10.1. заяви-договору, банк повідомляє клієнта про відступлення прав вимоги за Заявою-Договором новому кредитору або про залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості за кредитом протягом 10 робочих днів з дні відступлення або залучення колекторської компанії з дотриманням вимог щодо змісту такого повідомлення та у будь-який спосіб, визначений законодавством (а.с.7). Як вбачається з матеріалів справи, договір відступлення прав вимоги укладений між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» і АТ «Райффайзен Банк» 20.02.2024 (а.с.25), реєстр боржників передано 18.04.2024 (а.с.38-40), досудову вимогу ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» складено 10.06.2024 (а.с.43), тобто через 1 місяць та 23 дні з дня передачі прав вимоги, що є порушенням в свою чергу п.10.1 кредитного договору. Лише пунктом 3.5 кредитного договору передбачено, що клієнт має право достроково повністю або частково погасити Кредит, письмового повідомивши про це банк в день здійснення дострокового погашення…( а.с.6) Кредитним договором (заява-договір) не передбачено право кредитора вимагати достроково у боржника повернення кредитних коштів, тобто сторони не обумовили право кредитодавця на дострокове повернення кредитних коштів, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про отримання споживачем (відповідачкою) письмової вимоги про дострокове повернення кредиту. Наведені обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). На підставі викладеного рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Сіті Фінанс». Відповідно до ст.141 ЦПК України з ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 000 +2 633,60 = 3 633,60 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 6 600 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 500 грн. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21). Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надала: договір про надання правничої допомоги від 10.10.2024 (а.с.84 зворот); копію розрахунку суми гонорару (а.с.85); копію акту виконаних робіт (а.с.85 зворот); копію квитанції про оплату правничих послуг (а.с.86); копію додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 10.04.2024 (а.с.152); копію розрахунку суми гонорару (а.с.152 зворот); копію акту виконаних робіт (а.с.153). ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» не направило жодних заперечень щодо розміру витрат, понесених відповідачкою на правничу допомогу, а тому відповідно до висновків, викладених у постанові ВС від 13.03.2025 (справа № 275/150/22) суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи та за відсутності обгрунтованих заперечень. Таким чином, з ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 6 600 грн витрат за надання правової допомоги в суді першої інстанції та 2 500 грн в суді апеляційної інстанції, а всього 9 100 грн. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за недоведеністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн за подачу апеляційної скарги та 9 100 грн витрат на правничу допомогу, а всього 12 733,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2025 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: Т.В.Одринська О.О.Панченко