Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 645/25/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2025 р.Справа № 645/25/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Костіна І.Г., м. Харків, повний текст складено 05.03.25 року по справі № 645/25/25 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділу поліції № 3 (смт. Нова Водолага) Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області сержанта поліції Божедай Ігора Вітальовича , Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі, - ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до поліцейського відділу поліції № 3 (смт. Нова Водолага) Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області сержанта поліції Божедай Ігора Віталійовича (далі по тексту поліцейський, Божедай І. В., перший відповідач), в якому просив суд: - постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП серії ЕНА № 3745413, винесену 28.12.2024 поліцейським відділу поліції № 3 (смт. Нова Водолага) Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області сержантом поліції Божедай Ігорем Віталійовичем, визнати такою, що не відповідає закону; - скасувати постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП серії ЕНА № 3745413, винесену 28.12.2024 поліцейським відділу поліції № 3 (смт. Нова Водолага) Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області сержантом поліції Божедай Ігорем Віталійовичем, а провадження по справі закрити. В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність та незаконність оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3745413 від 28.12.2024, як такої, що винесена за відсутності належних доказів вини позивача у інкримінованому правопорушенні, з недотриманням процедури притягнення до адміністративної відповідальності та без урахування усіх обставин, що зумовили зупинку транспортного засобу на перехресті. Пояснив, що рухаючись у селищі Нова Водолага по вулиці Кооперативній позивачу раптово стало зле, що слугувало підставою для здійснення зупинки, а пасажир, що перебувала з позивачем у транспортному засобі вийшла з машини та попрямувала до аптеки за ліками. Про вказані обставини було повідомлено екіпаж поліції, що під`їхав на місце зупинки, однак першим відповідачем не було взято до уваги вказані обставини, не надано можливості позивачу подати письмові пояснення з приводу ситуації, що склалася та протиправно, без підготовки справи до розгляду, винесено постанову на місці зупинки транспортного засобу, чим порушено права позивача на належний захист. Стверджував, що розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призвело до порушення процесуальних прав ОСОБА_1 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.2025 по справі № 645/25/25 залучено у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділу поліції № 3 ( смт. Нова Водолага) Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області сержанта поліції Божедай Ігора Віталійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі, у якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599, юридична адреса: вулиця Жон Мироносиць, 5, Харків, Харківська область, 61000) (далі ГУНП в Харківській області, другий відповідач). Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2025 по справі № 645/25/25 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову серії ЕНА № 3745413 від 28.12.2024 року - без змін. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2025 по справі № 645/25/25 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про неврахування, як судом першої інстанції, так і працівниками поліції обставин того, що зупинка на перехресті була викликана поганим самопочуттям та необхідністю придбання ліків. Стверджував, що через незадовільне самопочуття, позивач не мав можливості надати чіткі пояснення та сформувати позицію захисту у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим, звертався до першого відповідача з проханням надати змогу подати письмові пояснення по обставинам події, однак, отримав відмову з пропозицією надати такі пояснення до суду. Додатково зауважив, що прилад, яким здійснювалась відеофіксація спілкування працівників поліції з позивачем, не є автоматичним засобом фото чи відеофіксації та використовується безпосередньо під контролем поліцейського. Крім того, зазначив, що поліцейським Божедай І. В. при розгляді справи не було роз`яснено позивачу право на захист, зокрема, на звернення до фахівця у галузі права, що є суттєвим порушенням закону. Також повідомив, що апелянт є особою з інвалідністю 2 групи, пенсіонером, працює на посаді, яка має вкрай низький рівень оплати праці, що є обставинами, які пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Стверджував, що ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції під час дії повітряної тривоги є порушенням заборони, встановленої рішенням Ради суддів України від 05.08.2022. В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві, відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2025 - без змін. В обґрунтування відзиву зазначив, що судом першої інстанції здійснено належну оцінку наявних у матеріалах справи доказів та ухвалено законне та обґрунтоване рішення, в той час як твердження апелянта про порушення поліцейським процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальносі спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами, яким підтверджено факт роз`яснення позивачу його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, та відсутність будь-яких клопотань з його боку з приводу необхідності надання письмових пояснень або перенесення розгляду справи. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання та надсилання повісток в системі "Електронний суд". Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою серії ЕНА № 3745413, 28.12.2024 о 12 годині 39 хвилини по вул. Кооперативній, 4, селища Нова Водолага, Харківської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ніссан Альмера» д.н.з НОМЕР_1 , здійснив зупинку на перехресті, внаслідок чого суттєво перешкодив іншим учасникам дорожнього руху та відповідно порушив п.п. 15.9. «ґ» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). За таких обставин, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та доведеності відповідачем правомірності спірної постанови про накладення адміністративного стягнення в межах санкції частини 3 статті 122 КУпАП. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Визначення правових та соціальних основ дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища здійснює Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту Закон № 3353-XII). Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлено Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі по тексту ПДР України). За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). За визначенням, наведеним у підпункті «ґ» частини 2 статті 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. Пункт 15.9 "ґ" ПДР України передбачає, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. Колегією суддів встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП слугувало здійснення ОСОБА_1 зупинки транспортного засобу «Ніссан Альмера» д.н.з НОМЕР_1 на перехресті, що суттєво перешкоджало руху іншим учасникам дорожнього руху, чим порушено вимоги підпункту 15.9. «ґ» ПДР України. Положеннями частини 3 статті 122 КУпАП України встановлено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП). Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статті 31 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Частиною 1 статті 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За визначенням, наведеним у статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, а саме, зупинки транспортного засобу на перехресті, представником відповідача разом із відзивом було надано відеозаписи з нагрудних боді-камер поліцейських та з відеореєстратора, що встановлений у службовому автомобілі. Колегія суддів зауважує, що дослідивши вищевказані відеозаписи вочевидь можливо ідентифікувати марку, модель та державний номерний знак транспортного засобу, яким керував позивач в момент зупинки на перехресті у с. Нова Водолага по вул. Кооперативній. Як убачається зі змісту відеозапису зі службового відеореєстратора 70mai Dash Cam Pro Plus A500, інв. ном. 1113057442-8 (2), працівники поліції під`їхали на службовому авто до автомобіля Ніссан Альмера д.н.з НОМЕР_1 , який стояв на перехресті. Дослідженим відеозаписом з боді-камери VID241228-123627F-011130-572804-0000.MP4 підтверджено, що під час спілкування з поліцейськими, позивач усвідомлював здійснене ним порушення ПДР України, та після повідомлення працівником поліції про скоєне позивачем порушення ПДР України (зупинка на перехресті), позивач самостійно переїхав на відведене для паркування автомобілів місце за перехрестям. Пояснив, що здійснив зупинку щоб висадити дружину біля магазину і очікував поки вона повернеться. При цьому, слід зауважити, що позивач жодного разу не повідомляв про погане самопочуття та те, що дружина попрямувала до аптеки за ліками. Навпаки, він зазначив, що вона пішла у магазин за хлібом. Такі обставини підтверджуються фактом того, що повернувшись до салону автомобіля, дружина позивача не надала останньому жодних ліків, однак мала при собі продукти харчування. Відеозаписами з боді-камери VID241228-124128F-011130-572804-0001.MP4 та VID241228-124629F-011130-572804-0002.MP4 підтверджено, що після перевірки документів позивача, було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 було ознайомлено з його правами, у тому числі правом на захист та повідомлено про суть інкримінованого йому правопорушення, з яким він погодився та не заперечував, після чого складено спірну постанову. Колегія суддів зауважує, що позивачем не заявлялось жодних клопотань щодо необхідності надання письмових пояснень, переносу розгляду справи на іншу дату або надання можливості скористатись послугами фахівця у галузі права, що спростовує твердження ОСОБА_1 про зворотне. Роз`яснення позивачу його прав, передбачених статтею 268 КУпАП підтверджується також підписом ОСОБА_1 у відповідній графі постанови. За таких обставин, твердження позивача про те, що фактично жодного розгляду справи не було, його права, передбачені статтею 268 КУпАП не роз`яснювались, право на отримання правової допомоги забезпечено не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та фактично є лише намаганням уникнути від адміністративної відповідальності. Згідно зі статтею 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, частина третя, статті 121, частина перша статті

