Постанова 4811 № 463/1023/25

Справа № 463/1023/25 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б Провадження № 22-ц/811/2742/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 30 червня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги, - ВСТАНОВИВ: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги. Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 6729, 31 грн, 135,77 грн інфляційних втрат, 29,80 3% річних, 177,80 грн пеня та судовий збір 3028 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачі зареєстровані і проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно є споживачами послуг з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зобов`язані оплачувати надані послуги, однак такий обов`язок належним чином не виконують, внаслідок чого допустили утворення заборгованості за період з 01.12.2021 по 29.02.2024 в розмірі 6729,31 грн. ЛМКП «Львівтеплоенерго» зверталося із заявою про видачу судового наказу, однак виданий судовий наказ в подальшому був скасований, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою, яку просить задовольнити. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 30 червня 2025 року позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"- задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 7072,68 грн (сім тисяч сімдесят дві гривні шістдесят вісім копійок), що складається із заборгованості в розмірі 6729,31 грн, інфляційних втрат -135,77 грн, 3% річних - 29,80 грн, пеня 177,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 грн (по 1514 грн з кожного). Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу. Вважають рішення таким, що порушує норми матеріального та процесуального права. Покликаються на те, що вони н є споживачами послуг з постачання теплової енергії та послуг гарячого водопостачання, оскільки їх квартира є від`єднаною від мереж центрального теплопостачання та гарячого водопостачання з 2004 року, і з цього часу не є споживачами ЛМКП «Львівтеплоенерго». Вони як власники допоміжних приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_1 договору щодо часткового відшкодування вартості опалення місць загального користування не укладали. Просять рішення Личаківського районного суду м.Львова від 30 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачі свої зобов`язання по оплаті за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб, щодо опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання не виконують, внаслідок чого, згідно з розрахунками позивача, у них наявна заборгованість за період з 01.12.2021 по 31.12.2024 у розмірі 6729,31 грн, що відповідає положенням розділу IV Методики №315. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Судом встановлено, що згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації від 21.01.2025, а також відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 під`єднаний до теплопостачальних мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго», від яких отримує теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку: як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, та обладнаний вузлом обліку теплової енергії. Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачі плату за послуги з постачання теплової енергії належним чином не вносили, внаслідок чого за період з 01.12.2021 по 31.12.2024 утворилась заборгованість в розмірі 6729,31 грн. Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 26.04.2024 року, скасовано судовий наказ, виданий за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позивачем розміщено на своєму офіційному веб-сайті (https://lmkp.lte.lviv.ua) типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 8 вересня 2021 року, які є публічними договорами приєднання, та відповідно до умов таких вступили в дію через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Згідно Акту про включення системи теплоспоживання складеного 20.08.2004 року квартира відповідачів від`єднана від системи центрального опалення. Оскільки у квартирі відповідачів № 22 встановлена індивідуальна системи опалення, вони є споживачами послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, яке складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, і з відповідачами є укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена відповідними постановами Кабінету Міністрів України; зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua: такі договори укладаються сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії. Пунктом 5 Індивідуального договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що виконавець (позивач у справі) зобов`язується надавати споживачу (відповідачу у справі) послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зокрема, згідно з частиною 2 статті 10 цього Закону обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. А підпунктом 6 частини 2 статті 10 вищезазначеного Закону визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою. Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом IV Методики розподілу, пунктом 12 якого встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/ нежитлових приміщень. Обов`язок споживачів відшкодовувати витрати на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення також визначений Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМ України від 21.08.2019 року № 830 (в подальшому «Правила…), пунктом 14 яких встановлено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №

315. А згідно з пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 міститься висновок про те, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Верховний Суд в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №703/58/16-ц зазначав, що підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі. Оскільки житло відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, вони зобов`язані нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог чи для задоволення їх лише частково) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 30 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.