Постанова Львівський апеляційний суд № 462/8026/23

Справа № 462/8026/23 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О. Провадження № 22-ц/811/1407/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Матяш С.І. з участю представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Куліша Тараса Любомировича на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 березня 2024 року в складі судді Боровкова Д.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним пункту 4.6 кредитного договору,- встановив: У жовтні 2023 року позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 квітня 2023 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту (thhps://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1195-4977, за умовами якого товариство надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком кредитування 300 календарних днів за стандартною процентною ставкою 3% за кожний день користування кредитом (за перший базовий період (14 днів) знижена процентна ставка 2,5% за кожний день користування кредитом. У свою чергу, ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, проте своїх обов`язки за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим, станом на 03.10.2023 загальний розмір заборгованості склав 57 250 грн, із яких 10 000 грн прострочена заборгованість за кредитом та 47 250 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами. В зв`язку з наведеним, просив позов задовольнити. 05 грудня 2023 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в якій просив визнати недійсним пункт 4.6 договору про відкриття кредитної лінії № 1195-4977 від 26 квітня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що на його думку, положення п.4.6 укладеного сторонами договору щодо встановлення процентів за користування кредитом у розмірі 3,00 % (стандартна процентна ставка) та 2,5 % (знижена процентна ставка) від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочки, що становить реальну річну процентну ставку 1024055%, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. У зв`язку з наведеним просив визнати недійсним пункт 4.6 вказаного договору, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем за зустрічним позовом. Оскаржуваним рішенням Залізичного районного суду м. Львова від 28 березня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість в розмірі 57250 гривень 00 коп. та 2147 гривень 20 коп. судового збору. Всього стягнуто 59397 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто сім) гривень 20 коп. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним пункту 4.6 кредитного договору відмовлено. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 , апеляційну скаргу в інтересах якого в системі «Електронний суд» сформував адвокат Куліш Т.Б. Вважає таке рішення незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки якого не відповідають обставинам справи. Зокрема зазначає, що між позивачем та відповідачем дійсно виникли кредитні правовідносини, за якими відповідач отримав кошти в кредит від позивача і своєчасно, тобто в строк до 11 травня 2023 року їх не повернув, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості за договором в розмірі 13 3750 грн, з яких 10000 грн. заборгованість за кредитом та 3750 грн. заборгованість за процентами станом на 03.10.2023, є обґрунтованими. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості з процентів в розмірі 43 500 грн за період з 12 травня 2023 року по 03 жовтня 2023 року, то такі є безпідставними, з огляду на те, що право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів після спливу строку кредитування, а саме після 11.05.2023 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Суд першої інстанції безпідставно задовольнив первісні позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши із відповідача відсотки за користування кредитними коштами нараховані поза строком кредитування. Окрім того, зазначає, що положення п.4.6 укладеного сторонами договору щодо встановлення процентів за користування кредитом у розмірі 3,00 % (стандартна процентна ставка) та 2,5 % (знижена процентна ставка) від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочки, що становить реальну річну процентну ставку 1024055 %, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачами умови, які є несправедливими. У зв`язку з цим, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову та не визнав недійсним п. 4.6 договору про відкриття кредитної лінії №1195-4977 від 26.04.2023 укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 , а як наслідок задовольнив первісний позов в повному обсязі. Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 березня 2024 року щодо відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити та визнати недійсним п. 4.6 договору про відкриття кредитної лінії №1195-4977 від 26.04.2023 укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 , а також змінити рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 березня 2024 року в частині задоволення первісного позову, задовольнивши такий частково, стягнувши 13 750 грн, в задоволенні решти вимог відмовити. 16 травня 2024 року від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство зазначає, що оскаржуване рішення є законним та прийнятним відповідно до норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом встановлено та перевірено порядок укладення договору про відкриття кредитної лінії №1195-4977 від 26.04.2023 в сфері електронної комерції відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», погодження істотних умов договору між сторонами та досліджено в повному обсязі надані матеріали справи відповідно до глави 5 ЦПК України, а відтак обґрунтовано прийнято рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1195-4977 від 26.04.2023 в розмірі 57 250 грн. та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про визнання недійсним пунктів кредитного договору. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що 26 квітня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір про відкриття кредитної лінії №1195-4977 на суму 10000 грн. Встановивши, що ОСОБА_2 порушив зобов`язання стосовно своєчасного повернення сум отриманих кредитів та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним п. 4.6 договору про відкриття кредитної лінії №1195-4977 від 26.04.2023, суд виходив з того, що зазначеним пунктом сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи НОМЕР_1 від 01.08.2013 року, яке видане Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 31). Між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 26 квітня 2023 року укладено договір про відкриття кредитної лінії №1195-4977 у виді електронного документа, за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, створеного згідно із вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.16-18). Відповідно до п. 3.1 Договору цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». У п. 4.2. даного кредитного договору зазначено, що кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Згідно із пунктом 4.3 договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована. Пунктом 4.6 передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 3,00 % за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою ставкою). Строк кредитування 300 календарних днів, дата повернення кредиту 19 лютого 2024 року (п.4.8 Договору). Згідно із п. 4.9, 4.10 Договору реальна процентна ставка на дату укладення договору складає 1024055,00%, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 100 000,00 грн., з них проценти 90 000,00 грн. Відповідно до п. 5.1 Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий кредит та нараховану Кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована Кредитодавцем) не пізніше, ніж в останній календарний день Строку кредитування, вказаного у п. 4.8 цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця. У п.11.1 зазначено, що цей договір та Правила разом складають єдиний Договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним. Пунктом 11.3.1 договору передбачено, що Позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https:// creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. У пункті 12 «Реквізити сторін» наданого суду примірнику договору про відкриття кредитної лінії № 1195-4977 зазначено, що договір відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля А1314). В Паспорті споживчого кредиту, затвердженого наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №69-П від 23.11.2022, зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, а саме, що у випадку кредитування на суму 10000,00 грн. протягом усього строку кредитування із застосуванням стандартної ставки 3% в день, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача не буде перевищувати 90000,00 грн. (а.с.26-27). Позивачем надано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за договором №1195-4977 (Графік платежів за Договором) відповідно до методики Національного банку України, де зазначено, що чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період, грн.: з 26.04.2023 строком на 300 днів складає 100 000,0 грн., проценти за користування кредитом за період складають 90 000,00 грн. Вказана Таблиця підписана ОСОБА_2 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1314 (а.с.28). Відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн. 26.04.2023 шляхом безготівкового переказу грошової суми на його банківський рахунок, що підтверджується довідкою товариства про перерахування суми кредиту (а.с.8), повідомленням АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів (а.с.13) та не заперечується відповідачем. Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору №1195-4977 від 26.04.2023, а відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не вніс жодного платежу (як отриманих коштів, так і процентів за користування кредитом), внаслідок чого утворилась заборгованість за договором, яка згідно з розрахунком, наданим позивачем, на 03.10.2023 становить 57 250 грн, що включає: прострочену заборгованість за кредитом 10 000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 47 250,00 грн. Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий кредитором на номер телефону, зазначений ОСОБА_2 при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений між сторонами. Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_2 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку. Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за укладеним сторонами кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» необхідно стягнути прострочену заборгованість. Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. В свою чергу, доводи апелянта про те, що встановлений позивачем розмір відсотків є не несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19. Відповідачем не заперечується, ні факт звернення до фінансової установи, яка спеціалізується наданням короткострокових кредитів, з метою отримання кредитних коштів, ні факт отримання коштів та їх неповернення. Так, з вищевказаних документів вбачається, що позичальника повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких було визначено в договорі та паспорті споживчого кредиту, з яким він ознайомився та без будь яких заперечень підписав. Крім того, позичальника повідомлено, що орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складатиме 100 000 грн. та включає в себе суму кредиту (10 000 грн) та проценти за користування кредитом в розмірі 90 000 грн. за весь строк кредитування. При цьому, вказаним договором встановлено, що строк кредитування становить 300 календарних днів; базовий період сплати відсотків - 15 календарних днів з дня отримання кредиту; базовий період сплати відсотків - це проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Тобто, саме в період першого Базового періоду для позичальника діє пільгова процентна ставка в розмірі 2,5 %, стандартна процентна ставка (3%) застосовується протягом всього строку дії цього Договору (п.4.4- 4.6). Таким чином, позичальника повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які зобов`язані будуть повернуті позичальником разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою позичальнику у кредит. Колегія суддів зауважує, що паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення кредитного договору, метою є повідомлення позичальника про умови надання кредиту у відповідній установі, у разі непогодження позичальника із викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 належним чином ознайомлений та погодився із умовами надання кредиту, на підставі чого 26.04.2023 між сторонами укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1195-4977, в якому відображені умови надання кредиту, визначені у паспорті споживчого кредиту, останній з відповідним договором погодився про що свідчить електронний підпис останнього. На момент укладення кредитного договору ОСОБА_2 не звертався до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору. Більш того, не дивлячись на своє гарантоване право (п.6.9) на відмову від Договору протягом чотирнадцяти днів з дня його укладення, відповідач користувався коштами позивача. Визнання відповідачем розміру заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1195-4977 від 26.04.2023 в розмірі 13 3750 грн, з яких 10000 грн. заборгованість за кредитом та 3750 грн. заборгованість за процентами, які були визначені п. 2.3. Договору, не звільняє останнього від сплати процентів, які заявлені до стягнення позивачем з врахуванням умов договору. Відповідач помилково ототожнює базовий період для сплати процентів із строком кредитування. За змістом статей 6, 626, 627, 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини із відповідачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість позивач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_2 засвідчив, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором. Покликання апелянта на врахування під час судового розгляду висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12, в якому суд виснував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, колегією суддів відхиляються, оскільки як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів здійснювалося в межах строку кредитування, тобто в межах 300 днів. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до необхідності переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Куліша Тараса Любомировича залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 березня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 25 вересня 2024 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк