Постанова Київський апеляційний суд № 756/5460/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2025 року місто Київ Справа № 756/5460/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10664/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Куксюк Андрій Леонтійович, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року (ухвалено у складі судді Белоконної І.В., повне рішення складено 06 жовтня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 30 березня 2018 року сталася ДТП за участю його автомобіля та автомобіля відповідача, унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач також тілесні ушкодження. Позивач посилався на те, що на підставі його заяви до правоохоронних органів було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100090005916 за фактом вказаної ДТП, у рамках якого було призначено судову експертизу та складено висновок експерта №СЕ-19/111-22/39976-ІТ від 07 листопада 2022 року, згідно з яким причиною настання зазначеної ДТП стала невідповідність дій відповідача вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України. 17 листопада 2022 року відповідача було повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні, а ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року задоволено клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Позивач зазначав, що відповідно до звіту від 07 лютого 2023 року № 3931 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного його транспортному засобу, вартість матеріального збитку становить 329 525,55 грн, вартість робіт по складанню вказаного звіту - 8 000 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач стверджував, що в результаті зазначеної ДТП він зазнав тілесних ушкоджень, з 30 березня 2018 року по 06 квітня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» із діагнозом: закрита травма хребта, перелом С7 та С8 зліва, радикулопатія, цервікалгія, потім проходив лікування у ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка». Враховуючи вищевикладене, позивач стверджував, що зазнав моральної шкоди, яка полягала у погіршенні його здоров`я, порушенні життєвих зв`язків, що призвело до неможливості повноцінно працювати та отримувати бажаний дохід, тому завдану йому моральну шкоду він оцінив у 500 000 грн, тобто по 100 000 грн за кожен рік здійснення розслідування кримінального провадження. Посилався позивач і на те, що відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про його каяття у скоєному, жодних дій по відшкодуванню заподіяних збитків не вчиняв. Крім цього, позивач стверджував, що поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 5 000 грн та на професійну правову допомогу у розмірі 120 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 02 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовив. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Солом?янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року у справі № 760/25078/18, яка набрала законної сили 16 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, яка сталася 30 березня 2018 року. Враховуючи наявність судового рішення про визнання відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до пошкодження автомобіля позивача, суд вважав доведеним факт завдання майнової та моральної шкоди відповідачем позивачу. Разом з цим у цій справі днем настання події (днем вчинення ДТП) є 30 березня 2018 року, а тому загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена статтею 257 ЦК України, починає перебіг 31 березня 2018 року і спливає 30 березня 2021 року. Враховуючи, що позов подано 26 квітня 2023 року зі спливом строку позовної давності та те, що позивачем не заявлено відповідного клопотання про поновлення пропуску відповідного строку, суд дійшов висновку про відмову у позові у зв`язку зі спливом строків позовної давності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з таким рішенням, Куксюк А.Л. в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вказував, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував актуальну судову практику та дійшов помилкового висновку, що позовну заяву подано з пропуском строку позовної давності. Вважав, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 452/435/17, та правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21 січня 2020 року по справі № 369/1850/18, а тому строк звернення до суду із цим позовом не був пропущений, оскільки повідомлення відповідачу про підозру відбулось лише 17 листопада 2022 року. Посилався на те, що відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку давності, а тому, враховуючи правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 204/2626/21, він не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну ним шкоду. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Равлюк В.В. просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з вимогою про відшкодування шкоди до безпосереднього заподіювача шкоди, який починається з дня скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто, у даному випадку, з 30 березня 2018 року. Також представник відповідача зазначав, що позивач не скористався своїм правом звернутись із цивільним позовом в межах кримінального провадження на підставі ст. 128 КПК України та не звертався до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідача на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Вважав наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 07 лютого 2023 року неналежним та недостовірним доказом, оскільки вказаний звіт було складено значно пізніше, а саме через п`ять років після дорожньо-транспортної пригоди, що могло значно вплинути на розрахунок вартості деталей і робіт, наведених у звіті. Зазначав, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він дійсно зазнав моральних страждань, які призвели до погіршення його здоров`я, зміни звичного укладу життя та втрати можливості повноцінно працювати, а також доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними негативними наслідками та діями відповідача. Рух справи в судах апеляційної та касаційної інстанції Київський апеляційний суд постановою від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куксюка А.Л. задовольнив частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасував, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 30 000 грн та судовий збір у сумі 750 грн, а всього 30 750 грн. В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року залишив без змін. Верховний Суд постановою від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Куксюк А.Л., задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в частині відшкодування заподіяної майнової шкоди скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року залишив без змін. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання У судовому засіданні представник позивача - адвокат Куксюк А.Л. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник відповідача - адвокат Равлюк В.В. проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити. Фактичні обставини справи, встановлені судом 30 березня 2018 року на вул. Волинській у м. Києві сталась ДТП за участі транспортного засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Mercedes-Benz 208D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а ОСОБА_1 - тілесних ушкоджень. Постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а. с. 246-247, т. 1). Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes-Benz 208D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0009599 у ПрАТ «СК «Здорово» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн, франшиза - 1 000 грн (а. с. 230, т.1). Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, що складений суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , від 07 лютого 2023 року № 3931, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 329 525,55 грн з ПДВ; вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 576 751,85 грн; вартість у пошкодженому стані після ДТП автомобіля становить 117 473,89 грн, ринкова вартість автомобіля до моменту ДТП становить 329 525,55 грн (а. с. 23-35, т. 1). Межі апеляційного перегляду Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Верховний Суд повертаючи справу на новий апеляційний розгляд вказав, що «апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відшкодування майнової шкоди. Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди. Постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог про відшкодування майнової шкоди ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду у вказаній частині вимог - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції». Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції було оскаржено лише ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі наполягав на своїх вимогах щодо задоволення позову у повному обсязі та не погоджувався з підставами відмови у позові (позовна давність). Відповідач ОСОБА_2 не оскаржив це рішення в частині мотивів обґрунтованості позову, а протягом розгляду справи посилався лише на пропуск позивачем строку позовної давності. Тобто фактично судове рішення оскаржено позивачем в частині підстав для відмови у позові. З урахуванням викладеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині вимог про відшкодування майнової шкоди в межах доводів та вимог апеляційної скарги в цій частині (щодо можливості застосування наслідків спливу строку позовної давності). Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування майнової шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування майнової шкоди не відповідає з огляду на таке. Суд першої інстанції виходив з доведеності вини відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до пошкодження автомобіля позивача, та факту завдання майнової та моральної шкоди відповідачем позивачу, однак відмовив у позові у зв`язку зі спливом строків позовної давності. Колегія суддів не може погодитися із висновком суду щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності з огляду на таке. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У частині 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в частині першій статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17. У справі встановлено, що ДТП за участю сторін мала місце 30 березня 2018 року. Отже, про порушення свого права у спірних правовідносинах ОСОБА_1 дізнався саме в день настання дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і така постанова ОСОБА_2 оскаржена не була. Таким чином, вина ОСОБА_2 у ДТП була встановлена вже 05 жовтня 2018 року. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності за даним позовом необхідно обраховувати з 30 березня 2018 року. Разом з цим, Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнив розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Кабінет Міністрів України постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установив з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і на час звернення позивача із цим позовом (травень 2023 року) карантин діяв. За таких обставин, правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності, суд першої інстанції не мав. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України через неправильне застосування норм матеріального права із ухваленням нового рішення по суті позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 зазначеної статті). Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування». Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV у редакції, що діяла на час ДТП). Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до статті 5 Закону № 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно із статтею 6 статті 1 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV). За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної, чи до місця здійснення ремонту на території України. За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортного засобу. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 3931 від 07 лютого 2023 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 576 751,85 грн, а його вартість до дорожньо-транспортної пригоди - 329 525,55 грн з ПДВ, вартість у пошкодженому стані після ДТП автомобіля становить 117 473,89 грн, ринкова вартість автомобіля до моменту ДТП становить 329 525,55 грн (а. с. 23-35, т. 1). Таким чином, ремонт автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним, а його власнику належить до відшкодування різниця між вартістю транспортного засобу до (329 525,55 грн) та після (117 473,89) дорожньо-транспортної пригоди. Тобто 212 051,66 грн. Доводи відповідача про неналежність вказаного звіту на підтвердження вартості збитку колегія суддів не приймає, оскільки вони є безпідставними. На спростування вказаного звіту відповідач не надав суду власної оцінки, а його доводи про складення звіту після значного часу з моменту ДТП не заслуговують на увагу, оскільки фізичне знищення автомобіля унеможливлює його різні оцінки в залежності від часу її проведення, а в самому звіті вказано, що оцінка проведена станом на 30 березня 2018 року, тобто на час ДТП. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0009599 у ПрАТ «Страхова компанія «Здорово», цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes-Benz 208D», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 застрахована з лімітом страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000 грн (франшиза - 1 000 грн). Тобто обов`язок щодо відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункти 40, 41). Таким чином, ПрАТ «СК «Здорово» є належним відповідачем (співвідповідачем) в частині вимог про відшкодування майнової шкоди в межах страхової суми та становить 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну (франшиза - 1 000 грн). Обставини обсягу відповідальності страховика ПрАТ «СК «Здорово» сторонами не спростовано. Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. З огляду на викладене, ОСОБА_2 є належним відповідачем у частині вимог про відшкодування різниці між належною йому сумою відшкодування за фізичне знищення автомобіля (212 051,66 грн) і сумою страхового відшкодування (99 000 грн), тобто в обсязі 113 051,66 грн та саме таку суму належить стягнути з відповідача на користь позивача. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки апеляційний суд встановив неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих позовних вимог підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення таких позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди різниці між належною йому сумою відшкодування за фізичне знищення автомобіля і сумою страхового відшкодування із урахування франшизи, а саме в розмірі 113 051,66 грн (212 051,66 грн - 99 000 грн). Судові витрати Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов у частині відшкодування майнової шкоди задоволено на 34,30 % (113 051,66 /329 525,55 * 100 %), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовій збір за подання позовної заяви (т. 1 а. с. 13), апеляційної (т. 2 а. с. 27) та касаційної (т. 2 а. с. 111, 174) скарг у розмірі 10 032,75 грн ([5 000 грн + 7 500 грн + 10 000 грн + 6 750 грн] * 34,30 %). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову. За приписами ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані із отриманням Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 3931 від 07.02.2023 у розмірі 8 000 грн. У пунктах 178, 179 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 вказано, що «відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ». При вирішення справи колегія суддів керувалася саме звітом про оцінку, виготовленим на замовлення позивача, а тому останній має право на відшкодування витрат, пов`язаних із оплатою робіт зі складення такого звіту. Згідно з ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. На підтвердження понесення таких витрат позивач долучив договір № 3931 від 25 січня 2023 року про проведення товарознавчого дослідження автомобіля Volkswagen Passa НОМЕР_3 , укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 67-69). Відповідно до розділу 6 цього Договору вартість робіт становить 8 000 грн. Ця сума сплачена ОСОБА_1 відповідно до квитанції № 3ME5-6XX9-TC23-84P9 ВІД 06.02.2023 (т. 1 а. с. 71). Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Зі сторони відповідача клопотання про зменшення відповідних витрат на проведення товарознавчого дослідження не заявлялося, а тому суд вважає визначений позивачем розмір витрат, пов`язаний із отриманням звіту про оцінку майна реальним і співмірним. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 2 744 грн (8 000 грн * 34,30 %). Позивач також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000 грн. На підтвердження таких витрат позивач долучив: - договір про надання правової допомоги від 09 лютого 2023 року № 387-02/23, укладеного між Адвокатським бюро «Куксюка», в особі адвоката Куксюка А.Л. та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 202-204); - додаток № 1 до Договору,за яким загальна вартість послуг становить 120 000 грн за 80 годин надання правової допомоги із розрахунку 1 500 грн за одну годину роботи адвоката (т. 1 а. с. 205-206); - квитанцію № 134202693 від 21 квітня 2023 року про оплату авансу в розмірі 20 000 грн (т. 1 а. с. 207). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Верховного Суду від 24 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 вказано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Сторона відповідача про неспівмірнсть розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача не заявила, а тому суд не вбачає підстав для зменшення визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи також те, що такий розмір є розумним та співмірним із тим обсягом роботи, що проведений адвокатом в межах цієї справи, яка тривала протягом 2 років у судах 3 інстанцій. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). З урахуванням часткового задоволення позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41 160 грн (120 000 грн * 34,30 %). При цьому апеляційний суд зазначає, що вказана сума покриває правову допомогу в суді першої інстанції, та двічі в суді апеляційної інстанції та розгляд справи в касаційній інстанції. Керуючись статтями 12, 81, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Куксюк Андрій Леонтійович, - задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди - скасувати та ухвалити нове, яким такі позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 113 051,66 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 10 032,75 грн; витрати на проведення експертизи в розмірі 2 744 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41 160 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена 10 червня 2025 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова