Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/965/24

Справа № 297/965/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22.11.2024 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю адвоката Сідун О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП ОСОБА_1 за апеляційною скаргою її представника адвоката Сідун О.С. на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2022 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді попередження. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Відповідно до постанови, - 26 лютого 2024 року було встановлено, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов`язки відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вступила в конфлікт із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході чого нанесла йому тілесні ушкодження. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Сідун О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з неповнотою проведеного судового розгляду, порушенням права на справедливий судовий розгляд, порушенням принципу верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Вважає, що постанова є незаконною, необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що протокол серії ВАВ №943646 не може бути доказом вини ОСОБА_1 , оскільки ні свідків, ні потерпілих, ні понятих в ньому не зазначено, а також не зазначено дати, часу та місця відносно вчиненого правопорушення, та жодних доказів на підставі яких інспектор поліції дійшов висновку, що ОСОБА_1 ухилилась від виховання малолітньої дитини, в чому конкретно це виражається та чим конкретно підтверджується. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши пояснення захисника - адвоката Сідун О.С. в інтересах ОСОБА_1 , яка доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та надала суду позитивну характеристику на підзахисну з її місця роботи, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції вищенаведених вимог закону дотримався не в повному обсязі. Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд першої інстанції послався на те, що її вина у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №943646 від 26.02.2024, рапортом інспектора чергового Берегівського РВП від 18.02.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копією паспорта ОСОБА_1 копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , письмовим клопотанням захисника Сідун О.С . Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. Проте, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3 ст. 150 СК України). Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 4 ст. 150 СК України). Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5 ст. 150 СК України). Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (ч. 6 ст. 150 СК України). Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ч. 7 ст. 150 СК України). Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Розглядаючи справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП України, суд першої інстанції залишив поза увагою зазначені вимоги законодавства, про що слушно заявляє в апеляційній скарзі сторона захисту. Дослідивши матеріали справи та перевіривши зміст оскаржуваної постанови, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції не визначено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не з`ясовано яким саме чином ОСОБА_1 не виконувала свої батьківські обов`язки, а також не зазначено в чому саме проявилося неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків і чим конкретно воно підтверджено. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Складений щодо ОСОБА_1 протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 184 КУпАП, а викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу цього адміністративного правопорушення, а саме у протоколі не зазначено, які саме батьківські обов`язки, що встановлені ч. 1-7 ст. 150 СК України, не виконала ОСОБА_1 . Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Разом з тим, під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 не конкретизовано, у який спосіб остання, як особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї малолітньої дитини, та яких саме обов`язків вона не виконала. Наведене прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п. 31 по справі «Ракевич проти Росії» та п. 109 по справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови»), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». У протоколі, складеному щодо ОСОБА_1 , не визначено, які саме її неправомірні діяння свідчать про ухилення від батьківських обов`язків, та не зазначено, коли та де саме відбулись ці події, та обставини події. У випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). З урахуванням наведеного вище, слушними апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги про те, що ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за незабезпечення батьками умов для виховання дітей, тобто не результат, а сам процес, однак у протоколі про адміністративне правопорушення вказані посилання відсутні. Окрім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту саме ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо її малолітньої доньки. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б із достовірністю свідчили про легковажне чи байдуже ставлення ОСОБА_1 до поведінки своєї доньки. Також відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про неналежне спостереження ОСОБА_1 за поведінкою ОСОБА_2 та її відповідністю нормам життя суспільства, що призвело до вчинення нею будь-яких правопорушень. Натомість адвокатом Сідун О.М. надано копію характеристики з КП «Благоустрій» Кам?янської селищної ради Пологівського району Запорізької області, відповідно до якої ОСОБА_1 , за час роботи на посаді економіста зарекомендувала себе, як ввічливий працівник, який уміє коректно триматися з усіма, має хорошу професійну підготовку, здатна самостійно вирішувати складні завдання, завжди уважна до людей, доброзичлива. У сім`ї ОСОБА_1 панує атмосфера, взаєморозуміння та добро, вона є люблячою матір`ю. За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що матеріали справи не містять таких доказів, які б із достовірністю свідчили про те, що подія, яка відбувалася за участю доньки - ОСОБА_2 , стала наслідком саме невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо виховання своєї доньки. Апеляційний суд вважає, що висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 з огляду на наведені вище обставини є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується з наведеними вимогами КУпАП. Всі обставини правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП та елементи складу даного правопорушення повинні встановлюватися та перевірятися доказами, наданими сторонами в даній справі, саме в ході її судового розгляду. Таким чином наявними в справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання доньки, що в свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в її діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП. Відповідно до ст. 254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП. Водночас, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а наведені у постанові суду докази не містять у собі достатніх даних про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, висновки викладені у постанові місцевого суду, давши оцінку фактичним обставинам справи, апеляційний суд приходить висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надав та у порушення вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності і, як наслідок, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь. За таких обставин, рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП є незаконним, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Сідун О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2022 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 цього Кодексу. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага