Постанова 4803 № 199/3764/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3/25 Справа № 199/3764/18 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Ткаченко І.Ю., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. за участю секретаря: Кошари О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за заявою адвоката Резнічука Сергія Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100000 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100000 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 100000 грн. Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2019 року стягнуто з ФОП ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3000 грн на користь держави. 16 грудня 2019 року адвокат Резнічук С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. В обґрунтування заяви зазначав, що його право на оскарження рішення суду було порушено, оскільки примусове виконання рішення суду почалось вже після відкриття провадження апеляційним судом. Оскільки рішення не набрало законної сили, то виконавчі листи можна визнати такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року заяву адвоката Резнічука С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року скасувати та ухвалити постанову, якою заяву задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив період видачі виконавчих листів та подання апеляційної скарги, що дало б змогу встановити чи набрало заочне рішення суду законної сили на момент видачі спірних виконавчих листів. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 12 лютого 2019 року набрало законної сили, виконавчі листи видані судом у встановленому законом порядку, на їх виконання відкрито виконавче провадження та на теперішній час рішення виконане, а також приймаючи до уваги, що у суді не знайшли своє підтвердження обставини, які б могли свідчити про помилкову видачу виконавчих листів або відсутність обов`язку боржника по виплаті коштів на користь позивачів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. У справі "Soering vs UK" Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням. Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі №755/6665/15-ц зазначив, що ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною в завершенні судового провадження, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, (ч. 1 ст. 431 ЦПК України) Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Відповідно до ст. 432 ЦК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання). Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), від 21 грудня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-11769ав23). Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22. З урахуванням того, що ОСОБА_1 звертаючись до суду не надав належних доказів для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви за відсутністю підстав для визнання виконавчих листів таким, що не підлягає виконанню. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги про те що виконавчі листи видані на рішення, яке не набрало законної сили, оскільки строк на оскарження заочного рішення почав рахуватись з дня постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки заявник плутає поняття строку на оскарження зі строком набрання рішенням законної сили. Колегія суддів звертає увагу заявника, що заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року набрало законної сили 14 березня 2019 року, не було скасовано за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, а в апеляційній скарзі відповідач не просив зупинити дію рішення на час апеляційного розгляду. Крім того, заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року. Більш того, вищезазначені заочне рішення та постанова апеляційного суду залишені без змін постановою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що виконавчі листи видані відповідно до закону та підлягали виконанню, оскільки видані на законне рішення суду, яке не було скасовано, а отже не можуть бути визнані такими, що не підлягають виконанню. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для задоволення апеляційної скарги. Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини проголошені 11 червня 2025 року. Повний текст постанови складено 12 червня 2025 року. Судді: