Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 641/5642/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 р.Справа № 641/5642/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Курганникова О.А., м. Харків по справі № 641/5642/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕНА № 2750810 від 04.08.2024р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП; - справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП - закрити. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року у справі № 641/5642/24 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року у справі № 641/5642/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зауважив, що не погоджується зі спірною постановою, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Обгрунтовуючи свою позицію апелянт зазначив, що 04.08.2024 р. він був зупинений співробітникам поліції, під час розмови з ними, було з`ясовано, що причиною його зупинки стало те, що він не має права керувати транспортним засобом, оскільки 17.07.2024 р. Комінтернівським районним судом м. Харкова була винесена постанова по справі № 641/1512/24, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на один рік. Про існування постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 р. позивачеві відомо не було, про існування постанови позивачу стало відомо під час спілкування з поліцейськими та було складено на нього постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Під час розгляду справи № 641/1512/24 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 присутній не був, про дату та час розгляду справи йому відомо не було. Позивач на момент складання щодо нього постанови про притягнення його до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, не був обізнаний про існування щодо нього рішення суду про позбавлення права керування транспортним засобом, тобто відсутній умисел особи направлений на вчинення адміністративного правопорушення, склад адміністративного правопорушення відсутній. Також зазначив, що під час складання постанови 04.08.2024 року інспектором 5 роти 3 батальйону УПП в Харківській області Пашечко О.В. працівником поліції не були роз`яснені йому його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 289 КУпАП, зокрема його права на професійну правничу допомогу. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що інспектором 5 роти 3 батальйону УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Пашечко О.В. винесено постанову серії ЕНА № 2750810 від 04.08.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 04.08.2024 року о 09:15, керував автомобілем Peugeot 407, державний номер НОМЕР_1 , по пр. Ювілейному 30 в м. Харків, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КупАП. Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн. Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи судом досліджено достатньо доказів, які у своїй сукупності та взаємозв`язку доводять, що позивач ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, та був притягнутий до адміністративної відповідальності на законних підставах. Переглядаючи оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР). Відповідно до пункту 2.1 "а" ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно із частиною десятою статті 15 Закону України "Про дорожній рух" забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини другої статті 317-1 КУпАП визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. За вимогами статті 265-1 КУпАП передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поліцейський тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа, а в разі вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 цього Кодексу, - за продовженням строку тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами на новий тримісячний строк. Після закінчення річного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута в установлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Такі звернення особи є обов`язковими для виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата. Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається Кабінетом Міністрів України. З приведеного вище вбачається, що приписами частини другої статті 317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на певний строк після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права, не залежно від вилучення посвідчення водія. Згідно із пунктами 8, 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як свідчать матеріали справи, інспектором 5 роти 3 батальйону УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Пашечко О.В. винесено постанову серії ЕНА № 2750810 від 04.08.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 04.08.2024 року о 09:15, керував автомобілем Peugeot 407, державний номер НОМЕР_1 , по пр. Ювілейному 30 в м. Харків, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КупАП. Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн. Судовим розглядом встановлено, що постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 року по справі № 641/1512/24, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності, застосувавши адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Відповідно до статті 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті. Згідно частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Постанова Комінтернівського районного суду від 17.07.2024 по справі № 641/1512/24 не була оскаржена позивачем протягом десяти днів з дня її прийняття. Вказана постанова була оскаржена позивачем вже після прийняття постанови ЕНА № 2750810 від 04.08.2024, а саме 16.08.2024. Отже, виходячи із змісту приписів частини другої статті 317-1 КУпАП, на час винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА № 2750810 від 04.08.2024 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем. Щодо доводів апеляційної скарги позивача з приводу його необізнаності стосовно судового рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами та відсутність у зв`язку з цим у нього умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, колегія суддів приводить наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує факт керування 04.08.2024 о 09:15 по пр. Ювілейному 30 в м. Харкові транспортним засобом Peugeot 407 д.н.з НОМЕР_1 , однак заперечує наявність в своїх діях вини через необізнаність про наявність судового рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами, з посиланням на те, що відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 126 КУпАП ознакою суб`єктивної сторони даного правопорушення є вина суб`єкта правопорушення у формі умислу. Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 9 КУпАП винним діянням (дія або бездіяльність), яке є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, є вчинення особою діяння умисно або з необережності. Диспозиція частини 4 статті 126 КУпАП не визначає наявності обов`язкової форми вини у вигляді умислу, а відтак такою нормою передбачена відповідальність і за вчинення відповідних діянь з необережності. Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. У п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції. У постанові Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 по справі № 641/1512/24 судом встановлено, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами адміністративної справи: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 606273 від 04.03.2024 року, відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 604167 від 04.03.2024 року, відомостями з результатами тесту у ОСОБА_1 встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 2,49% проміле, відомостями з результатами тесту у ОСОБА_1 встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 2,49% проміле, відомостями з результатами тесту у ОСОБА_1 встановлено , що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 2,21% проміле, відомостями рапорту співробітника поліції. В силу частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегія суддів звертає увагу на те, що, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено накладання на водіїв альтернативного виду адміністративного стягнення або штрафу, або позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Штраф накладається одночасно із позбавленням права керування транспортними засобами. Таким чином, позивач, будучи особою, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, мав передбачити розгляд судом матеріалів адміністративної справи відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП та, відповідно, можливість за результатом такого розгляду, настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, зокрема накладення на нього штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Окрім того, з тексту постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 по справі № 641/1512/24 вбачається, що ОСОБА_1 та його представник - адвокат Горобець А.А. були обізнані про судове засідання призначене на 17.07.2023, однак в судове засідання не прибули. Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобець А.А. надійшла заява про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Відповідно до частини першої статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Отже, позивач не був позбавлений можливості добросовісно користуватись процесуальними правами, зокрема, вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та результатами його розгляду. При цьому, суд звертає увагу на те, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду. Так, в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 у справі № 641/1512/24 було оприлюднено (забезпечено надання загального доступу) 18.07.2024. Але позивач до 04.08.2024 включно продовжував керувати транспортним засобом при прямій забороні суду це робити. Поряд з цим, із відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції, наданої відповідачем до суду на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, судом встановлено, що про існування постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 у справі № 641/1512/24, якою позивача, зокрема, позбавлено права керування транспортними засобами, останньому було відомо, оскільки на 28 хвилині ОСОБА_1 пояснює працівнику поліції, що його адвокат повинен був подати апеляційну скаргу на рішення суду, яким його було позбавлено права керування, крім того, позивач за допомогою Єдиного державного реєстру судових справ, який знаходиться у вільному доступі на веб-порталі «Судова влада» відстежував справу, тобто, останній був обізнаний стосовно наявних відносно нього рішень суду, та крім того, користувався послугою адвоката. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що постанова Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 по справі № 641/1512/24 була оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду, оскільки подання апеляційної скарги 16.08.2024 не спростовує факт керування позивачем автомобілем 04.08.2024 за наявності на той час постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення його права керування транспортними засобами. Окрім того, суд звертає увагу на те, що постановою Харківського апеляційного суду від 03.09.2024 по справі № 641/1512/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 липня 2024 року залишено без змін. Таким чином, з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, щодо обізнаності позивача про розгляд справи № 641/1512/24, дату вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП (04.08.2023), колегія суддів зауважує, що позивач передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення, що доводить наявність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Долученим до матеріалів відеозаписом підтверджується, що позивачу були роз`ясненні його права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження постанови за статтею 289 КУпАП. Позивач відмовився від отримання копії постанови та підписання оскаржуваної постанови, зокрема і в пункті 8, де вказано, що права роз`яснено. На позивача накладено адміністративне стягнення у розмірі 20400,00 грн. в межах санкції, встановленої за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Постанова серії ЕНА № 2750810 від 04.08.2024 відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, у постанові зазначено, що до неї додається відео з бодікамери поліцейського 476030 та відеореєстратора 70М-АІ. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на 04.08.2024 позивач керував автомобілем за наявності постанови суду, яка забороняла йому таке керування, що підтверджує склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, стягнення відповідачем застосовано без порушень, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні. Доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова серії ЕНА №2750810 від 04 серпня 2024 року винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.10.2024 по справі № 641/5642/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко