Постанова Київський апеляційний суд № 760/2948/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №760/2948/25 Головуючий у І інстанції - Мозолевська О.М. апеляційне провадження №33/824/3102/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Сороки Леоніда Михайловича, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Сороки Леоніда Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а провадження закрито відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, - установив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №623281 від 29 січня 2025 року, ОСОБА_1 30 грудня 2024 року ухилилася від виконання передбачених законом батьківських обов`язків по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у тому, що близько 18 год 30 хв за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6-Б, в розважальному центрі «Дитяча планета» у ОСОБА_2 виникла конфліктна ситуація з іншим малолітнім 2015 року народження, в результаті якої виникла бійка між дітьми. В ході бійки малолітній ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а саме поверхнева травма частини голови, чим ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП. Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та закрито провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи передбачених ст. 38 КУпАП строків, протягом яких може бути накладено адміністративне стягнення. Не погоджуючись із зазначеною вище постановою Сорока Л.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що обставини, що встановлюють склад адміністративного правопорушення, викладені у протоколі неповно та не об`єктивно, протокол складений із порушенням. Вказує, що бійка сталась через напад іншого хлопця разом з батьком на малолітнього ОСОБА_2 , а не через невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків по вихованню дитини. ОСОБА_1 повністю та належним чином виконує свої обов`язки по вихованню, навчанню та розвитку своєї дитини ОСОБА_2 , піклується про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Гліб добре навчається у ліцеї, відвідує спортивні секції, забезпечений всім необхідним для навчання та заняття спортом, позитивно характеризується за місцем навчання та у спортивній секції. ОСОБА_1 є активною учасницею і організатором навчально-виховного процесу та має подяку від керівництва ліцею. Зазначає, що як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у ньому не вказано в чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язків, щодо виховання дитини, та яким чином було здійснено відповідне ухилення, і чим конкретно це підтверджено. Сама лише констатація у протоколі наявності конфлікту між малолітніми дітьми та наступна бійка не може бути підставою для висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання нею обов`язків по вихованню дитини. Апелянт просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, посилаючись на те, що оскаржувана постанова не надходила на адресу ОСОБА_1 , була винесена судом першої інстанції 24 квітня 2025 року, проте повний текст постанови був складений 29 квітня 2025 року та розміщений у ЄДРСР для надання загального доступу лише 30 квітня 2025 року. Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити Сороці Л.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , пропущений строк, оскільки пропущений він був з поважних причин. У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Сорока Л.М. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає обережності дій суду при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ. Наведені факти відповідно до ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо вони не дають суду змоги однозначно оцінити дії такої особи, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. При цьому, як вбачається зі змісту постанови, суд першої інстанції не конкретизував, які саме матеріали було досліджено і які саме відомості в них містяться, що на думку суду, доводять наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Указане свідчить про те, що суд першої інстанції допустив неповноту та поверховість при розгляді справи, щодо ОСОБА_1 , належним чином із посиланням на відповідні докази не встановив обставин справи, що призвело до передчасного та необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3 ст. 150 СК України). Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 4 ст. 150 СК України). Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5 ст. 150 СК України). Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (ч. 6 ст. 150 СК України). Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ч. 7 ст. 150 СК України). Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП України, суд першої інстанції залишив поза увагою зазначені вимоги законодавства. Дослідивши матеріали справи та перевіривши зміст оскаржуваної постанови, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції не визначено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не з`ясовано яким саме чином ОСОБА_1 не виконувала свої батьківські обов`язки, а також не зазначено в чому саме проявилося неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків і чим конкретно воно підтверджено. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Складений щодо ОСОБА_1 протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу цього адміністративного правопорушення, а саме у протоколі не зазначено, які саме батьківські обов`язки, що встановлені ч. 1-7 ст. 150 СК України, не виконувала ОСОБА_1 . Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Разом з тим, під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 не конкретизовано, у який спосіб остання, як особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї малолітньої дитини, та яких саме обов`язків вона не виконала. Наведене прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішенні ЄСПЛ (п. 109 по справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». У протоколі, складеному щодо ОСОБА_1 , не визначено, які саме її неправомірні діяння свідчать про ухилення від батьківських обов`язків. У випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Апеляційний суд звертає увагу на те, що ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за незабезпечення батьками умов для виховання дітей, тобто не результат, а сам процес, однак у протоколі про адміністративне правопорушення вказані посилання відсутні. Крім того, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку, що конфлікт, який мав місце між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30.12.2024, за обставин, наведених у письмових поясненнях ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , жодним чином не свідчить про ухилення ОСОБА_1 від своїх батьківських обов`язків, щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 . Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту саме ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, щодо її малолітнього сина. Натомість матеріали справи містять характеристику на ОСОБА_2 , видану та завірену президентом Всеукраїнської Федерації К-1 ОСОБА_7 від 06 лютого 2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_8 не є конфліктною дитиною, не прагне до бійок і завжди намагається уникати конфліктів. Беручи до уваги характер ОСОБА_9 , дисципліну та виховання, він не є агресором, а навпаки - спортсменом, який знає цінність самоконтролю та відповідальності за свої дії. Вказана характеристика повністю відповідає характеристиці, виданій Київським ліцеєм №43 «Грааль», учнем якого є ОСОБА_2 , з якої вбачається, що дитина за час навчання у школі зарекомендував себе старанним, працелюбним, тощо, і окремо зазначено, що батьки приділяють увагу вихованню дитини. За таких обставин, слід дійти висновку, що матеріали справи не містять жодного доказу, що події, які відбулися 30.12.2024 у розважальному центрі «Дитяча планета» внаслідок бійки дітей стали наслідком саме невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, щодо виховання сина. Тому, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що наявні у матеріалах справи докази не можуть вважатися достатніми доказами для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 з огляду на наведені вище обставини є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується з наведеними вимогами КУпАП. Всі обставини правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП та елементи складу даного правопорушення повинні встановлюватися та перевірятися доказами, наданими сторонами в даній справі, саме в ході її судового розгляду. Таким чином наявними в справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітнього сина, що в свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в її діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП. Відповідно до ст. 254 КУпАП, найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП. Водночас, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а наведені у постанові суду докази не містять у собі достатніх даних про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, висновки викладені у постанові місцевого суду, давши оцінку фактичним обставинам справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надав та у порушення вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності і, як наслідок, за відсутності в матеріалах справи належних тадопустимих доказів, дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». За таких обставин, рішення суду про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, є незаконним, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Клопотання Сороки Леоніда Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити Сороці Леоніду Михайловичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року. Апеляційну скаргу Сороки Леоніда Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько