Постанова 4818 № 953/11763/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/11763/24 Головуючий суддя І інстанції Демченко С. В. Провадження № 33/818/781/25 Суддя доповідач Грошева О.Ю. Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2025 року м.Харків суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., за участі секретаря Болотова О.О. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Прядка О.О., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Прядка О.О. на постанову судді Київського районного суду міста Харкова від 17 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в: Цією постановою провадження стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - Закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення. Постановою встановлено, що 09 грудня 2024 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Харкові по вул. Тополева, та при виїзді на нерегульоване перехрестя вул. Ак. Білецького та вул. Тополева, не надав перевагу у русі автомобілю BMW x5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, а саме: п. 16.11 Правил дорожнього руху «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху». У результаті вищевказаних дій ОСОБА_1 транспортним засобам були спричинені механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків. У своїй постанові суд констатував наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану постанову скасувати, а справу закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказує, що ОСОБА_1 вину не визнав, пояснював що він повернув праворуч на головну дорогу і вже потім увімкнув показчик лівого повороту та почав маневр щоб у подальшому здійснити поворот ліворуч. В цей момент відчув удар в задню частину автомобіля. Доказів того, що ОСОБА_1 є винуватцем ДТП матеріали справи не містять, в основу постанови суд поклав покази потерпілого. Стороною захисту було задоволено клопотання про витребування відеозапису ДТП, оскільки на будівлі біля ДТП були встановлені камери і ці камери зафіксували події, а працівники поліції переглядали це відео у присутності водія, проте до матеріалів справи не долучили. Також захисник наголошує на тому, що в суді першої інстанції було заявлено клопотання про проведення експертизи, яка мала надати відповіді на поставлені питання, проте суд відмовив. Вказане свідчить про однобічність суду та відповідно про неповноту судового розгляду. Вказана неповнота може бути усунена апеляційним судом лише шляхом призначення експертного дослідження, а саме авто-технічної та трасологічної експертизи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п.п. 16.11. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що 09 грудня 2024 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Харкові по вул. Тополева, та при виїзді на нерегульоване перехрестя вул. Ак. Білецького та вул. Тополева, не надав перевагу у русі автомобілю BMW x5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України. ОСОБА_1 особисто був ознайомлений з відомостями, які зафіксовані у протоколі, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі та власноручні письмові пояснення (арк.3). Вказаний протокол складений уповноваженою державою особою за ст. 124 КУпАП і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мали для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу. Також ОСОБА_1 ознайомився з схемою місця ДТП (арк.2) та відповідно з нею погодився, про що свідчить його підпис та відсутність заперечень щодо розташування транспортних засобів, місця зіткнення. В суді першої інстанції, ОСОБА_1 частково змінив свою позицію та заявив що правила дорожнього руху не порушував, пересвідчився в безпеці свого маневру, але у зв`язку з тим, що інший автомобіль рухався занадто швидко відбулась ДТП, а відповідно стверджував, що протокол складено неправильно. Такі твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Також у справі міститься схема місця ДТП (арк.2), з відомостями якої ОСОБА_1 також був ознайомлений та згоден з ними, про що свідчить його власноручний підпис у цій схемі. Поряд з цим, слід зауважити, що будь-яких скарг на дії працівника поліції, який складав цю схему ОСОБА_1 не подавав. Також ОСОБА_1 не надавав зауважень щодо складеної схеми, ані працівникам поліції, ані будь-якій іншій особі, про що свідчить їх відсутність в матеріалах цієї справи. Крім того, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях працівнику поліції, зазначив, що на своєму авто виїжджав з вулиці Тополева на вулицю Белецького, з вулиці Белецького під час завершення лівого повороту на шиномонтаж відбулося зіткнення з іншим автомобілем. Свої пояснення також надав і потерпілий ОСОБА_2 . Згідно з п.п.1.4, 1.5 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки. Згідно п.2.3 «б» водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1 ПДР України). Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. (п.13.1 ПДР України.) Відповідно до п. 16.11 Правил дорожнього руху «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху». Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керуючи автомобілем, під час руху не врахував дорожню обстановку та її умови, а саме розташування за його напрямком руху дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу». Наближаючись до перехрестя, оглядовість якого йому не обмежувалась, повинен був не продовжувати рух та не здійснювати будь-яких маневрів, які змусять інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу у русі, змінити його напрямок. Посилання сторони захисту на порушення водієм ОСОБА_2 ПДР України не приймаються апеляційним судом. оскільки зазначене не спростовує факту порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Що стосується заявлених стороною захисту клопотань, апеляційний суд зазначає наступне. Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник відмовились від клопотання про необхідність витребування апеляційним судом відеозапису, а відтак вказане клопотання судом не розглядалось. Щодо клопотання про необхідність призначення у справі експертного дослідження, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення заявленого клопотання з наступних мотивів. Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Частиною 1 ст. 273 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. Апеляційний суд вказує, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може здійснити суд із призначенням відповідної судової експертизи. Призначення експертизи є правом суду, а не обов`язком. В даному провадженні зібрані докази у справі свідчать, про наявність можливості зробити висновок у справі без спеціальних знань та призначення експертного дослідження. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку. Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції ані ОСОБА_1 , ані його захисником не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ст. 124 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Прядка О.О. залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду міста Харкова від 17 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.Ю. Грошева