Постанова 4803 № 185/12263/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4298/25 Справа № 185/12263/24 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. при секретарі Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Піщанської сільської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Піщанська сільська об`єднана територіальна громада про визнання батьківства, - В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2024 року Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Піщанська сільська об`єднана територіальна громада про визнання батьківства, просить суд: Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась у селі Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 30 від 11 травня 2011 року). Зобов`язати Піщанську сільську об`єднану територіальну громаду внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась у селі Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 30 від 11 травня 2011 року), зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України та видати нове свідоцтво про народження, змінивши ОСОБА_3 прізвище на « ОСОБА_4 », по-батькові на « ОСОБА_5 ». Позов мотивовано тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і тому змушена звернутися до суду. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року позов задоволено та ухвалено: визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась у селі Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 30 від 11 травня 2011 року); зобов`язати Піщанську сільську об`єднану територіальну громаду внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась у селі Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 30 від 11 травня 2011 року), зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України та видати нове свідоцтво про народження, змінивши ОСОБА_3 прізвище на « ОСОБА_4 », по-батькові на « ОСОБА_5 ». Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими. В апеляційній скарзі Піщанська сільська рада просить рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що позивач з 2009 року перебувала у відносинах з ОСОБА_2 . В 2010 році вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 . Але відносини з ОСОБА_7 продовжувались, позивач завагітніла. ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_3 , батьком якої було записано чоловіка ОСОБА_6 . Весь цей час позивач продовжувала зустрічатись з ОСОБА_7 та він є біологічним батьком доньки. В 2014 році позивач знов завагітніла. Щоб знову дитину ОСОБА_2 не записали на той час на її чоловіка, вона подала заяву на розлучення. 15 грудня 2015 року шлюб між позивачем та ОСОБА_6 було розірвано в зв`язку з вагітністю від ОСОБА_2 23 січня 2016 року між позивачем та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. В якому народилось ще двоє синів. ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_2 . Відповідач ставиться до дитини, як до дочки, вони спілкуються, проводять час разом, він купує речі. Діти та відповідач зараз називають один одного як батько та донька відповідно. Позивач зверталась в ДРАЦС для приведення актового запису про народження дитини до відповідності. Проте, позивачу пояснили, що оскільки вона з відповідачем не перебувала у зареєстрованому шлюбі, то походження дитини мало визначатися за спільною з відповідачем заявами. Однак, відповідач не прибув в органи ДРАЦС, через що позивач змушена була звертатися до суду з позовом про визнання батьківства. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Відповідно до ч. 1 ст. 133 Сімейного Кодексу якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини. Відповідно до ч.2 ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини. Отже, визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною. Згідно ч.1 ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини ч.1 ст.135 СК України (ч.4 ст.128 СК України). Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу ( ч.2 ст.128 СК України). Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Крім того, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц, провадження № 61-6030св18 Верховний Суд зазначив, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи те, що визнання батьківства встановлюється в судовому порядку, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із ч. ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька. Жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи не містять. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що справу розглянуто без залучення ОСОБА_6 . На вказані обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим прийшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Піщанської сільської ради судового збору в розмірі 1816,80 грн.. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Піщанської сільської ради задовольнити. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Піщанська сільська об`єднана територіальна громада про визнання батьківства залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Піщанської сільської ради судовий збір в розмірі 1816,80 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст судового рішення складено 02 червня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова