Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 541/592/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2025 р.Справа № 541/592/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департамента патрульної поліції на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Морозовська О.А.,повний текст складено 05.05.25 року по справі № 541/592/25 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти 4 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Лісного Андрія Геннадійовича , Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України про накладення адміністративного стягнення ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції Полтавській області Департаменту патрульної поліції Лісного Андрія Геннадійовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.04.2025 позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову Інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції Полтавській області Департаменту патрульної поліції Лісного Андрія Геннадійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 540317 від 29 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - скасовано. Департамент патрульної поліції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає , що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що потягло за собою безпідставне звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності внаслідок скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , вважає , що відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження інспектор керувався нормами чинного законодавства та жодним чином не порушив прав особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності. Інспектор надавав можливість позивачу реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що підтверджується доказами зафіксованими на нагрудну камеру інспектора та копіями повідомлень про запрошення до підрозділу поліції, з яких вбачається, що інспектор двічі відкладав розгляд справи, тим самим надавав позивачу можливість реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Також, посилаючись на постанови Верховного суду від 13 червня 2018 року (справа №303/3416/17), від 10 липня 2018 року (справа №336/4525/17) та від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18, зазначає , що належним відповідачем в даному позові повинен був бути Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3), як єдина юридична особа серед всіх територіальних чи структурних підрозділів патрульної поліції. В порушення вимог ст.ст. 48, 51 ЦПКУ Департаменту патрульної поліції не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї цивільної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача або залучення ДПП в якості співвідповідача судом також не проведено. Просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.04.2025 у справі № 541/592/25 , ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог. Провести розгляд справи без участі представника апелянта. Від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і справедливим. Вказує , що формальні міркування апелянта щодо незалучення Департаменту патрульної поліції до справи як відповідача не призводять до порушення основних засад (принципів) адміністративного судочинства і не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення. З огляду на ту обставину, що представником відповідачів Грешнова А.Ю. яка приймала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, і на підтвердження здійснення своїх повноважень як представника відповідачів по справі надавалась довіреність саме від Департаменту патрульної поліції ,та те що заперечення на відповідь на відзив від 03.04.2025 р. подавалось особисто Грешновою А.Ю. саме від імені Департаменту патрульної поліції. Тому у вказаної на добросовісне виконання своїх процесуальних обов`язків як представника ДПП не було ніяких перешкод у поданні до суду відповідної заяви для допуску у справу і ДПП. Тому посилання скаржника на ту обставину, що до участі у розгляді справи не було допущено ДПП є некоректним і явно маніпулятивним. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні у відзиві , просить суд апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.04.2025 року без змін. Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей, які визначені ст. 268 КАС України. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3ст. 268 КАС України). Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29 січня 2025 року серії БАД № 540317 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн за порушення п. 2.1. (ґ), п. 2.9. (в), п. 12.4. Правил дорожнього руху. За те, що ОСОБА_1 12 січня 2025 року о 12 год 45 хв на автомобільній дорозі М-03 Київ Харків Довжанський 306 км в межах м. Решетилівка керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 95 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті на 45 км/год, швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008425), а також не мав при собі дійсного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та керував транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_2 , що не належить цьому транспортному засобу, чим порушив п. 2.1. (ґ), п. 2.9. (в), п. 12.4. ПДР, чим порушив ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст.121-3 КУпАП (а.с. 38). З матеріалів справи та відеозаписів вбачається , що 12.01.2025 року під час розгляду справи, на місці зупинки транспортного засобу від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи для можливості залучити правову допомого. Дане клопотання було задоволено, розгляд справи перенесено на 16.01.2025 року на 18 год 00 хв (а.с. 40). 16.01.2025 року на 18 год. 00 хв. позивач та його представник не з`явились, проте 15.01.2025 року на поштову адресу Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. Дане клопотання було задоволено, розгляд с перенесено на 29.01.2025 року на 17 год. 30 хв (а.с. 8, 9, 41-44). 29.01.2025 року на 17 год 30 хв. позивач та його представник не з`явились, проте 28.01.2025 на поштову адресу Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання від ОСОБА_1 про зупинення розгляду справи. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 278 КУпАП інспектором було розглянуте дане клопотання, в задоволенні даного клопотання відмовлено та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29 січня 2025 року серії БАД № 540317 стосовно ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 10, 11, 12, 45). Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що постанова серія БАД № 540317 від 29 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст.121-3 КУпАП є незаконною та необґрунтованою, оскільки при її винесенні не виконано усі вимоги чинного законодавства та недотримано відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, а тому постанова підлягає скасуванню. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Колегія суддів зазначає, що використання у зазначеній вище нормі формулювання «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень», вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція з приводу включення до кола відповідачів у справі особи, яка приймала оскаржуване рішення у справі про адміністративне правопорушення, викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а. Пунктом 1 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 19.12.2022 № 903) визначено, що Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозиції Голови Національної поліції України в установленому законодавством України порядку. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції) (п. 4 Положення про Департамент патрульної поліції). Пунктом 1 Положення про Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 03.03.2016 № 208 (у редакції наказу Департаменту патрульної поліції від 18.11.2021 № 2605), зокрема, встановлено, що Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції. За загальним поняттям провадження в справах про адміністративні правопорушення, це врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Колегія суддів вважає, що не зважаючи на аналогічність положень п 7 розділу П Положення про Департамент патрульної поліції та п. 15 розділу ІІІ Положення про управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, з огляду на приписи ст. 222 КУпАП відповідачем у цій справі має бути Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України). Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 48 КАС України). Згідно з частинами 6, 7 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, а також за ініціативою суду. Аналіз положень ч. 3 ст. 48 КАС України дає підстави для висновку, що можливість заміни неналежної сторони у справі передбачена лише у суді першої інстанції. Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.11.2019 у справі № 826/12172/18. Колегія суддів також зазначає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах. Відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності. Враховуючи вищевикладене, і той факт, що позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про закриття апеляційного провадження, з підстав його необґрунтованості. Обставини викладені в клопотанні не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). За наведених підстав, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує судове рішення і приймає нове про відмову у задоволені вимог адміністративного позову. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.04.2025 по справі № 541/592/25 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий