Постанова 4801 № 127/9012/24

Справа № 127/9012/24 Провадження № 22-ц/801/1537/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2024 рокуСправа № 127/9012/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Копаничук С. Г., суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2024 року, постановлене у складі судді Антонюка В. В. у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У березні 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 06.01.2023 між сторонами за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1137-0114. Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 11 000 грн; строк кредитування - 18 днів з можливістю пролонгації строку кредитування до 300 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3 % - стандартна процентна ставка від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка - 2,50 %. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_2 , станом на 27.02.2024 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 94 969,97 грн., з яких 10 725 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 84 244,97 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками. Позивач зазначає, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 49 869,97 грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 45 100 грн. Враховуючи вище зазначене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1137-0114 від 06.01.2023 року у розмірі 45 100 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1137-0114 від 06.01.2023 у розмірі 45 100 (сорок п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок, з яких: 10 725 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34 375 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що він заперечує факт укладення договору, отримання кредиту та розмір заборгованості, які позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. З наданих позивачем доказів не можливо дослідити електронну складову їх укладення, а саме: цілісність накладення електронних підписів у кредитному договорі, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_2 в інформаційних телекомунікаційних системах кредитора при укладенні кредитного договору. Відсутність доказів факту передачі коштів, та незрозумілість розрахунку заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2024 року вищевказаним вимогам закону не відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" за умовами кредитного договору надало грошові кошти ОСОБА_2 , який свої договірні зобов`язання не виконує належним чином. Внаслідок цього право позивача є порушеним та підлягає захисту, а відповідач повинен нести відповідальність відповідно до умов договору та сплатити на користь позивача суму заборгованості, розмір якої встановлений судом. Колегія суддів, враховуючи доводи скарги, з таким висновком суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного. Апеляційним судом встановлено, що 06 січня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс»,як кредитодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1137-0114, за умовами якого кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених договором. Згідно з п. 2.2. договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором. За пунктом 2.3. договору визначено: дата видачі кредиту 06 січня 2023 року; останній календарний день першого базового періоду 23 січня 2023 року; сума кредиту - 11000 грн. Згідно з п. 2.4. договору мета кредиту: для задоволення особистих потреб позичальника. Пунктом 4 договору визначений порядок та умови надання кредиту, періодичність внесення платежів, зокрема, передбачено наступне: загальний розмір кредиту - 11000 грн.; тип процентної ставки - фіксована; базовий період складає 18 календарних днів; сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є додатком 3 до договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту; стандартна процентна ставка становить 3,00 % за кожен день користування кредитом; строк, на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення кредиту 02 листопада 2024 року. Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи 06 січня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс»та ОСОБА_2 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1137-0114, за умовами якого відповідачу мало бути надано 11000 грн. кредитних коштів. Договір про відкриття кредитної лінії № 1137-0114підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А6319» відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до пунктів 6, 12 ч. 1 ст. 3, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до пунктів 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю. Згідно з п. 3.2. договору при поданні інформації позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальника на веб-сайті кредитодавця та формується позичальнику його особистий розділ на веб-сайті кредитодавця (особистий кабінет). Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в смс-повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником відповідно до п. 3.2. на веб-сайті кредитодавця, і який має юридичне значення ідентифікації позичальника в розумінні ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. ОСОБА_2 у суді першої інстанції, зокрема, у відзиві на позовну заяву не заперечував факт укладення договору та отримання коштів. Доводи його апеляційної скарги про неукладеність договору, зауважень щодо відсутності доказів його форми, апеляційним судом не приймаються, оскільки ці обставини в суді першої інстанції ОСОБА_2 не оспорювались, а тому судом не досліджувались, при цьому вимог при визнання недійсним договору ОСОБА_2 не заявляв. Згідно з ч.2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Надаючи оцінку наданим позивачем доказам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанси»про перерахування ОСОБА_2 коштів в розмірі 11000 грн. за допомогою системи LiqPay 06.01.20242023 року; № платіжної картки НОМЕР_1 , а також повідомлення АТ КБ «Приватбанк», згідно якого 06 січня 2023 року була проведена успішна транзакція на суму 11 000 грн. на картку НОМЕР_1 , підтверджують факт здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу та є належними доказами укладення кредитного договору. Висновок суду про стягнення заборгованості за тілом кредиту є правильним. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність доказів щодо порядку і розміру нарахування відсотків за користування кредитом, не надав оцінки доводам ОСОБА_1 з цього приводу. У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до пп. 14 п. 1 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі Положення), первинним є документ, що містить відомості про операцію. Частиною 22.1 ст. 22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Згідно з пунктами 43, 44 Положення первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. При цьому первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування банку, від імені якого складений документ; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п. 51 Положення). Відповідно до пункту 52 Положення первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Таким чином, надані позивачем розрахунки заборгованості не можна вважати допустимим доказом наявності заборгованості, оскільки такі розрахунки не є первинними документами. Позивач вказує, що за умовами кредитного договору ОСОБА_1 була нарахована заборгованість за відсотками у розмірі 84 244,97 грн, 49869,97 грн, з яких позичальник частково списав і поросив стягнути заборгованість за відтоками лише у сумі 34375 грн. Однак за відсутності первинних бухгалтерських документів не можливо встановити за який період утворилась заборгованість, порядок її нарахування, тощо. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, оскільки позивач не надав допустимих, достовірних і достатніх доказів заявленого розміру заборгованості за нарахованими відсотками, яку не підтвердив первинними бухгалтерськими документами, не надав суду оригінали електронних документів або належним чином посвідчені їх копії, у тому числі, платіжних документів (касових та банківських), які б підтвердили розмір заборгованості. Разом з тим, ОСОБА_2 не заперечує факту отримання від позивача 10 725 грн. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту висновок суду першої інстанції є правильним. За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в розмірі 34375 грн та розподілі судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Суд першої інстанції відсутність достовірних і достатніх доказів зазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним оскаржуване рішення суду скасувати, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, їх недоведеності, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які здійсненні з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню 590 грн судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. ОСОБА_2 сплатив за подання апеляційної скарги 3633,6 грн., тому з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на його користь підлягає стягненню 2747,36 грн судового збору, пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено. Згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Отже, з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_2 слід стягнути різницю судового збору в розмірі 2157, 36 грн (2747,36 - 590). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2024 року, в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками та розподілу судових витрат скасувати. В задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості заборгованість за нарахованими відсотками за договором про відкриття кредитної лінії № 1137-0114 від 06.01.2023 у розмірі 34 375 грн відмовити. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 2157, 36 грн судового збору. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач С. Г. Копаничук судді: Л. О. Голота В. П. Рибчинський