Постанова 4815 № 572/681/25

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2025 року м. Рівне Справа № 572/681/25 Провадження № 22-ц/4815/565/25 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину, в с т а н о в и в : 4 лютого 2025 рокуОСОБА_1 , який має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", в якому просив визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ КБ "ПриватБанк", про відмову від підтримання ділових відносин шляхом їх розірвання. УхвалоюСарненського районного суду від 12 лютого 2025 року справу передано на розгляд Печерському районному суду м. Києва. Ухвала мотивована тим, що позивач у позовній заяві не навів обставин виникнення між сторонами відносин споживчого кредитування, які підлягають регулюванню Законом України "Про захист прав споживачів". На ухвалу суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кітовський Віталій Леонідович, подав апеляційну скаргу, де покликається на її прийняття з порушенням норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що між позивачем і банком існують правовідносини щодо відкриття, обслуговування банківського рахунку і споживчого кредитування. Банк надає фінансові платіжні послуги споживачам, а отже підпадає під дію Законів України "Про захист прав споживачів", "Про споживче кредитування", "Про платіжні послуги". До позову надано належні докази споживчих відносин, водночас оспорюється одностороння відмова банку від обслуговування та розірвання договору з споживачем. Відтак вважає помилковим висновок суду щодо застосування загальних правил підсудності. Відзив на апеляційну скаргуне надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Параграфом 3 глави 2 ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) та регламентовано правила подання позову до суду у відповідності до підсудності. Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві, як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки, щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи. Цивільно-процесуальний кодекс виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв`язком справ. За загальним правилом, визначеним ст. 27 ЦПК України, позови до юридичної особи пред`являються в суд за їх місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, положення ст. 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативну можливість для позивача обрати один із двох чи більше компетентних судів. Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до преамбули Закону України "Про захист прав споживачів", він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач- це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга- це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). За змістом статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надаватибанківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. За змістом статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. До банківських послуг належать: залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню, від необмеженого кола осіб; відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); надання коштів та банківських металів у кредит за рахунок залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від власного імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк має право надавати фінансові платіжні послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги", до фінансових платіжних послуг належать, зокрема, послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців). Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про платіжні послуги", під час надання споживачам послуг на платіжному ринку надавачі платіжних послуг зобов`язані дотримуватися вимог законів України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", "Про захист прав споживачів" та інших нормативно-правових актів у сфері захисту прав споживачів. Частиною першою ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. У даній справі позивач оскаржує односторонню відмову банку від надання банківських послуг. Враховуючи викладені норми слід дійти висновку, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг (відкриття і обслуговування банківського рахунку, надання кредитів), а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про захист прав споживачів". За таких обставин, доводи апеляційної скарги вказують на наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 374, 375, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Шимків С.С.