Постанова 4822 № 718/2645/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2025 року місто Чернівці справа № 718/2645/24 провадження №22-ц/822/396/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н. К. суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б. секретар Собчук І.Ю. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, головуючий в суді першої інстанції суддя Скорейко В.В., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Посилався на те, що 15 лютого 2022 року о 15:00 год за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район с. Чагор по вул. Головній, 1-А відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , який керував автомобілем FORD MUSTANG, д.н.з. НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , що керував автомобілем FIAT DOBLO, д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 квітня 2023 року у справі №715/562/22, постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 березня 2023 року відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 травня 2023 року у справі № 715/483/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП. Із вищезазначеної постанови слідує, що саме дії ОСОБА_2 були первинними, він як учасник дорожнього руху перший допустив порушення ПДР України, і його маневр змусив змінити напрямок руху водія ОСОБА_1 , а тому зіткнення автомобіля ОСОБА_1 із перешкодою та його пошкодження знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із діями ОСОБА_2 . Відповідно до висновку експерта авто-товарознавчої експертизи про вартість матеріального збитку та економічної доцільності проведення відновлювального ремонту №36-06-23 від 19 червня 2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_1 складає 1 159 792,60 грн, що перевищує ринкову вартість КТЗ на дату виконання експертизи, яка становить 668 753, 25 грн. Отже, матеріальний збиток завданий ОСОБА_1 в результаті пошкодження під час ДТП 15 лютого 2022 року на дату проведення експертизи становить 668 753, 25 грн. Проводити відновлювальний ремонт автомобіля «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого під час ДТП 15 лютого 2022 року економічно не доцільно. Відповідно до висновку експерта авто-товарознавчої експертизи про вартість утилізації автомобіля «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_1 № 36/1-06-23 від 27 червня 2023 року, вартість утилізації цього автомобіля становить 189 316 грн. Отож позивачу було завдано матеріальний збиток тотальним знищенням автомобіля, що становить 668 753,25 грн., однак за мінусом залишкової вартості автомобіля (вартості утилізації), що становить 189 316 грн., сума завданих ОСОБА_2 збитків становить 479 437,25 грн. На момент вчинення ДТП цивільна-правова відповідальність водія транспортного засобу FIAT DOBLO, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем страховою компанією ПРАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Позивачу лише 05 березня 2024 року стало відомо про те, що станом на день ДТП відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» (поліс №206777468). При цьому відповідач ОСОБА_2 раніше ніколи не повідомляв ОСОБА_1 про наявний у нього поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, копії його у ОСОБА_1 чи його представника не було. 08 травня 2024 року стороною позивача направлено до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку для виплати страхового відшкодування, у якій він просив Відповідача-2 здійснити страхове відшкодування в межах страхової суми за полісом №206777468 завданої йому ОСОБА_2 матеріальної шкоди від пошкодження автомобіля на суму 479 437,00 грн. та матеріальної шкоди у вигляді грошової компенсації за пошкодження майна ОСОБА_3 на суму 58 000,00 грн., а всього - 537 437, 25 грн. Це повідомлення отримане Відповідачем-2 13 травня 2024 року та за наслідком його подання позивач не отримав жодної відповіді, так як страхова компанія проігнорувала дане звернення. Посилаючись на Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вважає, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» зобов`язана здійснити виплату страхового відшкодування в межах лімітів відповідальності страховика, але добровільно такий обов`язок не виконує, тому із Відповідача-2 в судовому порядку підлягає стягненню 127 400 грн. (страховий ліміт 130 000 грн франшиза 2600 грн). Розмір франшизи в даному випадку підлягає до стягнення із ОСОБА_4 . Також вказує, що внаслідок ДТП пошкоджено декоративні зелені насадження туї, що росли вздовж дороги, де сталося ДТП. Під час складання протоколів працівниками поліції до позивача ОСОБА_1 звернувся власник земельної ділянки, на якій росли пошкоджені дерева ОСОБА_3 , який є власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 , де розміщено ресторан «Надія» та шиномонтаж «DimArtAuto». ОСОБА_3 одразу ж в день ДТП пред`явив до ОСОБА_1 вимогу про відшкодування йому вартості пошкоджених дерев, так як саме автомобілем ОСОБА_1 вони були повністю знищені. Відповідно до розписки від 15 лютого 2022 року, виданої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відшкодував ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 58 000 грн. за знищені туї в результаті ДТП. Дані витрати також можна віднести до матеріальної шкоди, що була завдана ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що трапилось по вині ОСОБА_2 . За таких обставин, у зв`язку із доведеністю вини ОСОБА_2 в спричиненні ДТП та завдання останнім ОСОБА_1 матеріальних збитків, наявні всі підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля (за мінусом суми страхового відшкодування 127 400 грн.) - в сумі 349 437,25 грн.; франшизи в сумі 2 600 грн; 58 000,00 грн - вартості знищених зелених насаджень, яку сплатив ОСОБА_1 їх власнику ОСОБА_3 , всього із Відповідача-1 в судовому порядку позивач просить стягнути завдану майнову шкоду від ДТП, що становить 410 037,25 грн. Крім того, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яку ОСОБА_1 оцінив на суму 40 000 грн, яку просить стягнути з винуватця ДТП. Вказав, що позивач у зв`язку з ДТП переніс стрес, оскільки небезпека, що виникла під час події, несла загрозу не тільки майну, а й здоров`ю та навіть життю позивача. Також було пошкоджено його майно, що призвело до душевних страждань та витрату часу для відновлення свого порушеного права. ОСОБА_2 ігнорував свою причетність до ДТП, що змусило позивача доводити свою невинуватість в ДТП. Крім цього, він був позбавлений можливості користуватися власним автомобілем, через що порушились його нормальні життєві зв`язки, йому довелося змінити свої звички та спосіб пересування. Стороною позивача зроблено заяву про орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу та зазначено, що у випадку задоволення позовних вимог буде подано всі підтверджуючі документи щодо понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу впродовж 5 днів із дня ухвалення відповідного судового рішення. Просив: - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля в сумі 349 437,25 грн., франшизу в сумі 2600 грн., матеріальну шкоду у вигляді грошової компенсації за пошкодження майна ОСОБА_3 на суму 58 000 грн. та моральну шкоду в сумі 40 000 грн.; - стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за полісом №206777468 за завдану позивачу ОСОБА_2 матеріальну шкоду від пошкодження автомобіля в сумі 127 400 грн.; - стягнути з відповідачів судові витрати по справі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду у розмірі 407 437,25 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 37 374,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Захід забезпечення у виді арешту на автомобіль марки Fiat Doblo, 2009 року випуску, д. н. з. НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 залишено в дії протягом 90 днів з дня набрання цим рішенням законної сили. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі вказує, що будучи допитаним в суді першої інстанції експерт ОСОБА_5 підтвердив ряд допущених помилок у висновку експерта №36-06-23 від 19 червня 2023 року, однак зазначив їх як помилковими описками, які не впливають на результати висновків, при цьому погодився з тим, що відповідно до методики проведення експертизи коефіцієнт зносу та показники одометра впливають на ринкову вартість транспортного засобу. Оскільки експертом не розраховано коефіцієнт фізичного зносу КТЗ та не скористався послугами комп`ютерної діагностики для встановлення фактичного пробігу автомобіля, тому ринкова вартість транспортного засобу відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» зазначена у висновку не вірно, а отже даний висновок не може бути належним та допустимим доказом. Також висновок експерта №36-06-23 від 19 червня 2023 року складений з порушенням процедури проведення експертиз. Зокрема, на 10 арк. висновку, огляд транспортного засобу Ford Mustang державний номерний знак НОМЕР_1 проводився 10 травня 2023 року на вул.Авангардній, 11, в м. Чернівці лише в присутності власника транспортного засобу ОСОБА_1 , відповідно за відсутності ОСОБА_6 , при цьому позивачем не надано докази що підтверджують отримання належного повідомлення відповідача про час, дату та місце проведення огляду, що є обмеженням в правах ОСОБА_6 оскільки він не мав змоги підтвердити наявність перерахованих пошкоджень, заявляти клопотання чи заперечення стосовно огляду. Як вбачається з висновку експерта на аркуші 9 зазначено, що «висновки дослідження є достовірними за таких умов: показники одометра (лічильника пробігу) КТЗ відповідають його дійсному пробігу, одометр не піддавався впливу з метою фальсифікації його показів», однак на аркуші 10 в таблиці зазначено, що показання одометра не встановлено, а тому висновок експерта без встановлення експлуатаційного пробігу транспортного засобу не може бути належним та допустимим доказом. На аркуші 11 висновку зазначено, що калькуляція на ремонт складається на підставі технічного огляду автомобіля Ford Mustang державний номерний знак НОМЕР_1 від 10 квітня 2023 року, що не відповідає дійсності. На аркуші 12 висновку зазначено, що враховуючи викладене, в даному випадку дату виготовлення КТЗ прийнято 01 квітня 2006 року, що також не відповідає дійсності. На аркуші 17 висновку, експертом зазначено, що досліджуваний автомобіль Ford Mustang державний номерний знак НОМЕР_1 має строк експлуатації 16 років 5 місяців і 6 днів, тому визначити розрахунковий коефіцієнт фізичного зносу не є необхідним. Однак дані та розрахунки зазначені у висновку не відповідають дійсності, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію зазначений транспортний засіб 2014 року випуску, тобто на момент проведення огляду строк експлуатації не перевищує 10 років. Вважає, що ринкова вартість транспортного засобу Ford Mustang державний номерний знак НОМЕР_1 яка визначена в сумі 668 753 грн. (що еквівалентна 18 287, 6 USD, при курсі НБУ 02 лютого 2023 року 1 USD = 36,5686 грн.) експертом значно завищена, оскільки відповідно до ринкової вартості платформи онлайн об`яв інтернет сайту OLX вартість аналогічних автомобілів навіть новішого року випуску не перевищує 15 000 USD, що підтверджується скрін фото з вказаного сайту. Крім цього, вважає, що висновок експерта № 36/1-06-23 авто-товарознавчої експертизи від 27 червня 2023 року щодо визначення вартості утилізації транспортного засобу Ford Mustang державний номерний знак НОМЕР_1 також не може бути належним та допустимим доказом з наступних підстав. Відповідно до методики проведення експертизи щодо вартості утилізації КТЗ пошкодженого при ДТП необхідно: визначити ринкову вартість; визначити коефіцієнт фізичного зносу; визначити обсяг та номенклатуру робіт для утилізації КТЗ, перелік складових (запасних частин, агрегатів), придатних для подальшої експлуатації; визначити ліквідаційну вартість КТЗ; визначити вартість металобрухту складових, що залишилися; визначити утилізаційну вартість КТЗ. Ураховуючи методичні рекомендації вбачається, що ринкова вартість експертом визначена з їх порушенням, коефіцієнт фізичного зносу взагалі не розраховано, відсутній перелік складових частин придатних для подальшої експлуатації та їх вартість, ліквідаційна вартість КТЗ не визначалась, вартість металобрухту складових також не визначалась, а утилізаційна вартість експертом визначена без будь яких розрахунків, порівняльним аналізом, при штучно створених доказах. Враховуючи викладене посилання експерта на порівняльний аналіз аналогічного транспортного засобу з метою визначення вартості утилізації КТЗ недоречне, оскільки з наведених експертом аналогічних пошкоджених транспортних засобів неможливо визначити що їх технічний стан є аналогічним, з тими самими пошкодженнями, так як візуально їх визначити неможливо. А тому, відповідно до вище зазначених норм методики вартість утилізації транспортного засобу Ford Mustang державний номерний знак НОМЕР_1 можливо встановити лише на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу або дефектування. Разом з цим виникає сумнів і порівняльний аналіз експерта, оскільки сторінка інтернет сайту OLX виглядає по іншому, як наведено експертом, та візуально видно втручання у фото та накладення частин фото один на одного, крім того на даному сайті всі ціни на автомобілі зазначаються в національній валюті, а саме гривні, а на представлених експертом фото зазначено в доларах США. Крім цього, звертає увагу на сумнів у висновку експерта по визначенню вартості утилізації КТЗ, який знову ж таки підтверджує фальсифікацію доказу, яка полягає в тому що на трьох представлених витягів з інтернет сайту OLX пошкоджених автомобілів, що на аркушах 7, 8, 9 висновку всі три оголошення опубліковані 26 червня 2023 року, тобто за 1 день до складання висновку, при цьому всі три продавці - користувачі сайтом, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали користуватись послугами сайту лише з червня 2023 року, при цьому на всіх фото відсутні номерні знаки, які б вказували на належність транспортних засобів до реєстрації на території України, а тому це все вказує на штучність створення доказу. Враховуючи викладене вважає, що висновок експерта №36/1-06-23 авто-товарознавчої експертизи від 27 червня 2023 року щодо визначення вартості утилізації транспортного засобу Ford Mustang державний номерний знак НОМЕР_1 не може бути належним та допустимим доказом в даній цивільній справі. У зв`язку із виявленим сумнівом в належності доказів, а саме висновків експерта за №36-06-23 від 19 червня 2023 року та №36/1-06-23 стороною відповідача до суду було заявлено клопотання про проведення повторних аналогічних експертиз із залученням іншого експерта, при цьому позивач підтвердив наявність у нього у власності автомобіля в пошкодженому стані. Однак під час розгляду клопотання позивач заперечував щодо проведення повторних експертиз, а судом було безпідставно відмовлено в задоволенні заявленого клопотання, що на його думку унеможливлює встановити фактичну шкоду завдану позивачу. Крім цього, згідно постанови Чернівецького апеляційного суду від 28 квітня 2023 року у справі №715/562/22 відносно ОСОБА_1 апеляційним судом встановлено: «Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, кому саме заподіяна шкода, хто є власником пошкодженого майна, характер та розмір збитків. Працівниками поліції не встановлено потерпілих та не зазначено їх у протоколі. Приймаючи рішення у справі, суд не звернув уваги на вказані обставини, тому прийшов до помилкового висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.» Отже, постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 квітня 2023 року у справі №715/562/22 не встановлено заподіяння матеріальної шкоди в ДТП 15 лютого 2022 року за участю позивача. Також в даній постанові апеляційного суду вказано: «Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується порушення п.12.1 ПДР. Згідно з висновку експерта від 17 травня 2022 року, в діях ОСОБА_1 вбачається невідповідність п.10.1 та п.12.3 ПДР, що з технічної точки зору, перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП. Суд, викладаючи у постанові обставини, які вважав встановленими, самостійно сформулював обвинувачення за п.10.1 та п.12.3 ПДР, чим вийшов за межі протоколу, яким ОСОБА_1 , інкримінується порушення п.12.1 ПДР, що є неприпустимим. При цьому апеляційним судом не спростовано висновку експерта від 17 травня 2022 року та порушення ОСОБА_1 п.п.12.1, 10.1 та п.12.3 ПДР України, що перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП. При цьому згідно постанови Чернівецького апеляційного суду від 09 травня 2023 року у справі №715/483/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.5 ст.122 КпАП України, що не є встановленням безпосереднього причинного зв`язку між його діями і заподіянням шкоди автомобілю позивача та іншому майну, оскільки дана стаття не передбачає обов`язкового настання такого наслідку, як пошкодження транспортного засобу чи іншого майна. Даною постановою апеляційного суду не встановлено причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та заподіянням матеріальної шкоди позивачу. І крім того, постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 квітня 2023 року у справі №715/562/22 встановлено відсутність заподіяння матеріальної шкоди в ДТП за участю позивача. Під час надання пояснення в суді позивач зазначив, що оскільки його автомобіль вважається фізично знищеним, тому він утилізований, однак не надав доказів цього, при цьому завів суд в оману. Як встановлено з відкритих реєстрів (https://opendatabot.ua) автомобіль марки Ford Mustang державний номерний знак НОМЕР_1 28 травня 2024 року перереєстрований із укладанням договору купівлі продажу через електронні сервіси та зовнішні ресурси, а тому позивач і заперечував проти проведення повторної авто товарознавчої експертизи, оскільки зазначений транспортний засіб не являється фізично знищеним і проданий для подальшої експлуатації. Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про утилізацію транспортних засобів» передача транспортного засобу, що утилізується, до пункту прийому здійснюється власником транспортного засобу або уповноваженою ним особою після зняття такого транспортного засобу з обліку у відповідному підрозділі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху, або у підрозділах уповноваженого органу, яким проведено відомчу реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про утилізацію транспортних засобів» при прийнятті на утилізацію транспортного засобу пункт прийому видає власнику транспортного засобу або уповноваженій ним особі довідку про прийняття транспортного засобу на утилізацію. Довідка про прийняття транспортного засобу на утилізацію оформлюється у трьох примірниках, два з яких видаються власнику транспортного засобу, а третій залишається в особи, яка утримує пункт прийому. Сторона відповідача стверджувала, що в разі проведення додаткових товарознавчих експертиз і встановлення фактичної шкоди позивачу, відповідач отримавши у власність пошкоджений транспортний засіб відповідно до висновків добровільно би відшкодував завдану шкоду. Отже ОСОБА_1 не здійснив належним чином утилізацію транспортного засобу, в порядку визначеному нормами чинного законодавства та не передав пошкоджений транспортний засіб ОСОБА_2 для набуття права отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 125/1216/20. Крім цього, як доказ витрат коштів за знищені туї позивач ОСОБА_1 подав до суду розписку ОСОБА_3 про отримання коштів в сумі 58 000 грн. та відсутність претензій. Однак дана розписка не може бути належним і допустимим доказом, оскільки ОСОБА_3 не зазначив кількість пошкоджених кущів, їх вартість, вартість відновлених робіт та не надав експертної оцінки пошкодженого майна, і в свою чергу позивач не надав суду зазначених доказів. Крім цього в суді першої інстанції ОСОБА_1 відмовився від допиту в суді ОСОБА_3 щодо визначення спричиненої йому шкоди внаслідок пошкодження майна та підтвердження написаної ним розписки, а тому суд першої інстанції прийняв помилкове рішення щодо задоволення вимог в цій частині. Разом з цим, відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України в разі виникнення небезпеки чи перешкоди для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. А тому, з огляду на вимоги ПДР, враховуючи слідову інформацію в місці ДТП та матеріали справи вбачається, що ОСОБА_1 не дотримався вимог п. 12.3 Правил, змінив напрямок руху вправо з межі дороги, хоча для нього не було такої необхідності, чим своїми діями допустив пошкодження насаджень. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди вважає, що в задоволенні слід відмовити, оскільки не доведено наявність та наслідки моральних страждань внаслідок ДТП. Щодо вимог позивача в частині відшкодування судових витрат, то позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів для відшкодування йому матеріальної ( майнової) та моральної шкоди, тому судові витрати не можуть покладатися на відповідача. Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі вказував, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням постанови про повне задоволення позовних вимог. Вказав, що ані Закон №1961-ІУ, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства (стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Щодо поважності причин пропуску річного строку суд також прийшов до помилкового, на думку апелянта, висновку про те, що «позивач не посилається на те, що не звернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його волі, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування». Апелянт вказує, що у позовній заяві зазначалося про те, що в порушення вимог ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_1 про назву та місцезнаходження свого страховика та не надав відомості про наявний у нього страховий поліс, а також не повідомив страхову компанію про пошкоджений транспортний засіб ОСОБА_1 та його місцезнаходження. Більше того, ОСОБА_2 не повідомив поліції відомості про поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності навіть під час складення схеми ДТП, де його автомобіль позначений на схемі як «учасник події», однак у розділі «обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів та назва страхової організації, що його видала» запис про страховий поліс ОСОБА_2 відсутній. ОСОБА_1 , який ледь не загинув у ДТП та був дуже наляканий під час фіксації наслідків ДТП, вважав, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у ОСОБА_2 був відсутній. Саме бездіяльність ОСОБА_2 стала першопричиною неможливості ОСОБА_10 звернутися одразу ж до страхової компанії винуватця ДТП. Про те, що на момент ДТП станом на 15 лютого 2022 року цивільна відповідальність належного ОСОБА_2 транспортного засобу Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» полісом №206777468 та ОСОБА_6 виконав свої обов`язки, повідомивши страховика про страховий випадок - позивачу ОСОБА_1 нічого не було відомо аж до моменту, коли ОСОБА_1 звернувся із позовом до Кіцманського районного суду Чернівецької області та про дану обставину було зазначено у відзиві від 05 березня 2024 року. Крім того, якщо ОСОБА_2 повідомив страхову компанію про ДТП, то з невідомих причин із ОСОБА_1 не зв`язувався жоден аварійний комісар для огляду пошкодженого майна, а тому він не знав про страховку. Дізнавшись із відзиву про страховий поліс, було подано адвокатський запит №21 від 22 березня 2024 року та 27 березня 2024 року адвокатом Кирилюк Т.А. було отримано від ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» відповідь №ЦВ-032940 на вищезазначений адвокатський запит, у якій було підтверджено, що відповідальність ОСОБА_2 дійсно є застрахованою і що 16 лютого 2022 року від нього надійшло письмове повідомлення щодо події, яка сталася 15 лютого 2022 року. До позову також було додано направлений в інтересах ОСОБА_1 адвокатський запит №31 від 09 травня 2024 року до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп», в якому просили страховика надати копію страхового полісу №206777468, відповідно до якого ОСОБА_2 застрахував свою відповідальність як власник транспортного засобу марки Fiat Doblo, д.н.з. НОМЕР_2 та повідомити страхову суму, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов страхового полісу №206777468, а також розміру встановленої у договорі страхування франшизи, так як ОСОБА_2 довго не надавав навіть в суді копію страхового полісу. Листом від 11 травня 2024 року за №ЦВ-032940/1 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» повідомила, що за договором страхування, укладеним із ОСОБА_2 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану життю та здоров`ю складає 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн., розмір франшизи - 2600 грн. Заяву про здійснення страхової виплати 08 травня 2024 року було надіслано поштовим зв`язком до страховика, крім того, копія заяви та долучених до неї документів також 08 травня 2024 року була направлена на електронну пошту страхової компанії, однак страховик взагалі проігнорував як даний електронний лист, так і письмову заяву з додатками, яку сам підтверджує, що отримав 13 травня 2024 року. Щодо строків подання заяви про виплату страхового відшкодування, то вона була подана впродовж одного року із дня, коли позивачу стало відомо, що він має право на виплату страхового відшкодування та в межах трирічного строку позовної давності з моменту настання ДТП. Станом на 15 лютого 2023 року (один рік із дня настання ДТП) ОСОБА_1 ще не знав про страховий поліс, а крім того, він не міг звертатися до страхової компанії із відповідною заявою, так як на той час ще не було прийнято постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області по справах №715/483/22 та №715/562/22 відносно притягнення до відповідальності особи, винної у даному ДТП. Надалі, 21 березня 2023 року було прийнято дві постанови, відповідно до яких ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав винним в порушенні ПДР, а ОСОБА_2 - ні, внаслідок чого обидві постанови були оскаржені в апеляційну інстанцію. Лише 09 травня 2023 року Чернівецький апеляційний суд притягнув ОСОБА_2 за порушення правил дорожнього руху, що спричинило ДТП і лише відтоді у ОСОБА_1 з`явилась можливість звертатися до страхової компанії, що він зробив 08 травня 2024 року, коли мав для цього всі необхідні відомості про страховий поліс ОСОБА_2 . Таким чином, вищенаведеним спростовується та обставина, що позивач пропустив без поважних причин строк для звернення у страхову компанію для отримання грошової компенсації. Також суд у оскаржуваному рішенні прийшов до помилкового на думку позивача висновку, вказавши «доказів звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, яка б відповідала вимогам ст.35 Закону № 1961-ІУ, в межах річного строку не надано.» Зауваження відповідачів щодо відсутності у заяві про виплату страхового відшкодування від 08 травня 2024 року власного підпису позивача ОСОБА_1 є необґрунтованим, так як дану заяву було подано в його інтересах адвокатом та підписано дану заяву адвокатом Кирилюк Т.А., що має на це відповідні повноваження відповідно до договору про надання правової допомоги №15/22 від 11 березня 2022 року. Також у прохальній частині даної заяви чітко вказано: «прошу Вас здійснити страхове відшкодування в межах страхової суми за полісом №206777468...», а тому страховик безпідставно вказує, що йому не надходила заява на страхове відшкодування в інтересах ОСОБА_1 . Також, суд першої інстанції у рішенні вказав наступне: «враховуючи те, що в справі, яка розглядається, суд не знайшов підстав для стягнення регламентної виплати ОСОБА_1 страховиком ОСОБА_2 і така виплата не була здійснена у зв`язку із пропуском позивачем річного строку на подачу заяви на її відшкодування, розмір франшизи на суму 2 600 грн стягненню не підлягає». Однак, з таким висновком не погоджується, оскільки жодною нормою чинного законодавства не передбачено такого взаємозв`язку між виплатою страхового відшкодування та стягненням із винуватця ДТП франшизи. Навпаки, пунктом 36.6 статті 36 Закону №1961-ІУ визначено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки. Таким чином, здійснення страхової виплати здійснюється за мінусом розміру франшизи, однак стягнення франшизи є самостійним способом захисту і жодною нормою закону стягнення з винуватця ДТП франшизи не ставиться у залежність від здійснення страхової виплати страховою компанією. Так само Законом №1961-ІУ не передбачено, що з вимогою про виплату франшизи потерпілий має звертатися впродовж року із дня настання ДТП, тому дану вимогу позивач правомірно пред`явив в межах загального строку позовної давності. Щодо моральної шкоди, на думку апелянта суд не в повній мірі оцінив ризик для життя позивача в момент ДТП та ступінь його страждань, а тому розмір задоволених в цій частині вимог є недостатнім та підлягає зміні судом апеляційної інстанції. На думку апелянта моральна шкода підлягає до стягнення у заявленому розмірі в сумі 40 000 грн., оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із наслідками даної пригоди, було пошкоджено майно позивача, що призвело до сильних душевних страждань позивача, так як він змушений був нести значні витрати часу для відновлення свого порушеного права, він був позбавлений можливості користуватися власним автомобілем, через що порушились його нормальні життєві зв`язки, йому довелося змінити свої звички та спосіб пересування, ОСОБА_1 почувався дуже пригніченим через вимушені зміни у його житті та необхідність застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя. Крім того, позивач пережив сильний стрес через небезпеку, що виникла під час ДТП та несла загрозу його здоров`ю та навіть життю позивача, так як ОСОБА_1 змушений був допустити небезпечний маневр, через який міг взагалі загинути, а допустив він його для уникнення зіткнення з автомобілем відповідача, тобто рятуючи майно та життя і здоров`я відповідача від можливих наслідків прямого зіткнення автомобілів. Просив скасувати рішення в частині відмови ОСОБА_1 у позовних вимогах про стягнення страхового відшкодування та франшизи, а також моральної шкоди, яка була стягнута лише частково, та ухвалити нове рішення (постанову) у відповідній частині, якою повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за полісом №206777468 за завдану матеріальну шкоду від пошкодження автомобіля в сумі 127400 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в сумі 2600 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн.; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються зі сплати судового збору (5974,37 грн. - за подання позову до суду першої інстанції; 605,60 грн. - за забезпечення позову; 8962,50 грн. - за подання апеляційної скарги), витрат на проведення експертизи (9200 грн.) та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 36 860,00 грн., а всього - 61602,47 грн. В частині задоволених вимог у розмірі 407 437,25 гривень - рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року по справі №718/2645/24 - залишити без змін. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , відповідач ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначили, що ДТП сталося 15 лютого 2022 року, однак позивач не подавав до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» заяву про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, в порядку ст.ст. 35-36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування страховиком та для відмови у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп». Сторона позивача стверджує, що позивач не знав про наявність у ОСОБА_2 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відразу після ДТП, а дізнався лише 05 березня 2024 року. Однак це не відповідає дійсності, оскільки судовим експертом Павлишиним Я.Д. направлялося повідомлення до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» (вих.№ 21-п-05-22 від 03 травня 2022 року) про проведення огляду автомобіля позивача 10 травня 2022 року, в якому зазначалося, що відповідальність водія автомобіля Fiat Doblo д.н. НОМЕР_3 застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» за полісом № 206777468. Про це також вказано і в повідомленні-відповіді експерта Павлишина Я.Д. від 26 березня 2024 року на адвокатський запит представника позивача, копія якого надана з позовною заявою. Таким чином позивач знав про наявність полісу страхування № ЕР-206777468, укладеного з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп», що найменше з травня 2022 року, що підтверджується також і поясненнями позивача в суді першої інстанції (запис яких міститься в матеріалах справи), де він вказав, що ОСОБА_11 не сказав йому, що звертався у страхову компанію, а не те, що він не казав про наявність в нього полісу страхування. І крім того, інформація про наявність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є в загальному доступі в централізованій базі даних МТСБУ, та перевіряється за державним номером транспортного засобу. Крім того, згідно постанови Чернівецького апеляційного суду від 28 квітня 2023 року у справі №715/562/22 провадження у справі про адмінправопорушення за ст.124 КпАП України відносно позивача було закрито у зв?язку із відсутністю в його діях складу адмінправопорушення в ДТП 15 лютого 2022 року. Саме подання заяви про страхове відшкодування на протязі року від цієї дати (28 квітня 2023 року) могло вважатися поданням заяви про страхове відшкодування з порушенням встановлених строків з поважних причин. Рішення про здійснення страхового відшкодування/відмову у здійсненні страхового відшкодування страховик зобов`язаний прийняти після отримання заяви про страхове відшкодування (п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (п.120 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17). Однак позивач не звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування в позасудовому чи судовому порядку на протязі року ні з моменту ДТП (15 лютого 2022 року), ні з моменту, коли стало відомо про наявність полісу страхування (травень 2022 року), ні з моменту ухвалення постанови апеляційного суду про відсутність в його діях складу адмінправопорушення (28 квітня 2023 року), ні з моменту ухвалення постанови апеляційного суду відносно ОСОБА_2 (09 травня 2023 року). Обставин, які б заважали йому це зробити вчасно, в межах строків передбачених законом не встановлено. Повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку від 07 травня 2024 року (саме повідомлення, а не заяву про страхове відшкодування), подане представником позивача, не є заявою про страхове відшкодування, оскільки за формою та змістом не відповідає вимогам ст. ст. 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року. Крім того, дане повідомлення не містить банківських реквізитів позивача для перерахування йому страхового відшкодування, а отже, не було спрямоване на отримання страхового відшкодування позивачем, оскільки згідно п.36.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Також дане повідомлення про подію було отримано 13 травня 2024 року, тобто поза межами всіх встановлених та розумних строків. Таким чином позивач більше 2-х років не вчиняв активних необхідних дій, спрямованих на отримання страхового відшкодування та не звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку. Тому обставини пропуску цього строку не можна визнати поважними. Позивачем не доведено, що не звернення до страховика було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому, з огляду на вищевикладене, підстав для задоволення позову немає. Крім того, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№1961-IV від 01 липня 2004 року) не прив`язує необхідність звернення потерпілого до страховика за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із заявою про страхове відшкодування на протязі року з моменту ДТП до моменту встановлення судовим рішенням вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована. Тому посилання позивача та його представника на тривалий розгляд справи про адміністративне правопорушення та відсутність постанови про притягнення страхувальника до адміністративної відповідальності є безпідставними, оскільки такі не ґрунтуються на положеннях статті 35 Закону № 1961-IV. Оскільки відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності страхувальника не свідчить про неможливість звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, з огляду на вищевикладене. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 року №161/8285/22, у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 року у справі № 686/20281/21 (провадження № 61-9642 св 22), від 17.04.2024 року у справі № 552/7011/22 (провадження № 61-2109 св 24), від 24.04.2024 року у справі № 243/880/23 (провадження № 61-18255 св 23). Про це обґрунтовано вказано і у рішенні суду першої інстанції у цій справі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кирилюк Т.А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог без змін. Посилалась на те, що наявність підстав для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 була доведена суду належними і допустимими доказами, яким суд дав правильну оцінку. Висновком судового експерта Павлишина Я.Д. №36-06-23 авто-товарознавчої експертизи про вартість матеріального збитку від 19 червня 2023 року, завданого власнику автомобіля FORD MUSTANG, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та економічної доцільності проведення відновлювального ремонту, відповідно до якого: 1) матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля FORD MUSTANG, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження під час ДТП 15 лютого 2022 року, станом на день виконання експертизи, становить 668 753,25 грн.; 2) проводити відновлювальний ремонт автомобіля FORD MUSTANG, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодження під час ДТП 15 лютого 2022 року економічно не доцільно. Окрім того, 27 червня 2023 року судовим експертом Павлишиним Я.Д. також було підготовано висновок експерта №36/1-06-23 авто-товарознавчої експертизи про вартість утилізації автомобіля FORD MUSTANG, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якої, залишкова вартість автомобіля (вартість утилізації) становить 189 316 грн. Висновки даних судових експертиз представником ОСОБА_2 всіляко заперечувалися як в суді першої інстанції, так і заперечуються в поданій апеляційній скарзі, однак вони жодним чином не були спростовані відповідачем належними і допустимими доказами. У поданій апеляційній скарзі представник апелянта ОСОБА_12 ставить під сумнів висновок експерта, посилаючись на те, що огляд транспортного засобу проводився без участі ОСОБА_2 . Однак, на сторінці 45-46 наданого позивачем висновку авто-товарознавчої експертизи про вартість матеріального збитку №36-06-23 від 19 червня 2023 року міститься повідомлення ОСОБА_2 про те, що 10 травня 2022 року буде проводитись огляд автомобіля експертом ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 . Також експертом долучено докази поштового направлення цього повідомлення на адресу ОСОБА_2 цінним листом з описом-вкладення, а саме повідомлення було направлено завчасно 03 травня 2022 року. Таким чином, позивачем були надані докази належного повідомлення ОСОБА_2 про огляд автомобіля, на який апелянт просто не з`явився. Щодо наведених у апеляційній скарзі зауважень до змісту експертизи із посиланням на методику її проведення, вважає, що представник апелянта, не являючись експертом у відповідній галузі, не може самостійно давати рецензію та висновок ліцензованого експерта. В матеріалах справи міститься лист від 22 березня 2024 року, у якому судовим експертом Павлишиним Я.Д. було дано пояснення на зауваження ОСОБА_12 . Таким чином, експертом було спростовано зауваження представника відповідача щодо наданих ним висновків судової експертизи. Крім того, будучи допитаним в якості експерта в судовому засіданні, ОСОБА_5 відповів на всі зауваження представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_12 , про які він і надалі заявляє у своїй апеляційній скарзі. Представником апелянта ОСОБА_12 також у скарзі вказано, що ОСОБА_1 нібито ввів суд в оману, що його автомобіль вважається фізично знищеним та підлягає утилізації. На підтвердження цього апелянт інтегрував у текст апеляційної скарги якусь картинку із назвою «Опендатабот», якою він вважає доведеною перереєстрацію транспортного засобу. По-перше, представнику позивача адвокату Кирилюк Т.А. нічого не відомо ні про яку перереєстрацію транспортного засобу і жодних офіційних документів про це у матеріалах справи не міститься. По-друге, фізичне знищення автомобіля було підтверджено судовою експертизою та іншими наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі, показами свідка ОСОБА_1 , поясненнями судового експерта Павлишина Я.Д., фото- та відео- доказами. ОСОБА_1 дійсно віддав автомобіль на СТО на реалізацію, але йому нічого не відомо про перереєстрацію авто, так як воно мало бути виставлено на продаж по запчастинах. Крім того, це немає нічого спільного із відмовою суду першої інстанції у проведенні повторної експертизи, оскільки проведення повторної експертизи було можливим і на підставі матеріалів судової справи, повторний огляд автомобіля для цього не є обов`язковим, однак суд відмовив у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи у зв`язку із його необґрунтованістю, а крім того, таке клопотання було заявлено аж на стадії після дослідження письмових доказів по справі та перед судовими дебатами, та воно ґрунтувалося на тих самих зауваженнях, які до цього вже були спростовані у судовому засіданні, та не містило нових об`єктивних доводів на користь задоволення такого клопотання. Щодо сплачених ОСОБА_3 за знищені внаслідок ДТП туї, то розмір здійснених виплат по відшкодуванню завданих йому внаслідок ДТП збитків позивачем було підтверджено суду першої інстанції розпискою про отримання коштів в сумі 58000 грн. від власника земельної ділянки, на яку залетів внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_1 , а відповідно і власника зелених насаджень на цій ділянці. Також пошкодження цих зелених насаджень внаслідок дій ОСОБА_2 було доведено дослідженим в судовому засіданні відеозаписом ДТП, з якого чітко вбачається, що під час ДТП було повністю знищено (знесено) 7 туй висотою орієнтовно 3 м та дорожній знак 3.35, що вже було також раніше встановлено постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 квітня 2024 року, яка міститься в матеріалах справи. У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 заперечує розписку про отримання коштів в сумі 58000 грн. в якості належного і допустимого доказу по справі, так як у ній не зазначено кількості пошкоджених кущів та вартості відновлювальних робіт. Разом з тим, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні правильно вказав наступне: «Постановою Чернівецького апеляційного суду №715/562/22 від 28 квітня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 пошкодив власний автомобіль марки «Fort Mustang», яким він керував на належних правових підставах, та допустив наїзд на перешкоду, зокрема, сім штук туй та дорожній знак 3.35, в результаті чого автомобіль, дорожній знак та туї отримали механічні пошкодження. Вказані туї розташовані на території ресторану «Надія» та шиномонтажу «DimArtAuto», які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Власником майна є ОСОБА_3 , що підтверджується інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 жовтня 2023 року. Відповідно до розписки, яка видана ОСОБА_3 15 лютого 2022 року, ОСОБА_1 відшкодував ОСОБА_3 грошові кошти на суму 58 000 грн. за знищені туї в результаті ДТП. Враховуючи те, що єдиним винуватцем ДТП є ОСОБА_2 , тому з нього підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 матеріальна шкода в розмірі 58 000 грн., яку він відшкодував ОСОБА_3 , як третій особі, яка постраждала в наслідок ДТП.» Крім того, апелянтом не було надано жодних доказів, в тому числі, експертиз чи оцінок, які би спростували розмір здійсненого ОСОБА_1 відшкодування як такого, що не відповідає ринковій вартості такого роду дерев з врахуванням їх багатобічності та висоти. Також на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції не в повній мірі зміг оцінити ризик для життя позивача в момент ДТП та ступінь його страждань, а тому розмір задоволених вимог в частині моральної шкоди є недостатнім та підлягає зміні судом апеляційної інстанції, про що ОСОБА_1 також подано апеляційну скаргу. Крім того, позивач змушений додатково нести витрати на правову допомогу адвоката, в тому числі і в суді апеляційної інстанції по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , а тому ним будуть заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу також і за підготовку адвокатом даного відзиву та за участь адвоката в судових засіданнях по даній справі, якщо такі матимуть місце.

Мотивувальна частина Межі розгляду справи Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, приходить до наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 15 лютого 2022 року близько 15 год. керуючи автомобілем марки «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , в с. Чагор на нерегульованому перехресті, виїжджаючи із другорядної дороги з вул. Небесної Сотні на вул. Головну, не надав перевагу в русі автомобілю «Ford Mustang», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку по вул. Головній, чим спричинив аварійну ситуацію останньому та змусив його змінити швидкість та напрямок руху, що призвело до настання ДТП. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 5 ст. 122 КУпАП. Постановою Чернівецького апеляційного суду № 715/483/22 від 09 травня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вказаному ДТП, однак провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Відповідно до висновку експерта авто-товарознавчої експертизи про вартість матеріального збитку та економічної доцільності проведення відновлювального ремонту № 36-06-23 від 19 червня 2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_1 складає 1 159 792,60 грн, що перевищує ринкову вартість КТЗ на дату виконання експертизи, яка становить 668 753, 25 грн. Отже, матеріальний збиток завданий ОСОБА_1 в результаті пошкодження під час ДТП 15 лютого 2022 року на дату проведення експертизи становить 668 753, 25 грн. Відповідно до висновку експерта авто-товарознавчої експертизи про вартість утилізації автомобіля «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_1 № 36/1-06-23 від 27 червня 2023 року, вартість утилізації цього автомобіля становить 189 316 грн. За заявою сторони позивача суд викликав експерта ОСОБА_5 , який виконував описані вище експертизи, для надання усних пояснень щодо його висновків. З приводу висновку авто-товарознавчої експертизи про вартість матеріального збитку та економічної доцільності проведення відновлювального ремонту № 36-06-23 від 19 червня 2023 року ОСОБА_5 пояснив, що на аркушах 45-46 є копії його запрошень із описом вкладення всіх сторін на огляд транспортного засобу, в тому числі і відповідача ОСОБА_2 , але повідомлення про вручення йому не повернулося. Огляд транспортного засобу проводив органолептичним методом, експертною лінійкою, фото та відео засобами. Авто було дуже пошкоджене. Показник одометра неможливо було встановити через відсутність електроживлення в автомобілі. Електрика експерт не залучав за відсутністю такою потреби. «Недопробіг» в будь-якому випадку впливає в бік збільшення вартості авто. ОСОБА_5 знайшов саме це авто на американському сайті з пробігом 90 000 км. Далі експерт скористався нормативним показником одометра (додаток № 4 у висновку, аркуш 39)., який для цього авто становить 22000 км/рік. Пробіг авто експерт не вираховував. На аукціоні на американському сайті саме це авто (співпав він код) було виставлене 26.12.2016 за ціною 15286 доларів США. Зазначений строк експлуатації автомобіля 16 років (аркуш 17) є опискою експерта, яка не впливає на висновок. Правильний строк експлуатації 9 років 2 місяці 18 днів (аркуш 15). Коефіцієнт фізичного зносу не було потреби визначати через знищення автомобіля. Основне джерело інформації експерта бюлетень авто товарознавця № 129 від 19.06.2023. Транспортних засобів із подібними пошкодженнями не було в Україні, хоча методика дозволяє брати до уваги автомобілі із подібними пошкодженнями. Три світлини з пошкодженими автомобілями з`явилися в однин день на сайті. На момент ДТП 15 лютого 2022 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп». З адвокатського запиту ОСОБА_13 № 21 від 22 березня 2024 року слідує, що сторона позивача звернулася до страхової компанії із запитом чи повідомляв ОСОБА_2 її про страховий випадок, який стався 15 лютого 2022 року. Відповіддю № ЦВ-032940 від 27 березня 2024 року сторону позивача повідомлено про те, що ОСОБА_2 повідомив страхову компанію 16 лютого 2022 року про ДТП, яка сталася 15 лютого 2022 року. Крім того, адвокатом позивача зроблено запит №31 від 09 травня 2024 року до ПАТ «Українська страхова компанія ««Княжа Вієна Іншуранс Груп» з метою отримання копії страхового полісу ОСОБА_2 та інформації про розмір страхової виплати. 11 травня 2024 року страхова компанія відмовила адвокату Кирилюк Т.А. у наданні копії страхового полісу з тих підстав, що інформація, яка міститься в ньому є таємницею страхування. В цьому ж листі підтверджено факт страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 на момент ДТП та вказано розміри страхових сум. 08 травня 2024 року ОСОБА_1 направив до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, для виплати йому страхового відшкодування, у якій просив страхову компанію здійснити страхове відшкодування в межах страхової суми за полісом №206777468 завданої ОСОБА_1 . ОСОБА_2 матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля в розмірі 479 437 грн та матеріальної шкоди у виді грошової компенсації за пошкодження майна ОСОБА_3 на суму 58 000 грн. Відповідь страхової компанії на звернення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутня. З розписки ОСОБА_3 , яка видана ним 15 лютого 2022 року, встановлено, що ОСОБА_1 оплатив вартість пошкоджених туй, які знаходилися на території ресторану «Надія», поблизу якого сталася ДТП, на суму 58 000 грн. З дослідженого в судовому засіданні диску з відеозапису події ДТП (а.с.11) встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на автомобілі Fiat виїхав з другорядної дороги на зустрічну полосу руху, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 на автомобілі Mustang змінив напрямок руху з метою уникнення зіткнення та заїхав в туї. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом № 1961-IV. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок. Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18. Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, з урахуванням установлених у цій справі обставин, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 26Закону України від 07 березня 1996 року№ 85/96-ВР «Про страхування» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 6 частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема за наявності інших підстав, встановлених законом. Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Щодо вирішення позову до страхової компанії Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до страхової компанії, суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася 15 лютого 2022 року, із повідомленням до страховика позивач звернувся 08 травня 2024 року, при цьому доказів звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, яка б відповідала вимогам ст.35 Закону № 1961-IV в межах річного строку не надано, отож позивачем пропущено річний строк звернення до страховика. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95 цс 20, зазначено, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на принцип добросовісності визначає, якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відтак, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104 гс 18)). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406 цс 19) дійшла правового висновку про те, що зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає. Із аналізу положень спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Що стосується добросовісних дій потерпілої сторони, то представник позивача зазначала про те, що строк на подачу заяви про страхове відшкодування завданої шкоди пропущено з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 не повідомив ні позивача, ні працівників поліції про назву та місцезнаходження свого страховика та не надав відомості про наявний у нього страховий поліс. Крім цього, в момент вчинення ДТП працівниками поліції було складено два протокола про вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, на відповідача ОСОБА_2 та на позивача. Вказані справи про адміністративні правопорушення судами розглядалися більше року. Таким чином, позивач не міг звертатися до страхової компанії із відповідною заявою до встановлення судом винної у ДТП особи. Лише 09 травня 2023 року Чернівецький апеляційний суд притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене ДТП і тільки з цього часу у позивача з`явилась можливість звертатися до страхової компанії, що він зробив 08 травня 2024 року. За таких обставин вважає, що річний строк для звернення до страховика із заявою про страхове відшкодування пропущено з поважних причин. Колегія суддів з такими доводами представника позивача не погоджується. Щодо доводів представника позивача про те, що ОСОБА_1 не було відомо про наявність у ОСОБА_2 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то колегія суддів зазначає, що інформація про наявність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є в загальному доступі в централізованій базі даних МТСБУ та перевіряється за державним номером транспортного засобу. Таким чином позивач та його представник могли дізнатися про наявність у ОСОБА_2 страхового полісу з відкритого реєстру в базі даних МТСБУ. Крім цього, встановлено, що спірна ДТП сталася 15 лютого 2022 року. Так, у квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до експерта ОСОБА_5 про проведення огляду транспортного засобу. Експертом направлялося повідомлення до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» (вих.№ 21-п-05-22 від 03 травня 2022 року) про проведення огляду автомобіля позивача 10 травня 2022 року (том 1 а.с.42), в якому зазначалося, що відповідальність водія автомобіля Fiat Doblo д.н. НОМЕР_3 застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» за полісом № 206777468. Вказані обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 про наявність у ОСОБА_2 страхового полісу. Щодо невчасного звернення ОСОБА_1 із заявою до страхової компанії про виплату страхового відшкодування та поважності причин невчасного звернення, колегія суддів їх відхиляє з огляду на наступне. Посилання позивача на тривалість розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні спірної ДТП, є безпідставними, оскільки дана обставина не може свідчити про неможливість звернення потерпілого до страховика з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, чи пред`явлення позову про відшкодування шкоди за спірне ДТП. Такі висновки спростовують доводи апеляційної скарги у відповідній частині. При цьому цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану ДТП, наступає незалежно від вини завдавача шкоди. Подібний за змістом правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20281/21 (провадження № 61-9642 св 22), від 17 квітня 2024 року у справі № 552/7011/22 (провадження № 61-2109 св 24), від 24 квітня 2024 року у справі № 243/880/23 (провадження № 61-18255 св 23). Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що не звернення до страховика було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене, підстав для задоволення позову в частині стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії немає. Таким чином, позивачем не доведено добросовісності своїх дій при зверненні до страховика з вказаною заявою. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб лише 08 травня 2024 року, тобто з пропуском визначеного положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку для такого звернення, оскільки спірна ДТП сталася 15 лютого 2022 року. Щодо розмірів матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля. Визначаючи розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок пошкодження під час ДТП автомобіля суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку експерта №36-06-23 від 16.06.2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача перевищує його ринкову вартість, позивач згоден з визнанням його транспортного засобу фізично знищеним, тому розмір завданого збитку становить 668 53,25 грн. Відповідно до висновку №36/1-06-23 вартість утилізації залишків транспортного засобу позивача становить 189 316 грн. Таким чином, матеріальна шкода, яка завдана позивачу внаслідок ДТП становить 479 437,25 грн. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст.8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Згідно з п.30.2 ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19. На підтвердження розміру відшкодування майнової шкоди позивачем надано висновок експерта авто-товарознавчої експертизи про вартість матеріального збитку та економічної доцільності проведення відновлювального ремонту № 36-06-23 від 19 червня 2023 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_1 складає 1 159 792,60 грн, що перевищує ринкову вартість КТЗ на дату виконання експертизи, яка становить 668 753, 25 грн. Отже, матеріальний збиток завданий ОСОБА_1 в результаті пошкодження під час ДТП 15 лютого 2022 року на дату проведення експертизи становить 668 753, 25 грн. Враховуючи, що вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Ford Mustang» перевищує вартість цього автомобіля до ДТП, то автомобіль вважається фізично знищеним, що також визнається позивачем. Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика). Згідно п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень,а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Тому, з урахуванням вимог п. 1.3 даної Методики слід дійти висновку, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в п. 2.4. поняттю вартості матеріального збитку. Відповідно до п.п.7.17, 7.18, 7.20 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ. Вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування. Надаючи оцінку наявному в матеріалах справи висновку експерта №36-06-23 від 19 червня 2023 року, який покладений в основу рішення суду, на предмет відповідності його вимогам «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення останньої знайшли своє підтвердження, оскільки суд першої інстанції не врахував вимоги закону та не звернув уваги, що розрахунок суми страхового відшкодування був зроблений без урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. Крім цього, при складанні висновку експертом було допущено ряд помилок, які впливають на визначення матеріального збитку. Так, експертом зазначено, що досліджуваний автомобіль Ford Mustang державний номерний знак НОМЕР_1 має строк експлуатації 16 років 5 місяців і 6 днів, тому визначити розрахунковий коефіцієнт фізичного зносу не є необхідним. Однак дані та розрахунки зазначені у висновку не відповідають дійсності, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію зазначений транспортний засіб 2014 року випуску, тобто на момент проведення огляду строк експлуатації не перевищує 10 років. Також експертом зроблений висновок матеріальної шкоди без встановлення експлуатаційного пробігу транспортного засобу, що також впливає на визначення показників фізичного зносу автомобіля. У висновку експерта зазначено, що показання одометра не встановлено у зв`язку з його пошкодженням. Відповідно до пункту 7.11 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у разі якщо одометр технічно несправний або встановлено факт його заміни чи втручання, що призвело до зміни показань пробігу КТЗ, у подальших розрахунках слід виходити з нормативного пробігу з врахуванням строку експлуатації оцінюваного КТЗ. Згідно ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а в силу ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що висновок експерта №36-06-23 від 19.06.2023 року складений з порушенням «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», так як експертом при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу позивача, безпідставно не враховано коефіцієнт його фізичного зносу, а тому він є неналежним доказом. Схожий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2023 року (справа №715/2489/22). Крім цього, колегія суддів вважає, що висновок експерта авто-товарознавчої експертизи про вартість утилізації автомобіля «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_4 від 27 червня 2023 року також є неналежним доказом. Так, відповідно до висновку експерта авто-товарознавчої експертизи про вартість утилізації автомобіля «Ford Mustang» д.н.з. НОМЕР_4 від 27 червня 2023 року, вартість утилізації цього автомобіля становить 189 316 грн. Висновок експерта проводився шляхом порівняльного аналізу транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 з аналогічними транспортними засобами, що виставлені на продаж. Разом з тим, відповідно до методики проведення експертизи щодо вартості утилізації КТЗ пошкодженого при ДТП необхідно: визначити ринкову вартість; визначити коефіцієнт фізичного зносу; визначити обсяг та номенклатуру робіт для утилізації КТЗ, перелік складових (запасних частин, агрегатів), придатних для подальшої експлуатації; визначити ліквідаційну вартість КТЗ; визначити вартість металобрухту складових, що залишилися; визначити утилізаційну вартість КТЗ. Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ. Вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування. Дослідивши наданий позивачем висновок авто-товарознавчої експертизи про вартість утилізації автомобіля «Ford Mustang», колегія суддів встановила, що визначення утилізаційної вартості здійснено експертом без огляду технічно справних складників, не проведено їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу та не визначено результати такого діагностування. Ринкова вартість експертом визначена з їх порушенням, коефіцієнт фізичного зносу взагалі не розраховано, відсутній перелік складових частин придатних для подальшої експлуатації та їх вартість, ліквідаційна вартість КТЗ не визначалась, вартість металобрухту складових також не визначалась, а утилізаційна вартість експертом визначена без будь яких розрахунків, порівняльним аналізом, при штучно створених доказах. Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що надані позивачем висновки експертиз не відповідають вимогам законодавства України, а тому не є належними доказами у справі, що підтверджують розмір майнових збитків. Суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про доведення позивачем розміру матеріальної шкоди, завданої належному йому транспортному засобу. З огляду на викладене, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої належному йому транспортному засобу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. Щодо відшкодування матеріальної шкоди за пошкодження туй У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що з позовом про відшкодування шкоди може звернутися особа, якій завдано шкоди. Як вбачається з матеріалів справи, що спірним ДТП були пошкоджені дерева, що належать на праві власності ОСОБА_3 . Проте з позовом до винуватця ДТП потерпіла особа ОСОБА_3 не звертався. Суд першої інстанції на вказане не звернув уваги і прийшов до помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої пошкодженням туй, на користь ОСОБА_1 . Крім цього, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що розмір шкоди 58000 грн. є недоведеним, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами. Розписка про сплату позивачем ОСОБА_3 вартості пошкоджених туй, є неналежним доказом, оскільки вона не підтверджує ні кількість пошкоджених туй, ні їх вартість. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 58000 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Щодо стягнення моральної шкоди Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України). Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі №686/12403/21 зроблено висновок, що: «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат. Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства». Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Установлено, що позивач обґрунтовує вимоги про стягнення моральної шкоди тим, що унаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав душевних страждань у зв`язку з пошкодженням майна, а саме транспортного засобу, що зумовило зміни звичного способу життя та необхідність протягом тривалого часу прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права та отримання відшкодування. Установивши, що неправомірними діями ОСОБА_2 , унаслідок яких ОСОБА_1 отримав пошкодження майна, яке він використовував на відповідній правовій основі, останньому були завданні душевні страждання та психологічні переживання, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями відповідача та нанесенням моральної шкоди позивачу. Разом з тим, оцінюючи моральну шкоду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі врахований характер заподіяння моральної шкоди позивачу, тривалість вирішення питання про притягнення відповідача ОСОБА_2 до відповідальності за вказані дії та відсутність з його боку вчинення будь-яких дій на відшкодування позивачу заподіяної шкоди. З урахування цих обставин визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є очевидно недостатнім для покриття моральних страждань позивача. Разом з тим заявлений позивачем розмір моральної шкоди у 40000 гривень не є достатньо мотивованим. За загальним правилом будь-яке відшкодування шкоди повинно бути обґрунтованим та не призводити до безпідставного збагачення позивача і створювати надмірний тягар для зобов`язаної особи у деліктному зобов`язанні. Тому колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи позивача наведені в апеляційній скарзі щодо недостатності визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди та з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до суми 20000 грн. У зв`язку з наведеним рішення суду першої інстанції в частині вирішення вказаних позовних вимог підлягає до зміни. Щодо розподілу судових витрат понесених в суді першої та апеляційної інстанцій Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України). У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта шоста статті 137 ЦПК України). Відповідно до умов частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19 (провадження № 14-202цс21). Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21. Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації. Як вбачається з матеріалів даної справи позивача ОСОБА_1 у даній справі в суді першої та апеляційної інстанціях представляла адвокат Кирилюк Т.А. на підставі ордеру серії СЕ №1069145 від 07 лютого 2024 року, виданого на підставі Договору про надання правової допомоги №15/22 від 11 березня 2022 року (том 1 а.с.70). В поданій позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, становить 46 974,37 грн. Документи на підтвердження факту оплати витрат на правничу допомогу будуть подані відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (том 1 а.с.69). 10 лютого 2025 року адвокат Кирилюк Т.А. звернулася до суду з клопотанням про стягнення судових витрат до якої прилучила докази понесених витрат, а саме Договір про надання юридичної (правової) допомоги № 15/22 від 11 березня 2022 року, додаткову угоду № 2 від 01 серпня 2024 року, замовлення від 01 серпня 2024 року, платіжні інструкції - №26131353SВ від 15 серпня 2024 року, №28603194SВ від 26 грудня 2024 року, №71770366 від 26 грудня 2024 року, №228396610 від 30 грудня 2024 року, детальний опис робіт на загальну суму 36 860 грн, ордер (том 1 а.с.194-200). Згідно пункту 4.1. Договору про надання юридичної (правової) допомоги № 15/22 від 11 березня 2022 року, вбачається що в додатковій угоді до даного сторони можуть домовитись про фіксований розмір винагороди незалежно від витрат часу на виконання замовлених послуг, про оплату у відсотковому співвідношення від задоволених до стягнення коштів (гонорар успіху) або про будь-який змішаний спосіб оплати. Додатковою угодою №2 від 01 серпня 2024 року до Договору №15/22 від 11 березня 2022 року сторони погодили вартість наданих адвокатом послуг у фіксованому розмірі в сумі 36 860 грн (том 1 а.с.197). На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адвокатом Кирилюк Т.А. надано додаткову угоду № 3 від 28 березня 2025 року, замовлення від 28 березня 2025 року, акт виконаних робіт від 14 квітня 2025 року, платіжні інструкції - №241438622 від 08 квітня 2025 року, №242343295 від 14 квітня 2025 року, на загальну суму 17 000 грн (том 2 а.с.111-115). Додатковою угодою №3 від 28 березня 2025 року до Договору №15/22 від 11 березня 2022 року сторони погодили загальну вартість наданих адвокатом послуг у фіксованому розмірі в сумі 17 000 грн (том 2 а.с.112). Згідно акту виконаних робіт від 14 квітня 2025 року, вартість наданих послуг становить 12 000 грн за написання апеляційної скарги, 5000 грн за написання відзиву на апеляційну скаргу (том 2 а.с.113). Відповідач ОСОБА_4 та його представник Бандуровський Б.П. з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду першої та апеляційної інстанції не зверталися. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України). З урахуванням наведеного, оскільки відповідач та представник відповідача з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не зверталися, відсутні підстави зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2024 року по справі №444/3403/20 (провадження №61-14963св23), від 31 липня 2024 року по справі №758/15666/16 (провадження №61-16835св23). Аналізуючи викладене, адвокатом Кирилюк Т.А., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 надано до суду докази про надання правової допомоги на загальну суму 53860 грн. Однак, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, розмір витрат на правову допомогу який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2391,38 грн (36 860 +17000 х 4,44%). Щодо судового збору Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди та зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно до розміру задоволених вимог. Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року, №3674-VI (далі Закону) встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, за подання позовної заяви, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5774,37 грн. (577 437, 25 грн. х 1%). До відповідача ОСОБА_2 було заявлено позов на загальну суму 450 037,25 грн. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову до відповідача ОСОБА_2 , а саме задоволення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., тобто позовні вимоги задоволені на 4,44% (позов було подано до відповідача ОСОБА_2 на загальну суму 450 037,25 грн., задоволено на 20 000 грн., а отже 20 000 х 100 % : 450 037,25 = 4,44%). Отже, судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог становить 256,38 грн (ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позову до першої інстанції 5774,37 грн. х 4,44 %). Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог становить 384,57 грн (ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги 5774,37 х 150 % = 8661,56 грн х 4,44%). Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,95 грн. (256,38 +384,57). Розмір витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2391,38 грн, а тому загальний розмір судових витрат який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 3032,33 грн (2391,38 + 640,95). При цьому, за подання апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 сплатив судовий збір в розмірі 8961,50 грн. (том 1 а.с.246), однак підлягав сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 8661,56 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково і позов до нього задоволено на 4,44%, отож судовий збір який залишається за відповідачем складає 384, 57 грн (8661,56 х 4,44 %). Отож, з позивача на користь відповідача підлягає компенсації сплачений відповідачем судовий збір в розмірі 8276,99 грн (8661,56 384,57). Провівши взаємозалік судових витрат, врахувавши понесені витрати на судові збори та на витрати на правову допомогу, з позивача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 5244,60 грн. (8276,99 3032,33). Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат понесених за проведення експертиз в сумі 9200 грн. та суми судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд вважає, що такі витрати відшкодуванню не підлягають та залишаються за позивачем. Зокрема, в матеріалах справи відсутня квитанція про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а щодо проведених експертиз то висновки таких експертиз визнані судом як не належні докази. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди підлягає скасуванню, в частині в частині стягнення моральної шкоди підлягає зміні. Також слід змінити розподіл судових витрат. В іншій частині рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 407 437,25 грн. скасувати. У задоволенні позову в цій частині відмовити. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з розглядом справи змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 5244,60 грн. В решті рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 09 червня 2025 року. Головуючий: Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак І.Б. Перепелюк