Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/3502/24

Справа № 297/3502/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30.12.2024 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю захисника-адвоката Сливки В.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 в користь держави 605,60 гривень судового збору. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 285200 від 21.07.2024 та постанови суду від 10.09.2024 слідує, що 21 липня 2024 року близько 23:20 год. прикордонним нарядом «Група реагування» в межах контрольованого прикордонного району на напрямку 198 прикордонного знаку на околиці н.п. Дийда на відстані близько 800 метрів до ДКУ виявлено та затримано ОСОБА_1 , який на неодноразову повторювану законну вимогу військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, пред`явити документ, що посвідчує особу, відкрито відмовився. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені п. 2 ст. 23 Закону України «Про ДПСУ» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судута закрити провадження за відсутності в діях події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, оскаржувану постанову передчасною, винесеною без повного з`ясування всіх обставин справи, та відповідно незаконною . Зазначає, що ніяку злісну непокору не вчиняв і автор протоколу не надав жодних доказів з цього приводу, а суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим, при цьому не досліджував жодних доказів. Крім того зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, та про розгляд справи його не повідомляв. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, при цьому, захисник-адвокат Сливка В.П. не заперечував про розгляд справи у відсутності його підзахисного, у зв`язку з чим, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. ст. 268, 271 КУпАП. Заслухавши пояснення адвоката Сливки В.П. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з вимогами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що суд першої інстанції дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, який кваліфікується як злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону. Його визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, та призначено штраф у сумі 1190,00 грн. та судовий збір у розмірі 605,60 грн. Обґрунтовуючи своє рішення в частині винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, суд першої інстанції послався на наявні в матеріалах справи докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №285200 від 21.07.2024. Однак, апеляційний суд погодитись з таким висновком суду не може з огляду на наступне. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення своє рішеннясуд першої інстанції обґрунтував тим, що 21 липня 2024 року, близько 23:00 год. прикордонним нарядом «Група реагування» в межах контрольованого прикордонного району на напрямку 198 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Дийда на відстані близько 800 метрів до ДКУ, було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який на неодноразову повторювану законну вимогу військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, пред`явити документ, що посвідчує особу, відкрито відмовився. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені п. 2 ст. 23 Закону України «Про ДПСУ» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП. При цьому, інших доказів на доведення винуватості особи у інкримінованому йому правопорушенні судом не здобуто. Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та іншим письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, суд звертає увагу на наступне. В даному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що від дачі пояснень та від підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, але пояснення цих осіб, які можуть підтвердити цей факт до справи не приєднані. Даних про те, хто приймав участь в затриманні і кого саме та при яких обставинах в справі немає. Пояснення осіб, які приймали участь в затриманні до справи також не приєднані. Як вбачається з матеріалів справи, з наявного аркуша на якому написано пояснення ОСОБА_1 від 21.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 не надавав ніяких пояснень та його підпис відсутній. Отже, вимоги ст. 245 КУпАП про всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, не виконані. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд. Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Зібрані у справі докази не достатні для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду. Частина 1 ст. 185-10 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону. Розпорядження та вимоги, які зазначені в диспозиції статті осіб, мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитись в їх компетенції. Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог чи розпоряджень військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України при виконанні ними службових обов`язків, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Тобто слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги. Отже, апеляційним судом не встановлено доказів, фактів в чому саме проявилася злісність непокори ОСОБА_1 . За таких обставин, всі перераховані вище доводи, у своїй сукупності, дають апеляційному суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно здійснив злісну непокору законній вимозі працівників Державної прикордонної служби України під час виконання ними службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об`єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність прийнятого суддею районного суду рішення про визнання ОСОБА_1 винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне порушення, який було складено працівником Державної прикордонної служби України, не підтверджено належними доказами. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. А тому, посилання ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, то провадження в справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП за наведених в протоколі обставин. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова судді суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи, і таких не було здобуто в ході апеляційного розгляду, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - підлягає закриттю. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага