Постанова Дніпровський апеляційний суд № 531/291/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1541/25 Справа № 531/291/24 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., за участю секретаря Черняєвої С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №531/291/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Карлівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янко Олександр Олександрович, на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 вересня 2024 року, встановив: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Карлівської міської ради про позбавлення батьківських прав, в обґрунтування якого зазначив, що 17.01.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 17.01.2012 року зроблено відповідний актовий запис за №

11. Від спільного подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідача народилася донька ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження доньки серії НОМЕР_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, і рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2020 року по справі 219/8461/20 шлюб було розірвано. Ще до розлучення, починаючи з 03.05.2020 року їхня донька постійно проживала з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім?ї Міньківського старостинського округу від 31.08.2020 року. У зв`язку з повномасштабною збройною агресією рф в Україні, позивач був змушений покинути з донькою територію активних бойових дій для забезпечення безпеки її життя. З квітня 2022 року і по сьогоднішній день позивач з донькою проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджують довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 року за № 1611-7001060035 та за № 1611-7001060348, а також акти обстеження умов проживання, виданих Службою у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради 01.03.2023 року та 13.12.2023 року. Відповідач ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. З часу їхнього розлучення взагалі не спілкується з дитиною, та не виявляє інтересу щодо її життя, розвитку, освіти. Донька постійно проживає з позивачем, і повністю перебуває на його утриманні, про що свідчить несплата відповідачкою аліментів на підставі судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.10.2020 року. Даним судовим наказом користь позивача призначено стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відповідача, у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (копію судового наказу додаю). Проте, ні аліментів, ні іншої матеріальної допомоги на утримання доньки, позивач не отримував від відповідачки, що підтверджується довідками Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 06.03.2023 року за № 64383040, від 13.11.2023 року за № 64383040, та довідкою про неотримання аліментів від 13.11.2023 року за № 64383040. Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Відповідачка вже майже чотири роки не бачила дитини, не спілкувалася та не підтримувала з нею зв`язку. За останніми відомими позивачу відомостями відповідачка з серпня 2020 року виїхала за кордон до країни агресора, і більше ні з ким не підтримувала зв`язку. Де наразі вона знаходиться позивачу не відомо. Позивач самостійно повністю опікується інтересами і потребами доньки. Піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям, дбає про її матеріальне забезпечення. Позивач зазначає, що він любить свою донечку, та має змогу забезпечити її всім необхідним, оскільки він працюю в приватному акціонерному товаристві «Девон» на посаді охоронця, що підтверджується довідкою з місця роботи та нарахованої заробітної плати від 13.11.2023 року за №77. Позивач вказує, що за обставин, які склалися, ним створені найкращі умови для дитини, в неї є свій дитячий куточок, де вона навчається, грається. Є спальний куточок, де вона відпочиває. Дитина забезпечена технічним обладнанням для дистанційного навчання, іграшками, та іншими речами для її розвитку. Про гарне навчання доньки та активну участь позивача, як батька у навчальному процесі доньки свідчить характеристика Бахмутської загальноосвітньої школи I-III ступенів Соледарської міської ради Донецької області. Також, характеристикою підтверджується і факт того, що мати не бере участі у вихованні дитини, не цікавилася її успішністю та навчальним процесом. З питанням позбавлення відповідача батьківських прав, позивач звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, на що йому було рекомендовано звернутися до суду. У підтвердження його одноосібного утримання та виховання доньки вже після переїзду з території активних бойових дій, Службою у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради були проведені перевірки та надані акти обстеження умов проживання доньки з позивачем від 01.03.2023 року та від 13.12.2023 року. Позивач зазначає, що вищезазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками починаючи з травня 2020 року, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 18 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янко О.О., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи наявні докази нехтування відповідачкою потребами своєї дочки, порушенням її прав на належне батьківське виховання, припинення будь-якого спілкування з дитиною ще до виїзду до російської федерації, відсутність зацікавлення її життям, умовами її проживання, її фізичним та духовним розвитком, відсутність матеріальної допомоги з боку відповідача, відсутність з нею контакту. Крім того, судом протиправно відмовлено в задоволенні позову, та при цьому, не взято до уваги, що тривалість невиконання відповідачем батьківських обов`язків по вихованню і утриманню дитини свідчить про свідоме нехтування нею цими обов`язками. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року, справа №753/2025/19, помилково не відступив від висновку служби у справах дітей Карлівської міської ради Полтавської області затвердженого рішенням виконавчого комітету Карлівської міської ради № 451 від 23.08.2024 року, як органу опіки та піклування та помилково надав йому силу доказу. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав. Відповідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що 17.01.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 17.01.2012 року зроблено відповідний актовий запис за №

11. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 12.07.2012 року зроблено відповідний актовий запис за №

6. Батьком є ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 12.07.2012 року Виконкомом Міньківської сільської ради Артемівського району Донецької області (арк. с. 9). Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2020 року по справі 219/8461/20 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 17.01.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 11 (арк. с. 10-11). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець селища Ягідне Артемівського району Донецької області, є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданим Артемівським РВ УМВС України в Донецькій області (арк. с. 7). Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 року № 1611-7001060035 встановлено, що фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (арк. с. 13). Як вбачається з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 року № 1611-7001060348 фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 (арк. с. 14). Судовим наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.10.2020 року по справі 219/8236/20 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення заяви до суду, а саме з 07.09.2020 року, до досягнення дитиною повноліття (арк. с. 17). Відповідно постанови від 05.02.2021 року ВП № 64383040 державний виконавець Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ревою О. М. відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2н/219/1577/2020, 219/8236/20 виданий 30.10.2020 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення заяви до суду, а саме з 07.09.2020 року, до досягнення дитиною повноліття (арк. с. 18). Відповідно до довідки № 64383040 від 06.03.2023 року, виданою Бахмутським відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року ОСОБА_1 аліментів в розмірі 17 839,50 грн не отримував. На момент надання довідки будь-які відомості за вказаний період про сплату аліментів у виконавчому документі відсутні. Боржниця не працює, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає (арк. с. 21). Згідно з довідкою № 64383040 від 13.11.2023 року, виданою Бахмутським відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за період з травня 2023 року по жовтень 2023 року ОСОБА_1 аліментів в розмірі 17 839,50 грн не отримував. На момент надання довідки будь-які відомості за вказаний період про сплату аліментів у виконавчому документі відсутні. Боржниця не працює, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає (арк. с. 22). Відповідно довідки про неотримання аліментів № 64383040 від 13.11.2023 року, виданою Бахмутським відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка видана ОСОБА_1 в тім, що він дійсно не отримував аліменти від ОСОБА_2 у період з 01.05.2023 року по 31.10.2023 року згідно судового наказу № 2н/219/1577/2020, 219/8236/20 від 30.10.2020, виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області (арк. с. 23). Згідно з довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 06.09.2024 року, виданою Бахмутським відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до матеріалів виконавчого провадження №64383040, відкритого 05.02.2021, про виконання судового наказу №2н/219/1577/2020, 219/8236/20 від 30.10.2020, що пред`явлено до примусового виконання 04.02.2021, станом на 06.09.2024 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 4 роки від дня пред`явлення заяви до суду та становить 138 622,32 гривень ( арк. с. 121). Довідкою №77 від 13.11.2023 року, виданою ПАТ «Девон», підтверджується, що ОСОБА_1 працює в ПАТ «Девон» з 22.06.2021 року. На даний момент займає посаду охоронника. Дохід за період з 01.05.2023 року по 21.10.2023 року склав 144 845,21 гривень. Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , виданою директором Міньківського НВК Дергачовою І., ОСОБА_3 в 2018 році пішла в 1 клас Міньківського НВК «ЗН3 I-ІІІ ступенів - ДН3». Навчалася по серпень 2022 року. Закінчила початкову школу на достатньому рівні. Перший клас спочатку важко адаптувалася до школи. Потім донька проявила себе старанною, відповідальною, дисциплінованою, доброзичливою ученицею. Мала добру пам`ять, логічне мислення, уяву. На уроках була уважна, активна, старанна. Систематично виконувала домашнє завдання. Брала активну участь в житті класу та школи. Відповідально ставилася до доручених обов`язків. Вихованням дівчинки займалися обоє батьків до того часу, поки не стали жити окремо. Мати переїхала до міста, а ОСОБА_5 залишилася жити з батьком. Вихованням та навчанням доньки опікувався батько. Позивач знаходився на зв`язку з класним керівником, цікавився досягненнями та дисципліною своєї доньки. Після того як батьки почали жити окремо, мати жодного разу не приходила до школи і не брала участі у вихованні та навчанні доньки. Відповідно характеристики ОСОБА_3 , виданою класним керівником ОСОБА_6 та директором школи ОСОБА_7 , ОСОБА_3 навчається в школі з 01.09.2022 року за дистанційною формою навчання з п`ятого класу. Дисциплінована, старанна, відповідальна учениця. Дівчинка вихована, доброзичлива. Навчальний матеріал засвоює на достатньому рівні. Має довільну зорову, слухову, механічну пам`ять. Швидко запам`ятовує учбовий матеріал. Виявляє логічне, образне, творче мислення. На уроках завжди уважна, активна, вчасно приєднується до уроків та систематично виконує домашнє завдання. Має добрий загальний розвиток. З серпня 2022 року з матір`ю дівчинки жодного разу зв`язатися не вдалося. Вона не відповідала на повідомлення та на телефонні дзвінки. Батько, ОСОБА_1 , активно спілкується з класним керівником, цікавиться станом навчання та дисципліни дитини. Консультується з педагогами з питань навчання та виховання доньки, реагує на оголошення, вчасно надає необхідну інформацію про доньку (арк. с. 25). Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 06.08.2024 року, яке набрало законної сили 06.09.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , третя особа Орган опіки та піклування Карлівської міської ради про визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 (арк. с. 122-126). Допитана в судовому засіданні донька ОСОБА_3 повідомила, що вона навчається в Бахмутський школі в онлайн форматі. Проживає у с. Попівка Полтавської області з батьком. Маму бачила давно, вона з нею не спілкується та не телефонує. Знає, що мама поїхала до росії. Батько до неї відносить добре. До них приходили з органу опіки та піклування для того, щоб з`ясувати як вони з батьком проживають. Батько працює в охороні. Зазначила про те, що вона нормально відноситься щодо позбавлення батьківських прав її матері. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази винної поведінки відповідача, як матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо доньки. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та розглянувши доводи апеляційної скарги, виходить з наступного. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи у сприятливих умовах дитина перетворюється на гідного правового партнера дорослих членів суспільства. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини). Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). У відповідності до стаття 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Частина перша статті 155 СК України регламентує здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до частини дев`ята-десята статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо. Між тим, як зазначається в статті 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року, у справі №306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі №461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі №545/560/21. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї. У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58). За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22). Судом першої інстанції встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: с. Попівка Полтавської області, а відповідачка проживає за кордоном. Причин перебування матері дитини за межами України (робота, лікування, воєнний стан, особисте життя тощо) судом не встановлено. Як вбачається з висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Карлівської міської ради № 451 від 23.08.2024 року, у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав для встановлення факту ухиляння матері від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки, орган опіки та піклування виконавчого комітету Карлівської міської ради вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Врахувавши право відповідача на вільний вибір місця проживання, а також того, що матеріали справи не містять негативних характеристик, доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов загалом обґрунтованого висновку про недостатність підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої доньки. Особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки, у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №320/5094/19, від 22 листопада 2023 року у справі №320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі №947/7448/22, від 24 квітня 2024 року у справі №726/433/23). Сам по собі факт перебування ОСОБА_2 в іншій країні та проживання у зв`язку з цим дитини з батьком протягом останніх років, не можуть бути достатньою правовою підставою для висновку, що таке позбавлення батьківських прав є юридично доцільним і буде відповідати інтересам дитини, а відсутність зацікавлення її життям, умовами її проживання, її фізичним та духовним розвитком - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків. Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено. Таким чином, доводи апеляційної скарги, з урахуванням зазначених в цій постанові апеляційного суду підстав та обґрунтувань, зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції, без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів зроблений судом висновок, або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, чи невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки, її доводи носять суб`єктивний характер, зводяться до переоцінки доказів і правильності висновків суду не спростовують. Відповідно підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янко Олександр Олександрович, залишити без задоволення. Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року. Головуючий суддя: О.І.Корчиста