Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 526/4953/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Максименко Л.В. 03 грудня 2024 р.Справа № 526/4953/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор ВБДР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Роговий Роман Григорович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, - В с т а н о в и в: У грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - скасувати постанову старшого інспектора ВБДР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Рогового Р.Г. серії БАВ № 246571 від 18.12.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 128 КУпАП, а провадження у справі закрити. В обґрунтування вимог адміністративного позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності. за те, що він цього дня, близько 04 год. 00 хв., будучи відповідальною особою за експлуатаційне утримання та технічний стан транспортного засобу VOLKSWAGEN LT 28, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив випуск на лінію вище вказаного ТЗ під керуванням водія ОСОБА_2 , який був переобладнаний з порушенням правил, норм та стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, чим порушив ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 128 КУпАП. Позивач зазначає, що він не являється посадовою особою та відповідальною за випуск на лінію транспортних засобів. До того ж у постанові не вказано, які переобладнання були виявлені. В силу того, що він має поганий зір, як фізична особа одноразово звернувся до водія ОСОБА_2 з проханням здійснити поїздку до м. Кременчук у власних справах, а саме перевезти запчастини. Розрахувавши габарити вантажу, він тимчасово демонтував у транспортному засобі пасажирські сидіння, що не відноситься до переобладнань. Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 22.05.2024 замінено відповідача у справі Головне управління Національної поліції у Полтавській області на належного відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції.. У відзиві на адміністративний позов відповідач Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП (далі - Управління), не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає, що 18.12.2023 під час несення служби інспектором ВБДР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Роговим Р.Г. по вул. Чумацький шлях, 1-А в м. Кременчук був зупинений автомобіль VOLKSWAGEN LT 28, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час спілкування з водієм, перевірки документів та візуального огляду автомобіля було виявлено наявне переобладнання - відсутність шести місць для сидіння, що є порушенням п.п.31.3 «а» ПДР України. По даному факту водія було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП. Під час розгляду справи відносно ОСОБА_2 та з`ясування фактичних обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою за експлуатаційне утримання та технічний стан транспортного засобу VOLKSWAGEN LT 28, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив випуск на лінію вказаний автомобіль, переобладнаний з порушенням правил, норм, стандартів, що стосується, що стосується безпеки дорожнього руху. Оскільки усні пояснення та доводи позивача факту порушення не спростовували, письмових пояснень він не надав, тому була винесена постанова про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст. 128 КУпАП. Заперечуючи вимоги позову ОСОБА_1 , у письмових поясненнях інспектор ВБДР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Роговий Р.Г. вказує аргументи, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов, Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 04.11.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судове рішення вмотивовано тим, що позивачу було повідомлено про розгляд справи, роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу, що підтверджується особистим підписом позивача в п. 8 постанови. Письмові пояснення під час розгляду справи позивач не надавав, клопотань не заявляв. Будь-яких доказів, в порядку ст. 268 КУпАП, на підтвердження дотримання Правил дорожнього руху позивач на місці розгляду справи не надав, пояснював, що на протязі тривалого часу експлуатує автомобіль в такому стані з демонтованими пасажирськими сидіннями. Також суд зазначив, що відеофіксація, яка міститься в матеріалах справи, містить дані, на підставі яких можливо встановити обставини допущеного позивачем правопорушення, а тому вказаний доказ є належним та допустимим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити вимоги його позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наголошував, що він не є посадовою особою та не являється відповідальною особою за випуск на лінію транспортних засобів. Також зазначив, що тимчасовий демонтаж пасажирських сидінь у транспортному засобі не відноситься до переобладнань. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав. Судовим розглядом справи встановлено, що 18.12.2023 інспектором ВБДР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Роговим Р.Г. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 246571, згідно з якою 18.12.2024 о 04:00 год ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою за експлуатаційне утримання та технічний стан транспортного засобу VOLKSWAGEN LT 28, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив випуск на лінію вище вказаного ТЗ під керуванням водія ОСОБА_2 , який був переобладнаний з порушенням правил, норм та стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, чим порушив ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 128 КУпАП. Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає що, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно із ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Колегія суддів зазначає, що використання у зазначеній вище нормі формулювання «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень», вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція з приводу включення до кола відповідачів у справі особи, яка приймала оскаржуване рішення у справі про адміністративне правопорушення, викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за № 724/716/16-а. Пунктом 1 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 19.12.2022 року № 903) визначено, що Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозиції Голови Національної поліції України в установленому законодавством України порядку. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції) (п. 4 Положення про Департамент патрульної поліції). Пунктом 1 Положення про Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 03.03.2016 року № 208 (у редакції наказу Департаменту патрульної поліції від 18.11.2021 року № 2605), зокрема, встановлено, що Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції. За загальним поняттям провадження в справах про адміністративні правопорушення, це врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Колегія суддів вважає, що не зважаючи на аналогічність положень п 7 розділу П Положення про Департамент патрульної поліції та п. 15 розділу Ш Положення про управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, з огляду на приписи ст. 222 КУпАП відповідачем у даній справі має бути Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України). Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 48 КАС України). Згідно з частинами 6, 7 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, а також за ініціативою суду. Аналіз положень ч. 3 ст. 48 КАС України дає підстави для висновку, що можливість заміни неналежної сторони у справі передбачена лише у суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.11.2019 року у справі № 826/12172/18. Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2024 року по справі № 526/4953/23 скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор ВБДР БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Роговий Роман Григорович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова