Постанова 4824 № 755/7115/24

справа № 755/7115/24 головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В. провадження № 22-ц/824/3256/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 15 січня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Надточий К.О., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1172-6133 від 17.03.2023 року у розмірі 112500,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 22500,00 грн; суми заборгованості за нарахованим процентам - 90000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб - сайту navse.in.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1172-6133. Відповідно до умов договору, банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 22 500,00 грн. зі строком кредитування 300 днів, із базовим періодом 14 днів, із застосуванням зниженої % ставки у розмірі 1,2 % в день та стандартної % ставки - 1,5 % в день, а Позичальник зобов`язувався повернути кредит та внести плату за кредитом. Однак, всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 20 березня 2024 року становить суму у розмірі 126 180,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 22 500,00 грн; суми заборгованості за нарахованим процентам - 100 305,00 грн., суми заборгованості за комісією у розмірі 3 375,00 грн. Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програму лояльності, а саме списання частини заборгованості боржника, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 112 500,00 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 22 500,00 грн; суми заборгованості за нарахованим процентам - 90 000,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, щоу матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсуне підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 17 березня 2023 року №1172-6133 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом вказуючи, що 17 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1172-6133. Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1375. Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, Кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на умовах визначених цим договором. Згідно п. 4.1 Договору, загальний розмір кредитного ліміту становить 22500,00 грн. Відповідно до п. 4.2 Договору, Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього Договору та надіслання позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту. Згідно п. 4.6 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.5% відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за Зниженою та/або Пільговою ставкою). Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту «10» січня 2024 року. Строк Договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника. (п. 4.9 Договору) Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання Договору (за весь строк кредитування) складає: 127 125,00 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію та проценти за користування кредитом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог. Апеляційний суд не може погодиться з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вказує позивач, 17 березня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1172-6133, за умовами якого відповідачу мало бути надано 22 500,00 грн. кредитних коштів, договір про відкриття кредитної лінії № 1172-6133підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А1375» відповідно до ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом ч.13 ст. 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч.2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанси» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту № 1172-6133 від 17 березня 2023 року в сумі 22 500,00 грн. за допомогою системи LiqPay платіж 2250734193, дата 17 березня 2023 року; № платіжної картки НОМЕР_1 , не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу. Так, надана суду довідка (а.с. 61) є документом, що складений самим позивачем та по суті нічим не відрізняється від ствердження позивача про отримання кредиту відповідачем, що викладене в позовній заяві. Тому, як самі твердження позивача про отримання кредиту, так і інформація зазначена ним в його довідці має бути доведена на загальних підставах шляхом надання суду належних та допустимих доказів. Такими в даному випадку могла бути інформація надана банківською установою про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, виписка по рахунку відповідача в якій відображена інформація про отримання кредитних коштів, довідка банку про належність карткового рахунку, на який були перераховані кошти відповідачу, тощо. Тобто позивач повинен був надати суду докази, які об`єктивно підтверджують факт отримання кредиту, а не докази створені самим позивачем, в яких він стверджує про наявність певних обставин. З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов п. 4.2 договору про відкриття кредитної лінії № 1172-6133 від 17 березня 2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_1 . З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Матеріали справи також не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора. Також у справі відсутні докази реєстрації саме ОСОБА_1 у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та факту надання позивачу реквізитів банківського рахунку відповідачем, що має наслідком відсутність підстав до задоволення позову. Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. під час розгляду справи в суді першої інстанції та 8 700,00 грн. за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Витрати відповідача на правову допомогу підтверджуються копією договору про надання правової допомоги від 30 травня 2024 року, актом виконаних робіт від 09 червня 2024 року по договору про надання правової допомоги від 30 травня 2024 року, квитанцією № КОЕМ-74С2-Н2СХ-6Х1Ф від 09 червня 2024 року та актом виконаних робіт від 12 жовтня 2024 року по договору про надання правової допомоги від 30 травня 2024 року. Позивачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених відповідачем витрат, необхідності та наявності підстав до зменшення їх розміру. Судом враховується, що за результатами апеляційного розгляду справи, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню. Оскільки відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених на правову допомогу, а відповідач не надав доказів невідповідності заявленої до стягнення суми складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 700,00 грн. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 542,00 грн., оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача на його користь. На підставі викладеного та керуючись статтями , 131, 137, 141, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місце знаходження м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, оф. 407, ідентифікаційний код 38548598 на користь ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень та судовий збір у розмірі 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.