Постанова 4857 № 300/5315/24
від 11.06.2025 ·ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5315/24 пров. № А/857/25025/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В. суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, ухвалене суддею Могила А.Б. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 300/5315/24 за адміністративним позовом Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,- ВСТАНОВИВ: 04 липня 2024 року позивач - Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області звернувся до суду з позовом до відповідача - Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис від 07.06.2024 №ПЗ/ІФ/7879/0202/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що незгода з порядком виконання судового рішення не змінює час, коли рішення вважається виконаним в розумінні присів статті 236 КЗпП України. Також судом враховано, що ОСОБА_1 звільняється з посади заступника селищного голови за тим же порядком, що і призначається, відповідно до наведених норм, прийняття рішення селищною радою 15.07.2021, а не наказом чи розпорядженням, як слідує із закону про виконавче провадження, не можна вважати, що рішення суду про поновлення на посаді є не виконане. Водночас, вказав на те, що в даних правовідносинах суд не вправі надавати оцінку рішенню селищної ради від 15.07.2021 в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 саме в застосований спосіб, оскільки це стосується стадії контролю за виконанням судового рішення про поновлення на посаді. Що стосується іншої частини рішення, зокрема звільнення її з посади, то, згідно висновків суду, правомірність прийняття такого може бути предметом окремого судового провадження. Суд резюмував,що прийняття селищною радою 15.07.2021 рішення спрямоване на відновлення становища ОСОБА_1 , що існувало до порушення права на зайняття посади. Надаючи правову оцінку порушенню, зазначеному в приписі №ПЗ/ІФ/7879/0202/П, яке полягає в не забезпеченні ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи, суд виходив з того, що ведення обліку виконуваної працівником роботи є необхідним тільки, якщо особа має статус працівника. За обставинами розглядуваного спору, ОСОБА_1 була звільнена рішенням сесії Брошнів-Осадської селищної ради від 15.07.2021 № 176-10/2021 і починаючи з 15.07.2021 трудовий договір з ОСОБА_1 було припинено, а тому за період з лютого 2024 по час проведення перевірки не було підстав вести облік виконуваної працівником роботи. Суд виснував, що приймаючи оскаржуваний припис відповідач не застосував діюче законодавство у його комплексній взаємодії, а тому висновки акту та засновані на них положення оскаржуваного припису є помилковими, що свідчить про необґрунтованість такого припису. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Згідно доводів скаржника, в ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Брошнів-Осадської селищної ради встановлено, що згідно з розпорядженням селищного голови Брошнів-Осадської селищної ради від 02.02.2024 №22-к/тр, ОСОБА_1 визнано поновленою з 16.02.2021 на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі 300/830/21. Натомість, відповідно до табелів обліку використання робочого часу за період з 05 лютого 2024 року по час проведення перевірки ОСОБА_1 не працює, документального підтвердження її допуску до виконання обов`язків немає. Згідно з бухгалтерськими відомостями з нарахування заробітної плати працівникам ради, зокрема, розрахунково-платіжними відомостями за лютий-травень 2024 року, нарахування зарплати ОСОБА_1 не проводилось. На згаданому вище розпорядженні селищного голови Брошнів-Осадської селищної ради від 02.02.2024 №22-к/тр міститься відмітка ОСОБА_1 про те, що вона не допущена до виконання трудових обов`язків. Згідно з актом від 03.04.2024, складеним за участі керуючого справами виконкому ОСОБА_2 , начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_3 та головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення, документообігу та кадрів ОСОБА_4 , в період з 15.07.2021 та 02.04.2024 ОСОБА_1 не була присутня на робочому місці, в селищній раді не з`являлась. Попри зазначене, в згаданому акті від 03.04.2024, в табелях обліку використання робочого часу за період з лютого 2024 року по час проведення перевірки відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин (прогул) не відображений. Наведеними діями Брошнів-Осадською селищною радою порушено вимоги частини четвертої статті 24 КЗпП України. Зауважує, що у статті 12 Закону України «Про оплату праці» закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці. Норми і гарантії в оплаті праці передбачені в частині першій статті 12 Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями. Згідно з бухгалтерськими відомостями з нарахування заробітної плати працівникам ради, зокрема, розрахунково-платіжними відомостями за лютий-травень 2024 року, наданих під час проведення перевірки, нарахування зарплати ОСОБА_1 не проводилось. Частиною першою статті 7 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ зазначено, що у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці. Частиною другою статті 30 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Враховуючи наведене, зазначає, що Брошнів-Осадською селищною радою не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи, чим порушено частину першу статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Враховуючи викладене, скаржник вважає винесений Брошнів-Осадському селищному голові Манорику Т.С. припис законним, обґрунтованим матеріалами заходу державного нагляду (контролю). Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №300/830/21, яке набрало законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021, визнано протиправним та скасовано рішення сесії Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області від 16.02.2021 року № 65-4/2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області. Зобов`язано Брошнів-Осадську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області з 16.02.2021 року. Стягнуто з Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 115097,74 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів при виплаті. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць в розмірі 28774,43 грн допущено до негайного виконання. За зверненням ОСОБА_1 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пищ М.С. 22.06.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65872809 з виконання виконавчого листа №300/830/21, виданого 17.06.2021 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Брошнів-Осадську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області з 16.02.2021. Згідно доводів позивача після прийняття судового рішення в справі №300/830/21, а це 15.06.2021, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків, за які їй виплачено заробітну плату. На підтвердження цього селищною радою долучено акт головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 02.07.2021, згідно з якого вбачається: "…головою зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на робочому місці. Умисного невиконання рішення суду у боржника не має…". Такий акт підписаний без зауважень стягувачем ОСОБА_1 , боржником головою селищної ради ОСОБА_5 і державним виконавцем (а.с.14). Далі, рішенням десятої сесії Брошнів-Осадської селищної ради восьмого демократичного скликання від 15.07.2021 за №176-10/2021 та на виконання виконавчого листа №300/830/21 від 17.06.2021 поновлено на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 16.02.2021 (пункт 1) та звільнено з 15.07.2021 ОСОБА_1 з посади заступника голови з питань діяльності виконавчих органів ради, згідно пункту 4 статті 36 КЗпП України (пункт 2) (а.с11-а). За період з 16.02.2021 по 15.06.2021 ОСОБА_1 виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу, а з 16.06.2021 по 15.07.2021 - заробітну плату, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю за червень 2021 та архівною відомістю з січня 2021 року по грудень 2021 року (а.с.13, 29). Водночас, в межах виконавчого провадження №65872809 у зв`язку із невиконанням, на думку державного виконавця, боржником рішення суду від 15.06.2021 в справі №300/830/21, мало місце винесення постанов про накладення штрафу, які скасовані в судовому порядку (справа №300/817/24 та №300/2047/23). Як йдеться в позовній заяві, незважаючи на прийняття селищною радою 15.07.2021 рішення за №176-10/2021, відповідно виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, підставою для накладення штрафу було по суті правова проблема щодо тлумачення державним виконавцем поняття розпорядження та рішення. Тобто, на думку державного виконавця, саме винесення наказу чи розпорядження буде свідчити при поновлення ОСОБА_1 на посаді, а не рішення сесії селищної ради. Наявність з цих причин незавершеного виконавчого провадження № 65872809, зумовило прийняття селищним головою розпорядження від 02.02.2024 за № 22-к/тр "Про поновлення ОСОБА_1 ", за яким ОСОБА_1 , на підставі рішення суду № 300/830/21 та рішення селищної ради від 15.07.2021 № 176-10/2021, слід вважати з 16.02.2021 поновленою на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради (а.с.15). Розпорядження містить аналогічну інформацію та видане на виконання рішення селищної сесії Брошнів-Осадської селищної ради від 15.07.2021 № 176-10/2021. Судом встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_1 від 13.05.2024 №О-273/ПЗ-24 щодо перевірки недопущення її до роботи, невиплату заробітної плати та інших обов`язкових платежів, Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці видано наказ "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у Брошнів-Осадській селищній раді" від 29.05.2024 №176/ПЗ-ЗК, на підставі якого проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань додержання законодавства про працю в частині оплати праці у Брошнів-Осадській селищній раді (а.с.44-48). За результатами позапланового заходу 07.06.2024 Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці складено акт №ПЗ/ІФ/7879/0202 (а.с.20-24, 50-60), на підставі висновків якого 07.06.2024 відповідно до частини першої статті 8 та статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" винесено припис №ПЗ/ІФ/7879/0202/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю. Такими порушеннями Міжрегіональним управлінням визначено: - ОСОБА_1 не допущено до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця. Згідно з розпорядженням селищного голови Брошнів-Осадської селищної ради від 02.02.2024 № 22-к/тр, ОСОБА_1 поновлено з 16.02.2021 на посаді на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021, однак фактично до виконання обов`язків її не допущено, що порушує частину четверту статті 24 КЗпП України; - в Брошнів-Осадській селищній раді не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної роботи працівником, що порушує частину першу статті 7 ЗУ № 2136 (а.с.17,61). Разом з цим, 07.06.2024 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №ПЗ/ІФ/7879/0202/П/ПТ (а.с.18-19,62-63). Брошнів-Осадська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, вважаючи припис Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 07.06.2024 №ПЗ/ІФ/7879/0202/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю протиправним, звернулась до суду з вимогами про його скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Так, відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із ч.1 ст.260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V). Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами . Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Статтею 6 Закону №877-V визначено особливості здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю). Так, абзацом 5 частини першої статті цієї статті передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Частиною другою статті 6 Закону №877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Згідно із частиною першою сатті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються, зокрема, за наявності підстав, визначених, у тому числі, абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону №877-V. Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 6 Закону (в редакції, чинні на час виникнення спірних відносин) позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) здійснюються за зверненням фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Відповідно до змісту частин першої, другої статті 7 Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. За змістом частин шостої-дев`ятої статті 7 Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України). Як встановлено судом, 13.05.2024 до Міжрегіонального управління надійшло звернення ОСОБА_1 щодо перевірки недопущення її до роботи, невиплату заробітної плати та інших обов`язкових платежів. Міжрегіональним управлінням дане звернення направлено на погодження до Державної служби України з питань праці. В свою чергу, Державною службою України з питань праці погоджено проведення перевірки, що підтверджується листом від 27.05.2024 №ЦА-2666/1/2.3.4-24 (а.с.45). На підставі вищезазначеного, Міжрегіональним управлінням видано наказ "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у Брошнів-Осадській селищній раді" від 29.05.2024 №176/ПЗ-ЗК, за яким доручено головним державним інспекторам відділу з питань праці західного напрямку управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області Тимошук Н.С., Федоляк Ю.М. в період з 30 травня 2024 року по 07 червня 2024 року провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань додержання законодавства про працю в частині оплати праці у Брошнів-Осадській селищній раді. На проведення даного позапланового заходу державного нагляду (контролю) видано направлення від 30.05.2024 №ПЗ/1/3261-24 (а.с.47-48). За результатами проведеного позапланового заходу посадовою особою Міжрегіонального управління складено акт перевірки від 07.06.2024 № ПЗ/ІФ/7879/0202, в якому описано виявлені порушення вимог законодавства з питань праці. Після завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю), головним державним інспектором складено та вручено голові Брошнів-Осадської селищної ради Манорику Тарасу Степановичу припис від 07.06.2024 № ПЗ/ІФ/7879/0202/П. Судом першої інстанції слушно вказано на недопущенні відповідачем порушень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення нагляду, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків за результатами такого нагляду. В обгрунтування правомірності спірного припису відповідач наполягає на тому, що позивач не виконав рішення суду від 15.06.2021 в справі №300/830/21, а обмежився формальним прийняттям 02.02.2024 розпорядження за № 22-к/тр "Про поновлення ОСОБА_1 ", не надавши жодних належних доказів в підтвердження фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання попередніх її обов`язків та закінчення виконання рішення суду. Надаючи правову оцінку таким доводам скаржника, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР). Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Пунктом 3 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що питання утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Пункт 5 частини 4 статті 42 Закону №280/97-ВР визначає, що сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради. Частинами 1-2 статті 51 Закону №280/97-ВР встановлено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради. За змістом частини 3 цієї статті виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їхній правовий статус, порядок і правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначено в Законі України від 07 червня 2001 року №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III). Згідно зі статтею 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Статтею 3 Закону № 2493-III визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Оскільки ОСОБА_1 Рішенням І сесії VIIІ скликання Брошнів-Осадської ради Калуського району Івано-Франківської області віл 10.12.2020 №7-1/2020 була затверджена на посаду заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, то на неї поширюються вимоги статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Законодавством, чинним на час затвердження позивача на утворену посаду заступника міського голови (грудень 2020 року), посади заступників міського голови були віднесені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до складу виконавчого комітету ради, що передбачало собою і особливий, визначений Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III), порядок зайняття такої посади - шляхом обрання/затвердження відповідною радою (ч. 1 ст. 10 Закону №2493-III). З покликанням на особливості служби в органах місцевого самоврядування, позивач зазначає, що ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів влади з 16.02.2021 рішенням десятої сесії восьмого демократичного скликання Брошнів-Осадської ради Калуського району Івано-Франківської області № 176-10/2021 від 15.07.2021. Однак, на переконання відповідача, рішення суду від 15.06.2021 у справі 300/830/21 не може вважатися виконаним допоки ОСОБА_1 не буде фактично допущено до виконання попередніх обов`язків за посадою. Вказує, що прийняття розпорядження селищним головою № 22-к/тр від 02.02.2024 є недостатніми діями на виконання рішення суду, оскільки боржник також має створити умови, за яких позивач зможе здійснювати свої посадові обов`язки в порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Наведеним аргументам відповідача судом першої інстанції надано належну правову оцінку, визнано такі необґрунтованими. Суд першої інстанції виходив з того, що дійсно рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При розумінні роботи, як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Як згадувалось раніше, рішенням десятої сесії Брошнів-Осадської селищної ради восьмого демократичного скликання від 15.07.2021 за №176-10/2021 та на виконання виконавчого листа №300/830/21 від 17.06.2021 поновлено на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 16.02.2021 (пункт 1) і звільнено з 15.07.2021 ОСОБА_1 з посади заступника голови з питань діяльності виконавчих органів ради, згідно з пунктом 4 статті 36 КЗпП України (пункт 2). Логічно, що з прийняттям цього рішення до виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 не допущено, оскільки така вважається звільненою з 15.07.2021. Водночас відсутні підстави вважати, що з моменту прийняття судом рішення у справі №300/830/21 та до фактичного звільнення (15.07.2021), щодо ОСОБА_1 вчинялися дії щодо не допуску її роботи, оскільки наступний етап процедури поновлення ОСОБА_1 до роботи залежав від волевиявлення останньої, а саме, прибуття до селищної ради та надання трудової книжки для внесення відповідного запису. За вказаний період їй виплачена заробітна плата, присутність такої на робочому місці підтверджується актом державного виконавця від 02.07.2021. Звідси необґрунтованими є покликання відповідача на те, що на виконання судового рішення боржник був носієм обов`язку не лише видати розпорядження про поновлення позивача на посаді, але й також забезпечити фактичний допуск до виконання ним попередніх посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією. Слід зазначити, що виконання рішення суду у означений відповідачем спосіб є неможливим з об`єктивних причин, які обумовлюються прийняттям рішення сесії 15.07.2021 за №176-10/2021, зокрема його пункту 2, яке залишається чинним. Крім того, незгода з порядком виконання судового рішення не змінює час, коли рішення вважається виконаним в розумінні присів статті 236 КЗпПУ. Так, частиною 1 статті 20 Закону №2493-III встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". У даному випадку, заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради є посадовою особою відповідної сільської ради, при цьому, що за ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради за пропозицією голови відповідної ради. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Відповідно до змісту ч. 1, ч. 10 - ч. 17 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Згідно з ч. 1 - ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Порядок звільнення заступників селищного голови врегульований відповідно п. 3 ч.1 ст.10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", зокрема прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости здійснюється шляхом затвердження відповідною радою. За змістом Методичних рекомендацій щодо особливостей звільнення посадових осіб із органів місцевого самоврядування (Додаток 1 до листа Головного управління держаної служби України від 6 лютого 2002 року № 42/621) при затвердженні на посаду у трудовій книжці заступника сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради у розділі «Відомості про роботу» робиться запис про затвердження на відповідну посаду із зазначенням підстави для внесення запису (рішення сесії ради, його дата і номер) та порядкового номера запису. При звільненні у трудовій книжці робиться запис з посиланням на відповідний пункт і статтю цих законів із зазначенням дати і підстави звільнення (рішення сесії ради, його дата та номер), порядковий номер запису. Таким чином, звільнення заступника селищного голови відбувається на підставі відповідного рішення сесії ради, що і мало місце у випадку звільнення ОСОБА_1 15.07.2021. Наведене свідчить на користь висновку, що із врахуванням того, що з посади ОСОБА_1 звільняється за тим же порядком, що і призначається, відповідно до наведених норм, прийняттям рішення селищною радою 15.07.2021, а не наказу чи розпорядження, як слідує із закону про виконавче провадження, досягається виконання рішення суду про поновлення заступника селищного голови на посаді. Також, з наведеного слідує, що рішення селищної ради та розпорядження голови селищної ради під час розгляду в суді можуть бути перевірені лише на предмет дотримання визначеної законодавством процедури їх прийняття, натомість, суд не може вдаватись до оцінки підстав, що спричинили голосування та оцінювати результати, позаяк, це мало б наслідком втручання у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Вказані висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №657/268/15-а та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №688/3487/16-а. Відтак, прийняття рішення від 15.07.2021 щодо звільнення заступника селищного голови (п.2) належить до виключних дискреційних повноважень відповідної ради. При цьому, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним. Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки посада ОСОБА_1 є виборною, а повноваження Брошнів-Осадської селищної ради щодо звільнення заступника є дискреційними, суд не має права втручатися у внутрішню компетенцію органу місцевого самоврядування і не може надавати оцінки мотивам ради, з яких вона виходила, приймаючи відповідне рішення. Також в даних правовідносинах не вправі надавити оцінку рішенню селищної ради від 15.07.2021 в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 саме в такий спосіб, оскільки це стосується стадії контролю за виконанням судового рішення про поновлення на посаді. Що стосується іншої частини рішення, зокрема звільнення її з посади, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що правомірність прийняття такого може бути предметом окремого судового провадження. Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не чинились перешкоди для виконання рішення суду. Прийняття селищною радою 15.07.2021 рішення спрямоване на відновлення становища ОСОБА_1 , що існувало до порушення права на зайняття такої посади. Інших доказів на підтвердження висновків відповідача про невиконання Брошнів-Осадською селищною радою Калуського району Івано-Франківської області рішення суду від 15.06.2021 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області з 16.02.2021 на розгляд суду не надано. Відсутність підстав вважати, що мало місце умисне невиконання позивачем рішення суду підтверджується також судовим рішенням від 15.05.2023 у справі №300/2047/23, яке набрало законної сили 15.08.2023, яким визнано протиправним та скасовано постанову про накладення штрафу державного виконавця за невиконання судового рішення. Таких же висновків дійшов суд під час розгляду справи №300/817/24 (рішення від 15.03.2024). Отже, суд першої інстанції в силу преюдиційного характеру судових рішень у справі №300/2047/23, №300/817/24 правильно врахував факти, встановлені у вказаних справах. Щодо порушення, зазначеного в приписі №ПЗ/ІФ/7879/0202/П, а саме про не забезпечення позивачем ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи, слід зазначити, що за положеннями ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. В розумінні статті 1 Закону України "Про охорону праці" працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Таким чином, ведення обліку виконуваної працівником роботи є необхідним тільки у випадку, якщо особа має статус працівника. Як вже неодноразово згадувалося ОСОБА_1 була звільнена рішенням сесії Брошнів-Осадської селищної ради від 15.07.2021 № 176-10/2021 і починаючи з 15.07.2021 трудовий договір з ОСОБА_1 було припинено, а тому за період з лютого 2024 по час проведення перевірки не було підстав вести облік виконуваної працівником роботи. Таким чином, зазначене у сукупності доводить протиправність оскаржуваного припису внаслідок недоведеності порушень трудових прав ОСОБА_1 , покладених в основу його (припису) прийняття. Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваного припису на відповідність критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України, та наявності підстав для його скасування. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи учасників справи, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311, статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 300/5315/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний