Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20791/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20791/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року (суддя Захарчук-Борисенко Н. В.) у справі № 160/20791/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.04.2016 по 19.07.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 28.02.2018, виплаченої 19.07.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №160/14683/23; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.04.2016 по 19.07.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 28.02.2018, виплаченої 19.07.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №160/14683/23. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до ст. 7 Закону №2050-ІІІ саме відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку та враховуючи те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв у виплаті такої компенсації, право особи наразі порушено не було, а відтак звернення позивача до суду з вимогами про нарахування і виплату компенсації є передчасними. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник вказує, що виплату позивачу заборгованості (індексації грошового забезпечення) без виплати компенсації втрати частини доходу, слід вважати відмовою у виплаті компенсації, а отже вимоги позову не можна вважати передчасними. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №160/14683/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум, та нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4003,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 08.12.2021 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум. Вказане судове рішення набрало законної сили 14.12.2023. 19.07.2024 на виконання рішення суду на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у сумі 73 706,06 грн. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. суд апеляційної інстанції Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого. Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 з приводу застосування строків звернення до суду у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ, зокрема: а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати; в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду. В спірному випадку, відповідач у липні 2024 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 28.02.2018. Відтак, шестимісячний строк звернення до суду почався у серпні 2024 року, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущений. Доводи відповідача про пропуск позивачем цього строку є помилковими. По суті пред`явлених позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначає таке. За правилами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації. Так, відповідно до п.2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Пунктом 5 Порядку №159 визначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі: сума індексації грошових доходів громадян. Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів індексації грошового забезпечення та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку Військової частини НОМЕР_1 ) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі індексації грошового забезпечення) провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. У постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, положення статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів (зокрема, індексації грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Тривала відсутність виплати індексації грошового забезпечення сталася у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів. Ураховуючи наведені норми права та застосовуючи у спірних відносинах вказані правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, а тому позивач набув права на виплату компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ» та Порядку №159. Виходячи з наведеного, встановлені у справі обставини свідчать про допущену відповідачем у спірних відносинах протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.04.2016 по 19.07.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 28.02.2018 і фактично виплаченої 19.07.2024, що має наслідком зобов`язання відповідача вчинити певні дії з метою поновлення порушеного права позивача. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про передчасність позовних вимог, адже приписи Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися за виплатою такої компенсації, а відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі військовою частиною, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №560/8194/20. Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення адміністративного позову. Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 160/20791/24 скасувати, ухвалити нове рішення. Позов задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.04.2016 по 19.07.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 28.02.2018, виплаченої 19.07.2024. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.04.2016 по 19.07.2024 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 28.02.2018, виплаченої 19.07.2024. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Суховаров