Постанова 4811 № 462/1946/23

Справа № 462/1946/23 Головуючий у 1 інстанції: Мруць І.С. Провадження № 22-ц/811/2308/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, - ВСТАНОВИВ: В березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_3 в користь її доньки ОСОБА_1 50000 грн. моральної шкоди та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2022 року у справі №462/763/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України. Зазначала, що внаслідок заподіяння відповідачем незаконних дій ОСОБА_1 спричинено глибокі та триваючі психологічні страждання, що призвели до кардинальних та різких змін в її житті. Враховуючи весь фізичний та душевний біль, який зазнала ОСОБА_1 та й в даний час продовжує відчувати, вважала, що відповідач зобов`язаний відшкодувати її доньці ОСОБА_1 моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 50000 грн. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень в якості матеріальної компенсації завданої моральної шкоди. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 429,44 гривень понесених судових витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу. Не погоджується із рішенням в частині відмови в стягненні 30 000грн. Вказує, що ухвалюючи рішення, суд дійшов до вірного висновку про те, що внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає у психологічних та душевних стражданнях. Проте, на переконання апелянта, суд не правильно оцінив розмір страждань її доньки, оцінюючи їх лише у 20 000грн, оскільки така сума є явно несправедливою та абсолютно не відповідає ступеню страждань її доньки. Суд не взяв до уваги, що відповідач не скоїв стосовно ОСОБА_1 одноразовий злочин, а вчинюване ним насильство мало систематичний та довготривалий характер. Зазначає, що по даний час ОСОБА_1 переживає емоційно-психологічний стрес, який супроводжується почуттям тривоги. Вважає, що завдана моральна шкода повинна бути оцінена в розмірі 50000грн. Просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. 21 вересня 2023 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахувавши характер душевних страждань, яких зазнала позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 22.09.2022 року у кримінальному провадженні №62021140000000197 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ст.126-1 КК України, призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт та штрафу в розмірі 850 грн., який виконувати самостійно. Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3 05.08.2020 року близько 00.10 год., діючи з метою вчинення домашнього насильства, увірвався в квартиру за місцем проживання ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , всупереч волі останньої та в присутності малолітніх дітей ОСОБА_1 , 2010 р.н., та ОСОБА_4 , 2015 р.н., погрожував та залякував ОСОБА_2 , що спричинило в них емоційну невпевненість та відчуття небезпеки, внаслідок чого остання змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. Крім цього, ОСОБА_3 18.08.2020 року близько 23.30 год., діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини, намагався увірватися в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , пошкодивши при цьому дверну ручку, а також упродовж всього дня здійснював телефонні дзвінки ОСОБА_2 , під час яких погрожував останній фізичною розправою, залякуючи таким чином її, внаслідок чого вона змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. Також, ОСОБА_3 02.09.2020 близько 02.00 год., діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини, малолітніх дітей та тещі намагався увірватися в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюючи неодноразові дзвінки в домофон вказаної квартири, погрожував і залякував ОСОБА_2 , потерпілу ОСОБА_5 та малолітніх дітей ОСОБА_1 , 2010 р.н., та ОСОБА_4 , 2015 р.н., що спричинило в них емоційну невпевненість та відчуття небезпеки, а також упродовж нічної пори доби здійснював телефонні дзвінки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , 2010 р.н., та ОСОБА_4 , 2015 р.н., під час яких погрожував дружині фізичною розправою, залякуючи таким чином їх, внаслідок чого ОСОБА_2 змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. Крім цього, ОСОБА_3 04.09.2020 року близько 01.20 год., діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини, намагався увірватися в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та цього ж дня переслідував її по дорозі додому, а також здійснював останній телефонні дзвінки, в ході яких ображав ОСОБА_2 нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, залякуючи її, що спричинило в неї побоювання за свою безпеку, внаслідок чого остання змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. Також, ОСОБА_3 23.09.2020 року близько 20.00год., діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини, перебуваючи в квартирі що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , наніс останній тілесні ушкодження, залякуючи таким чином її та погрожуючи, внаслідок чого остання змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції та медичних працівників ТП №3, які встановили діагноз «забійна підшкірна гематома правого плеча». Крім цього, ОСОБА_3 27.09.2020 року близько 21.00 год., діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини та дітей, перебуваючи поблизу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , силоміць утримував малолітніх дітей ОСОБА_1 , 2010 р.н., та ОСОБА_4 , 2015 р.н., відмовлявся відпускати їх до матері ОСОБА_2 , що спричинило в них емоційну невпевненість та відчуття небезпеки, погрожував дружині фізичною розправою, залякуючи таким чином її, внаслідок чого остання змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. Також, ОСОБА_3 30.10.2020 року близько 20.00 год., діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини, перебуваючи на проїжджій частині автомобільної дороги, що знаходиться на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_4 , намагався проникнути в службовий автомобіль ОСОБА_2 марки «Renault» моделі «Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , словесно ображав, принижував потерпілу та чинив психологічний тиск на неї, а також упродовж усього дня здійснював переслідування останньої та телефонні дзвінки до ОСОБА_2 , під час яких погрожував дружині фізичною розправою, залякуючи таким чином її, внаслідок чого остання змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. Крім цього, ОСОБА_3 14.11.2020 року точний час слідством не встановлено, діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини, малолітніх дітей та тещі, намагався увірватися в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залякував ОСОБА_2 , потерпілу ОСОБА_5 та малолітніх дітей ОСОБА_1 , 2010р.н., та ОСОБА_4 , 2015р.н., що спричинило в них емоційну невпевненість та відчуття небезпеки, погрожував дружині фізичною розправою, залякуючи таким чином їх, внаслідок чого ОСОБА_2 змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. Також, ОСОБА_3 23.11.2020 року близько 16.00 год., діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини, перебуваючи в під`їзді будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , умисно наніс ОСОБА_2 удар своєю долонею в обличчя, висловлювався при цьому нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, залякуючи її, що спричинило в потерпілої побоювання за свою безпеку, внаслідок чого остання змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. Крім цього, ОСОБА_3 17.12.2020 року близько 08.50 год., діючи з метою погіршення якості життя своєї дружини та дітей, перебуваючи поблизу Навчально-виховного комплексу школи-садка «Арніка», що за адресою: АДРЕСА_5 , ображав ОСОБА_2 , вчиняв психологічне насильство стосовно останньої та дітей, що виражалось в образах нецензурною лайкою, приниженні її гідності. У продовження своїх протиправних незаконних дій, цього ж дня точний час слідством не встановлено ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_1 , 2010 р.н., та ОСОБА_4 , 2015 р.н., погрожував фізичною розправою, залякуючи потерпілих, що спричинило в потерпілої ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку та безпеку малолітніх дітей, внаслідок чого остання змушена була звертатися за допомогою до працівників поліції. Такого ж характеру систематичні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства з метою погіршення якості життя своєї дружини, а у подальшому колишньої дружини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були вчинені також 05.08.2020 року, 18.08.2020 року, 04.09.2020 року, 24.09.2020 року, 27.09.2020 року, 30.10.2020 року, 14.11.2020 року, 23.11.2020 року, 17.12.2020 року, в ході яких ОСОБА_3 умисно та цілеспрямовано вчиняв неправомірні дії, які проявлялись у завданні потерпілій фізичних та психічних страждань, шантажі, приниженні її людської гідності, як і перед спільними малолітніми дітьми, так і перед сторонніми особами. Окрім цього, 03.10.2020 близько 23 години 30 хвилини ОСОБА_2 з неповнолітніми доньками ОСОБА_1 , 2010р.н., та ОСОБА_4 , 2015р.н., перебуваючи в автомобілі таксі, прямували до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Доїхавши до вказаної адреси, автомобіль зупинився на проїжджій частині автомобільної дороги, що знаходиться на прибудинковій території, та ОСОБА_2 , відкривши праву задню дверку автомобіля, вийшла з нього, після чого за останньою з автомобіля вийшли ОСОБА_1 , 2010р.н., та ОСОБА_4 , 2015р.н. Виходячи з автомобіля, в це й же час, до останніх підійшов ОСОБА_3 , який, будучи в особистих неприязних відносинах із ОСОБА_2 , виражаючись нецензурною лексикою, штовхнув останню в ділянку грудної клітки. Після цього, ОСОБА_2 , намагаючись уникнути подальшого конфлікту, разом із дітьми намагалася потрапити додому, однак цьому перешкоджав ОСОБА_3 . Зрозумівши, що в цей час їй ніхто не допоможе, ОСОБА_2 вирішила здійснити телефонний дзвінок, а в свою чергу ОСОБА_3 , намагаючись перешкодити цьому, та діючи з метою спричинення своїй, на той час, дружині тілесних ушкоджень, розуміючи наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, схопивши своїми руками ОСОБА_2 за праву руку умисно стискав її, чим спричинив останній, згідно висновку судово-медичної експертизи №430 від 19.04.2021, тілесні ушкодження у виді забою, підшкірної гематоми верхньої третини правого передпліччя, що відноситься до легкого тілесного ушкодження. З письмових матеріалів справи вбачається, що в межах розгляду кримінального провадження позивач не зверталась із цивільним позовом. Відповідно до ч. 7 ст. 128 УПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України). В силу положень статті 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають додатковому доказуванню. Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. В постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 ст. 23 ЦК України). Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 20000грн. На переконання колегії суддів, за встановлених обставин справи, присуджене судом першої інстанції моральне відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 липня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 30 жовтня 2023 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.