Постанова 4818 № 638/4290/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/4290/25 Номер провадження 22-ц/818/2958/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року в складі судді Щепіхіної В. В. по справі № 638/4290/25 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», заінтересовані особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інна Сергіївна, Центр надання адміністративних послуг м. Харкова, про витребування доказів до пред`явлення позову,- В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», заінтересовані особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк Інна Сергіївна, Центр надання адміністративних послуг м. Харкова, звернувся до суду із заявою про витребування доказів до пред`явлення позову. Заява мотивована тим, що 20 травня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг б/н та паспорт споживчого кредиту. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. На момент смерті позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим за вищевказаним кредитним договором залишилась заборгованість у загальному розмірі 237 720,00 грн. 08 квітня 2024 року банк звернувся із претензією кредитора до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори, яка перенаправила її за належністю до приватного нотаріуса Решетняк І.С. 16 жовтня 2024 року банк звернувся з відповідною претензією кредитора до приватного нотаріуса Решетняк І.С., яка у листі від 24 жовтня 2024 року підтвердила, що в її провадженні знаходиться спадкова справа після смерті позичальника і зазначила, що надання інформації про спадкоємців позичальника банку не є можливим у силу вимог статті 8 Закону України «Про нотаріат». Крім того, отримання банком інформації про осіб, які зареєстровані за однією адресою із спадкодавцем ускладнюється тим, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані є інформацією з обмеженим доступом, згідно з статтею 14 поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Вказав, що без інформації про спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого позичальника, банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред`явлення позову до невідомих осіб не допускається. Просив витребувати у приватного нотаріуса Решетняк І.С. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати у Центру надання адміністративних послуг м. Харкова інформацію про склад сім`ї ОСОБА_1 та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ( АДРЕСА_1 ) станом на дату смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено. Ухвала мотивована тим, що заявником не надано до суду доказів того, що засоби доказування можуть бути втрачені або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. На вказану ухвалу засобами поштового зв`язку 25 березня 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що банк не має інформації стосовно спадкоємців, зокрема, тих, що проживали за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого позичальника, у зв`язку з чим позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, оскільки не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідача(ів). Пред`явлення позову до невідомих осіб не допускається. Банк не має можливості самостійно отримати персональні дані про осіб, а також відомості, що становлять нотаріальну таємницю. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 28 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради надійшли пояснення. Вказав, що він заперечує проти апеляційної скарги, погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі, що стосуються вимоги заяви АТ КБ «Приватбанк» в частині витребування з Центру надання адміністративних послуг м. Харкова інформації про склад сім`ї померлого та інформації про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем станом на дату смерті. Центр надання адміністративних послуг м. Харкова Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради не є належною заінтересованою особою, оскільки не є виконавцем та надавачем необхідної заявнику адміністративної послуги. Суб`єктом надання цієї послуги визначено Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради. Разом з цим, заявником не надано підтвердження того, що він звертався до відповідних суб`єктів надання адміністративної послуги та йому було відмовлено. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 29 травня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та його представник ОСОБА_2 отримали в електронних кабінетах 11 квітня 2025 року (а.с. 76, 77). Приватний нотаріус ХМНО Решетняк І.С. отримала поштою 22 квітня 2025 року (а.с. 84). Центр надання адміністративних послуг м. Харкова отримав поштою 18 квітня 2025 року (а.с. 82). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 травня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в АТ КБ «ПриватБанк» б/н та паспорт споживчого кредиту (а.с. 18-32). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер (а.с. 33). Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на адресу Десятої (наразі Сьома) Харківської державної нотаріальної контори направило претензію кредитора від 08 квітня 2024 року (а.с. 34). Листом № 162/01-16 від 18 квітня 2024 року Сьома Харківська міська державна нотаріальна контора направила на адресу приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. за належністю претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 12/2024) (а.с. 42). Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на адресу приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 направило претензію кредитора від 16 жовтня 2024 року (а.с. 43). Листом № 398/02-14 від 24 жовтня 2024 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. повідомила Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що його претензію кредитора від 08 квітня 2024 року до спадкоємців ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було отримано 26 квітня 2024 року. Також повідомлено, що 24 жовтня 2024 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом та доведено до відома спадкоємця про надходження та зміст Претензії кредитора ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та роз`яснено зміст ст. ст. 1281, 1282 ЦК України. Зазначено, що нотаріус позбавлена можливості надати банку інформацію про спадкоємців ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме їх прізвища, ім`я, по батькові, адресу реєстрації, оскільки згідно статті 8 Закону України «Про нотаріат» кредитори не є особою, якій може надаватись інформація, яка містить нотаріальну таємницю (а.с. 51). На підставі наведеного у березні 2025 року банк звернувся до суду із заявою про витребування доказів до пред`явлення позову, в якій просив витребувати у приватного нотаріуса Решетняк І.С. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати у Центру надання адміністративних послуг м. Харкова інформацію про склад сім`ї ОСОБА_1 та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем станом на дату смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено підстав для забезпечення доказів відповідно до положень ст. 116-118 ЦПК України, не зазначено та не доведено, що докази, які він просить забезпечити, можуть бути втрачені або що їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії). Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України). Тобто, за змістом статті 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Як вбачається з матеріалів справи, банку повідомлено, що спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_1 заведена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С., якій направлено претензію кредитора за належністю. В свою чергу, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. надано банку відповідь, що інформація про спадкоємців становить нотаріальну таємницю в силу положень ст. 8 Закону України «Про нотаріат». Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частини 1 та 2 статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто, ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року по справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21). Як вбачається зі змісту заяви АТ КБ «Приват Банк», зазначені ним докази банк просить витребувати, посилаючись на вимоги статті 84 ЦПК України. Вимог щодо забезпечення цих доказів його заява не містить. Отже, суд першої інстанції помилково застосував до вказаної заяви вимоги статті 116 ЦПК України та дійшов необґрунтованого висновку що заявник повинен довести, що докази, які він просить забезпечити, можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Колегія суддів також звертає увагу на те, що слід відрізняти такі процесуальні дії як 1) забезпечення та 2) витребування доказів (ч.4 ст.84 ЦПК України). Для вирішення питання про забезпечення доказів, зокрема, і до подання позовної заяви, слід враховувати положення ст.116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази, однак на іншій процесуальній стадії, а саме після відкриття провадження у справі. Крім того, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Звернення до суду із відповідною заявою це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. У даному випадку витребування доказів необхідне для того, щоб захистити порушене право заявника, а не для того, щоб встигнути отримати відповідні докази до настання моменту неможливості їх збирання. Суд першої інстанції не врахував доводи заявника щодо неможливості отримати інформацію про коло спадкоємців позичальника в інший спосіб та помилково відмовив у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів. За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК України). З огляду на викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, що може бути оскаржена окремо від рішення суду, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається справа по суті спору, матеріали справи підлягають направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, питання щодо розподілу судового збору апеляційним судом не вирішується. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року скасувати, справу направити до Дзержинського районного суду м. Харкова для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 02 червня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина