Постанова 4818 № 629/2683/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 642 629/2683/25 Номер провадження 22-ц/818/1901/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 травня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року в складі судді Мицик С.А. по справі № 629/2683/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В С Т А Н О В И В : У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк», АТ «Акцент Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 04 грудня 2021 року, будучи клієнтом банку, ОСОБА_1 уклав з банком кредитний договір ABH0CT155101638605363533, за яким останньому надано кредит в розмірі 100 000 грн строком на 60 місяців зі сплатою 75% річних та комісії в розмірі 0.00 грн. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 21 квітня 2025 року має заборгованість у розмірі 235 162,46 грн, з яких 99915,50 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 135 246,90 грн загальний залишок заборгованості за процентами. Посилаючись на вказані обставини, АТ «Акцент Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати. 13 травня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що умовами кредитного договору, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 не передбачено право кредитодавця вимагати повернення в повному обсязі споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав. Матеріали справи не містять доказів звернення до позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101638605363533 від 04 грудня 2021 року в сумі 235 162 гривні 46 коп. та сплачену суму судового збору 2821 грн 95 коп., а всього 237 984 грн 41 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, відповідачка належним чином не виконувала умови договору позики, що призвело до утворення заборгованості, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості у судовому порядку. На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тальчук Поліна Іллівна до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції у та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що нею не було отримано вимогу Банку про дострокове повернення кредиту, а тому позивач не набув відповідного права на погашення кредитної заборгованості достроково. Матеріали справи не містять жодних фото та/або звукозаписувального технічного засобу, які б підтверджували, що Банк звертався до Боржника з пропозицією або з вимогою про дострокове погашення заборгованості за Кредитним Договором, що було передбачено умовами договору. 13 лютого 2026 року АТ «Акцент-Банк» подано відзив, в якому просило рішення суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідач була ознайомлена з Паспортом споживчого кредиту, умовами якого передбачено, що в разі наявності заборгованості у Клієнта із сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, Банк має право достроково розірвати договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку Заборгованості, що виникла при користуванні Клієнтом Послугою "Швидка готівка". Умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, оскільки в даному випадку Банк з даною вимогою звернувся вже у суді, а Відповідач знав, що він порушив вимоги кредитного договору оскільки мав графік погашення кредиту. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 07 травня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: Акціонерним товариством «Акцент-Банк» отримано в електронному кабінеті 29 січня 2026 року (а.с. 117, т. 1); Шкапенком Олександром Віталійовичем, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк», отримано в електронному кабінеті 29 січня 2026 року (а.с. 116, т. 1); Горбач Юлією Юріївною, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк», отримано в електронному кабінеті 15 лютого 2026 року (а.с. 120, т. 1); ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 132133, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 119, т. 1); ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 130131, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 118, т. 1). 13 лютого 2026 року від представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» надійшов відзив, в якому він вказував розглядати справу за відсутності представника АТ «Акцент-Банк» (а.с. 137, т. 1). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що 04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання кредитних коштів. В Анкеті-Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua становлять Договір про надання банківських послуг, умови якого відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а.с. 7). 04 грудня 2021 року на підставі заяви про надання послуги Швидка готівка між АТ «А-Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № ABH0CT155101638605363533, за яким останній надано кредит в розмірі 100 000 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою 75,00% річних (а.с. 9-10). За п. 7 Заяви розмір щомісячного платежу становить 6499,26 грн. Загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 389 953,62 грн (п. 10). У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07 % (не менш 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу (п. 12 Заяви). Аналогічні умови кредитування наведено у паспорті споживчого кредиту Швидка готівка (а.с.8). На виконання вказаної угоди відповідачці перераховано 100 000 грн (а.с 13). Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 21 квітня 2025 року становить 235 162,46 грн, з яких заборгованість за кредитом 99915,50 грн, відсоткам 135 246,96 грн (а.с. 11 -12). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів», який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 вказаного Закону). У чинній до 10 червня 2017 року редакції частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було закріплено, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів». Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту. У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту». Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц дійшла висновку, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Звертаючись до суду з позовом АТ «Акцент-Банк» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором споживчого кредиту «Швидка готівка» № ABH0CT15510163860536353 від 04 грудня 2021 року у неї утворилась заборгованість в розмірі 235 162,46 грн , з яких: 99915,50 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 135 246,90 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. Розмір вказаної заборгованості відповідачкою не спростовано, свого конррозрахунку не надано. Як було встановлено судом та не оспорюється сторонами, кредитний договір укладений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідач у ході розгляду справи факту укладення договору і наявності заборгованості не заперечувала, посилалася лише на її часткове погашення. З матеріалів справи вбачається, що АТ «Акцент-Банк» неодноразово зверталося до відповідачки, яку просило погасити існуючу заборгованість по кредиту. Доводи ОСОБА_1 про недотримання положень Закону України «Про споживче кредитування» судова колегія не приймає до уваги з огляду на таке. Як вбачається з Довідки про повідомлення клієнта ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) щодо необхідності погашення заборгованості, банком було направлено такі повідомлення: 04 лютого 2025 року 15:52:52 «NAHADUIEMO: SUMA DO SPLATY ZA KREDYTOM U A-BANKU STANOVYT 241621.94 UAH. TERMINOVO SPLATIT BORH. TEL.: 7776; 28 березня 2025 року 14:02:30 «PIDHOTOVLENO DOKUMENTY DLIA PEREDACHI VASHOI SPRAVY DO SUDU. SHCHOB UNYKNUTY SUDU, OPLATIT BORH DO 01.04. TEL.: 7776, ABANK»; 18 квітня 2025 року 13:35:44 «OKSANO ANATOLIIVNO, OCHIKUJTE POZOV DO SUDU ABO OPLATIT BORH DO 21.04» (а.с. 56). Отже, АТ «Акцент-Банк» було повідомлено ОСОБА_1 про існування заборгованості та було заявлено про намір стягнути її у судовому порядку у разі несплати у визначений повідомленням термін. Ураховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачка належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання не виконувала, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 235162 грн 46 коп., яка підлягає стягненню на користь банку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук