Постанова 4815 № 949/103/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2021 року м. Рівне Справа № 949/103/21 Провадження № 22-ц/4815/715/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді : Гордійчук С.О., суддів: Боймиструк С.В., Шимків С.С. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", відповідач: ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової О.Л. на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 березня 2021 року, постановлену в складі судді Сидоренко З.С., у справі № 949/103/21, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 22.08.2011 року у розмірі 27463,22 грн. та 2270 грн. судових витрат. Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 березня 2021 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» постановлено вважати неподаною та повернуто позивачу. При постановленні ухвали суд керувався положеннями ч.3 ст.185 ЦПК України та виходив із того, що позивачем не усунуто належним чином недоліки, вказані в ухвалі суду від 09.02.2021 року про залишення позовної заяви без руху. АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводить, що позивач, у встановлений судом строк виконав вимоги ухвали суду від 09.02.2021 року та надав суду всі необхідні докази, які підтверджують укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності заборгованості, а тому суд не мав правових підстав для повернення позовної заяви. Просить врахувати роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, відповідно до яких не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги чи відсутності доказів. Тоді як питання оцінки обґрунтованості позову вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, та, у разі висновку суду про його необґрунтованість, залишити його без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам. Однією із підстав для залишення позовної заяви без руху слугувало те, що наданий позивачем доказ наявності заборгованості у відповідача, а саме розрахунок заборгованості, є незрозумілим суду першої інстанції для сприйняття та вивчення. Разом з тим, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги у заяві про усунення недоліків, всупереч вимогам Закону, недотримався вимог щодо змісту такої письмової заяви, як того вимагає ЦПК України. Проте, з таким висновком суду не можна погодитись. 22 лютого 2021 року, у встановлені строки, на адресу місцевого суду надійшла заява позивача на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху з доданими до неї документами, а саме: випискою по рахунку відповідача, розрахунком заборгованості, довідкою про видачу карт, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування рахунку та копією витягу з тарифів банку. Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 5400 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування, на кредитну картку "Універсальна GOLD". При цьому, у своїй заяві позивач надав роз`яснення по виписці з банківського рахунку. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Положення наведеної норми процесуального права щодо повернення заяви застосовуються у тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху. Як убачається із матеріалів справи, АТ КБ «ПриватБанк», отримавши копію відповідної ухвали суду, не ухилилося від виконання вимог, зазначених в ній, та в межах встановленого судом строку надало суду заяву про їх усунення. Місцевий суд, оцінив обставини, викладені в такій заяві, без урахування положень статей 13, 175 ЦПК України, якими визначено, що позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Відповідно до частин 1-2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,повному,об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 189 ЦПК України визначено, що завданням підготовчого провадження, є зокрема, остаточне визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. При цьому, пунктом 7 частини 2 статті 197 ЦПК України визначено, що саме у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Отже, вказаними нормами процесуального права встановлено, що всі питання, які виникають щодо процедури проведення судового засідання, в тому числі щодо з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, можуть і мають бути вирішенні в підготовчому судовому засіданні. Також апеляційний суд вважає за потрібне вказати, що питання про доведеність порушеного права чи інтересу позивача вирішується за результатами розгляду справи по суті, де суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який наявний у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу, враховує їх належність, допустимість і достовірність. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової О.Л. задовольнити. Ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 березня 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст постанови складений 13 травня 2021 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.