Постанова 4815 № 559/2121/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2021 року м. Рівне Справа № 559/2121/20 Провадження № 22-ц/4815/982/21 Рівненський апеляційний суд : в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : 08 жовтня 2020 р. до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області звернулось АТ КБ «ПриватБанк» з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 16861,45 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 21.03.2011 року. Позивач вважає, що свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі і надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором. У зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 16.09.2020 за ним рахується заборгованість в сумі 16861 грн. 45 коп., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту 11030, 80 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, нарахованої пені 2763, 21 грн. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 22 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзіпредставник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О.Л. вказує на те, що банк не згідний з рішенням суду першої інстанції, вважає що при його ухваленні судом першої інстанції неправильно визначений характер правовідносин між сторонами, неправильно застосовано закон, що їх регулює, неповно досліджено матеріали справи та не надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Вказує, що при укладенні 21.03.2011 кредитного договору №б/н між позивачем та відповідачем, керувались положенням ч.1 ст.634 ЦК України, згідно яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Зазначає, що укладення між банком та відповідачем саме вказаного виду договору підтверджується змістом заяви, в якій вказано, що відповідач своїм підписом приєднується і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають договір банківського обслуговування, а також довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що особисто підписана відповідачем. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновків викладених у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду по справі № 534/1072/18-ц від 04 листопада 2020 року. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Інші учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.1ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши кредитний ліміт на картковий рахунок. При цьому, на підтвердження погодження умов договору АТ КБ "Приватбанк" додано до позовної заяви копію анкети-заяви відповідача, довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду , витяги з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за кредитним договором, довідку про видачу кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка була видана відповідачу, базова процентна ставка за кредитом становить 2,5% на місяць, розмір щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійснені до 25 числа місяця, що слідує за звітним. Умовами договору (тарифами) передбачено сплату пені, що вираховується за формулою: пеня = пеня(1) + пеня(2), де: пеня(1) = (базова процентна ставка за договором) / 30 нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня(2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникнення прострочення на суму від 50 грн. та більше; штрафу за порушення строків платежів у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки про видані відповідачу кредитні картки останній було випущено та видано наступні картки: від 23.03.2011, терміном дії до 01/15; від 25.04.2012, терміном дії до 07/15; від 09.11.2015, терміном дії до 11/17; від 14.11.2014 року, терміном дії до 11/18, від 09.12.2015 року, терміном дії до 11/19 (а.с. 14). У подальшому картки не випускались, і з новим терміном дії відповідачу не видавались. З наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що з 23.03.2011 року здійснено банківську операцію «старт карткового рахунку», встановлено кредитний ліміт 300 грн. Надалі з 24.03.2011 року кредитний ліміт відповідачу збільшувався до 9200 грн., в подальшому кредитний ліміт зменшувався, а 18.07.2018 зменшено до 0,00 грн. Згідно наданої позивачем АТ КБ «Приватбанк» виписки за договором № б/н станом на 21.03.2011 року, вбачається, що відповідачка користувалась кредитними коштами в межах отриманого кредитного ліміту впродовж проміжку часу з 23.03.2011 року до 21.06.2016 року. З указаної виписки за кредитним договором № б/н станом на 01.03.2020 року, що відповідачем ОСОБА_1 на виконання кредитного договору, в період з 21.06.2016 року по 29.09.2019 рік на кредитну картку здійснювалися платежі, як поповнення кредитної картки та погашення заборгованості, на загальну суму 21434, 39 грн. Звертаючись до суду з позовом, як на підставу для його задоволення банк посилався на те, що в порушення умов договору від 06 квітня 2011 року та положень ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, тому станом на станом 16.09.2020 за відповідачкою рахується заборгованість в сумі 16861 грн. 45 коп., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту 11030, 80 грн., 3067,44 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, нарахованої пені 2763, 21 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. На підтвердження своїх вимог, банком долучено анкету-заяву та довідку про умови кредитування, у зазначеній довідці вказано, базову процентну ставку в місяць за користування кредитом (2,5%), розмір та строк внесення щомісячного платежу (7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця наступного за звітним), розмір комісії за зняття готівкових коштів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи та ін. Проте, заборгованість розрахована не з базової відсоткової ставки 30% (річна ставка), яка передбачена у довідці, а із значно більшої, зокрема від 30% до 43.2% (починаючи з 01.09.2014 року), що суперечить умовам кредитування, на які покликається позивач, оскільки розрахунки здійснені на підставі умов, які відсутні в заяві та довідці про умови кредитування, що підписані відповідачем. Крім того, банком було застосовано подвійний коефіцієнт при нарахуванні цих відсотків. У заяві позичальника умови та порядок зміни процентної ставки, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань не зазначені. Не передбачено нарахувань в порядку ст.625 ЦК України з процентами в розмірі 84 % або 86,4%, а Умов і правил надання банківських послуг відповідач не підписував. Крім того, слід зазначити, що в цих Умовах долучених до справи, п. 2.1.1.2.12 на який посилається апелянт, за змістом не відповідає твердженням про домовленість з позичальником про сплату ним відсотків на прострочену суму заборгованості в розмірі 84 або 86,4, а на сайті Приватбанку на даний час цей розмір визначений взагалі в 60%. Тобто цей доказ не є належним та допустимим. Отже, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за простроченими відсотками. Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку 21000 грн. заборгованості за тілом кредиту, вважаючи сплачені відповідачем кошти у розмірі що перевищує наданий кредитний ліміт такими, що сплачені на погашення тіла кредиту, оскільки суд не послався на докази, які б свідчили про обґрунтованість зарахування таких сум за заявою сторони саме на погашення тіла кредиту, чи на наявність таких узгоджених сторонами умов укладеного кредитного договору, не врахував, що зарахування зустрічних вимог згідно частини другої статті 601 ЦК України може здійснюватись лише за заявою однієї із сторін, а не за ініціативою суду. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що зарахування вказаних грошових коштів має відбуватись у порядку черговості погашення грошових зобов`язань, які стороною не оспорювались. У відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за тілом кредиту складає 11030,8 грн., при цьому з довідки банку вбачається, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 9200 грн. Заборгованість за тілом кредиту не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів, якими користувався відповідач і жодного належного доказу на підтвердження отримання відповідачем коштів у збільшеному розмірі позивач не надав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду. Отже до стягнення підлягає тіло кредиту в розмірі 9200 грн. Також до стягнення з відповідачки підлягає нарахована пеня в розмірі 2763,21 грн., оскільки вона передбачена підписаною відповідачкою довідкою про кредитування, яка є частиною умов кредитного договору та які відповідно до ст.627-629 ЦК України є обов`язковими до виконання. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення відповідно до заявлених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Позов задоволено на 71 %., загальна сума сплаченого судового збору до суду першої та апеляційної інстанції складає 5255,00 грн. Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені позивачем у цій справі підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 3678,5 грн. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 квітня 2021 року скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в рахунок погашення кредитної заборгованості за тілом кредиту 9200 грн. та за пенею 2763,21 грн., разом 11963,21 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в рахунок погашення судових витрат 3678,5 грн. сплаченого судовго збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий: С.В. Боймиструк Судді: С.О. Гордійчук Н.М. Ковальчук