126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до пункту 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого, в тому числі, за частиною 3 статті 121 та частиною 1 статті 126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. За змістом абзацу першого пункту 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції, постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, відповідно до тексту вищевказаної постанови, була розглянута уповноваженою на то особою безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам статті 222 та узгоджується з частинами 2, 4, 5 статті 258 КУпАП. З огляду на викладене безпідставним є посилання апелянта на неправомірний розгляд адміністративної справи безпосередньо на місці вчинення правопорушення. Колегія суддів враховує, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в оскаржуваній постанові зазначено інформацію про технічний засіб, яким було зафіксовано порушення, а саме: міститься посилання на фото та відеофіксацію на службову боді-камеру Тексар 1113057280-4, що підтверджує дотримання першим відповідачем приписів частини 3 статті 283 КУпАП. Згідно зі статтею 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України). Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 затверджено "Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису" (далі - Інструкція № 1026), яка регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів. Приписами пунктів 4, 5 Інструкція № 1026 встановлено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. З огляду на викладене, використання поліцейським портативного відеореєстратора Тексар (боді - камери) шляхом самостійного його ввімкнення під час виконання службових обов`язків узгоджується з приписами статті 40 Закону № 580-VIII та Інструкції № 1026, а тому доводи апеляційної скарги про те, що боді-камера не є належним пристроєм для фіксації правопорушення, оскільки не працює в автоматичному режимі, є неприйнятними. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що подія та склад адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом із закріпленої на форменому одязі службової боді-камери Тексар 1113057280-4 з місця події, який є належним доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП. А відтак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП. Отже, відповідачем правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 122 КУпАП, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування постанови від 28.12.2024 серії ЕНА № 3745413 та закриття провадження по справі. Доводи позивача про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення під час повітряної тривоги, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не приймаються до уваги, з огляду на наступне. Так, відповідно до приписів частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Частиною 3 статті 205 КАС України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів. За приписами частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.01.2025 по справі № 645/25/25 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського відділу поліції № 3 (смт. Нова Водолага) Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області сержанта поліції Божедай Ігора Віталійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі та призначено судове засідання на 16 січня 2025 року о13:00 год. Зазначену ухвалу доставлено до електронного кабінету Надьона Р. А. 08.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 15). У зв`язку з неявкою у судове засідання, призначене на 16.01.2025 о 13:00 год, усіх учасників справи, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.2025 по справі № 645/25/25 розгляд справи відкладено до 06.02.2025 о 13:00 год. Довідками про доставку електронного документу (а.с. 22-23) підтверджено, що ОСОБА_1 та ГУНП в Харківській області отримали судову повістку від 17.01.2025 о 19 год 01 хв, тобто у неробочий час, відтак, належною датою вручення повістки зазначеним учасниками справи слід вважати 20.01.2025 (наступний робочий день з урахуванням вихідних). Повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24) підтверджено отримання судової повістки ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області 24.01.2025. Відповідно до протоколу судового засідання від 06.02.2025 по справі № 645/25/25, розгляд справи відкладено до 05.03.2025 о 14 год 30 хв, у зв, у зв`язку з неявкою позивача (а.с. 43). Першим відповідачем проставлено відмітку про ознайомлення з датою, часом та місцем наступного засідання у відповідній розписці (а.с. 44). Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2025, тобто за день до судового засідання, позивачем подано до суду першої інстанції клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів (а.с. 45). У поданому до Фрунзенського районного суду м. Харкова відзиві, другий відповідач також заявляв клопотання про розгляд справи без участі представника ГУНП в Харківській області. Отже, з огляду на належне повідомлення першого відповідача про судове засідання, призначене на 05.03.2025 о 14 год 30 хв. та наявність клопотань від позивача та другого відповідача про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції була відсутня необхідність повторного відкладення розгляду справи, призначеного на 05.03.2025, а тому, ухвалення оскаржуваного рішення під час повітряної тривоги за правилами спрощеного позовного провадження жодним чином не мало впливу, ані на безпеку часників справи, ані на правильність висновків суду першої інстанції по суті спірних правовідносин. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.03.2025 по справі № 645/25/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко