Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/3263/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/3263/24Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/498/25 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Костів О. З., Хома М. В., за участі секретаря - Дідух М.Є. без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні , цивільну справу № 601/3263/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Писаренко Наталія Олексіївна, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року, ухваленого суддею Мочальською В.М., повний текст якого складено 26 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: у листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1341-2637 від 31.01.2024 року в розмірі 97 000 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилаються на те, що 31.01.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1341-2637 за допомогою веб-сайту (credоs.com.ua), який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договорм (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Кредитний договір, у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С4580 для підписання кредитного договору 1341-2637 від 31.01.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору відповідач отримала кредит у розмірі 20000 гривень; строк кредитування 300 днів; базовий період 30 днів; знижена % ставка - 0,50% в день; стандартна % ставка 2,50% в день. Через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 08.08.2024 утворилась загальна сума заборгованості 99500 гривень, яка складається з: 20 000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 79 500 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Однак кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме частково списано заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 2 500 гривень. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача суму заборгованості 97 000 гривень. Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 17.02.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», заборгованість за кредитним договором № 1341- 2637 від 31.01.2024 в розмірі 97 000 (дев`яносто сім тисяч) гривень та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривень 40 (сорок) копійок сплаченого судового збору. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Писаренко Н.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року у справі №601/3263/24 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що стороною позивача не надано суду жодної заяви відповідача, з якої б убачалося бажання останнього отримати кредит та його розмір. Також, стороною позивача не надано будь-яких доказів того, що саме відповідач своїм електронним цифровим підписом підписав кредитний договір 1341-2637 від 31.01.2024. Крім того, у спірному кредитному договорі взагалі не зазначено інформації про отримання відповідачем можливості укласти електронний договір у формі, що унеможливлює зміну змісту, відповідно до п.7 ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію". Також позивачем не надано суду доказу надсилання відповідачу на його телефонний номер одноразового ідентифікатора та матеріали справи не містять жодного оригіналу електронного доказу, а паперова копія електронного доказу, як би вона не була завірена, не може вважатися письмовим доказом. Крім цього, не надано жодних відомостей про зазначення відповідачем номеру платіжної картки, на яку мали бути зараховані кредитні кошти. Інформація про спосіб отримання відповідачем кредитних коштів, а саме інформація про банківський рахунок або номер картки, на яку перераховуватимуться кошти, відсутня і в кредитному договорі, а сам кредитний договір не підписаний сторонами. Проте суд взагалі не надає цьому факту жодної правової оцінки. Окрім того, суд констатує, що підписуючи договір, відповідач погодився з усіма його умовами (і це дуже дивно, адже жодного належного та допустимого доказу у справі цьому факту не існує), у тому числі і з процентами за користування кредитними коштами. Однак вважають висновок суду таким, що не відповідає дійсності, оскільки позивач незаконно нарахував суму відсотків за процентною ставкою 2,5%, так як згідно п.5 ст. 8 Закону України «Про споживче користування» від 15 листопада 2016 року, денна процентна ставка не може перевищувати 1%. Враховуючи вказане, вважають, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують факт укладення між кредитором та відповідачем кредитного договору, доказів, які підтверджують факт надання коштів відповідачу за кредитним договором та вказують на наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог. Представник позивача Мосійчук А.І. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Кременецького районного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 601/3263/24 залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що кредитний договір № 1341-2637 від 31.01.2024 у відповідності до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор C4580, для підписання кредитного договору № 1341-2637 від 31.01.2024, підтвердження ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1341-2637 (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України, які є невід`ємною частиною договору. Зазначають, що на підтвердження укладання кредитного договору № 1341-2637 від 31.01.2024 з відповідачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано до суду електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором «C4580». Також, у розділі 12 «Реквізити Сторін» кредитного договору № 1341-2637 від 31.01.2024 вказано, що договір засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису вбачається, що даний договір підписаний електронною печаткою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», також зазначено час та дату підпису, а саме 21:36:05 31.01.2024. Звертають увагу суду, що час та дата підпису договору у протоколі співпадає з часом та датою зазначеної у договорі. У зв`язку з наведеним, відповідач підписав кредитний договір №1341-2637 від 31.01.2024 відповідно до розділу 12 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором C4580, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Даний факт свідчить про те, що кредитний договір № 1341-2637 від 31.01.2024 року укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Щодо підтвердження факту перерахування грошових коштів відповідачу, то позивачем на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу надавався лист (довідка) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019 та довідка про перерахування суми кредиту № 1341-2637 від 31.01.2024 року. Звертають увагу суду, що позивач через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 від 02.12.2019 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Також вказують, що оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, то платіжні реквізити відповідач зазначав самостійно в системі, у позивача відсутня інформація про належність цього рахунку відповідачу, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно банк-емітент картки. Звертають увагу суду, що відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Отже, до суду першої інстанції було надано електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору 1341-2637 від 31.01.2024), підписаний одноразовим ідентифікатором C4580, який містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме, НОМЕР_1 . Таким чином, довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту 1341-2637 від 31.01.2024 є достовірними і належними доказами перерахування відповідачу коштів у сумі 20 000 грн. Щодо погодження сторонами в кредитному договорі 1341-2637 від 31.01.2024, розміру відсотків та порядку їх нарахування, то вказує, що відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 20 000,00 грн; строк кредитування, - 300 днів; базовий період (заявлений строк) - 30 день; знижена % ставка 0,50 % в день; стандартна % ставка - 2,50 % в день; Зазначає, що базовий період - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку - 30 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти Позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів). Крім того, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), підписаний відповідачем ОСОБА_1 31.01.2024 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором C4580, зі змісту якого вбачається, що стандартна ставка 2,5% в день; знижена ставка 2,5% в день, промо-ставка 0,50 % в день. Також зазначено тип процентної ставки фіксована. Строк кредитування - 300 днів. Базовий період 30 календарних дні. Також у паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Отже, кредитний договір № 1341-2637 від 31.01.2024 разом із правилами надання споживчих кредитів та паспортом споживчого кредиту ( Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Вказує, що згідно довідки про укладений договір станом на 08.08.2024, (що є розрахунком заборгованості) відображено інформацію стосовно кількості днів користування ставкою 0,50%, кількості днів користування ставкою 2,50% та загальної кількості днів користування кредитом, основного боргу, залишку відсотків, залишку комісій, залишку штрафів. Також зазначений розрахунок містить таблицю з наступними графами: «№», «Дата», «Ставка %», «Нараховано відсотків», «Нараховано штрафів», «Нараховано комісій», «Основний борг», «Залишок нарахованих, непогашених відсотків», «Сума платежу», «Добор по кредиту», «Коригування кредиту». Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що: - за період 31.01.2024 року по 29.02.2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за Промо-ставкою - 0,50% що надається Кредитодавцем протягом перших 30 (тридцять) календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця. - 29.02.2024 року - Відповідачем було внесено платіж на погашення у розмірі 3 000,00 грн., які було враховано на погашення нарахованих відсотків. - за період 01.03.2024 року по 06.08.2024 року (включно) було застосовано Стандартну процентну ставку 2,50%, у зв`язку з простроченою заборгованістю, відповідно до п. 4.10. Договору, за кожен день користування Кредитом, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою. Отже, з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким та зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих, не погашених відсотків відповідачем. Кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов кредитного договору 1341-2637 від 31.01.2024 щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто (копія вимоги та докази направлення її позичальнику містяться в матеріалах справи). Отже, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору. Крім того, зазначають, що в розділі 8 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за неналежне виконання кредитного договору, однак позивач не нараховував відповідачу жодних процентів, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, нарахування процентів відбувалось у відповідності до умов кредитного договору та у строк кредитного договору. На підставі вказаного, вважають, що умови спірного кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року про стягнення кредитної заборгованості, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права. Представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Мосійчук А.І. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Писаренко Н.О. в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ІК №116 від 01.08.2013, видане Національним банком України. 31.04.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії №11341-2637 (а.с.11-18). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», затверджених наказом № 01-П від 04.01.2024 та розміщених на їх сайті. Вказаний кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор C4580, для підписання кредитного договору №1341-2637 від 31.01.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 п. 2 кредитного договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому цим договором. Дата видачі кредиту 31.01.2024; останній календарний день першого базового періоду 29.02.2024; сума кредиту 20 000 грн; нараховані проценти за користування кредитом 3000,00 грн; разом до сплати 23 000 (п. 2.3 договору). Сторонами визначено, що вказаний договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для укладення зазначеного договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту кредитодавця та які необхідні для укладення даного договору. Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір) підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмові формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та Правил; (п. 3.1, 3.2, 3.10 договору): Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту: 20 000,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 31 січня 2024 року (п. 4.1, 4.2 Договору). Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 цього договору (20 000 грн) на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформлені кредиту (п.4.6 договору). Як вбачається зі змісту розділу 12 договору, позичальником зазначено номер свого особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . В п. 4.7 договору визначено, що тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо ставкою та/або пільговою та/або зниженою процентними ставками. У силу п. 4.10 договору стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом. Промо - ставка 0,50 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користування кредитом протягом перших 30 (тридцять) календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка за користуванням кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця (п. 10.1 договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) визначена в розмірі 170 000,00 грн та включає в себе суму кредиту і проценти за користування кредитом (п. 4.14 договору). Як вбачається зі змісту п. 10.2 договору, право користування кредитом за пільговою процентною ставкою протягом першого базового періоду надається позичальнику, якщо про це вказано в п. 10.1 договору за умови, що позичальник в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, нараховані за пільговою процентною ставкою. Відповідно до умов п. п. 1.1 та 4.8 базовий період сплати відсотків (базовий період) проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Базовий період складає 30 календарні дні. Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є додатком 3 до договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів (п. 4.9 договору). Поряд з цим, в п. 4.12 договору сторони погодили, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 25.11.2024 року. Відповідно до п. 5.1 договору відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) в останній календарний день строку кредитування, вказаного в п. 4.12 цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Згідно з п. 8.5 договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п. 4.12 цього договору. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1341-2637 від 31.01.2024 (Графік платежів за договором), згідно з методикою Національного банку України, який містить розрахунок суми кредиту та процентів за користування кредитом із зазначенням термінів платежу, сума кредиту становить 20 000,00 грн та включає в себе проценти за користування кредитом у розмірі 150 000,00 грн, реальна річна процентна ставка становить 99 947,24 % річних. Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля А4580(а.с. ). Підписавши 31.01.2024 цей кредитний договір, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання своєчасно повернути кредит та проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому цим договором. Отже, зі змісту договору про відкриття кредитної лінії № 1341-2637 від 31.01.2024 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту. ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до ТОВ «Укр кредит фінанс» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору №1341-2637 від 31.01.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 31.04.2024 року перерахувало відповідачу на вказаний ним у договорі рахунок ( НОМЕР_1 ) 20 000,00 грн, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту, а також інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 09.08.2024 року, платіж № 2420879731 (а.с. 30-41). У зв`язку з порушенням умов договору щодо строків сплати процентів та виникненням заборгованості за процентами, сплата по яким прострочена на строк понад один календарний місяць, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушень умов договору № 1341-2637 від 31.01.2024 (вих. № 1341-2637/в від 23.08.2024) (а. с.47). З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 1341-2637 від 31.01.2024 встановлено, що ОСОБА_1 станом на 08.08.2024 має непогашену заборгованість в розмірі 99 500 гривень, яка складається з: 20000 гривень - прострочена заборгованість за кредитом, 79500 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с.42-43). Однак, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме частково списано заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 2500 гривень. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача суму заборгованості 97000 гривень. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором суду не надано, а розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи розрахунком, який відповідачем не спростований, а тому майнові права позивача підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1341-2637 від 31.01.2024 в розмірі 97 000 гривень. Колегія суддів вважає висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , уклавши договір № №1341-2637 від 31.01.2024 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку колегії суддів, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Щодо факту укладення кредитного договору, його підписання та отримання кредитних коштів. Матеріалами справи та судом першої інстанції належним чином встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1341-2637 від 31.01.2024 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором C4580, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним. Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. При цьому, спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину. Матеріали справи не містять і заявник не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. На підтвердження укладання договору про відкриття кредитної лінії №1341-2637 від 31.01.2024 про надання споживчого кредиту з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора C4580, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми позики, строку позики, сплати відсотків за користування позикою та уклали в належній формі кредитний договір. Відтак посилання представника відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів підписання договору електронним підписом та укладення договору є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем належних доказів на підтвердження переказу коштів за кредитним договором відхиляються судом, як безпідставні, і спростовуються таким. Так, із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1341-2637 від 31.01.2024 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що підписаний електронним підписом позичальника та якими передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на його банківський рахунок зазначений відповідачем у кредитному договорі. На підтвердження указаних обставин ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало довідку про перерахування суми кредиту №1341-2637 від 31.01.2024, а також інформацію, викладена у листі АТ КБ «Приватбанк» від 09.08.2024 про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів Liq Pay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, якою підтверджується ідентифікація платежу №2420879731 за договором № 1341-2637 від 31.01.2024 в сумі 20 000 грн здійсненого 31.01.2024 на банківську картку НОМЕР_1 , яка згідно спірного договору належить відповідачу та про яку він зазначив у ньому, як номер особистого електронного платіжного засобу у розділі 12 договору (а. с.30 - 41). Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок. Разом з тим, заперечуючи факт отримання кредитних коштів за вказаним договором, відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він має можливість представити суду виписку по його особовому рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс», відповідачем не надано. Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, та, відповідно, не може надати первинні банківські документи, тому наданий суду позивачем розрахунок заборгованості, довідка АТ КБ «Приватбанк» від 09.08.2024 про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів Liq Pay, довідку про перерахування суми кредиту №11341-2637 від 31.01.2024, колегія суддів вважає належними та допустимими доказами заборгованості у справі. Тому у колегії суддів відсутні підстави для сумніву, що ОСОБА_1 не було перераховано визначену умовами договору позику, що підтверджується вищенаведеними доказами та не спростовано відповідачем, який будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляв. Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування відсотків за договором про відкриття кредитної лінії №11341-2637 від 31.01.2024 , то слід зазначити таке. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 20 000,00 грн (п. 4.1 Договору); строк кредитування 300 днів, дата повернення кредиту 25.11.2024 (п. 4.12 Договору); заявлений строк 30 днів (п. 4.8. Договору); стандартна % ставка 2,50 % за кожний день користування, промо - ставка ставка 0,50 % за кожний день користування, знижена % ставка 2,50 % за кожний день користування кредитом(п.п. 4.10, 10.1 Договору). У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до пунктів 4.10 та 10.1 кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку, визначеного п.4.12 кредитного договору, що відображено у розрахунку заборгованості. Так, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1341-2637 від 31.01.2024, вбачається, що: - за період 31.01.2024 року по 29.02.2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за промо-ставкою - 0,50% що надається кредитодавцем протягом перших 30 (тридцять) календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця. - 29.02.2024 року - відповідачем було внесено платіж на погашення у розмірі 3 000,00 грн., які було зараховано на погашення нарахованих відсотків. - за період 01.03.2024 року по 06.08.2024 року (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 2,50%, у зв`язку з простроченою заборгованістю, відповідно до п. 4.10. Договору, за кожен день користування кредитом, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою. Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором № 1341-2637 від 31.01.2024 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано. Тому колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору, з якого вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих і не погашених відсотків відповідачем, який становить 77 000 грн (тобто з урахуванням часткового списання позивачем заборгованості за відсотками в розмірі 2500,00грн). Крім того, відповідно до зазначеного розрахунку штраф та комісія стосовно ОСОБА_1 не нараховувались. Тож, твердження заявника в апеляційній скарзі щодо неправомірного нарахування позивачем процентів за процентною ставкою 2,50%, оскільки денна процентна ставка не може перевищувати 1% відповідно до Закону України ЗУ «Про споживче кредитування є помилковими, оскільки проценти за користування кредитом визначено умовами кредитного договору. Зокрема денна процентна ставка у розмірі 2,50%, передбачена пунктом 4.15 договору, що відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про споживче кредитування та не перевищує встановлених законодавчих обмежень на момент укладення договору, тобто станом на 31.01.2024. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, колегія суддів вважає, що норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. У силу ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді покласти на ОСОБА_1 в межах понесених ним сум. Керуючись статтями 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Писаренко Наталія Олексіївна залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року залишити без змін. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на ОСОБА_1 , в межах понесених ним сум. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 13 червня 2025 року. Головуюча Н. М. Храпак Судді: О.З. Костів М.В. Хома