Постанова 4854 № 400/8772/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8772/24 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О. Дата і місце ухвалення 07.01.2025р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в поновлені виплати пенсії відповідно приписів Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 29.05.2023 року; - зобов`язати відновити (нарахувати та виплатити) виплату пенсії по інвалідності відповідно приписів Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 29.05.2023 року; - зобов`язати провести перерахунок пенсії відповідно приписів Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з лютого 2014 року по теперішній час. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у поновленні з 02.03.2024 пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2024 року. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказувала на те, що вона отримувала пенсію у поштовому відділення «Укрпошти», яка з початку окупації Криму перестала працювати, що є загальновідомим фактом. Також посилалась на те, що приписами п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Тобто жодної підстави для припинення виплат не було, окрім фізичної неможливості доставити кошти пенсіонеру. Згідно з ч. 2 ст. 49 вказаного Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Апелянт зазначила, що наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. В апеляційній скарзі зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання на певній території України. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Представник позивача вважає, що під час розгляду цієї справи Відповідачем не доведено наявності об`єктивного та розумного обґрунтування необхідності припинення виплати позивачу пенсії лише через проживання позивача на тимчасово неконтрольованій владою території України. Як зазначив апелянт, прийняття законодавцем Закону України від 25.04.2024 № 3674-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV. Невиконання внутрішньо переміщеною особою обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», не є підставою за наведеними Законами для припинення (призупинення) виплати пенсії. Посилаючись на положення ст. 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV апелянт вказував на те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Крім того апелянт вважає, що стягнення заборгованості по пенсії є належним способом захисту, а виконання судового рішення про стягнення такої заборгованості здійснюється в порядку, визначеному Законом № 4901-VI і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, а не згідно з Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів. З огляду на викладене, для належного захисту особи з інвалідністю ОСОБА_1 , яка змушена була покинути місце свого постійного проживання в АР Крим і переїхати на підконтрольну Україні територію для об`єднання зі своєю сім`єю, втратила роботу на окупованій території в поважному віці (а інших доходів не мала) і не має, наразі, засобів до існування, апелянт вважає, що суд апеляційної інстанції має всі передбачені чинним законодавством підстави для задоволення позовних вимог повністю. З огляду на зазначене апелянт просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року в частині відмови у перерахунку пенсії з березня 2014р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі змінами з березня 2014 по теперішній час і виплатити її. В іншій частині рішення суду першій інстанції залишити без змін. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного: Судом першої інстанції встановлено, що у 2013 році ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була призначена пенсія по інвалідності та видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 . З 01.04.2014 року виплата пенсії припинилась у зв`язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Після повномасштабного вторгнення російської федерації, у лютому 2022 року позивач виїхала на підконтрольну Україні територію та зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа 20.02.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка від 20.02.2023 року № 4802-5002590377. Згідно заяви від 02.03.2024 року, яка надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області 05.03.2024 року, позивачка просила відповідача поновити нарахування пенсії та здійснити перерахунок пенсії. Листом від 19.03.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області повідомило позивачку, що відповідно до п. 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (із змінами) при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Відповідач зазначив, що враховуючи викладене та у зв`язку із введенням воєнного стану на території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022 запити не надсилаються. Також повідомлено, що прийняття рішення про поновлення виплати позивачці пенсії можливо за умови надання сформованої належним чином пенсійної справи, в тому числі з документами про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. Вирішення питання поновлення виплати пенсії чи переведення на інший вид пенсії щодо осіб, які переселились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь на територію, підконтрольну українській владі, стане можливим після прийняття відповідного нормативно-правового акту. Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у поновленні виплати пенсії відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне: Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV). Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За положеннями статті 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Статтею 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України вказані положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Частиною 2 статті 49 Закону № 1058-IV встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VІІ (далі - Закон №1706-VІІ) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Частиною 1 статті 4 Закону №1706-VІІ визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1706-VІІ для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги (крім допомоги на проживання, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Як встановлено судом ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №4802-5002590377 від 20.02.2023 року. Відповідно до п. 4.12 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 (в редакції, чинній на час звернення позивачки до органу Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати пенсії), при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання. У постанові від 22.09.2024 року у справі № 308/3864/17 Верховний Суд вказав на те, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. Таким чином неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію в Україні. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у поновленні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 . В свою чергу відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява, зокрема, про поновлення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Пунктом 1.8 Розділу І Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (п. 2.8 Розділу ІІ Порядку № 22-1). Суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про поновлення виплати пенсії, яка датована 02.03.2024 року, однак надійшла до органу Пенсійного фонду 05.03.2024 року. Враховуючи те, що поновлення виплати пенсії здійснюється після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати, зокрема, з дня звернення за поновленням виплати пенсії, суд першої інстанції вірно визначив обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з дня звернення її із відповідною заявою до пенсійного органу, а не з 29.05.2023 року, як просила позивач, не обґрунтовуючи ніяким чином визначення саме цієї дати для поновлення виплати пенсії. При цьому судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області провести перерахунок її пенсії відповідно приписів Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з лютого 2014 року по теперішній час. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в цій частині ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Однак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне: Так, із заявлених позовних вимог, слідує, що позивач не погоджується з відмовою відповідача у поновленні виплати їй пенсії, підстави якої зазначені органом Пенсійного фонду у листі від 19.03.2024 року № 4806-3912/С-02/8-1400/24. При цьому, заявляючи вимоги про зобов`язання відповідача поновити виплату їй пенсії з 29.05.2023 року, ОСОБА_1 одночасно заявляє вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок її пенсії з лютого 2014 року, не вказуючи будь-яких обґрунтувань наявності підстав для перерахунку її пенсії. При цьому вимог про визнання протиправними дій чи бездіяльності відповідача щодо перерахунку пенсії позивачем не заявляється. Колегія суддів звертає увагу на те, що перерахунок пенсії можливий у разі невірного розрахунку чи неврахування будь-яких складових пенсійної виплати. Наявності таких обставин позивачем не наведено. Доводи, наведені в апеляційній скарзі свідчать про те, що позивач вважає протиправним припинення їй виплати пенсії (хоча такі вимоги позивачем не заявлялись), а також вважає наявними підстави для поновлення їй виплати пенсії з 2014 року, однак при цьому судове рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2024 року позивачем у справі не оскаржується. Більш того у поданому позові позивачем були заявлені вимоги про зобов`язання відповідача відновити (нарахувати та виплатити) виплату пенсії по інвалідності відповідно приписів Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування саме з 29.05.2023 року, а не з 2014 року. Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, та не свідчать по неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: О.В. Єщенко Суддя: О.А. Шевчук