Постанова 4818 № 629/1291/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «14» травня 2024 року м. Харків справа № 629/1291/24 провадження № 22ц/818/1833/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю. М., Маміної О.В., за участю секретаря Волобуєва О.О., учасники справи: заявник - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», представниця заявника Сокуренко Н. В., заінтересовані особи - приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В., Центр надання адміністративних послуг Лозівської міської ради розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 березня 2024 року в складі судді Ткаченко О.А. в с т а н о в и в: У березні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», заінтересовані особи: приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Нінель Володимирівна, Центр надання адміністративних послуг Лозівської міської ради звернувся до суду з заявою про витребування доказів до пред`явлення позову. Заява мотивована тим, що 26 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та банком укладено кредитний договір № б/н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. На момент смерті позичальник не виконав всіх взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим за цим кредитним договором залишилася заборгованість у загальному розмірі 45 490,00 грн. 03 жовтня 2023 року банк звернувся із претензією кредитора до державної нотаріальної контори, яка листом від 18 жовтня 2023 року перенаправила претензію до приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В. 27 жовтня 2023 року приватний нотаріус повідомила, що претензія кредитора долучена до матеріалів справи, проте інформацію про спадкоємців не надала. Зазначив, що отримання банком інформації про осіб, які зареєстровані за однією адресою із спадкодавцем утруднюється тим, що відповідно до статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані є інформацією з обмеженим доступом. За статтею 14 цього Закону поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виходячи з цього банк не має права на отримання даних самостійно. Вказав, що без інформації про спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого позичальника банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред`явлення позову до невідомих осіб не допускається. Просив витребувати у приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витребувати у Центра надання адміністративних послуг Лозівської міської ради інформацію про склад сім`ї ОСОБА_1 та інформацію про осіб зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем станом на дату смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 березня 2024 року в задоволенні заяви Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» про витребування доказів до пред`явлення позову відмовлено. На вказану ухвалу суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Так, не звернув увагу на те, що банком надано до суду докази неможливості самостійно отримати такі докази (відмова приватного нотаріуса надання інформації). Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надійшло. До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 23 квітня 2024 року до суду апеляційної інстанції від приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для її задоволення, оскільки заявником не доведено існування підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (а.с.12). Також, 04 вересня 2007 року ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.13). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер (а.с.16). Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на адресу Лозівської державної нотаріальної контори направив претензію кредитора від 03 жовтня 2023 року (а.с.15). Листом № 924/0116 від 18 жовтня 2023 року Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області направила на адресу приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В. претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як помилково надіслану (а.с.17). Листом № 926/02-14 від 27 жовтня 2023 року приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В. повідомив Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що його претензію кредитора від 03 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , було отримано 26 жовтня 2023 року та долучено до спадкової справи за № 110/2022. Також повідомлено про те, що 29 березня 2023 року спадкоємцям ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину (а.с.14). Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України). Відповідно до положень статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Як вбачається з положень статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчиняти певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частина 2 статті 116 ЦПК України). Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (частина 3 статті 116 ЦПК України). Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу (частина 4 статті 116 ЦПК України). За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви (частина 5 статті 118 ЦПК України). Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19. В той же час, у поданій заяві про забезпечення доказів до пред`явлення позовуне зазначено, яким чином витребування доказів у приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В. та Центру надання адміністративних послуг Лозівської міської ради стане неможливим або утрудненим в майбутньому, не вказано, яким чином письмові докази, які можуть бути надані приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В. та Центром надання адміністративних послуг Лозівської міської ради, будуть втрачені або збирання подання таких доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Жодних доказів на підтвердження даних обставин заявником не надано. В даному випадку підстав для забезпечення доказів немає. У даній справі відсутні обставини, які б свідчили про те, що документи які просив витребувати заявник буде втрачено або збирання чи подання цієї інформації згодом стане неможливим чи утрудненим. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення доказів суд першої інстанції правильно виходив з того, що у даному випадку заявником не наведено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення доказів до подачі позовної заяви. Колегія суддів також звертає увагу на те, що слід відрізняти такі процесуальні дії як 1) забезпечення та 2) витребування доказів (частина 4 статті 84 ЦПК України). Для вирішення питання про забезпечення доказів, зокрема, і до подання позовної заяви, слід враховувати положення статті 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази, однак на іншій процесуальній стадії, а саме після відкриття провадження у справі. Крім того, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Звернення до суду із відповідною заявою це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналіз змісту поданої заяви свідчить про те, що заявник фактично просить не забезпечити доказ у майбутній справі, а намагається з`ясувати необхідну йому інформацію. Відомості про спадкоємців померлого позичальника не є доказом по справі в розумінні статей 76, 77 ЦПК України, а забезпечення доказів в порядку статей 116-118 ЦПК України не є засобом «здобуття інформації». З огляду на викладене, вбачається, що фактично мета даної заяви зводиться до «здобуття інформації», а не «забезпечення доказів», що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя. Таким чином, заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» не містить жодних обґрунтувань стосовно ризиків втрати зазначених доказів, а вимоги зазначені в ній по своїй суті є клопотанням про витребування доказів, оскільки підставою для забезпечення доказів заявник вказує неможливість отримати дану інформацію зважаючи на те, що вона є інформацією з обмеженим доступом. Посилання заявника на те, що необхідна банку інформація є інформацією з обмеженим доступом, не свідчить про те, що така інформаціє може бути витребувана судом саме шляхом забезпечення доказів. У даному випадку забезпечення доказів необхідне для того, щоб захистити порушене право заявника, а не для того, щоб встигнути отримати відповідні докази до настання моменту неможливості їх збирання. Незважаючи на те, що законодавець в ЦПК України відмежував ці поняття та закріпив різними статтями, заявник помилково ототожнює витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно. Враховуючи зазначені норми закону, а також обставини справи, колегія суддів вважає, що заявником у заяві не зазначено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення доказів, а також не наведено об`єктивних фактів, які б доводили, що дані докази можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю. М. Мальований О.В. Маміна Повний текст постанови складено 14 травня 2024 року.