Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 554/2803/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Савченко Л.І. 11 червня 2024 р.Справа № 554/2803/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 25 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти патрульної поліції ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області Прокопенко Олександра Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - В с т а н о в и в: 19.03.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - скасувати постанову серії БАА № 986940 від 09.02.2024 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП, складену інспектором роти патрульної поліції відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУ НП у Полтавській області лейтенантом поліції Прокопенком О.М. та закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування вимог адміністративного позову ОСОБА_1 зазначив про те, що 09.02.2024 р. о 16 год. 48 хв. при виїзді з м. Полтави на автошляху сполученням Полтава-Суми він, керуючи транспортним засобом ЗАЗ TF699P, державний номер НОМЕР_1 , був зупинений відповідачем за те, що у нього не було ввімкнене ближнє світло фар, а було ввімкнено габаритні вогні. Позивач звернув увагу суду на те, що під час його зупинки на вулиці було ще світло та видимість на дорозі була гарна, а згідно прогнозу погоди станом на 09.02.2024 року по м. Полтаві захід сонця був у 16 год. 50 хв. Також позивач зазначає, що за рух у світлу пору доби без увімкнених денних ходових вогнів чи ближнього світла фар водія транспортного засобу не можливо притягнути до адміністративної відповідальності. Водії не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення ними вимог п. 9.8 ПДР, а саме за не уввімкнення за межами населеного пункту в період з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар. Вважає, що ігнорування п.9.8 ПДР України містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП. Також позивач зазначив, що постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі), у зв`язку з чим він не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо, тобто були істотно порушені його права на захист. В оскаржуваній постанові ніяким чином його пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 25.04.2024 року відмовлено у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 . Судове рішення вмотивовано тим, що позивачем пред`явлено вимоги до неналежного відповідача. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Тобто суд першої інстанції не повинен був приймати позовну заяву до розгляду, якщо він виявив, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, а повинен був надати можливість виправити недоліки, але суд першої інстанції не надав йому такої можливості, та не досліджуючи докази надані ним, ухвалив передчасне незаконне рішення. Відзив на апеляційну скаргу від позивач не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав. Судовим розглядом справи встановлено, що 09.02.2024 року інспектором роти патрульної поліції ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області Прокопенко О.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 986940, згідно з якою 09.02.2024 року о 16:57 год на а/д Полтава-Суми 174 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ TF699P, днз НОМЕР_1 , у темну пору доби без увімкнених фар ближнього світла, чим порушив п. п.19 -1а ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, 125 КУпАП (а.с.4). Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає що, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно із ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Колегія суддів зазначає, що використання у зазначеній вище нормі формулювання «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень», вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція з приводу включення до кола відповідачів у справі особи, яка приймала оскаржуване рішення у справі про адміністративне правопорушення, викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за № 724/716/16-а. Пунктом 1 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 19.12.2022 року № 903) визначено, що Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозиції Голови Національної поліції України в установленому законодавством України порядку. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції) (п. 4 Положення про Департамент патрульної поліції). Пунктом 1 Положення про Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 03.03.2016 року № 208 (у редакції наказу Департаменту патрульної поліції від 18.11.2021 року № 2605), зокрема, встановлено, що Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції. За загальним поняттям провадження в справах про адміністративні правопорушення, це врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Колегія суддів вважає, що не зважаючи на аналогічність положень п 7 розділу П Положення про Департамент патрульної поліції та п. 15 розділу Ш Положення про управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, з огляду на приписи ст. 222 КУпАП відповідачем у даній справі має бути Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України). Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 48 КАС України). Згідно з частинами 6, 7 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, а також за ініціативою суду. Аналіз положень ч. 3 ст. 48 КАС України дає підстави для висновку, що можливість заміни неналежної сторони у справі передбачена лише у суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з`ясувавши, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача, не допустив його заміну, чим порушив норми процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи. В свою чергу, в силу приписів ст. 48 КАС України, заміна відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.11.2019 року у справі № 826/12172/18. Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України). Крім того, колегія суддів зазначає, що ст. 268 КАС України визначено, що у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Всупереч зазначеній нормі, оскаржуване рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 25.04.2024 року прийнято в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. За приписами п. 7 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). За наведених підстав, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує судове рішення і приймає нове про відмову у задоволені вимог адміністративного позову. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 25 квітня 2024 року - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц