Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2540/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/2540/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року (суддя Максименко Л.Я.) у справі №280/2540/25 за позовом Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, - в с т а н о в и В: Позивач звернувся з позовом до суду в якому просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 305 485 (триста п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 45 коп. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2025 позовну заяву Військової акадмії залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду належним чином обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку із наведенням доказів та обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом. Підставою для залишення позову без руху стали висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем строку звернення з позовом до суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України. Суд встановив, що відповідача звільнено з Академії у 2019 році, на день звільнення відповідача було повідомлено про необхідність відшкодувати витрати на навчання, але з позовом Академія звернулася лише у 2025 році. На виконання ухвали про залишення позову без руху надійшла заява вх. №17757 про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначав, що у відповідності до довідки розрахунку від 24.01.2019 року №1/55/66 ОСОБА_1 згоден з розрахунком та взяв на себе зобов`язання добровільно відшкодувати витрати пов`язання з утриманням курсантів у ВВНЗ. Однак з 24.01.2019 року по теперішній час не здійснив жодних заходів щодо відшкодування заборгованості. Вказував, що у зв`язку з вищезазначеним військова академія здійснила заходи досудового порядку вирішення спору шляхом направлення 12.03.2025 року вимоги пропозиції від 11.03.2025 №192/69700078. Враховуючи що відповідач з довідкою розрахунком при звільненні погодився та зобов`язався відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням, особисто отримав вимогу пропозицію від 11.03.2025 року №192/69700078 17.03.2025 року та у визначений строк не здійснив відшкодування витрат пов`язаних з його утриманням у ВВНЗ та не повідомляв про відстрочення або розстрочення заборгованості та можливі щомісячні платежі, наявні безумовні підстави вважати триваючу бездіяльність відповідача, відмовою від добровільного відшкодування витрат, а строк звернення до суду слід відраховувати зі спливу строку визначеного у вимозі-пропозиції тобто з 27.03.2025 року. З цих підстав просив строк звернення з позовом до суду поновити. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу. Суд першої інстанції зазначив, що наведені позивачем обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення з позовом до суду, оскільки позивач з 2019 року був обізнаний про наявність обов`язку відповідача відшкодування витрати на навчання, але з вказаного часу до направлення вимоги від 11.03.2025, не вживав будь-яких заходів на фактичне відшкодування відповідачем таких витрат. При цьому, як вказав суд першої інстанції, повторне направлення вимоги через шість років від повідомлення вперше про необхідність сплати коштів не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат), а є штучним створенням позивачем підстави для нового обрахунку місячного строку звернення до суду. Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що право Академії на звернення з позовом до суду виникає у разі відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати, що прямо передбачено статтею 25 Закону № 2232-XII та Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964. З цих підстав позивач вказує на те, що оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав вимогу та не відшкодував витрати, то у позивача виникло право на звернення з позовом до суду саме після того, як відповідач відмовився добровільно відшкодувати витрати на навчання. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Частиною першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Суд першої інстанції, з урахуванням сталої практики Верховного Суду, правильно зазначив, що до спорів про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Вказане позивачем не заперечується, натомість, позивач зазначає про те, що перебіг місячного строку звернення з позовом до суду розпочинається з дня відмови відповідача у добровільному порядку відшкодувати витрати на навчання. Суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів такі твердження позивача, оскільки в силу положень ст.25 Закону № 2232-XII та Порядку №964 право навчального закладу на звернення з позовом до суду виникає у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати. В той же час, суд апеляційної інстанції враховує встановлені судом першої інстанції, які не спростовуються позивачем та які свідчать про те, що наказом начальника Військової академії від 24.01.2019 року №7-РС згідно рапорту та протоколу вченої ради від 27.11.2018 року №5 у відповідності до абз. 2 пункту 3.1 абз.7 пункту 3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року № 490 солдата ОСОБА_1 , відраховано з числа курсантів через недисциплінованість, відповідно до п. 35, 36, 195 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 та п.2.15 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з солдатом ОСОБА_1 (через службову невідповідність). З довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, ОСОБА_1 ознайомився цього ж дня - 24 січня 2019 року. З розрахунком погодився та зобов`язувався оплатити суму в касу або на рахунок Військової академії (м. Одеса), на підтвердження чого поставив свій підпис у довідці цим же числом. Водночас, у цій довідці-розрахунку витрат не визначено строк (графа у розрахунку не заповнена). Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що позивач повинен був здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, а також надати останньому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, він міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом. Але, у спірному випадку позивачем не було встановлено час для добровільного відшкодування витрат на навчання. В той же час, під час прийняття наказу відповідача ще у 2019 році було повідомлено про необхідність відшкодування суми витрат на його навчання та її розміру. Однак даний позов до Запорізького окружного адміністративного суду було подано Військовою академією (м. Одеса) через Електронний кабінет в ЄСІТС лише у квітні 2025 року (зі сплином більше 6 років). Стосовно аргументів позивача про початок перебігу строку звернення з позовом до суду, які наведено вище, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що у цій справі початок перебігу строку не може бути пов`язаний з відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати, оскільки позивач не визначив такого терміну при звільненні відповідача, при цьому, за встановлених обставин, позивач протягом шести років був обізнаний про невиконання відповідачем вимоги про відшкодування витрат на навчання. Про вказане також свідчить направлення вимоги-пропозиції про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ від 11 березня 2025 року, цього разу вже із визначенням порядку та строків відшкодування цих витрат. Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції правильно зазначив, що не встановлення Військовою академією (м. Одеса) у позасудовій вимозі-попереджені будь-якого строку, свідчить про пасивну поведінку суб`єкта владних повноважень у здійснені захисту прав, невжиття ним активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися). При цьому, повторне направлення вимоги через шість років від повідомлення вперше про необхідність сплати коштів не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат), а є штучним створенням позивачем підстави для нового обрахунку місячного строку звернення до суду. Такий висновок суду першої інстанції відповідає висновкам Верховного Суду, висловленими у постанові від 11.04.2024 по справі № 420/20386/23. Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції як щодо наявності підстав стверджувати про порушення позивачем строку звернення з позовом до суду так і щодо відсутності підстав для поновлення такого строку. З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 315, 316 321, 322, 325 КАС України, суд, - У Х ВА Л И В: Апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі №280/2540/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст.329 КАС Укаїни. Повне судове рішення складено 09.06.2025 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров