Постанова 4857 № 300/2047/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2047/23 пров. № А/857/9846/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання Гриньків І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року (суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 19 травня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними постановипро накладення штрафу від 22.03.2023 у ВП №65872809 в розмірі 10 200,00 гривень та постанови про закінчення виконавчого провадження №65872809 від 31.03.2023,- ВСТАНОВИВ: Брошнів-Осадська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області (далі Селищна рада) у квітні 2023 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Управління), в якому просила: визнати протиправними постанови про накладення штрафу від 22.03.2023 у ВП №65872809 в розмірі 10 200,00 гривень та постанови про закінчення виконавчого провадження №65872809 від 31.03.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державний виконавець констатував факт невиконання рішення суду станом на 22.03.2023, проте не виклав в постанові ані фактичних підстав, ані мотивів прийняття ним рішення про накладення штрафу. Таким чином аналіз змісту постанови державного виконавця від 22.03.2023 дозволяє зробити висновок, що державний виконавець не встановив такий склад правопорушення, як "умисне невиконання рішення суду без поважних причин". Відтак, за аргументами позивача, не мало місце умисне невиконання рішення суду. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року позов задоволено повністю. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржила ОСОБА_1 , яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ОСОБА_1 була поновлена на роботі рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №300/830/21, а на Селищну раду покладався обов`язок документально та фактично оформити таке поновлення, а не обов`язок приймати будь-які додаткові рішення. Вважає, що винесення на голосування та голосування за п.1 Рішення №175-10/2021 селищним головою є способом уникнення від відповідальності за невиконання рішення суду. Водночас, селищним головою не вжито жодного з заходів, передбачених законодавством, спрямованих на поновлення ОСОБА_1 на роботі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №300/830/21 позов ОСОБА_1 до Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, задоволено повністю (а.с.100-103). Зокрема, зобов`язано Брошнів-Осадську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області з 16.02.2021. За наслідками апеляційного оскарження, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021, апеляційну скаргу Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №300/830/21 без змін (а.с.104-106). Коментоване рішення у справі №300/2538/21 набрало законної сили 14.12.2021. ОСОБА_1 22.06.2021 звернулася до відповідача із заявою від 18.06.2021 про виконання виконавчого листа №300/830/21, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.06.2021 (а.с.62, 63). Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пищ М.С. 22.06.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65872809 з виконання виконавчого листа №300/830/21, виданого 17.06.2021 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Брошнів-Осадську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області з 16.02.2021 (а.с.65). В межах вказаного виконавчого провадження №65872809 державним виконавцем також винесено постанову від 22.06.2021 ВП №65872809 про визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 148,09 гривень (а.с.68). Вищевказані постанови державного виконавця від 22.06.2021 ВП №65872809 про відкриття виконавчого провадження і визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, направлені останнім на адресу селищної ради супровідними листами від 22.06.2021 за №№03.1-24/2077, 03.1-24/2078 (а.с.64, 66, 67), та отримані відповідачем 24.06.2021. Листом від 01.07.2021 за №1672/06-17 боржником повідомлено державного виконавця про те, що постанову від 22.06.2021 ВП №65872809 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 виконати в повному обсязі неможливо. На черговій сесії селищної ради 14.07.2021 в порядок денний включено розгляд даного питання, яке також винесене на розгляд постійної комісії з питань захисту прав людини, законності, правопорядку, антикорупційної політики, депутатської діяльності, етики та регламенту. Одночасно боржником наголошено, що порядок призначення та звільнення заступника селищного голови має особливий порядок, що регулюється статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтями 10, 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Станом на 01.07.2021 в боржника і в єдиному реєстрі судових рішень відсутнє повне рішення суду, що в певній мірі не дає виконати рішення суд відповідно до вимог чинного законодавства в повному обсязі (а.с.70). Відповідачем 02.07.2021 складено акт, згідно якого: "…головою зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на робочому місці. Умисного невиконання рішення суду у боржника не має…" (а.с.69). 15.07.2021 представником стягувача подана до державної виконавчої служби заява від 14.07.2021, за змістом якої останній просив вжити передбачених законом заходів впливу, посилаючись на умисне невиконання рішення суду. В обґрунтування заяви зазначив, що згідно повідомлення селищного голови Брошнів-Осадської селищної ради №1672/06-17 від 01.07.2021 питання поновлення ОСОБА_1 включено в порядок денний чергової сесії селищної ради, яка відбудеться 14.07.2021. Проте, сесія селищної ради 14.07.2021 не скликалася, а в порядку денному сесії селищної ради, яка відбудеться 15.07.2021 о 14.00 год. питання поновлення ОСОБА_1 - відсутнє (а.с.71, 72-74). Державний виконавець, 20.07.2021 у виконавчому провадженні №65872809 виніс першу постанову про накладення на боржника (Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області) штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 гривень, вказавши на "невиконання рішення суду без поважних причин" (а.с.76). Така постанова скерована на адресу боржника супровідним листом від 20.07.2021 за №03.1-24/2429 (а.с.75), та отримана останнім 21.07.2021 (а.с.77). Листом від 26.07.2021 за №1672/06-17 боржник повідомив державного виконавця, що рішенням десятої сесії Брошнів-Осадської селищної ради восьмого демократичного скликання від 15.07.2021 за №176-10/2021 та на виконання виконавчого листа №300/830/21 від 17.06.2021 поновлено на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 16.02.2021. Вказав на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №300/830/21 у повному обсязі та просив закінчити виконавче провадження №65872809 на підставі пункту 9 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.78). До листа боржник долучив рішення десятої сесії Брошнів-Осадської селищної ради восьмого демократичного скликання від 15.07.2021 за №176-10/2021 "Про звільнення заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів" (а.с.79). Надалі, 16.02.2022 представником стягувача долучено до матеріалів виконавчого провадження №65872809 належним чином завірену копію рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 (а.с.90, 91-99). В свою чергу, державний виконавець направив боржнику вимогу від 16.02.2022 за №03.1-25/818, згідно пункту 1 якої вимагав виконати рішення суду в повному обсязі, а саме: поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області з 16.02.2021 (а.с.107). Селищна рада, листом від 07.03.2022 за №506/06-29 вкотре повідомила державного виконавця про те, що рішенням десятої сесії Брошнів-Осадської селищної ради восьмого демократичного скликання від 15.07.2021 за №176-10/2021 поновлено на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 16.02.2021, до якого як додаток, долучила коментоване рішення (108, 109). 06.02.2023 представником стягувача подано до державної виконавчої служби клопотання №2023/02-05 про накладення на боржника Брошнів-Осадську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області штраф у подвійному розмірі у відповідності до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.124-129). Зважаючи на таке клопотання, 22.03.2023 державним виконавцем, у виконавчому провадженні №65872809 винесено другу постанову про накладення штрафу, якою за "умисне невиконання рішення суду" накладено на боржника (Брошнів-Осадську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області) штраф на користь держави у розмірі 10 200,00 гривень. Водночас, зазначеною постановою зобов`язано позивача виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.131). Постанова від 22.03.2023 ВП №65872809 про накладення штрафу в сумі 10 200,00 гривень направлена на адресу позивача супровідним листом від 22.03.2023 за №03.1.-25/5012 (а.с.130). Також державним виконавцем, через 9 днів, направлено до Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області повідомлення від 31.03.2023 за №03.1-25/5398 про вчинення боржником кримінального правопорушення (а.с.132-135). 31.03.2023 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пищ М.С. прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №65872809 (а.с.137), яка скерована на адресу боржника супровідним листом від 31.03.2023 за №03.1-25/5397 (а.с.136). Селищна рада, як боржник у виконавчому провадженні ВП №65872809, вважаючи протиправними постанову про накладення штрафу від 22.03.2023 у ВП №65872809 в розмірі 10 200,00 гривень та постанову про закінчення виконавчого провадження №65872809 від 31.03.2023, звернувся з відповідним позовом до суду. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець жодним чином не перевірив доводи, викладені представником стягувача у клопотанні від 06.02.2023, а також, зважаючи на останню дію у провадженні (16.02.2022), самостійно не перевірив стан і обставини виконання боржником судового рішення станом на день винесення оскаржуваної постанови (22.03.2023). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусовому виконанню за правилами вимог частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII, перевіряє виконання рішення боржником (частина 1 статті 63 Закону №1404-VIII). Як визначено частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність. За приписами частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. В силу вимог стаття 75 Закону №1404-VIIІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Предметом виконання у виконавчому провадженні №65872809 є виконавчий лист у справі №300/830/21, виданий судом 17.06.2021, за змістом якого "зобов`язано Брошнів-Осадську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області з 16.02.2021". Обґрунтовуючи виконання рішення суду, станом на 22.03.2023, позивач вказує на прийняття Брошнів-Осадською селищною радою на десятій сесії восьмого демократичного скликання рішення від 15.07.2021 за №176-10/2021, яким поновлено на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 16.02.2021. Згідно з матеріалами справи 22.06.2021 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65872809 з виконання виконавчого листа у справі №300/830/21, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.06.2021, боржника зобов`язано негайно виконати рішення суду (а.с.65). У зв`язку із невиконанням боржником рішення суду від 15.06.2021 відповідачем 20.07.2021 прийнято первинну постанову від 20.07.2021 про накладання на селищну раду штрафу у розмірі 5 100,00 гривень (300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та зобов`язано позивача виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.76). В подальшому, у зв`язку із повторним невиконанням боржником вимог рішення суду від 15.06.2021 відповідачем прийнято другу постанову від 22.03.2023 про накладення на Брошнів-Осадську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області штрафу в сумі 10 200,00 гривень (у подвійному розмірі), та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №65872809 від 31.03.2023 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.131, 137). Слід відзначити, що згідно статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За статтями 2 та 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. У статті 370 КАС України закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення зумовлює відповідальність, встановлену законом. На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України. Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. У Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження") Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення, а це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 1291 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Приписами частини 2 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Слід зазначити, що повноваження селищної ради щодо прийняття рішення виключно на пленарних засіданнях імперативно визначені статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та не підлягають розширеному тлумаченню. Указані повноваження не передбачають прийняття радою рішень щодо трудових спорів, у тому числі і рішення про поновлення заступника голови селищної ради на посаді за рішенням судів. Разом з тим, рада вправі в межах встановлених законом повноважень (статті 51 статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") вирішувати питання про персональний склад виконавчого комітету відповідної ради, до складу якого можуть входити заступники голів. Слід наголосити, що судове рішення, що набрало законної сили має силу закону і підлягає безумовному виконанню. Будь-яка інша посадова особа, орган, у тому числі колегіальний не наділений повноваженнями ставити під сумнів, переглядати або надавати оцінку рішенню суду в поза процесуальний порядок. За своєю суттю рішення суду, у цьому випадку, підмінює будь-яке інше рішення органу та підлягає виконанню. Тобто рішення суду, що набрало законної сили підлягає безумовному виконанню незалежно від рішення ради з приводу його виконання. Водночас частиною 3 статті 242 КАС України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Тобто, у момент набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновлення її на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області припинило своє існування рішення Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про звільнення позивача з посади заступника голови селищної ради. Судове рішення про поновлення на роботі особи замінює собою відповідне рішення уповноваженого органу управління юридичної особи. Отже, в разі ухвалення судового рішення про поновлення на роботі заступника голови таке судове рішення є підставою для видання відповідного наказу та приступлення незаконно звільненої особи до виконання її посадових обов`язків. Для виконання судового рішення жодних інших рішень будь-яких органів не потрібно, а тому внесення на розгляд сесії селищної ради питання про виконання рішення суду не ґрунтується на законі і підлягає трактуванню як спосіб уникнення від відповідальності за невиконання рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у подібних правовідносинах у постанові від 27.01.2022 у справі №120/2911/19-а. Оцінюючи законність дій державного виконавця органу виконавчої служби з точки зору Закону №1404-VIII, слід зазначити що вказаним законом на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом №1404-VІІІ заходи в межах встановлених повноважень. Так, згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Разом з тим, частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Як вже зазначалось, судове рішення в силу вимог частини 2 статті 65 Закону №1404-VIII рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Отже питання, пов`язане з фактом поновлення працівника на роботі, вирішується відповідно до рішення суду, яке вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі. Підготовка та оформлення розпорядчих документів, в тому числі наказів передбачена Правилами організації діловодстві та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 за №1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181. Зміни до трудової книжки працівника вносяться відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 за№58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним (наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то недійсний, поновлено на попередній роботі"). З наведеного слідує, що тільки після з`ясування вчинення боржником відповідних дій щодо видання розпорядчих документів та внесення відповідних записів до трудової книжки стягувача, державний виконавець, як особа, уповноважена державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень, вправі винести постанову про закінчення виконавчого провадження у випадку виконання рішення суду, або постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання такого рішення. Винесенню державним виконавцем оскаржуваних постанов передували такі обставини: - станом на 02.07.2021 державний виконавець згідно акту від 02.07.2021 встановив перебування ОСОБА_2 на робочому місці та відсутність умисного невиконання рішення. Такий акт підписаний без зауважень стягувачем, боржником і державним виконавцем (а.с.69); Отже, станом на 02.07.2021 не мало місце невиконання селищною радою рішення суду від 15.06.2021; - 20.07.2021 державний виконавець у виконавчому провадженні №65872809 виніс постанову про накладення на боржника (Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області) штрафу у розмірі 5 100,00 гривень, вказавши на "невиконання рішення суду без поважних причин" (а.с.76). Після цього 09.08.2021 відповідач отримав лист від боржника про виконання рішення суду від 15.06.2021, до якого долучено рішення десятої сесії Брошнів-Осадської селищної ради восьмого демократичного скликання від 15.07.2021 за №176-10/2021 про поновлення на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 з 16.02.2021 (пункт 1) та звільнення з 15.07.2021 ОСОБА_1 з посади заступника голови з питань діяльності виконавчих органів ради, згідно пункту 4 статті 36 КЗпП України (а.с.78, 79); - 16.02.2022 відповідач направив боржнику вимогу від 16.02.2022 за №03.1-25/818, згідно пункту 1 якої вимагав виконати рішення суду в повному обсязі, а саме: поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області з 16.02.2021 (а.с.107); Отже, після отримання 09.08.2021 від боржника повідомлення про виконання рішення суду, знаючи про наявність вище коментованого рішення селищної ради від 15.07.2021 за №176-10/2021, відповідач не вчиняв жодних виконавчих дій до 16.02.2022, в тому числі не з`ясовував питання видання/не видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі на виконання рішення ради від 15.07.2021 за №176-10/2021. Попри це, у пункті 2 вимоги від 16.02.2022, державний виконавець вимагав надати відповідь щодо виконання рішення суду протягом трьох робочих днів; - 13.04.2022 відповідач вдруге отримав аналогічну відповідь від боржника про виконання рішення суду від 15.06.2021, із додатком того ж самого рішення селищної ради від 15.07.2021 за №176-10/2021 (а.с.108), після чого виніс оскаржувану постанову від 22.03.2023 про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі 10 200,00 гривень. Вказане свідчить про те, що відповідач, знаючи станом на 13.04.2022 позицію боржника, який вказував на повне виконання рішення суду шляхом прийняття селищною радою рішення від 15.07.2021 за №176-10/2021, до 22.03.2023 (майже протягом року) не вчинив жодних виконавчих дій на з`ясування фактичного виконання боржником рішення суду. А саме щодо видання боржником відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, внесення відповідних записів у трудову книжку стягувача тощо. Апеляційний суд акцентує увагу на приписи частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII, які визначають обов`язок державного виконавця наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевірити виконання рішення боржником. Оскільки державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії відповідно до норм чинного законодавства за для належного виконання рішення суду, у цьому випадку державний виконавець був не обмежений у своїх діях, і міг звернутись до селищної ради для з`ясування наявності відповідного розпорядження чи наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови селищної ради. Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вищевказаних приписів чинного законодавства. В матеріалах справи відсутні будь-які докази та пояснення сторін щодо видання боржником розпорядчих документів про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідних відомостей у трудову книжку останньої. Державний виконавець констатував факт невиконання рішення суду станом на 22.03.2023, проте не виклав в постанові ані фактичних підстав, ані мотивів прийняття ним рішення про накладення штрафу. Перед винесенням оскаржуваної постанови з 16.02.2022 по 22.03.2023 державний виконавець не вчинив жодних дій на перевірку питання повноти виконання рішення суду. Матеріали виконавчого провадження не містять трудової книжки стягувача, із якої можна було б встановити відсутність відповідних записів тощо. Вказане засвідчує, що державний виконавець жодним чином не перевірив доводи, викладені представником стягувача у клопотанні від 06.02.2023, а також, зважаючи на останню дію у провадженні (16.02.2022), самостійно не перевірив стан і обставини виконання боржником судового рішення станом на день винесення оскаржуваної постанови (22.03.2023). Отже, суд першої інстанції вірно вказав на відсутність в описовій і мотивувальній частинах постанови від 22.03.2023 інформації та висновків, які в сукупності визначають/встановлюють такий склад правопорушення як "умисне невиконання рішення суду без поважних причин". Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати, що мало місце умисне невиконання боржником рішення суду, у зв`язку з чим відповідач виніс оскаржувані постанови про накладення штрафу від 22.03.2023 у ВП №65872809 в розмірі 10 200,00 гривень, а як наслідок постанови про закінчення виконавчого провадження №65872809 від 31.03.2023, яка є похідним рішенням відповідача, прийняття якого зумовлюється застосуванням другого штрафу. Так, як примусове виконання рішень в Україні покладається саме на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірні рішення. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними оскаржуваних постанов державного виконавця. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження ОСОБА_1 не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року в справі №300/2047/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів в касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 15 серпня 2023 року