Постанова Львівський апеляційний суд № 465/741/23

Справа № 465/741/23 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 22-ц/811/3827/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря: Салати Я.І. з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його представника Микуша Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шеіної Анни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , в інтересах якої в судовому засіданні діяла ОСОБА_4 (мама), а після досягнення відповідачкою повноліття - адвокат Шеіна Анна Андріївна про усунення перешкод в користуванні квартирою,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в інтересах якої в судовому засіданні діяла ОСОБА_4 , а після досягнення відповідачкою повноліття адвокат Шеіна Анна Андріївна, про усунення перешкод в користуванні квартирою. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що йому на праві приватної власності належить 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 , а власницею 3/4 частки цієї квартири є неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що відповідачка разом з її законним представником фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначав, що він є співвласником вищезазначеної квартири, однак не може належним чином нею користуватися, оскільки відповідачка чинить йому перешкоди, зокрема, змінила замки у вхідних дверях, від яких не надає йому ключів, внаслідок чого він не має доступу до квартири. Вважає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Просив зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 в проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі (надання) ключів від дверей квартири, забезпечення вільного входу/виходу, перебування в приміщенні та розміщення усіх необхідних речей. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання примірника ключів від замків вхідних дверей квартири для забезпечення вільного входу/виходу, перебування в приміщенні квартири та розміщення в ній своїх речей. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1083 грн. 60 коп. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2024 року оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 . В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Стверджує, що сам факт звернення до суду з позовом не свідчить про чинення перешкод позивачу у користуванні квартирою та порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку Зазначає, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачкою чиняться йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а доводи позовних вимог побудовані виключно на його поясненнях. При розгляді цивільних справ № 465/8042/15-ц та № 465/6998/16-ц за участі тих самих сторін, що і у даній справі, ОСОБА_3 визнав, що ключі від квартири в нього були, але він їх загубив, однак суд не витребував вищезазначені справи для огляду в судовому засіданні, незважаючи на те, що вона заявляла таке клопотання. Вказує, що на даний час ОСОБА_1 в спірній квартирі не проживає, оскільки навчається за кордоном, тому не може чинити перешкоди позивачу у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2,№4, №7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України). Згідно з ч. 1 ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 21 вересня 2015 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Каменцевою М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 5-1170. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 44183886 від 21 вересня 2015 року підтверджується, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 5-1170 від 21 вересня 2015 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 . Штампом в паспорті громадянина України серія НОМЕР_1 підтверджується, що місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 . Отже, позивач має право власності на частку в квартирі, в якій зареєстровано його місце проживання, що надає йому право на користування цим житлом та проживання в ньому. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 44024975 від 17 вересня 2015 року підтверджується, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання від 13 лютого 2020 року місце проживання ОСОБА_7 з 30 грудня 2014 року зареєстровано в квартирі АДРЕСА_4 . У вересні 2015 року ОСОБА_3 звертався до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою та матеріальну компенсацію частки спільного майна (квартири). Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року у справі № 465/8042/15 у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. У грудні 2016 року ОСОБА_3 звертався до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації, про зобов`язання усунення перешкод в користуванні квартирою. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 жовтня 2021 року у справі № 465/6989/16 у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому ОСОБА_3 неодноразово звертався до органів поліції із зверненнями про те, що інший співвласник квартири АДРЕСА_1 чинить йому перешкоди у користуванні вказаною квартирою. Зокрема, у Франківському ВП ГУНП у Львівській області, Львівському районному управлінні поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівському районному управлінні поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області зареєстровані звернення № 17205 від 04 серпня 2020 року, № 17205 від 01 вересня 2020 року, № 18055 від 18 серпня 2021 року, за № 15515 від 07 жовтня 2022 року, за №12308 від 06 липня 2023 року. Згідно з довідками про результати проведення перевірок по фактах письмових звернень гр. ОСОБА_3 факти, викладені у зверненнях, мають наявні ознаки цивільно-правового характеру, у зв`язку з чим з даного приводу рекомендовано звернутися у цивільно-правовому порядку до суду. Крім того, починаючи з серпня 2019 року позивач та його представник неодноразово зверталися до законного представника відповідача із заявами та пропозиціями щодо мирного врегулювання спору шляхом його вселення та надання йому ключів від квартири АДРЕСА_1 . Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_3 обґрунтовує їх тим, що відповідачка змінила замки у вхідних дверях до квартири, а численні звернення до неї з приводу усунення перешкод у користуванні квартирою не дали жодних результатів. Заперечуючи щодо наявності між сторонами спору, відповідач не надала позивачу ключів від квартири, 1/4 частка якої належить йому на праві спільної часткової власності, в тому числі і під час розгляду даної справи в суді. Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19, від 28 квітня 2022 року у справі №334/815/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 553/1602/21 та від 28 лютого 2024 року у справі № . Зважаючи на те, що спірна квартира належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, позивачу як співвласнику відповідачем чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою, що свідчить про порушення прав ОСОБА_3 , а відтак його порушене право підлягає захисту у судовому порядку. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання примірника ключів від замків вхідних дверей квартири для забезпечення вільного входу/виходу, перебування в приміщенні квартири та розміщення в ній своїх речей. Доводи апеляційної скарги про те, що судовими рішеннями у справах № 465/8042/15-ц та № 465/6989/16-ц встановлено, що у ОСОБА_3 були ключі від спірної квартири, однак він їх загубив, не заслуговують на увагу, зважаючи на тривалий строк, що минув з часу ухвалення судових рішень, на які покликається апелянт, та наявність у власника майна права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном з часу виникнення цих перешкод. Крім того, перешкоди у користуванні майном, що чиняться позивачу, обґрунтовано зміною замків від вхідних дверей до квартири, часткою в якій він володіє, а відтак, наявність у позивача ключів від замків, що були встановлені раніше, не свідчить про наявність у нього доступу до цієї квартири на час звернення з позовними вимогами. Інші доводи апеляційної скарги адвоката Шеіної Анни Андріївни, поданої в інтересах ОСОБА_1 висновків суду не спростовують. Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,- УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 26 травня 2025 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.