Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1953/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" травня 2025 р. Справа№ 911/1953/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Руденко М.А. Барсук М.А. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2025 у справі № 911/1953/24 (суддя Смірнов О.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» про стягнення 174 936,80 грн ВСТАНОВИВ: 18.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» про стягнення заборгованості в сумі 174 936,80 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що 06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» (покупець) укладеного договір поставки № U50949 від 06.12.2021 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю у власність та у встановлені строки замовлені ним запасні частини, мастильні матеріали, технічні рідини, аксесуари, інші супутні товари для транспортних засобів тощо (далі - товар) окремими партіями, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його. Умовами п. п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору встановлено, що для одержання партії товару Покупець на підставі чинних реєстрів цін Постачальника, які відображаються у каталозі IC-Katalog на сайті Постачальника www.intercars.com.ua, оформлює замовлення. Доступ до каталогу та форми замовлення надаються Покупцю після підписання Договору та внесення необхідних для його виконання даних у картку покупця. Постачальник з урахуванням товарних позицій, що є на його складах, підтверджує замовлення у формі рахунка на оплату і видаткової накладної та після згоди Покупця на зміст і ціну поставки формує і відправляє партію товару. Замовлення, рахунок на оплату і/або видаткова накладна та згода Покупця можуть бути передані або надіслані сторонам в копії факсимільним зв`язком чи електронною поштою з подальшим наданням оригіналів та є документами, в яких між сторонами погоджені асортимент (номенклатура), ціна, кількість, загальна вартість, умови та строки поставки товару, умови його оплати. Покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказаних у рахунку/накладній умовах або шляхом: попередньої оплати - відповідно до рахунка Постачальника, товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 14 календарних днів після приймання партії товару від Постачальника. У разі збільшення курсу євро на міжбанківському валютному ринку України понад 2% за день Постачальник може скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє Покупця через картку покупця. Покупець не сплачує Постачальнику процентів за користування товарним кредитом протягом встановленого строку відстрочення платежу (п. 5.1 Договору). При поставці на умовах відстрочення платежу загальна сума всіх неоплачених поставлених партій товару (кредитний ліміт) не може перевищувати 20000,00 гривень з ПДВ. Постачальник, починаючи з четвертого місяця після підписання Договору, може щомісяця перераховувати кредитний ліміт (КЛ) за формулою КЛ = (СЕРЕДНІЙ ОБОРОТ ЗА З МІСЯЦІ) Х 1.3, про що зазначено у п. 5.2 Договору. Вказана у п. 5.1.2 кількість днів відстрочення може бути змінена Постачальником пропорційно місячному обороту клієнта та/або кредитному ліміту. У всіх випадках актуальний строк оплати відображається в картці покупця та вказується (дублюється) у рахунку та/або видатковій накладній. Для акційних товарів кількість днів відстрочення встановлюється виключно видатковою накладною (п. 5.3 Договору). Постачальник поставляє товар окремими партіями в строк до 5 робочих днів від наступного дня після попередньої оплати відповідної партії товару або від дня підтвердження замовлення на умовах: EXW (франко завод) будь-якої філії Постачальника або СРТ (перевезення оплачене до) Покупця в м. Київ відповідно до Міжнародних правил «Інкотермс 2010» Конкретні умови поставки кожної партії товару вказуються у видатковій накладній (п. 6.1 Договору). Строки і порядок поставки товару, якого немає на складах Постачальника, обумовлюються сторонами як цільова поставка у кожному конкретному випадку окремо за умови повної передплати такого товару і вказуються у замовленні та у рахунку на оплату (п. 6.2 Договору). Сторони можуть додатково погодити та вказати у накладній інші ніж вказані у пп. 5.1 та 6.1 Договору строки оплати та умови поставки товару (п. 6.3 Договору). Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 та 8.3 Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем відповідно до видаткової накладної. Перехід права власності відбувається при підписанні видаткової накладної обома сторонами. При виявленні Покупцем недоліків товару, що не могли бути виявлені при звичайному прийманні товару (п. 8.1 Договору), він протягом гарантійного строку вправі звернутись до Постачальника з відповідною претензією (рекламацією), до якої додає товар, акт дефекації зі станції технічного обслуговування та копії документів з датою продажу і оплати товару. Якщо Покупець як суб`єкт господарювання здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів, у тому числі власних - акт дефектації не складається. Постачальник протягом 14 (чотирнадцяти) днів перевіряє якість товару і письмово повідомляє Покупця про задоволення або відхилення претензійних вимог. Згідно з п. 10.5 Договору Покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою Постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми. Позивач зазначав, що ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 94977,94 грн, що підтверджується видатковими підписаними обома сторонами видатковими накладними: - № UAUB1 220008130 від 01.02.2022 на суму 14698.84 грн.; - № UAUD4_220004116 від 01.02.2022 на суму 16074.00 грн.; - № UAUBl_220010922 від 10.02.2022 на суму 52865,04 грн.; - № UAUBl_220012749 від 16.02.2022 на суму 11340,06 грн. Звертаючись до суду позивач вказував, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставлено товару виконав частково, на суму 3000,00 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 91977,94 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач також нарахував і просив суд стягнути з відповідача пені у розмірі 16667,59 грн, 15 відсотків річних у розмірі 33267,31 грн та інфляційні нарахування у розмірі 33023,96 грн. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.02.2025 у справі № 911/1953/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» заборгованість у розмірі 91 977,94 грн, пеню в сумі 16 667,59 грн, відсотки річних в сумі 33 234,15 грн, інфляційні в сумі 32 457,05 грн та судовий збір у розмірі 3 017,61 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції визнав порушеним відповідачем право позивача на отримання покупної вартості поставленого товару. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, суд встановив, що його здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 16667,59 грн пені визнано обґрунтованими. Здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних, суд встановив, що відсотки річних, які підлягають до стягнення з відповідача становлять 33234,15 грн, а інфляційні становлять 32457,05 грн. Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» звернулось через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2025 по справі № 911/1953/24 та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповно з`ясованих обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника, позивачем нараховано, а судом задоволено вимоги про стягнення пені та неустойки за весь строк прострочення, що становить 3 роки, що є порушенням норм матеріального права, а тому, у вказаній частині суми пені та неустойки підлягають перерахуванню. Скаржник також вказував, що позивачем одночасно застосовано до відповідача два види штрафів (неустойку та пені), стягнення яких протирічить позиції викладеній, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2025 у справі № 911/1953/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 24.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1953/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2025. Постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2025 у справі № 911/1953/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, не скорилось, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подало. Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідачем порушено свої зобов`язання за Договором поставки № U50949 від 06.12.2021 в частині здійснення оплати поставленого товару на суму 91977,94 грн. Перевіряючи доводи скаржника щодо здійснення позивачем нарахування пені та неустойки за весь строк прострочення, що становить 3 роки, колегією суддів встановлено таке. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Умовами п. 10.5 Договору сторони погодили, що Покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою Постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 уточнила правову позицію, викладену у справі № 911/634/19, вказавши, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. У пунктах 88, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 зазначено про те, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості/погашення боргу", "протягом року/усього періоду існування заборгованості" тощо. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу). У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. Отже у п. 10.5 Договору сторони погодили більш тривалий, ніж визначений частиною 6 статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування за весь час прострочення), відтак їх нарахування не обмежуються шістьма місяцями від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач здійснював розрахунок пені за період 6 місяців за кожною видатковою накладною. Відтак позивач правомірно нарахував та правильно розрахував заявений до стягнення розмір пені в сумі 16667,59 грн. З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційний інстанції встановив, що такий здійснено арифметично правильно. У зв`язку з чим доводи скаржника щодо здійснення позивачем нарахування пені за весь строк прострочення, колегією суддів відхиляються. Підлягають також відхиленню доводи скаржника щодо здійснення позивачем нарахування неустойки за весь строк прострочення, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачем не було заявлено до стягнення з відповідача неустойку та, відповідно, такі санкції не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У зв`язку з цим аргументи скаржника щодо неможливості застосування двох види штрафів (неустойку та пені) відхиляються апеляційним господарським судом за неспроможністю. Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Суд зазначає, що формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними. Висновок суду Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін. Розподіл судових витрат В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2025 у справі № 911/1953/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2025 у справі № 911/1953/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1953/24 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повна постанова складена 30.05.2025. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді М.А. Руденко М.А. Барсук